Рішення

від 06.04.2017 по справі 912/1726/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 рокуСправа № 912/1726/15 Господарський суд Кіровоградської області колегією суддів в складі головуючого судді Тимошевської В.В., суддів Коваленко Н.М. та Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1726/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ", м. Київ

до відповідачів:

І - Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради, Кіровоградська область м. Знам'янка

ІІ - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ", м. Кременчук

ІІІ - Знам'янської міської ради, м. Знам'янка,

IV - Комунального підприємства "Знам'янська житлово-експлуатаційна контора №1", м. Знам'янка,

про визнання порушення умов договору, визнання права власності, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, директор, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.01.17 (в режимі відеоконференції);

від відповідача І - ОСОБА_3, довіреність № 700-02-16 від 26.12.16;

від відповідача ІІ - участі не брали;

від відповідача ІІІ - ОСОБА_3, довіреність № 01-27/70/1-1 від 27.12.16;

від відповідача ІV - ОСОБА_3, довіреність № 1 від 27.12.16.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" (далі - ТОВ "ТД КАМАЗ", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області (далі - господарський суд) з позовною заявою з вимогами до Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради (відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (далі - ТОВ "ТК "ВЛІВ", відповідач 2), в якій просить:

- визнати, що відповідачем 2 порушено пункти 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4 та 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011;

- визнати право власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ";

- визнати договір № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "ТК "ВЛІВ", недійсним;

- зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради в 3-денний термін з моменту винесення рішення суду повернути ТОВ "ТД "КАМАЗ" автомобіль КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_2.

Одночасно з позовними вимогами позивач просив визнати пропущений строк таким, що пропущений з поважних причин і поновити його та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_3 на час судового розгляду.

В обґрунтування поданого позову позивач послався на ст. ст. 193, 207, 208, 223 Господарського кодексу України, ст. ст. 268,525, 526, 629, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що є власником зазначеного в позові транспортного засобу, який передав на зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ", однак відповідач 2 по закінченню терміну зберігання майно позивачеві не повернув та продав його відповідачеві 1 згідно договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011. За твердженням позивача, така реалізація є незаконною, оскільки відповідне майно не належало на праві власності ТОВ "ТК "ВЛІВ", а перебувало у власності ТОВ "ТД "КАМАЗ".

Ухвалою господарського суду від 15.05.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1726/15.

Під час первісного розгляду справи позивач неодноразово змінював, уточнював позовні вимоги та згідно остаточної редакції своїх позовних вимог (заява від 10.08.2015), які були розглянуті господарським судом згідно рішення від 26.11.2015 позивач просив:

- визнати право власності на автомобільне шасі КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RB 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ";

- визнати, що відповідачем 2 порушено пункти 2.2.2., 2.2.5., 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011;

- визнати договір № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011, укладений між Управлінням містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "ТК "ВЛІВ" недійсним;

- зобов'язати Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради в 3-денний термін з моменту винесення рішення суду повернути ТОВ "ТД "КАМАЗ" автомобільне шасі КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2015 залучено до участі у справі Знам'янську міську раду та Комунальне підприємство "Знам'янська житлово-експлуатаційна контора № 1" в якості інших відповідачів.

Відповідачами позовні вимоги заперечено повністю.

Відповідач 1 згідно поданого відзиву від 04.06.2015 (том І а.с. 93-96) та від 25.08.2015 (том ІІ а.с. 26) позовні вимоги не визнав з тих підстав, що предметом оспорюваного договору про закупівлю товару за державні кошти є інше майно, а саме - сміттєвоз бокового завантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ 43253 з відвалом для прибирання снігу, а не майно, на яке позивач заявляє право власності. Окрім того відповідач 1 зазначає, що позовні вимоги формуються на підставі договору про відповідальне зберігання, укладеного з ТОВ "ТК "ВЛІВ", а тому вимога щодо повернення переданого на зберігання майна має пред'являтися до відповідача 2, а у разі неможливості повернення майна в натурі, позивач має заявляти до зберігача за договором вимогу про стягнення збитків.

Крім того, Управлінням містобудування, архітектури та ЖКГ Знам'янської міськради подано до господарського суду 26.10.2015 клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи у даній справі, проведення якої останній просить доручити Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (том ІІ а.с. 133). На вирішення експерту відповідач 1 просить поставити наступне питання: чи можливо відокремити шасі КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, від сміттєвозу бокового завантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" державний номер ВАЗ3968ВА з відвалом для прибирання снігу без втрати технічних властивостей транспортного засобу та чи буде можливим подальше використання транспортного засобу?

