Ухвала

від 28.03.2017 по справі 804/7238/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/6330/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Солонянська друкарня Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Комунального підприємства Солонянська друкарня Солонянської районної ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо: проведення внутрішнього аудиту пенсійної справи ОСОБА_4; визначення датою досягнення ОСОБА_4 пенсійного віку 23 липня 2016 року; визначення періодом проведення розрахунку відшкодування позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 періоду з 24 січня 2009 року по 23 липня 2016 року; нарахування заборгованості у розмірі 70640,06 грн. з відшкодування фактичних виплат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 та визнати недійсними результати внутрішнього аудиту пенсійної справи ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є правонаступником Солонянської районної друкарні, де з 24 липня 1978 року по 01 березня 1995 року працювала ОСОБА_4, оскільки зареєстрований як юридична особа лише 21 січня 1998 року. Крім того, на думку позивача, ОСОБА_4 набула право на пенсію на загальних підставах не 23 липня 2016 року, а 23 січня 2014 року, що є датою закінчення виплати пільгової пенсії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи, викладені позивачем в обґрунтування касаційної скарги, аналогічні тим, що наведені ним в обґрунтування позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно виписки з наказу № 2 від 18 січня 1998 року розпорядженням голови Дніпропетровського обласної ради від 12 січня 1998 року № 8-р перейменовано Солонянську районну друкарню в обласне комунальне підприємство Солонянська друкарня .

Відповідно до абзацу 2 пункту 9.5 статуту Дніпропетровського обласного комунального підприємства Солонянська друкарня , затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради від 12 січня 1998 року № 8-р та перереєстрованого Солонянською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 21 січня 1998 року № 33-р, Дніпропетровське обласне комунальне підприємство Солонянська друкарня є правонаступником Солонянської районної друкарні, яка діяла на підставі статуту вищевказаного підприємства, зареєстрованого Солонянською районною радою народних депутатів, рішення від 03 лютого 1991 року № 22.

В подальшому, рішенням Солонянської районної ради від 05 липня 2012 року № 65-19/VI було затверджено статут Комунального підприємства Солонянська друкарня Солонянської районної ради Дніпропетровської області, загальними положеннями якого визначено, що цей статут є новою редакцією статуту Дніпропетровського обласного підприємства Солонянська друкарня , затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради від 12 січня 1998 року № 8-р та перереєстрованого рішенням голови Солонянської райдержадміністрації від 21 січня 1998 року.

На виконання покладених на пенсійний орган завдань та використовуючи механізм внутрішнього аудиту, відповідач встановив розбіжності між внесеною до бази даних АСОПД-КОМТЕХ інформацією та пенсійною справою ОСОБА_4 Так, при занесенні інформації до автоматизованої бази даних АСОПД-КОМТЕХ працівником пенсійного органу було допущено описку (помилку) при визначенні статті роботи за списком № 2, а саме, замість п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення вказано робота за списком № 2 ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення .

07 серпня 2015 року відповідач направив на адресу позивача лист від № 3719/02/16 про погашення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій, яким підприємство повідомлено, що станом на 01 серпня 2015 року у нього наявна заборгованість у розмірі 72855,14 грн. Зазначена сума грошового зобов'язання нарахована підприємству внаслідок несплати належного відшкодування на доставку та виплату пенсії ОСОБА_4, яка у період з 24 липня 1978 року по 01 березня 1995 року працювала в Солонянській районній друкарні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та правонаступник юридичної особи, працівнику якої призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії у повному обсязі. Дії пенсійного органу щодо призначення ОСОБА_4 пенсії в установленом законом порядку не оскаржувались і не є предметом даного спору.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на призначення пенсії за віком у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виникає 23 липня 2016 року відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування після досягнення нею 57 років і 6 місяців (для жінок, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року).

Згідно статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону , крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Статтею 13Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону .

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійне та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів а , б - з частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ).

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11 лютого 2014 року по справі 21471а13.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, що відповідач є правонаступником Солонянської районної друкарні, де працювала ОСОБА_4, якій призначено пенсію на пільгових умовах, досягнення нею 23 липня 2016 року віку, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог.

При цьому, Управлінням Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області приведено дані електронної пенсійної справи у відповідність з паперовим носієм пенсійної справи ОСОБА_4 шляхом коригування 22 жовтня 2014 року описки - розбіжностей у занесених даних до бази АСОПД/КОМТЕХ-W та даними пенсійної справи ОСОБА_4, що є виконанням покладених на Управління завдань щодо здійснення контролю за достовірністю відомостей поданих до реєстру застрахованих осіб та автоматизовану обробку інформації.

Отже, оскільки за результатом вищевказаних дій відповідача жодного рішення не приймалось, а лише виправлялась описка в автоматизованій системі, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними результатів внутрішнього аудиту.

Доводи та мотиви, викладені у касаційній скарзі про незаконність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, порушення судами норм матеріального та процесуального права, безпідставні, не ґрунтуються на законі та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Комунального підприємства Солонянська друкарня Солонянської районної ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк