Ухвала

від 10.04.2017 по справі 806/1033/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"10" квітня 2017 р. Справа № 806/1033/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника позивача: Кобилинського П.І.,

представника позивача: Шапіро Г.А.,

представника відповідача: Чернюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства "Азалія" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "17" лютого 2017 р. у справі за позовом Малого підприємства "Азалія" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення), правонаступником якої є Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року № 0000032350 ,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року Мале підприємство "Азалія" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 07.02.2013 року Лугинською МДПІ Житомирської області № 0000032350, яким МП "Азалія" було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 83000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 41500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки акту перевірки № 04/23-16/13549590, відповідно якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України. Однак, позивач вважає, що ним при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс" не було допущено порушень податкового законодавства України, а тому висновки відповідача є безпідставними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2016 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року , справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи. колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Малого підприємства "Азалія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2001 року по 30.11.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс" (код ЄДРПОУ 19121137), про що складено акт № 04/23-16/13549590 від 23.01.2013 року.

За висновками акту перевірки було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.6, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому відповідачем також зроблений висновок про нікчемність проведеної операції МП "Азалія" з ТОВ "Онікс" по придбанню газогенераторного комплексу ГТП-0.3.

Підставою для таких висновків стали отримані з ДПІ в Солом'янському районі м.Києва дані щодо порушень в діяльності ТОВ "Онікс", зокрема, висновки актів документальної перевірки ТОВ "Онікс" від 14.12.2012 року № 1263/23-07/19121137 та від 22.11.2012 року №7863/22-7/19121137, протокол допиту колишнього засновника та директора ТОВ "Онікс" ОСОБА_7.

На підставі акту перевірки Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000032350, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83000 грн. основного платежу та 41500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходи з того, що позивач сформував податковий кредит за господарською операцією з придбання обладнання у ТОВ "Онікс" в порушення приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу № 29/1 від 05.12.2011 року, укладеного між ТОВ "Онікс" (продавець) та МП "Азалія" (покупець) позивачем придбаний газогенераторний комплекс ГТП-0.3 загальною вартістю 498000,00 грн., в тому числі 83000 грн.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст.198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження отримання газогенераторного комплексу ГТП-0.3 від ТОВ "Онікс" та правомірності віднесення 83000 грн. до податкового кредиту позивачем до перевірки та суду були надані договір купівлі-продажу № 26/1 від 05.12.2011 (а.с.32), податкова накладна від 05.12.2011 року № 10314 (а.с.33), видаткова накладна № РН-0010314 від 05.12.2011 року (а.с.34).

Договір купівлі-продажу від 05.12.2011 року № 29/1 від імені продавця ТОВ "Онікс" підписано директором ОСОБА_6, від імені покупця МП "Азалія" - директором ОСОБА_8 Згідно п. 2.1 вказаного договору оплата проводиться покупцем шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 15 днів після отримання товару; п. 4.1 - поставка здійснюється автотранспортом продавця, вартість якого входить у вартість товару.

Оплата товару була здійснена лише в квітні-травні 2013 року (а.с.234-238).

Як вбачається з акту від 23.01.2013 № 04/23-16/13549590 (а.с.16), позивачем до перевірки була надана товарно-транспортна накладна № 3 від 05.12.2012, в якій відсутня інформація щодо подорожнього листа, вказано "Замовник" - МП "Азалія", взагалі відсутня інформація щодо осіб, які відпускали товар, відсутні розшифровки підписів осіб "Прийняв водій-експедітор", "Прийняв", "Вантаж одержав", відсутня інформація, які документи слідкували з вантажем.

Позивачем заперечення на акт перевірки не подавались.

Податкова накладна від 05.12.2011 № 10314 підписана ОСОБА_9, у видатковій накладній № РН-0010314 від 05.12.2011 відсутня розшифровка підписів "Відвантажив(ла)", "Ортимав(ла)".

Із показань свідка ОСОБА_8, що була допитана в суді першої інстанції слідує, що з ОСОБА_6 вона особисто не знайома, договір купівлі-продажу від 05.12.2011 № 29/1 та видаткову накладну № РН-0010314 від 05.12.2011 від покупця підписувала вона в м.Олевськ, при цьому вказані документи вже були підписані продавцем та завірені його печаткою; особа, яка привезла в Олевськ вказані документи та газогенераторний комплекс ГТП-0.3 також передала їй податкову накладну від 05.12.2011 № 10314; доставка товару здійснювалась продавцем. При цьому пояснити, чому в товарно-транспортній накладній № 3 від 05.12.2012 вказаний замовником перевезення МП "Азалія", не змогла. Також показала, що оплата відбулася не в строки, передбачені договором, оскільки газогенераторний комплекс ГТП-0.3 налаштовували протягом року.

Газогенераторний комплекс ГТП-0.3, згідно акту № 1 введення в експлуатацію основних засобів від 10.01.2012 (а.с.197), був введений в експлуатацію в січні 2012 року, в той час як позивач листами № 225 від 28.12.2011 (а.с.35) та 17 від 17.02.2012 (а.с.36) звертався до директора ТОВ "Онікс" ОСОБА_6 з проханням прислати представника для введення комплексу на проектну потужність, оскільки він не відповідає всім вимогам технічної документації.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.206-223), ОСОБА_6 був засновником та керівником ТОВ "Онікс" з 07.12.2011, з 25.01.2012 засновником та керівником стала інша особа, станом на 05.12.2011 керівником та одним із засновників був ОСОБА_7, а місцезнаходженням ТОВ "Онікс" зазначено м.Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 24/93, хоча в договорі купівлі-продажу № 26/1 від 05.12.2011, податковій накладній від 05.12.2011 № 10314, видатковій накладній № РН-0010314 від 05.12.2011 зазначена інша адреса - м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрядний, 24/93.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 (а.с.79-84), він з жовтня 2011 року самостійно вів облік по ТОВ "Онікс", яке фактично діяльності не здійснювало, головного бухгалтера не було, і в послідуючому протоколом загальних зборів була оформлена зміна засновників та директора підприємства.

Як вбачається з протоколу № 06/12-11 від 06.12.2011 року (а.с.74) Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" директором товариства з 07.12.2011 став ОСОБА_6

Оскільки, на момент укладання договору № 29/1 ОСОБА_6 не був директором ТОВ "Онікс", він не мав повноважень на підписання такого договору.

Апелянт посилається на ст.214 ЦК України відповідно до якої, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Колегія суддів вважає таку позицію апелянта помилковою, оскільки ця стаття має застосовуватись у випадках перевищення своїх повноважень органом юридичної особи, представником, що діє на підставі довіреності, договору тощо. У випадках коли особа взагалі не мала статусу представника, наступне схвалення вчинених нею правочинів є неможливим.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В даному випадку станом на момент укладення правочину 05.12.2011 ОСОБА_6 не був директором ТОВ "Онікс" та взагалі не мала статусу представника даного товариства.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи -постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що МП "Азалія" податковий кредит в сумі 82000 грн. був сформований з порушеннями податкового законодавства, оскільки податкова накладна від 05.12.2011 року №10314 оформлена с порушеннями ст.201 Податкового кодексу України - підписана неуповноваженою особою, в ній невірно зазначене місцезнаходження продавця, зазначений договір купівлі-продажу № 29/1 від 05.12.2011 року, укладений від імені ТОВ "Онікс" особою, яка не мала на це повноважень; надані позивачем документи не свідчать про те, що газогенераторний комплекс ГТП-0.3 був отриманий саме у ТОВ "Онікс".

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малого підприємства "Азалія" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "17" лютого 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" квітня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Мале підприємство "Азалія" пров.Московський,65,м.Олевськ,Житомирська область,11002

3 - представнику позивача: Кобилинський Петро Іванович АДРЕСА_1, 11101

4- відповідачу: Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція (Олевське відділення) вул.Горького, 8/42,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301

5- Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

- ,