Постанова

від 18.10.2017 по справі 912/1726/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 року Справа № 912/1726/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність №700-02-16 від 26.12.2016 р., головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області;

від відповідача-3: ОСОБА_1, довіреність №01-27/70/1-1 від 27.12.2016 р., головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області;

від відповідача-4: ОСОБА_1, довіреність №1 від 27.12.2016 р., головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2017 року у справі № 912/1726/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ", м. Київ

до відповідачів:

1 - Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради, Кіровоградська область м. Знам'янка

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ", м. Кременчук

3 - Знам'янської міської ради, м. Знам'янка,

4 - Комунального підприємства "Знам'янська житлово-експлуатаційна контора №1", м. Знам'янка,

про визнання порушення умов договору, визнання права власності, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2017р. справу № 912/1726/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г., суддів Чимбар Л.О., Вечірко І.О.

Ухвалою суду від 30.08.2017р. даною колегією справу № 912/1726/15 прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2017р. (головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Коваленко Н.М., Наливайко Є.М. ) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що:

- обраний позивачем спосіб захисту своїх прав на майно шляхом визнання, що ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушено п.п. 2.2.2., 2.2.5., 2.3., 2.4., 2.6. договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011р. не відповідає встановленим чинним законодавства, а саме ст. 20 Господарського кодексу України і ст. 16 Цивільного кодексу України способам захисту прав та не призводить до поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "ТД "КАМАЗ" за вказаним договором зберігання;

- шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун №В2629596 вибуло з володіння ТОВ "ТД "КАМАЗ" за його волею, а саме передано на зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ", який в подальшому виготовив на базі вказаного шасі сміттєвоз, який продав Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради. У зв'язку з наведеним право на витребування майна від добросовісного набувача відсутнє;

- спір щодо права власності виник між ТОВ "ТД "КАМАЗ" та ТОВ "ТК "ВЛІВ" як сторонами договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011р.. Правовідносини зі зберігання майна регулюються договором зберігання, укладеного сторонами, та відповідними положеннями Цивільного кодексу України, які регламентують права та обов'язки сторін по договору, відповідальність та відшкодування збитків. Серед засобів захисту прав на річ здану на зберігання відсутнє таке як "визнання права власності на річ";

- згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції, тобто повернення сторін правочину у попередній стан. Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору). Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 06.04.2017р. в частині вимог: що ТОВ "ТК "ВЛІВ" порушено п.п. 2.2.2., 2.2.5., 2.3., 2.4., 2.6. договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011 та про визнання недійсним договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, за яким, як стверджують сторони, майно позивача було продано ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" Управлінню містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі щодо: позовних вимог про визнання права власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ" та зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради в 3-денний термін з моменту винесення рішення суду повернути ТОВ "ТД "КАМАЗ" автомобіль КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ1225692, державний номер НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що:

- позивач є власником зазначеного в позові транспортного засобу, який передав на зберігання ТОВ "ТК "ВЛІВ", однак відповідач 2 по закінченню терміну зберігання майно позивачеві не повернув та продав його відповідачеві 1 згідно договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011. За твердженням позивача, така реалізація є незаконною, оскільки відповідне майно не належало на праві власності ТОВ "ТК "ВЛІВ", а перебувало у власності ТОВ "ТД "КАМАЗ"; - відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Отже, за змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Відмова Відповідачів 1,3,4 повернути у добровільному порядку спірне майно, свідчить про невизнання права власності останніми;

- автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС 43253 RB 1225692 є індивідуально - визначеним майном, має марку, модель, номер двигуна та номер шасі. Це майно зберіглося в натурі адже згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (копія надана до відзиву відповідачем 4 від 23.11.2015р. за вих. № 55) вбачається у графі номер шасі (кузова, рами) - шасі ХТС 43253 RB 1225692 та акту приймання - передачі № 654767 (додаток №6) зазначається той же номер шасі, відповідно таке майно можна ідентифікувати. ТОВ ТД КАМАЗ не був проінформований щодо продажу майна третій особі. Вибуття майна не з волі позивача вказує на те, що свідомо поставленої мети на передачу майна у власність іншій особі, неприйняття позивача будь-яких дій або заходів для досягнення цієї мети і втрату майна в результаті здійснення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, відбулись без узгодження з власником. Суд, хибно вважає відповідача 1 - добросовісним набувачем. В той же час, виходячи зі змісту статей 330, 388 ЦК, можна зробити висновок, що добросовісний набувач - це особа, у якої виникає право власності на майно, придбане нею на підставі відплатного договору у особи, яка не мала право відчужувати дане майно, при цьому особа-набувач не знала та не могла знати про неправомірність відчуження цього майна. Відповідач не може бути добросовісним набувачем, оскільки знав, що спірний автомобіль не належить відповідачу 2. Прямим доказом цього є звернення голови Знамянської міської ради з листом до МРВ м. Знам'янка з проханням зареєструвати транспортний засіб за відсутності вантажно-митної декларації, яка є документом, що належним чином посвідчує право законного володіння транспортним засобом, чудово при цьому розуміючи, що ТОВ ТК ВЛІВ не має цього документа, бо не є законним власником автомобіля. Але дану обставину суд не дослідив належним чином, хоча ТОВ ТД КАМАЗ прямо на неї вказувало. Даний лист повністю спростовує твердження відповідачів 1 що він є добросовісним набувачем, адже спірне автомобільне шасі передане відповідачу 1 без усіх належних для реєстрації документів, а саме оригіналу вантажної митної декларації. Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб став частиною новоствореної відповідачем 2 речі, яку неможливо відокремити без збереження функціональності створеного майна також не може бути підставою для відмови у позовних вимогах позивачу, оскільки транспортний засіб - шассі КАМАЗ - 43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RB 1225692 належить по теперішній час ТОВ ТД КАМАЗ на праві власності, автомобіль підлягає поверненню товариству у його первісному стані. Окрім того, позивач неодноразово наголошував на тому, що може виконати демонтаж навісного обладнання на автомобільному шасі без нанесення шкоди, надавав пояснення і у письмовому вигляді з фотографіями, проте суд не звернув уваги.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі. Просив її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідачів 1, 3, 4 зазначила, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Сміттєвоз з боковим вивантаженням ВЛІВ був придбаний Управлінням ЖКГ на підставі договору про закупівлю товару за державні кошти. Управління є добросовісним набувачем. Майно позивача вибуло з волі особи, який він передав майно. Крім того, майно, яке просить витребувати позивач не збереглося в натурі, оскільки ТОВ ВЛІВ використало його для виробництва нової речі - сміттєвозу ВЛІВ . Що стосується інших вимог то суд при розгляді справи вірно встановив предмет, обставини та суть зазначених вимог та правомірно відмовив в їх задоволенні. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ Торгова компанія ВЛІВ у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що в апеляційній скарзі позивач не посилається на норми матеріального права, які б зобов?язували здійснити демонтування зі сміттєвозу навісне обладнання з метою приведення до первісного стану, та регламентували процедуру вчинення зазначених дій. Відповідач 2 є добросовісним набувачем, оскільки відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження майна, що є предметом позову. Згідно сертифікату якості №30/01/12 саме ТОВ ТК ВЛІВ є виробником сміттєвозу і саме це майно було предметом продажу. Позивач добровільно на підставі договору передав предмет позову відповідачу - 2. Також представник відповідача - 2 вказав, що між ним та позивачем склалися відносини, за яких позивач за договором відповідального зберігання передавав відповідачу-2 автомобільні шасі, які останній використовував для виробництва сміттєвозів та розраховувався з позивачем на підставі укладених договорів купівлі-продажу. Але цього разу позивач відмовився від укладання договору купівлі-продажу.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Його представник подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

На підставі контракту № 01/2010-001 від 01.10.2010р., укладеного між ТОВ "Торгова компанія "КАМАЗ" (Продавець) та ТОВ "Торговий Дім "КАМАЗ" (Покупець), за Актом № 1440 від 24.11.2011р. прийняття-передачі транспортних засобі та їх складових частин, позивачеві поставлено шасі автомобіля КАМАЗ модель 43253-15, комплектація 91011-15, рік виготовлення 2011, номер шасі ХТС43253 RВ1225692, номер двигуна НОМЕР_1 (том І а.с. 21-24, 28-32).