Відповідач 2 згідно відзиву від 08.09.2015 ( том ІІ а.с. 7-12) вказав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки тендер, за результатами якого укладено оспорюваний договір про закупівлю, проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міськради згідно вказаного договору набуло право власності на майно, яким є сміттєвоз з боковим навантаженням КамАЗ 43253, на підставах, що встановлені законом.

Також відповідачем 2 подано заяву від 08.09.2015 про застосування строків позовної давності до пред'явлених ТОВ "ТД "КАМАЗ" позовних вимог (том ІІ а.с. 13-14).

Знам'янською міською радою (відповідач 3) надано відзив від 23.11.2015, відповідно до якого відповідач 3 позов не визнає та зазначає, що єдиним законним володільцем сміттєвоза бокового завантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ43253" з відвалом для прибирання снігу є територіальна громада міста Знам'янка в особі Знам'янської міської ради (том ІІ а.с. 174-175).

Комунальне підприємство "Знам'янська житлово-експлуатаційна контора №1" (далі - КП "Знам'янська ЖЕК №1", відповідач 4) позовні також вимоги не визнає, з тих підстав, що предметом оспорюваного договору №76/390 від 13.12.2011 є сміттєвоз бокового завантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ, а не автомобільне шасі, щодо якого заявлено позовні вимоги; в позовній заяві не зазначено яким конкретно приписам не відповідає оспорюваний договір; з аналізу судової практики з розгляду справ про витребування майна з чужого незаконного володіння вбачається, що у випадках, коли річ вибула з володіння власника з його волі внаслідок незаконних дій особи, яка є стороною за договором найму, оренди, зберігання і оплатно опинилася у володінні добросовісного володільця, то власник речі позбавлений права вимагати повернення цієї речі; стосунки з приводу повернення майна, переданого на зберігання та відшкодування збитків, мають відбуватися між ТОВ "ТД "КАМАЗ" та ТОВ "ТК "ВЛІВ" (відзив від 23.11.2015, том ІІ а.с. 191-192).

Ухвалою від 26.08.2015 господарський суд відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_3 та з власної ініціативи вжив заходів до забезпечення позову шляхом заборони Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради на період вирішення даного спору вчиняти дії щодо зняття з реєстрації та відчуження автомобіля КАМАЗ-43253 номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_2.

Рішенням господарського суду від 26.11.2015 позов задоволено частково. Зобов'язано Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради повернути ТОВ "ТД "КАМАЗ" автомобіль КАМАЗ-43253 номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_2. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду від 26.11.2015 скасовано у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2015 скасовано, справу №912/1726/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Скасовуючи постанову та рішення Вищий господарський суд в своїй постанові зазначив, що не встановивши предмету та правових підстав позову та порушивши норми процесуального права, суди обох інстанцій дійшли передчасних та суперечливих висновків як про відмову в позові, так і про його часткове задоволення.

Матеріали справи повернуто до господарського суду Кіровоградської області.

За результатами автоматичного розподілу від 19.01.2017 визначено склад колегії суддів: Тимошевська В.В. - головуючий, судді Вавренюк Л.С. та Наливйако Є.М.

Ухвалою від 20.01.2017 справу № 912/1726/15 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2017 та згідно ухвали від 09.03.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_4 - головуючий, судді Коваленко Н.М. та Наливайко Є.М.

Під час нового розгляду справи від позивача 15.09.2016 надійшла заява, згідно якої позивач просить витребувати із незаконного володіння автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 у Знам'янської міської ради, Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Комунального підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1"; визнати, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушено пункти 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4, 2.5., 2.6 договору відповідального зберігання від 27.12.2011 № 0015 (том ІV а.с. 112-117).

25.11.2016 позивачем подано заяву № 580 від 08.11.2016 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач з посиланням на ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України просить:

- витребувати із незаконного володіння автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 у Знам'янської міської ради, Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Комунального підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1";

- визнати, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (надалі - ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ") порушено пункти 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4, 2.5., 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 (том ІV а.с. 225-228).

В судовому засіданні 14.03.2017 представник позивача повідомив про не підтримання всіх раніше поданих заяв, що стосувались зміни (уточнення) підстав, предмету позову.

Окрім того, в судовому засіданні 14.03.2017 представник позивача повідомив про не підтримання позовних вимог згідно поданої позовної заяви в частині:

- визнання права власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД КАМАЗ";

- визнання недійсним договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ".

Однак, заява про відмову від позовних вимог в зазначеній частині позивачем в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не подано.

З підстав викладеного та згідно ухвали господарського суду від 14.03.2017 заяву ТОВ "ТД "КАМАЗ" № 580 від 08.11.2016 до початку розгляду справи по суті прийнято та розгляд справи здійснюється урахуванням зміненого предмета позову, а саме:

- визнати, що ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" порушено пункти 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4, 2.5., 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011.

- визнати право власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ";

- визнати договір № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ", недійсним;

- витребувати із незаконного володіння автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 у Знам'янської міської ради, Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Комунального підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1".

При цьому, господарським судом враховано, що в даному випадку відсутня зміна підстав позову, оскільки доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважаються зміною підстав позову.

Відповідачами під час нового розгляду позовні вимоги заперечено повністю.

Так, відповідачами 1, 3, 4 надано до справи відзив від 12.09.2016 та від 20.09.2016, в яких зазначено, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, окрім того, майно за віндикаційним позовом може бути витребувано лише в тому випадку, коли майно збереглося в натурі. Між тим, як звертають увагу відповідачі, на базі автомобільного шасі КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 здійснено виробництво нового автомобіля, саме - сміттєвоз бокового завантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ" 18-15,5 КZ 43253" з відвалом для прибирання снігу, а отже позовні вимоги щодо майна - автомобільне шасі КАМАЗ задоволенню не підлягають (том ІV а.с. 99-101, 171-174).

Відповідач 2 згідно відзиву на позов від 25.11.2016 просить відмовити у задоволені позову з підстав наступного: підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 Цивільного кодексу України відсутні, так як автомобільне шасі КАМАЗ 43253-15, ХТС 43253RB1225692 та сміттєвоз "ВЛІВ МЕДІУМ" 18-15,5 КZ 43253" із заводським номером Y 7902000012АА97004 та державним номерним знаком ВА3968ВА, який ТОВ "ТК "ВЛІВ" передало Управлінню містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради, а останній - КП "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1" є різним майном; підстави для застосування ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки позивач самостійно передав автомобільне шасі КАМАЗ 43253-15, ХТС 43253RB1225692 у володіння ТОВ "ТК "ВЛІВ"; вимога визнати, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушило умови договору не відповідає встановленим способам захисту.

В судовому засіданні 14.03.2017 господарський суд в новому складі суддів перейшов до розгляду справи по суті.

Судове засідання 14.03.2017 проводилось режимі відеоконференції, в якій прийняли участь представники позивача та відповідача 2.

В судовому засіданні 14.03.2017 представниками позивача позовні вимоги з урахуванням заяви № 580 від 08.11.2016 підтримано; представником відповідачів 1, 3, 4 заперечено проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача 2 до закінчення судового засідання залишив зал суду з підстав поганого самопочуття представника без надання пояснень щодо заперечень проти позовних вимог.

Розгляд справи в судовому засіданні 14.03.2017 відкладено на 06.04.2017 з підстав необхідності витребування нових доказів.

03.04.2017 від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява від 30.03.2017 про залишення без розгляду наступних позовних вимог:

- визнання права власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД КАМАЗ";

- визнання договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ", недійсним .

В судовому засіданні 06.04.2017 прийняли участь представники позивача (в режимі відеоконференції) та представник відповідачів 1, 3, 4. Представник відповідача 2 в судове засідання 06.04.2017 не з'явився, разом з цим, на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення від 06.04.2017, в яких представник ТОВ "ТК "ВЛІВ" просить розгляд справи в судовому засіданні 06.04.2017 здійснити за відсутності представника ТОВ "ТК "ВЛІВ" та повідомлено про підтримання раніше поданих заперечень проти задоволення позовних вимог. У даних поясненнях ТОВ "ТК "ВЛІВ", крім того зазначає, що права ТОВ "ТД "КАМАЗ" у разі доведення їх дійсного порушення можуть захищатися виключно у площині зобов'язальних правовідносин по ланцюгу ТОВ "ТД "КАМАЗ" - ТОВ "ТК "ВЛІВ" з підстав порушення умов договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011, а не в спосіб, обраний позивачем у даній справі.

В судовому засіданні 06.04.2017 представниками позивача підтримано заяву від 30.03.2017 про залишення позовних вимог в частині без розгляду.

Щодо поданої заяви господарський суд зазначає, що підстави для залишення позову без розгляду наведені в ст. 81 Господарського процесуального кодексу України і наведена норма не передбачає можливість залишення позовних вимог без розгляду за заявою позивача. Згідно норм Господарського процесуального кодексу України господарський суд не розглядає позовні вимоги у разі, зокрема, відмови позивача від позову в порядку ст. ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, представники позивача в судовому засіданні наголосили, що не мають наміру відмовлятися від позовних вимог в частині, що зазначена в заяві про залишення позову без розгляду.

З підстав наведеного, господарський суд відхиляє заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині.

В судовому засіданні 06.04.2017 представниками позивача повідомлено про не підтримання всіх раніше поданого клопотань, у тому числі клопотання про забезпечення позову, у зв'язку з чим господарський суд не розглядає такі клопотання. Представники позивача просять задовольнити позовні вимоги, що розглядаються господарським судом згідно ухвали від 14.03.2017.

Представник відповідачів 1, 3, 4 в судовому засіданні 06.04.2017 не підтримав клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи у даній справі, яке було подано до господарського суду 26.10.2015, з підстав чого господарський суд не розглядає таке клопотання.

Представник відповідачів 1, 3, 4 в судовому засіданні 06.04.2017 просить відмовити у задоволенні позовних вимог згідно поданих до справи відзивів на позовну заяву та надав до господарського суду письмові пояснення, в яких, зокрема, повідомив, що фактичним користувачем сміттєвоза "ВЛІВ МЕДІУМ" 18-15,5 КZ 43253" є КП "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1" (том V а.с. ).

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до контракту № 01/2010-001 від 01.10.2010, укладеного між ТОВ "Торгова компанія "КАМАЗ" (Продавець) та ТОВ "ТД "КАМАЗ" (Покупець) позивачеві поставлено шасі автомобіля КАМАЗ модель 43253-15, комплектація 91011-15, рік виготовлення 2011, номер шасі ХТС43253 RВ1225692, номер двигуна НОМЕР_1 (том І а.с. 21-24, 28-32).

Вказане майно на підставі договору про відповідальне зберігання № 0015 від 27.12.2011 та згідно акта № 137 від 27.12.2011 передано ТОВ "ТД "КАМАЗ" (Замовник) на відповідальне зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ" (Виконавець) (том І а.с. 25-27).

Згідно вказаного договору відповідального зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ" зобов'язався забезпечувати повну схоронність переданого на зберігання майна. Відповідно до пункту 3.1. договору зберігання право власності на транспортні засоби на весь термін зберігання зберігається за ТОВ "ТД "КАМАЗ".

Окрім того, зазначене вище майно було передано ТОВ "ТД "КАМАЗ" в заставу Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" на підставі договору застави товарів в обороті № 3140-20/12-6 від 18.01.2012 (том І а.с. 33-39).

Відповідно до договору про відповідальне зберігання № 0015 від 27.12.2011 Замовник має право перевіряти умови зберігання транспортного засобу (пункт 3.2. договору).

Як повідомляє позивач, 29.05.2012 під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТД "КАМАЗ", проведеної на виставочній площі ТОВ "ТК "ВЛІВ", представниками позивача встановлено факт відсутності переданого на зберігання автомобільного шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1. На підтвердження викладеного до матеріалів справи позивач надає акт від 29.05.2012, згідно якого в примітках по вказаній техніці зазначено "отдан" (том І а.с. 47).

За інформацією позивача, останній, не отримавши зрозумілих пояснень від керівництва відповідача 2, запропонував ТОВ "ТК "ВЛІВ" у листі № 405 від 31.05.2012 викупити вищенаведене шасі в термін до 10.06.2012, а у випадку відсутності можливості викупити - повернути шасі. Не отримавши жодної відповіді та/або дії відповідача 2, позивач, користуючись своїм правом, наданим п.п. 3.3., 6.1. договору відповідального зберігання, 28.08.2012 направив відповідачу 2 листа за № 595 з повідомленням про розірвання договору про відповідальне зберігання № 0015 від 27.12.2011 та вимогою повернути відповідне шасі протягом одного календарного дня з моменту отримання вимоги. Між тим, вказані вимоги залишені ТОВ "ТК "ВЛІВ" без задоволення.

Як зазначає позивач, на той час йому стає відомо, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" реалізував відповідній транспортний засіб третій особі - Управлінню містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради, а тому ТОВ "ТД "КАМАЗ" звернувся із заявою про відкриття кримінального провадження до правоохоронних органів. Реакцією на роботу правоохоронних органів з боку ТОВ "ТК "ВЛІВ" був лист № 01-968/3 від 14.09.2012, яким відповідач 2 запропонував викупити вищенаведене шасі та вимагав від позивача примірник договору купівлі-продажу. Позивач не прийняв пропозицію відповідача 2 та після надходження від ТОВ "ТК "ВЛІВ" 24.10.2012 грошових коштів в розмірі 325710,00 грн за відповідне шасі направив відповідачеві 2 листа № 730 від 24.10.2012, в якому запропонував зарахувати сплачені грошові кошти по іншому договору. ТОВ "ТК "ВЛІВ" своїм листом від 26.10.2012 № 04-1173 погодився змінити платіж та зарахувати грошові кошти в розмірі 325710,00 грн за "а/м КАМАЗ 43253-91011-15 згідно договору поставки №00150 від 08.11.2011.

Отже, як стверджує позивач, правові підстави вважати укладеним договорів купівлі-продажу відповідного шасі між ТОВ "ТД "КАМАЗ" та ТОВ "ТК "ВЛІВ" відсутні. Окрім того, факт відсутності укладення такого договору підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2013 по справі № 910/6665/13, а тому ТОВ "ТК "ВЛІВ" не мало законних підстав розпоряджатися таким транспортним засобом .

На підтвердження наведених обставин позивачем надано до матеріалів справи відповідне листування між ТОВ "ТД "КАМАЗ" та ТОВ "ТК "ВЛІВ".

Оскільки відповідне майно було реалізовано ТОВ "ТК "ВЛІВ" Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради, ТОВ "ТД "КАМАЗ" звернувся до вказаної юридичної особи з претензією від 05.01.2015 про повернення автомобіля КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_4 законному власнику - ТОВ "ТД "КАМАЗ" (том І а.с. 41).

На вказану претензію Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради у відповіді від 28.01.2015 № 25-02-16 (том І а.с. 42) повідомило, що відповідно до договору № 76/390 від 13.12.2011 про закупівлі товару за державні кошти придбало у ТОВ "ТК "ВЛІВ" сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ" з відвалом для прибирання снігу. Такий договір є дійсним, право власності на зазначений сміттєвоз підтверджено сертифікатом якості, крім того договір на закупівлю укладено раніше, ніж договір зберігання, а тому твердження ТОВ "ТД "КАМАЗ" про перебування автомобіля у власності на момент проведення відкритих торгів є необґрунтованим, а вимога про повернення автомобіля - безпідставною. На підставі вищенаведеного, Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради відхилило претензію ТОВ "ТД "КАМАЗ".

З підстав вищенаведеного та зазначаючи, що єдиним законним власником автомобіля шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1 являється ТОВ "ТД "КАМАЗ", тоді як дії відповідачів по розпорядженню таким майном і його неповернення позивачу є незаконними, ТОВ "ТД "КАМАЗ" звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, відповідно до наведеної норми набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти. Наведеною нормою закріплено презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ТД "КАМАЗ" на підставі контракту № 01/2010-001 від 01.10.2010 набув у власність майно - шасі автомобіля КАМАЗ модель 43253-15, комплектація 91011-15, рік виготовлення 2011, номер шасі ХТС43253 RВ1225692, номер двигуна НОМЕР_1 (далі - шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596), яке йому було передано від ТОВ "Торгівельна компанія "КАМАЗ" згідно акту № 137 від 27.12.2011.

Докази на спростування обставин правомірності набуття ТОВ "ТД "КАМАЗ" зазначеного майна в матеріалах справи відсутні, а отже позивач є належним власником вказаного транспортного засобу.

Частина 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "ТД "КАМАЗ" розпорядися придбаним за контрактом майном (шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596), передавши його на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "ВЛІВ" згідно договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011.

Стаття 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно положень Цивільного кодексу України про зберігання, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942); зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст. 944); зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949).

Сторони в договорі відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 погодили, зокрема наступне.

Виконавець зобов'язаний прийняти на зберігання транспортні засоби Замовника і видати їх на вимогу Замовника або на вимогу його повіреної особи (пп. 2.2.2. п. 2.2.).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником, у разі спричинення збитку зданим на зберігання транспортним засобам або їх розкрадання (п.п.2.2.5.п.2.2.).

Повернення транспортних засобів Замовникові здійснюється з обов'язковим підписанням сторонами акту передачі-прийому, в якому вказується технічний стан транспортних засобів, наявність яких-небудь дефектів або робиться відмітка про їх відсутність (п. 2.3.).

Виконавець не має права переміщувати транспортні засоби в інші місця зберігання без попереднього письмового узгодження із Замовником (п. 2.4.).

Виконавець, за письмовим дозволом Замовника, має право робити монтаж навісного устаткування на транспортні засоби, а також переобладнання транспортного засобу (п. 2.6.).

Між тим, ТОВ "ТК "ВЛІВ" на вимогу ТОВ "ТД "КАМАЗ" майно зі зберігання не повернув та на базі отриманого на зберігання шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 виготовив сміттєвоз моделі "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ 43253" із заводським виробничим № Y7902000012Ф97004, який в подальшому передав Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради за актом від 03.02.2015.

Господарський суд зазначає, що згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ст. 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушено умови договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011, зокрема підпункти 2.2.2., 2.2.5. пункту 2.2., пункти 2.3., 2.4., 2.6. договору.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа, у тому числі суб'єкт господарювання, має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Способи захисту права та інтересів зазначені в ст. 20 Господарського кодексу України та в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Чинне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з цим, за їх призначенням вони можуть вважатися як конкретно закріплені чи санкціоновані законом заходи (засоби), за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав на майно шляхом визнання, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушено п.п. 2.2.2., 2.2.5., 2.3., 2.4., 2.6. договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 не відповідає встановленим чинним законодавства, а саме ст. 20 Господарського кодексу України і ст. 16 Цивільного кодексу України способам захисту прав та не призводить до поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "ТД "КАМАЗ" за вказаним договором зберігання.

З підстав викладеного позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, за яким, як стверджують сторони, майно позивача було продано ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" Управлінню містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ".

Так, згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції, тобто повернення сторін правочину у попередній стан.

Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і cпособом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).

З підстав викладеного, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимог позивача про визнання права власності та про витребування майна з незаконного володіння відповідачів 1,3, 4 господарський суд зазначає наступне.

Можливість визнання права власності на майно за рішенням суду за наявності обставин його оспорення чи невизнання передбачена в ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відсутність посилання на вказану норму права в позовних вимогах ТОВ "ТД "КАМАЗ" не позбавляє можливості господарський суд здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати у прийнятті рішення саме ті норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Як зазначено в п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 5011-74/9393-2012.

У справі, що розглядається встановлено, що спір щодо права власності виник між ТОВ "ТД "КАМАЗ" та ТОВ "ТК "ВЛІВ" як сторонами договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011.

Правовідносини зі зберігання майна регулюються договором зберігання, укладеного сторонами, та відповідними положеннями Цивільного кодексу України, які регламентують права та обов'язки сторін по договору, відповідальність та відшкодування збитків. Серед засобів захисту прав на річ здану на зберігання відсутнє таке як "визнання права власності на річ".

За таких обставин, позовні вимоги про визнання права власності на майно щодо відповідача 2 - ТОВ "ТК "ВЛІВ" задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про визнання права власності щодо інших відповідачів, господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 25.06.2014 у справі № 6-67цс14, позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

Установивши, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ "ТД "КАМАЗ", господарський суд відмовляє у задоволенні позову про визнання права власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД КАМАЗ" щодо відповідачів 1, 3, 4.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "ТК "ВЛІВ" на основі отриманого на зберігання шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 виготовив сміттєвоз моделі "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ 43253" із заводським виробничим № Y7902000012Ф97004, на який видав відповідний сертифікат якості (том І а.с. 143).

Таким чином, на основі належного позивачу майна, ТОВ "ТК "ВЛІВ" створив нову річ - сміттєвоз моделі "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ 43253". В подальшому вказане майно було передано Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради за актом приймання-передачі № 2 від 03.02.2012.

Так, 13.12.2011 між Управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради (замовник) та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" (учасник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №76/390 (надалі спірний договір або договір №76/390), за умовами якого учасник зобов'язався в грудні 2011 поставити замовникові товар - сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" з відвалом для прибирання снігу за ціною 546000,00 грн, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

Як встановлено Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі кримінального провадження № 1-кп/389/312/14, унаслідок протиправних дій начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради ОСОБА_1 Управлінням фактично отримано сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ Б 18-14,7 KZ 43253", який відрізняється від предмету закупівлі, визначеного документацією конкурсних торгів, акцептованої пропозиції конкурсних торгів та предмету договору про закупівлю товару за державні кошти № 76/390 від 13.12.11 та вартість якого менша від вартості транспортного засобу, визначеного умовам договору про закупівлю товару за державні кошти № 76/390 від 13.12.2011, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам, а також інтересам окремих юридичних осіб, а саме громади в особі Знам'янської міської ради, на загальну суму 61 500 грн.

Таким чином, фактично на виконання договору № 76/390 від 13.12.2011 Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знамянської міської ради було передано сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" з відвалом для прибирання снігу на базі автомобільного шасі КАМАЗ -43253 ХТС43253RB1225692.

Вказаний транспортний засіб зареєстрований за Управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знамянської міської ради з видачею свідоцтва про реєстрацію (том І а.с. 145).

Рішенням Знам'янської міської ради №684 від 23.08.2012 "Про передачу у господарське відання автомобіля спеціалізованого сміттєвоза зі з'ємним відвалом для прибирання снігу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" придбане Управлінням житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради передано у комунальну власність (том ІІ а.с. 132).

Даним рішенням також надано дозвіл Управлінню житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради передати у господарське відання Комунальному підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1" автомобіль спеціалізований сміттєвоз зі з'ємним відвалом для прибирання снігу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253", державний номер НОМЕР_5.

Як повідомляє Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам"янської міської в поясненнях від 05.04.2017, вказаний сміттєвоз знаходиться у фактичному користуванні Комунального підприємства "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1".

Стаття 387 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої позивач просить витребувати від відповідачів 1, 3, 4 спірне майно, передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку в свої вимогах також посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Отже, об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Матеріалами справи встановлено, що майно, яке позивач просить витребувати, а саме - шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 не існує як окремий самостійний об'єкт, оскільки на його основі ТОВ "ТК "ВЛІВ" виготовлено сміттєвоз моделі "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ 43253" із заводським виробничим № Y7902000012Ф97004. Тобто, спірне майно стало частиною новоствореної речі.

Як передбачено в ст. 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

З підстав викладеного, шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 не може бути витребувано з володіння відповідачів в порядку ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України.

Окрім того, як встановлено матеріалами справи, Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради набуло сміттєвоз, складовою частиною якого є шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596, за договором про закупівлю товару за державні кошти № 76/390 від 13.12.2011.

Відповідно до частини 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради на момент придбання майна, знало про те, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" не мало право відчужувати відповідне майно. Адже, згідно сертифікату якості № 30/01/12 ТОВ "ТК "ВЛІВ" є виробником сміттєвозу та саме вказане майно було предметом продажу.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 вибуло з володіння ТОВ "ТД "КАМАЗ" за його волею, а саме передано на зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ", який в подальшому виготовив на базі вказаного шасі сміттєвоз, який продав Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради. У зв'язку з наведеним право на витребування майна від добросовісного набувача відсутнє.

Стосовно позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем 2, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Наслідком спливу позовної давності є відмова у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом наведених норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, яке підлягає захисту. У разі якщо господарський суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підставою для відмови у позові є саме вказані обставини, а не сплив строку позовної давності.

Окрім того, положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про визнання права власності та про витребування майна у порядку статті 387 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки вказані порушення тривають у часі.

Щодо порушення ТОВ "ТК "ВЛІВ" умов договору відповідального зберігання №0015 від 27.12.2011 та про укладення оспорюваного договору № 76/390 від 13.12.2001, то, як слідує з матеріалів справи, позивачу про вказане стало відомо після проведення перевірки наявності автотранспорту на складі ТОВ "ТК "ВЛІВ" згідно акту від 29.05.2012 та після отримання від Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради відповіді від 28.01.2015 на претензію, в якій повідомлено про укладення оспорюваного договору.

Отже, трирічний строк позовної давності за вказаними вимогами згідно позову, який подано до суду, а саме здано до органу поштового зв'язку 08.05.2015, не порушено.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.04.2017.

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя Н.М. Коваленко

Суддя Є.М. Наливайко