Рішення

від 10.04.2017 по справі 913/219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 квітня 2017 року Справа № 913/219/17

Провадження №4/913/219/17

За позовом

Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «СУМІТЕК УКРАЇНА» , с. Проліски, Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ІНТЕРПРОМ» , м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 2014816 грн. 90 коп.

Суддя господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.03.2017;

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» 13.03.2017 (згідно штампу вхідний № 913/219/17) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою № б/н від 09.03.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» , за якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № KS-071/13 від 13.09.2013 в сумі 2014816 грн. 90 коп., з яких: заборгованість за спірним договором в сумі 988939 грн. 67 коп., інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 70551 грн. 31 коп., пеня в сумі 184778 грн. 50 коп., штраф у розмірі 49446 грн. 97 коп.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що в порушення умов договору № KS-071/13 від 13.09.2013 відповідач не здійснив повну оплату за надані послуги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.04.2017 присутній повноважний представник позивача.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань станом на 24.10.2016 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» є 94204, АДРЕСА_1.

Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ «Укрпошта» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача 10.04.2017 подав до суду (згідно штампу вхідний № 2466/17) письмові пояснення щодо застосування індексу інфляції, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача 10.04.2017 подав до суду (згідно штампу вхідний № 2467/17) супровідний лист, яким просить долучити до матеріалів справи копії листів Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сумітек Україна з додатками та копію довіреності. Надані документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» (далі- продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» (далі - замовник, виконавець) був укладений договір № KS-071/13 від 13.09.2013 (далі- договір), за яким замовник замовляє і оплачує, а виконавець бере на себе послуги з технічного обслуговування та ремонту (далі- сервісне обслуговування) обладнання замовника згідно списку (із зазначенням у ньому типів і моделей, серійних та реєстраційних номерів) за формою, вказаною в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Під сервісним обслуговуванням маються на увазі роботи з обслуговування і ремонту обладнання з використанням (або без використання) для цього оригінальних запасних частин, а також поставка та продаж за замовленням замовника оригінальних запасних частин для обладнання замовника ( п.1.2 договору).

Відповідач 01.09.2014 замовив послуги з ремонту мобільної дробарки та поставки запчастин, що підтверджено замовлення- наряди від 01.09.2014 №ДНЗНКТ03000000000002 та № ДНЗНКТ03000000000003.

Відповідно до п.3.1 договору, сервісне обслуговування обладнання замовника і продаж запасних частин здійснюється виконавцем на підставі заявок замовника та оплачених рахунків-фактур. Виконавець має право вимагати подання заявки в письмовому вигляді за формою, вказаною в додатку № 2 до цього договору, що є невід'ємною частиною.

Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № 4100 від 05.09.2014 на суму 493561 грн. 78 коп.(оплата до 06.10.2014) та рахунок - фактуру № 4101 від 02.10.2014 на суму 495377 грн. 89 коп. (оплата до 02.10.2014) і виконав роботи, та крім того поставив запчастини відповідно до замовлення відповідача на загальну суму 988939 грн. 67 коп.

Згідно із п. 4.1 договору , підставою для оплати за сервісне обслуговування є рахунок, що оформлюється виконавцем на підставі акта виконаних робіт.

Строк оплати рахунку - 30 календарних днів (п.4.2 договору).

Між сторонами за договором підписано акти виконаних робіт № ДНАВКТ02070 від 05.09.2014 та № ДНАВКТ02083 від 02.10.2014, відповідно до яких відповідач прийняв надані позивачем роботи та отримані запасні частини і матеріали, але оплату за виконані позивачем роботи відповідач не здійснив.

Крім того, відповідач повідомив позивача листами № 37 від 03.30.2015 та № 77 від 06.04.2015 про визнання боргу (дебіторської заборгованості).

