ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 07 квітня 2017 року м. Київ К/800/4875/17 Суддя Вищого адміністративного суду України Веденяпін О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі №2а-18855/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулінг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулінг" (далі - ТОВ "Пулінг", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №0000804200. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, адміністративний позов ТОВ "Пулінг" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 листопада 2011 року №0000804200. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Пулінг" повністю, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та на підставі постанови слідчого проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Пулінг" з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростман" за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 31 жовтня 2011 року №958/42-40/32209212. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2488694,00грн. На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №0000804200. Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив лише з того, що договір поставки №2805-01 від 28 травня 2010 року, який укладений між ТОВ "Пулінг" та ТОВ "Ростман" є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Погоджуюсь з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічні за змістом положення містяться й у ПК України. Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, акт перевірки не містить в собі жодних претензій до змісту та обсягу господарських операцій, що зазначені в документах по взаємовідносинам позивача зі спірним контрагентом. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видатково-прибуткові накладні, податкові накладні, довідка про залишки товару, який оприбуткований внаслідок виконання ТОВ «Ростман» умов договору поставки, інформацію про рух товарно-матеріальних цінностей, документи на підтвердження подальшої реалізації товару. Судами попередніх інстанцій надано оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Ростман», яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача. До того ж, статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 цієї статті документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. При цьому, відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Разом з тим, відповідно до абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Тобто, матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що обвинувального вироку, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами у кримінальній справі, що слугувала підставою для проведення перевірки позивача, на даний час не прийнято. Таким чином, податковий орган не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №0000804200. Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 січня 2015 року по справі №21-494а14, згідно з якою матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи наведену норму, касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі №2а-18855/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулінг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя О.А. Веденяпін
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 07.04.2017 |
Оприлюднено | 12.04.2017 |
Номер документу | 65905654 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Веденяпін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні