Рішення

від 04.04.2017 по справі 911/186/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 911/186/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міськреклама" простягнення 35972,96 грн.

за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.02.2016); від відповідача: Козачук Д.В. (керівник). Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у січні 2017 року звернулося з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міськреклама" про стягнення 35972,96 грн заборгованості за договором найму (оренди) за реєстровим номером 72 від 17.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з внесення плати за користування металоконструкціями.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.02.03.2017.

22.02.2017 до суду надійшли пояснення позивача б/н від 19.02.2017 (вх.№3956/17).

23.02.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 23.02.2017 (вх№4090/17) з документами для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.02.2017 судом оголошено перерву до 06.03.2017.

06.03.2017 до суду надійшли пояснення позивача б/н від 03.03.2017 (вх. №4977/17).

Цього ж дня від відповідача надійшов супровідний лист б/н та дати (вх. №4981/17) з документами для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі продовжено строк розгляду спору за клопотанням сторони та оголошено перерву в судовому засіданні до 04.04.2017

У судовому засіданні позивач підтримав позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому через канцелярію суду 23.02.2017 (вх. № 4090). На думку відповідача договір складено фіктивно з метою отримання особистої вигоди за рахунок бюджетних коштів, з приводу чого, як зазначає скаржник відкрито кримінальне провадження № 42016111030000021. Доводи відповідача зводяться до наявності у нього сумнівів щодо наявності у позивача права власності на металоконструкції, оскільки за місця користування згідно дозволів від 2012-2013 років сплачує відповідач, а позивач лише намагається переоформити дозволи, видані відповідачу. Також, як вважає відповідач, акт приймання-передачі від 01.02.2016 від імені відповідача підписано ОСОБА_4 без довіреності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як наймодавцем, та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Міськреклама", в особі ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом 17.01.2014 за реєстровим номером №70, як наймачем, укладено договір найму (оренди). Договір посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 72.

Сторони в п. 1.1. Договору погодили, що наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (найм/оренду) спеціальні металоконструкції в кількості 7 штук.

У п.1.2. Договору сторонами зазначено, що металоконструкції, що передаються в найм (оренду), належать наймодавцеві на підставі видаткової накладної № 1 від 19.11.2013 від постачальника ФОП ОСОБА_7, податковий номер НОМЕР_1.

Умовами п. 1.3. договору сторони визначили, що металоконструкції передаються в найм (оренду) з метою їх використання наймачем як рекламоносіїв для розміщення на них "рекламних візуальних зображень" та встановлюються наймачем з дотриманням вимог закону за нижчезазначеними реквізитами:

- АДРЕСА_2 (дозвіл № 305/08/13 для розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 09.10.2013);

- м. Біла Церква, вул. Леваневського, в районі зупинки ПК "Росава" (дозвіл № 304/08/13 на розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 09.10.2013);

- АДРЕСА_3 (дозвіл № 303/08/13 на розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 09.10.2013);

- АДРЕСА_4 (дозвіл № 139/11/12 на розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 12.12.2012);

- м. Біла Церква, вул. Леваневського на перехресті з вул. Митрофанова (дозвіл №142/11/12 для розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 12.12.2012);

- м. Біла Церква, вул. Київська в районі перехрестя з вул. Сухоярською (дозвіл №138/118/12 на розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 12.12.2012);

- м. Біла Церква, Соборна площа зі сторони Білоцерківського національного університету (дозвіл № 90/08/12/13 на розміщення, виданий Білоцерківською міською радою 29.08.2012);

У п. 1.4. Договору сторони оцінили вартість металоконструкцій, які передаються за цим правочином, у сумі 50000,00 грн. Оцінка здійснена за домовленістю між учасниками правочину без залучення експертів.

Строк дії договору погоджено сторонами в п. 2.1. Договору строком на два роки до 17.01.2016.

Відповідно до п. 3.1. Договору плата за користування наймачем металоконструкціями встановлена сторонами у розмірі 1000,00 грн. на місяць, загальна сума орендної плати за весь строк оренди має складати 24000,00 грн.

Нарахування здійснюється щомісячно до 15 числа кожного місяця. Сума місячної плати сплачується готівкою за місцем знаходження наймодавця (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору наймодавець зобов'язався не пізніше наступного дня за днем нотаріального посвідчення цього договору передати наймачеві металоконструкції за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили порядок повернення металоклнструкцій протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також у разі припинення його дії, наймач зобов'язаний передати металоконструкції наймодавцю за актом приймання-передачі, вимагати від наймача сплати витрат, якщо наймач не виконуватиме обов'язку щодо повернення металоконструкцій за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 8.2. Договору наймач, в особі свого представника, стверджує, що металоконструкції, які передаються за цим договором, оглянуті до підписання договору. Недоліків чи дефекті, які б перешкоджали його використанню за призначенням та про які б наймач хотів зазначити у договорі, на момент огляду не виявлено.

Актом приймання-передачі майна № 1 від 17.01.2014 за договором №ВТР 395895 від 17.01.2014, підписаним сторонами та скріпленим печаткою відповідача, підтверджується фактична передача семи спеціальних металоконструкцій в користування відповідачу.

По закінчення строку дії договору відповідач повернув позивачу металоконструкції, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.02.2016 № 1 за договором № ВТР 395895 від 17.01.2014, який підписано сторонами договору.

У зв'язку з закінченням 17.01.2016 дії Договору №ВТР 395895 від 17.01.2014, відповідач, в особі головного бухгалтера ОСОБА_4, звернувся до позивача з листом від 15.01.2016 № 8-16 про продовження терміну дії договору до 31.10.2016.

В подальшому 17.01.2016 сторонами укладено Договір найму (оренди) № 03-16, відповідно до умов п. п. 1.1., 2.1., 3.1. якого позивач передав, а відповідач приймає в тимчасове платне користування (найм/оренду) спеціальні металоконструкції в кількості 7 штук на строк до 31.01.2016 і таке користування здійснюється на безоплатній основі.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 22.04.2016 без номера, в якому просив в термін до 29.04.2016 погасити кредиторську заборгованість перед ФОП ОСОБА_1, що утворилась, зокрема згідно договору найму (оренди) від 17.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 72 у розмірі 23000,00 грн.

Проте дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за договором № ВТР 395895 від 17.01.2014 в розмірі 35972,96 грн, в тому числі: основного боргу у розмірі 24000,00 грн. за весь час дії договору, інфляційних нарахувань у сумі 10618,68 грн., та 3 % річних у розмірі 1354,28 грн., нарахованих за період з 17.02.2014 по 17.12.2016.

Позивачем до матеріалів справи додано копію договору поставки №01/10 від 01.10.2013, укладеного з ФОП ОСОБА_7, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар згідно видаткових накладних, в яких знаходиться інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно накладних, на умовах договору. Також позивачем до матеріалів справи додано видаткову накладну № 1 від 19.11.2013, за якою ФОП ОСОБА_1 отримала спеціальні металоконструкції у кількості 7 штук, з ціною за одиницю в 7145,00 грн на суму 5015,00 грн. При цьому, вартість металоконструкцій, оцінена в п. 1.4. Договору відповідає їх вартості за вказаною видатковою накладною № 1 від 19.11.2013.

Як вбачається з умов п. 1.3. Договору найму (оренди) від 17.01.2014, металоконструкції, що належали позивачу передаються в найм відповідачу з метою їх використання для розміщення реклами, встановлювалися самим відповідачем за зазначеними у договорі адресами.

На підтвердження повноважень особи, яка підписала Договір зі сторони відповідача позивачем до матеріалів справи додано копію довіреності від 17.01.2014 КП Білоцерківської міської ради "Міськреклама", виданої ОСОБА_4 на укладення та підписання договору позички та оренди рухомого майна (автомобілів, рекламних металоконструкцій тощо), актів приймання-передачі, актів виконаних робіт, тощо, строком дії до 18.12.2017. Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що ОСОБА_8 діяла за межами наданих їй повноважень.

Договір визнання Договору найму (оренди) від 17.01.2014 за реєстровим номером №72 в судовому порядку недійсним не визнавався, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що з наданих позивачем документів не можливо встановити факт права власності саме на конструкції, які розміщені на підставі дозволів відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що факт отримання конструкцій позивачем та передачу їх в оренду відповідачу підтверджується матеріалами справи, при цьому надання металоконструкцій в найм для розміщення їх самим відповідачем погоджено умовами договору.

При цьому доказів на підтвердження права власності на вказані конструкції за відповідачем до матеріалів справи не додано.

Отже, враховуючи узгоджені сторонами умови п. 1.3. Договору, наявність дозволів на розміщення у відповідача станом на час укладення договору було погоджено сторонами, вказаний факт не є перешкоду для сплати відповідачем орендної плати за користування об'єктами оренди.

Обов'язковість наявності дозволів у позивача на розміщення реклами не входить до предмету дослідження у даній справі, предметом позову у якій є стягнення з відповідача заборгованості за користування металоконструкціями за договором найму.

Щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження стосовно перевірки наявності в діях/бездіяльності директора Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міськреклама" ОСОБА_9 норм трудового законодавства в рамка кримінального провадження №42016111030000021 судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не доведено зв'язку предмету даного кримінального провадження з предметом спору у даній справі- про стягнення плати за найм (оренду) металоконструкцій, а з доданих до матеріалів справи матеріалів кримінального провадження №42016111030000021 від 19.02.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, не вбачається проведення перевірки щодо укладення спірного договору з позивачем у даній справі.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного внесення плати за користування спеціальних металоконструкцій в кількості 7 штук за період дії Договору найму (оренди) від 17.01.2014, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість в сумі 24000,00 грн і останнім в порядку ст. 32, 33 ГПК України не доведено погашення цієї заборгованості.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 10618,68 грн інфляційних збитків та 1354,28 грн 3% річних, розрахованих за період прострочки оплат з 17.02.2014 по 17.12.2016.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заявлені позивачем розміри інфляційних втрат та 3 % річних не перевищує розмірів вказаних сум, обрахованих судом в межах заявлених позивачем періодів, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10618,68 грн інфляційних втрат та 1354,28 грн 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44 , 49 ГПК України , покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44 , 49 , 82 - 85 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Сягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міськреклама" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Росьова, 7, ідентифікаційний код 31321911) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 24000 (двадцять чотири) грн 00 коп основного боргу, 10618 (десять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 68 коп інфляційних втрат, 1354 (одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн 28 коп. 3% річних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 11.04.2017

Суддя В.М. Антонова