Також, між позивачем та відповідачем 31.12.2016 підписаний акт звірки взаємних розрахунків, за яким відповідач визнав наявність боргу за виконані роботи в сумі 988939 грн. 67 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу:

3% річних в сумі 70551 грн. 31 коп. за період з 07.10.2014 по 06.03.2017,з яких:

- за рахунком-фактури №4100 від 05.09.2014 - 3% річних в сумі 35779 грн. 85 коп. за період з 07.10.2014 по 06.03.2017;

- за рахунком-фактури № 4101 від 02.10.2014 - 3% річних в сумі 34771 грн. 46 коп. за період з 04.11.2014 по 06.03.2017;

інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп. за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року, з яких:

- за рахунком-фактури №4100 від 05.09.2014 - інфляційні нарахування в сумі 370026 грн. 87 коп. за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року (включно);

- за рахунком-фактури № 4101 від 02.10.2014- інфляційні нарахування в сумі 351073 грн. 58 коп. за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року (включно).

Також, оскільки відповідач порушив строки оплати за надані послуги з сервісного обслуговування, позивач, відповідно до умов п.6.1 договору, нарахував пеню в сумі 184778 грн. 50 коп. за період з 07.10.2014 по 03.05.2015 за рахунками - фактурами: № 4100 віл 05.09.2014 та № 4101 від 02.10.2014.

Відповідно до п. 6.2 договору, за порушення строків оплати робіт зазначених у рахунку замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% від вартості рахунку за кожен випадок порушення, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 49446 грн. 97 коп.

За розрахунком позивача, ним, відповідачу були надані послуги з сервісного обслуговування за спірним договором на загальну суму 988939 грн. 67 коп., які останнім в повному обсязі не оплачені, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 988939 грн. 67 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 70551 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп., пеню в сумі 184778 грн. 50 коп., штраф у розмірі 49446 грн. 97 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на умови договору № KS-071/13 від 13.09.2013, а також на норми ст.ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 ГК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено матеріалами справи, між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» (далі- продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» (далі - замовник, виконавець) був укладений договір № KS-071/13 від 13.09.2013 (далі- договір).

Згідно із п.1.1 договору, замовник замовляє і оплачує, а виконавець бере на себе послуги з технічного обслуговування та ремонту (надалі- сервісне обслуговування) обладнання замовника згідно списку (із зазначенням у ньому типів і моделей, серійних та реєстраційних номерів) за формою, вказаною в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № 4100 від 05.09.2014 на суму 493561 грн. 78 коп.(оплата до 06.10.2014) та рахунок- фактуру № 4101 від 02.10.2014 на суму 495377 грн. 89 коп. (оплата до 02.10.2014) та виконав роботи і поставив запчастини відповідно до замовлення відповідача на загальну суму 988939 грн. 67 коп.(а.с. 25-26).

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № KS-071/13 від 13.09.2013 позивачем надавалися відповідні послуги з сервісного обслуговування та отримані запасні частини та матеріали, які відповідачем прийняті та підписані акти виконаних робіт, зокрема:

- акт виконаних робіт № ДНАВКТ02070 від 05.09.2014 на суму 493561 грн. 78 коп. з ПДВ;

- акт виконаних робіт № ДНАВКТ 02083 від 02.10.2014 на суму 495377 грн. 89 коп. з ПДВ.

Всього на загальну суму 988939 грн. 67 коп.

Як свідчать матеріали справи, вищевказані акти виконаних робіт підписані сторонами без доповнень та заперечень та скріплені печатками їх підприємств (а.с.27-28).

Згідно розрахунків позивача, відповідачем оплата за надані послуги за вищевказаними актами виконаних робіт в сумі 988939 грн. 67 коп. здійснена не була.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми заборгованості за надані послуги не надано, також не надано власного контррозрахунку суми боргу за договором.

Фактичні та наведені вище обставини справи свідчать про те, що за відповідачем утворилась заборгованість за договором № KS-071/13 від 13.09.2013 в сумі 988939 грн. 67 коп. і вказана сума відповідачем не спростована.

Крім того, відповідач повідомив позивача листами № 37 від 03.30.2015 та № 77 від 06.04.2015 про визнання боргу (дебіторської заборгованості)( а.с.29-30).