27.12.2011р. між ТОВ "ТД "КАМАЗ" (замовник) та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" (виконавець) укладено договір відповідального зберігання № 0015, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання вантажні автомобілі. Кількість, номери кузовів та двигунів транспортних засобів вказуються в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору, право власності на транспортні засоби на весь термін зберігання зберігається за ТОВ "ТД "КАМАЗ".

Договір зберігання укладено на строк до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору відповідального зберігання позивачем передано відповідачу - 2 за актом №137 від 27.12.2011 року автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692.

29.05.2012р. під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТД "КАМАЗ", проведеної на виставочній площі ТОВ "ТК "ВЛІВ", представниками позивача встановлено факт відсутності переданого на зберігання автомобільного шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1, про що складено відповідний акт (том І а.с. 47).

Позивач листом № 405 від 31.05.2012р. запропонував ТОВ "ТК "ВЛІВ" викупити вищенаведене шасі в термін до 10.06.2012р., а у випадку відсутності можливості викупити - повернути шасі. Не отримавши відповіді, позивач направив 28.08.2012р. відповідачу 2 листа за № 595 з повідомленням про розірвання договору про відповідальне зберігання № 0015 від 27.12.2011р. та вимогою повернути відповідне шасі протягом одного календарного дня з моменту отримання вимоги. Між тим, вказані вимоги залишені ТОВ "ТК "ВЛІВ" без задоволення.

Матеріалами справи також встановлено, що 13.12.2011р. між Управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради (замовник, відповідач-1) та відповідачем -2 укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №76/390, за умовами якого ТОВ "Торгова компанія ВЛІВ" зобов'язався в грудні 2011 року поставити замовникові товар - сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" з відвалом для прибирання снігу за ціною 546 000,00 грн., а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такий товар (а.с.128, 134-138 том 1).

Умови договору №76/390 від 13.12.2011 року виконані сторонами, грошові кошти сплачено (а.с.139-140 том 1). Транспортний засіб передано та зареєстровано за покупцем (а.с.141-142, 145 том 1).

Відповідно до рішення Знам'янівської міської ради від 23.08.2012 року автомобіль спеціалізований сміттєвоз зі з'ємним відвалом для прибирання снігу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253" державний номер ВА З968 ВА, який перебуває на балансі управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради визнано власністю територіальної громади міста Знам'янка в особі Знам'янської міської ради та надано дозвіл на передання вказаного автомобіля у господарське відання Комунальному підприємству "Знам'янська житлово - експлуатаційна контора №1" (а.с.132 том 2).

ТОВ "ТД "КАМАЗ" 05.01.2015р. звернувся до Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради з претензією про повернення автомобіля КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3 законному власнику - ТОВ "ТД "КАМАЗ" (том І а.с. 41).

На вказану претензію Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради у відповіді від 28.01.2015 № 25-02-16 (том І а.с. 42) повідомило, що відповідно до договору № 76/390 від 13.12.2011р. про закупівлі товару за державні кошти придбало у ТОВ "ТК "ВЛІВ" сміттєвоз бокового навантаження типу "ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 КZ" з відвалом для прибирання снігу. Такий договір є дійсним, право власності на зазначений сміттєвоз підтверджено сертифікатом якості, крім того договір на закупівлю укладено раніше, ніж договір зберігання, а тому твердження ТОВ "ТД "КАМАЗ" про перебування автомобіля у власності на момент проведення відкритих торгів є необґрунтованим, а вимога про повернення автомобіля - безпідставною. На підставі вищенаведеного, Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради відхилило претензію ТОВ "ТД "КАМАЗ".

ТОВ ТД Камаз звернулося до суду з позовом до відповідачів, з урахуванням подальших змін, про:

- визнати, що ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" порушено пункти 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4, 2.5., 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011.

- визнати право власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ";

- визнати договір № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ", недійсним;

- витребувати із незаконного володіння автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 у Знам'янської міської ради, Управління містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Знам'янської міської ради та Комунального підприємства "Знам'янськажитлово - експлуатаційна контора №1".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є єдиним законним власником автомобіля шасі КАМАЗ 43253-91011-15, шасі № ХТС43253 RВ1225692, двигун № НОМЕР_1, тоді як дії відповідачів по розпорядженню таким майном і його неповернення позивачу є незаконними.

Що стосується позовних вимог про визнання порушення ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" пунктів 2.2.2, 2.2.5, 2.3, 2.4, 2.5., 2.6 договору відповідального зберігання № 0015 від 27.12.2011р., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права у спосіб, передбачений даними статтями. або і інший спосіб, передбачений договором або законом.

Ні вищезазначеними нормами права, ні договором, ні жодним законом не передбачено такого способу захисту порушеного права, як визнання порушення умов договору контрагентом.

Визнання порушення умов договору є ні що інше, як встановлення факту і не захищає порушене право.

Тому господарський суд правильно відмовив в задоволенні цих позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині визнання права власності на КАМАЗ-43253, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі ХТС 43253 RВ 1225692 за ТОВ "ТД "КАМАЗ".

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно даної норми, позов про визнання права власності на майно власником може бути поданий тоді, коли у інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна і коли цим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, а також неможливість реалізації своїх прав у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014р. по справі № 3-191гс14.

Колегія суддів наголошує, що для звернення з позовом за ст.392 Цивільного кодексу України необхідна наявність двох складових: 1 - невизнання, оспорювання права власності або втрата правовстановлюючого документа; 2 - неможливість реалізації позивачем свого права власника з наведених підстав.

Отже пред'явлення позову з підстав передбачених ст.392 Цивільного кодексу України є належним способом захисту в тому випадку, коли позов пред'являється власником майна до особи з якою він не перебуває в зобов'язальних відносинах (яка не визнає або оспорює право власності) і коли майно знаходиться у володінні власника. При відсутності майна у власника даний спосіб захисту не поновлює і не захищає його прав.

Якщо позивач вимагає повернення майна відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації.

За наведених обставин в позові про визнання права власності слід відмовити в зв'язку з неналежним способом захисту.

Що стосується позовних вимог про визнання договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ", недійсним то колегія суддів зазначає наступне.

Предметом договору № 76/390 про закупівлю товару за державні кошти від 13.12.2011 року, укладеного між Управлінням містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ", відповідно до специфікації, є сміттєвоз бокового завантаження типу ВЛІВ МЕДІУМ 18 - 15,5 KZ 43253 з відвалом для прибирання снігу.

ТОВ Торгова компанія ВЛІВ є виробником сміттєвозів ВЛІВ на шасі вантажних автомобілів на підставі свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху № 2701, свідоцтва про присвоєння Міжнародного ідентифікаційного коду виробника дорожніх транспортних засобів та символів ідентифікаційного номера ДТЗ, ліцензії АВ № 429338 на виробництво автомобілів, сертифікату на систему управління якістю (т.5 а.с.17 - 34).

Як встановлено матеріалами справи сміттєвоз ВЛІВ , що є предметом договору від 13.12.2011р. був виготовлений ТОВ Торгова компанія ВЛІВ на базі самохідного шасі КАМАЗ-43253 № ХТС43253RВ1225692, яке належало позивачу по справі та знаходилося у ТОВ ТК ВЛІВ на зберіганні на підставі договору про відповідальне зберігання.

При цьому згоди на використання позивач не давав.

Використавши автомобільне самохідне шасі КАМАЗ-43253 № ХТС43253RВ1225692, ТОВ ТК ВЛІВ створило нову річ - транспортний засіб спеціального призначення - сміттєвоз ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253 , заводський виробничий номер Y7902000012А97004.

Відповідно до ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 332 Цивільного кодексу України встановлено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

З даної норми випливає, що самочинна переробка чужої речі, а також створення із чужих матеріалів нової речі, не тягне виникнення в особи, яка переробила річ або створила із чужого матеріалу нову річ, права власності на нову річ. Власником нової речі стає власник речі, що була перероблена (власник матеріалів) за бажанням останнього .

Особа яка здійснила переробку (створила нову річ з чужих матеріалів) без згоди власника, за бажанням набуває права власності, у випадку, коли вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалів, що були перероблені з метою створення цієї речі.

ТОВ ТК ВЛІВ не надано належних та достатніх доказів набуття права власності на новостворену рухому річ, а тому не будучу власником не мав права відчужувати, що є підставою для визнання договору недійсним.

Однак слід враховувати, що наслідком недійсності правочину, згідно ч.1 ст.216 ЦК України, є застосування двосторонньої реституції, тобто повернення сторін правочину у попередній стан.

Отже визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності є належним способом захисту порушеного права тоді, коли предметом позову є правочин за участю власника і особи, яка володіє майном.

Згідно ст..330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене собою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст..388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

З підстав викладеного, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Що стосується позовних вимог про витребування із незаконного володіння автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун № НОМЕР_1, шасі № ХТС 43253RB 1225692 у Знам'янської міської ради, Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та Комунального підприємства "Знам'янськажитлово - експлуатаційна контора №1" то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку в свої вимогах посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ст..387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.15 Цивільного кодексу України, добросовісність презюмується.

З урахуванням того, що ТОВ ТК ВЛІВ є офіційним виробником сміттєвозів ВЛІВ , Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради за договором про закупівлю придбала сміттєвоз ВЛІВ , а не автомобільне самохідне шасі КАМАЗ, докази того, що останньому було відомо про використання для вироблення сміттєвоза автомобільного шасі КАМАЗ , яке не належить ТОВ ТК ВЛІВ в матеріалах відсутні і позивачем не надані, то Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради є добросовісним набувачем.

Від добросовісного набувача майно може бути витребуване власником лише у випадках передбачених ст..388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки автомобільне самохідне шасі КАМАЗ-43253 № ХТС43253RВ1225692 було передане позивачем у володіння ТОВ ТК ВЛІВ добровільно на підставі договору відповідального зберігання і останній використав його для створення нової речі, яку за договором про закупівлю передав Управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради, то Управління є добросовісним набувачем від якого майно не може бути витребуване.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що майно може бути витребуване з незаконного володіння лише власником або титульним володільцем.

Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради володіє спеціальним автомобілем - сміттєвоз ВЛІВ МЕДІУМ 18-15,5 KZ 43253 , заводський виробничий номер Y7902000012А97004, складовою частиною якого є автомобільне самохідне шасі КАМАЗ-43253 № ХТС43253RВ1225692.

Позивач, відповідно до ч.3 ст.332 Цивільного кодексу України, не висловлював бажання набути у власність створений відповідачем з використанням належного позивачу самохідного автомобільного шасі сміттєвоз ВЛІВ . Отже він не є власником новоствореного майна.

Що стосується саме витребування від відповідача 1 автомобільного самохідного шасі КАМАЗ-43253 № ХТС43253RВ1225692 то колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом речі діляться на подільні та неподільні.

Відповідно до ст..183 Цивільного кодексу України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Автомобільне самохідне шасі КАМАЗ є складовою частиною спеціального автомобіля сміттєвоза ВЛІВ і відокремлення шасі призведе до втрати цільового призначення автомобіля, як сміттєвоза.

Згідно ст..187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Отже заяви позивача, в апеляційній скарзі та в ході розгляду справи, про можливість відокремлення належного йому автомобільного самохідного шасі КАМАЗ , яке є складовою частиною сміттєвоза ВЛІВ , суперечать Закону і не можуть бути задоволені.

Що стосується строку позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем 2, то колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що за змістом ст.ст.256, 261, 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, яке підлягає захисту. У разі якщо господарський суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підставою для відмови у позові є саме вказані обставини, а не сплив строку позовної давності.

Крім того, положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про визнання права власності та про витребування майна у порядку статті 387 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки вказані порушення тривають у часі.

Щодо порушення ТОВ "ТК "ВЛІВ" умов договору відповідального зберігання №0015 від 27.12.2011 та про укладення оспорюваного договору № 76/390 від 13.12.2001, то, як слідує з матеріалів справи, позивачу про вказане стало відомо після проведення перевірки наявності автотранспорту на складі ТОВ "ТК "ВЛІВ" згідно акту від 29.05.2012 та після отримання від Управління житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради відповіді від 28.01.2015 на претензію, в якій повідомлено про укладення оспорюваного договору.

Отже, трирічний строк позовної давності за вказаними вимогами згідно позову, який подано до суду, а саме здано до органу поштового зв'язку 08.05.2015, не порушено.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з вищенаведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2017 року у справі № 912/1726/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.10.2017р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

І.О.Вечірко

---

ОСОБА_2