Постанова

від 19.02.2020 по справі 807/807/15

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 807/807/15

Провадження № 11-721апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області (правонаступник Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області; далі - Держгеокадастр, Держземагентство відповідно), треті особи: ОСОБА_2 , Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області (далі - Сільрада), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року (судді Гуляк В. В., Судова - Хомюк Н. М. , Коваль Р . Й .) ,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом, у якому просила: визнати протиправними дії Держземагентства в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039, внесення даних про них до Державного земельного кадастру та відкриття Поземельних книг на вказані земельні ділянки; зобов`язати відділ Держземагентства вилучити із Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки та скасувати у Поземельних книгах відомості про земельні ділянки.

Під час розгляду справи суд установив, що ОСОБА_1 в порядку спадкування отримала земельну ділянку площею 0,1048 га в с. Пилипець, урочище Берце Міжгірського району Закарпатської області за кадастровим номером 2122485201:01:001:0066 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 липня 2006 року № 1314 серії ВЕА № 343553.

Державний акт на право приватної власності на землю П-ЗК № 004719 виданий ОСОБА_7 (спадкодавцеві) 10 червня 2003 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватно власності на землю за 2435 № 111.

Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ЯЗ № 227527 позивачці був виданий відділом Держкомзему у Міжгірському районі 12 липня 2012 року.

У межах вказаної земельної ділянки наявні інші земельні ділянки з кадастровим номером 2122485201:01:001:0039 в с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області площею 0,0002 га та кадастровим номером 2122485201:01:001:0040 в с.Пилипець Міжгірського району Закарпатської області площею 0,0002 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування канатно-бугельної дороги, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 лютого 2015 року, індексні номери 33604688, 33606587.

Державна реєстрація указаних земельних ділянок відбулася 19 грудня 2006 року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 лютого 2015 року, індексні номери 33604688, 33606587.

Починаючи з 19 грудня 2006 року указані земельні ділянки площею по 0,0002 га кожна, які розташовані посередині земельної ділянки ОСОБА_1 та є самостійними об`єктами цивільних прав, були відведені в оренду підприємцю ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування канатно-бугельної дороги, на цей час належать в порядку спадкування ОСОБА_2 .

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відділу Держземагентства в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039; зобов`язано відділ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485201:01:001:0040 та 2122485201:01:001:0039. В частині інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження, апеляційний суд, виходив із того, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову суду першої інстанції.Обґрунтовуючи незаконність рішення суду апеляційної інстанції, скаржниця вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням Держгеокадастром владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа вважає, що рішення суду апеляційної інстанції законне й обґрунтоване, а тому просить відхилити скаргу ОСОБА_1

18 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем і третьою особою) не стільки щодо правомірності оскаржуваного рішення, скільки щодо права власності (користування, розпорядження) земельною ділянкою .

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами цивільної юрисдикції.

Такий висновок суду ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, які діяли на час постановлення оскаржуваної ухвали, і при цьому узгоджується із чинними положеннями процесуального законодавства, які визначають юрисдикцію судів.

За правилами частини першої статті 350 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко М. І. ГрицівВ. В. Пророк Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська