Рішення

від 28.03.2017 по справі 905/185/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2017 Справа №905/185/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі Хадієвій М.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталі-Плюс» , м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 31132045,

до відповідача, Міського науково-методичного центру, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 23776631,

про стягнення 77 168,67 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - Плюс» , м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н б/д до Міського науково - методичного центру, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у розмірі 77168,67грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/185/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 16.01.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/185/17.

Підставою для подання позову визначено невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті вартості наданих з 29.01.2016р. по 08.02.2016р. послуг з доставки підручників та учбової літератури у кількості 35 152 штук в учбові заклади міста Маріуполя.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, рознарядки відповідача на отримані позивачем підручники із відповідним реєстром, рознарядки відповідача на розподіл підручників між школами районів м.Маріуполя, лист №01-21/31 від 05.02.2016р., економічне обґрунтування вартості послуг.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.11, ч.1,4 ст.202, ч.1 ст.205, ст.ст.207, 530, 632, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України, ст.54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.02.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 28.03.2017р. у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні визначив спірні правовідносини як такі, що виникли на підставі конклюдентного договору в силу приписів ст.ст.202, 205, 207 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідача, яка вказана позивачем в позовній заяві та міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідачів для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями позивача (виконавця), останній здійснив встановлення правовідносин з відповідачем (замовником) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у оформленні рахунку №УЧПН000064 та фактичному виконанні доручення відповідача з доставки автотранспортом підручників і навчальної літератури до учбових закладів Управління освіти Маріупольської міської ради (ДК016:2010-49.41.1 перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами) - доставка підручників).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

За приписом ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача із листом №01-21/31 від 05.02.2016р. у якому просив у найближчі строки розпочати доставку підручників у школи м.Маріуполя та зобов'язався здійснити оплату послуг доставки, надати рахунок з точною сумою для складання договору та подальшої оплати.

Відповідно до рознарядок №11 від 03.02.2016р., №12-13 від 03.02.2016р., №14 від 03.02.2016р., №15-16 від 03.02.2016р., №17 від 03.02.2016р., №18-19 від 03.02.2016р. та №20 від 04.02.2016р. на отримання підручників та літератури, які затверджені відповідачем, про що свідчить підпис в.о. директора останнього скріплений печаткою установи, Міським науково-методичним центром визначено учбові заклади до яких потрібно здійснити доставку, перелік підручників/літератури та їх кількість.

Згідно представлених суду документів (видаткові накладні та рознарядки), зважаючи на дані, які містять рахунки на оплату №УЧПН000064, №УЧПН000048 та обсяг, що увійшов до меж угоди №1 від 09.02.2016р., позивач передав, визначеним у перелічених рознарядках учбовим закладам, обумовлені у них підручники у загальній кількості 35 152 одиниці вартістю 907 835,49грн.

Означеними у видаткових накладних учбовими закладами наведений товар прийнято, що підтверджується відповідною відміткою на цих документа, окрім того відповідний підпис міститься у рознарядках №11 від 03.02.2016р., №12-13 від 03.02.2016р., №14 від 03.02.2016р., №15-16 від 03.02.2016р., №17 від 03.02.2016р., №18-19 від 03.02.2016р. та №20 від 04.02.2016р. навпроти кожного визначеного у них обсягу доставки.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, поряд із ст.901 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

З системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення фактичного надання послуг відповідачу з доставки автотранспортом підручників і навчальної літератури до учбових закладів Управління освіти Маріупольської міської ради (ДК016:2010-49.41.1 перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами) - доставка підручників) в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань щодо доставки товару суду не надавались.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок надання позивачем послуг та гарантування їх оплати відповідачем, між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на представлені суду документи, як то економічне обґрунтування ціни послуг №09/09-16, угода №1 від 09.02.2016р. разом із додатковою угодою №1 від 09.02.2016р. до нього, угода №56 від 10.02.2015р. разом із додатковою угодою №1 від 16.03.2015р. до нього, довідка вих.№16 від 22.02.2017р., угода на надання послуг №2 від 21.09.2016р., слідує визначення вартості спірного виду послуг у розмірі 8,5% від вартості фактично розвезених підручників, суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині вартості послуг з доставки підручників.

Відтак, вартість послуг фактично наданих відповідачу у період з 06.02.2016р. по 08.02.2016р. становить суму у розмірі 77 166,02грн. (907 835,49грн. х 8,5%).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов`язання протягом семи днів з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Позивач листом №47 від 13.09.2016р. звернувся до відповідача з проханням укласти відповідну додаткову угоду до договору №1 від 09.02.2016р., яким обумовлений інший обсяг послуг, ніж досліджується у цьому судовому провадженні, про збільшення суми договору на 77 168,67грн

Разом із листом надіслано відповідачу додаткову угоду до договору №1 від 09.02.2016р. про збільшення суми договору на 77 168,67 грн., акт наданих послуг, рахунок на оплату, економічне обґрунтування ціни послуги №09/09-16, реєстр вихідних накладних №09/09-16.

Факт отримання відповідачем зазначених документів підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.09.2016р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2009р. №270 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Вказане повідомлення містить адресу відповідача та підпис його співробітника, що, на думку суду, є належним доказом отримання перелічених документів разом із описом вкладення до цінного листа, датованим 21.09.2016р.

Доказів, що свідчать про врегулювання порушеного у листі №47 від 13.09.2016р. питання суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Позивачем пред`явлено претензію б/н б/д (направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист із відбитком поштового відділення датованим 16.12.2016р. та фіскальним чеком ДДУДПЗ Укрпошта ЦПЗ №5 від 16.12.2016р.).

Таким чином, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання по оплаті фактично наданих послуг відповідачу є таким, що настав.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги у спірній частині всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

На підставі викладеного, враховуючи, що наведені висновки суду не спростовані у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню, при цьому частково, виходячи з встановленого вище, а саме в сумі 77 166,02грн..

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - Плюс» , м.Маріуполь Донецької області, до Міського науково - методичного центру, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у розмірі 77168,67грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського науково - методичного центру (87515, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Євпаторійська, буд.56, ЄДРПОУ 23776631, р/р№35414001026842 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - Плюс» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Митрополитська, буд.51, ЄДРПОУ 31132045, р/р№26003962492565 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) грошові кошти у розмірі 77166,02 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 28.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2017р.

Суддя О.В. Кротінова