Також, між позивачем та відповідачем 31.12.2016 підписаний акт звірки взаємних розрахунків, за яким відповідач визнав наявність боргу за виконані роботи в сумі 988939 грн. 67 коп.(а.с.31).

Виходячи з наведеного вище вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 988939 грн. 67 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 184778 грн. 50 коп. за період з 07.10.2014 по 03.05.2015 слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6.1 договору, за порушення строків оплати за надані послуги замовник повинен сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день затримки оплати послуги.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 зазначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд дійшов висновку щодо задоволення заявленої до стягнення суми пені у розмірі:

- за рахунком-фактури № 4100 від 05.09.2014 - пеня в сумі 85987 грн. 93 коп. за період з 07.10.2014 по 06.04.2015;

- за рахунком- фактури № 4101 від 02.10.2014 - пеня в сумі 98790 грн. 57 коп. за період з 04.11.2014 по 03.05.2015.

Таким чином, з урахуванням наведеного розрахунку суду та розрахунку позивача загальний розмір пені складає 184778 грн. 50 коп. за період з 07.10.2014 по 03.05.2015.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 184778 грн. 50 коп.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 70551 грн. 31 коп. за період з 07.10.2014 по 06.03.2017, інфляційних нарахувань в сумі 721100 грн. 45 коп. за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року (включно), нарахованих у зв'язку із простроченням оплати послуг за договором слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (надалі - постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство судом встановлено, що позивачем обґрунтовано визначені періоди нарахування 3% річних, але розрахунок річних здійснений позивачем невірно. Так, судом здійснений наступний розрахунок 3% річних:

- за рахунком-фактури № 4100 від 05.09.2014 - 3% річних в сумі 35739 грн. 28 коп. за період з 07.10.2014 по 06.03.2017;

- за рахунком- фактури № 4101 від 02.10.2014 - 3% річних в сумі 34730 грн. 74 коп. за період з 04.11.2014 по 06.03.2017.

Всього 3% річних на загальну суму 70470 грн. 02 коп.

Таким чином, з урахуванням наведеного розрахунку суду та розрахунку позивача загальний розмір 3% річних становить 70470 грн. 02 коп. за період з 07.10.2014 по 06.03.2017.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 70470 грн. 02 коп., в решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що загальний розмір:

- інфляційних нарахувань (за рахунком-фактури № 4100 від 05.09.2014) за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року (включно) становить 378662 грн. 76 коп., у той час як заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань становить 370026 грн. 87 коп.;

- інфляційних нарахувань (за рахунком- фактури № 4101 від 02.10.2014) за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року (включно) становить 359538 грн. 10 коп., у той час як заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань становить 351073 грн. 58 коп.

Всього інфляційних нарахувань на загальну суму 721100 грн. 45 коп.

З урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань саме в розмірі заявлених вимог - 721100 грн. 45 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 49446 грн. 97 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку порушення строків оплати робіт зазначених у рахунку замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% від вартості рахунку за кожен випадок порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено строки оплати за надані послуги з сервісного обслуговування за договором.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 49446 грн. 97 коп.(за рахунком-фактури № 4100 від 05.09.2014 - штраф у розмірі 24678 грн. 08 коп., за рахунком- фактури № 4101 від 02.10.2014 - штраф у розмірі 27768 грн. 89 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 988939 грн. 67 коп. грн. 80 коп., пеню в сумі 184778 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 70470 грн. 02 коп., інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп., штраф у розмірі 49446 грн. 97 коп. (всього 2014735 грн. 61 коп.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 30221 грн. 03 коп. слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» про стягнення 2014816 грн. 90 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтерпром» , 94204, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31036550 на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» , 08322, вул. Броварська, буд. 4, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, код ЄДРПОУ 32524901, заборгованість за надані послуги в сумі 988939 грн. 67 коп., пеню в сумі 184778 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 70470 грн. 02 коп., інфляційні нарахування в сумі 721100 грн. 45 коп., штраф у розмірі 49446 грн. 97, витрати зі сплати судового збору в сумі 30221 грн. 03 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 11.04.2017

Суддя Г.М.Старкова