Постанова

від 03.07.2017 по справі 913/219/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 справа № 913/219/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ІНТЕРПРОМ", м. Алчевськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 10.04.2017 (підписано 11.04.2017) у справі№ 913/219/17 (суддя Старкова Г.М.) за позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "СУМІТЕК УКРАЇНА", с. Проліски, Бориспільський район, Київська область доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ІНТЕРПРОМ", м. Алчевськ, Луганська область простягнення 2 014 816,90 грн. В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року до господарського суду звернулось Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "СУМІТЕК УКРАЇНА", с. Проліски, Бориспільський район, Київська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ІНТЕРПРОМ", м. Алчевськ, Луганська область (Відповідач) про стягнення з відповідача 2 014 816,90 грн., з яких: з яких: заборгованість за договором № KS-071/13 від 13.09.2013 в сумі 988 939,67 грн., інфляційні нарахування в сумі 721 100,45 грн., 3% річних в сумі 70 551,31 грн., пеня в сумі 184 778,50 грн. та штраф у розмірі 49 446,97 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.04.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 988 939,67 грн., пеню в сумі 184 778,50 грн., 3% річних в сумі 70 470,02 грн., інфляційні в сумі 721 100,45 грн., штраф в розмірі 49 446,97 грн. та судовий збір в сумі 30 221,03 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що одночасне стягнення пені та штрафу є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2013 між сторонами був укладений договір № KS-071/13 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач замовляє і оплачує, а позивач - бере на себе послуги з технічного обслуговування та ремонту (далі - сервісне обслуговування) обладнання відповідача згідно списку (із зазначенням у ньому типів і моделей, серійних та реєстраційних номерів) за формою, вказаною в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Під сервісним обслуговуванням маються на увазі роботи з обслуговування і ремонту обладнання з використанням (або без використання) для цього оригінальних запасних частин, а також поставка та продаж за замовленням відповідача оригінальних запасних частин для обладнання відповідача (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, сервісне обслуговування обладнання відповідача і продаж запасних частин здійснюється позивачем на підставі заявок відповідача та оплачених рахунків-фактур.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору, підставою для оплати за сервісне обслуговування є рахунок, що оформлюється позивачем на підставі акта виконаних робіт. Строк оплати рахунку - 30 календарних днів.

На виконання умов Договору, позивачем були надані обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт № ДНАВКТ02070 від 05.09.2014 та № ДНАВКТ02083 від 02.10.2014 на загальну суму 988 939,67 грн., в яких відповідач підтвердив надання послуг та отримання запасних частин і матеріалів (а.с. 27-28).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату наданих послуг: № 4100 від 05.09.2014 на суму 493 561,78 грн. та № 4101 від 02.10.2014 на суму 495 377,89 грн. (а.с. 25-26).

В порушення умов п. 4.2 Договору і положень ст. 530 ЦК України відповідач умови Договору не виконав, кошти за надані послуги не перерахував, через що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент пред'явлення позову склала 988 939,67 грн., що сторонами не оспорюється.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 988 939,67 грн.

Факт надання позивачем послуг за спірним Договором сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги послуги з технічного обслуговування та ремонту за договором № KS-071/13 від 13.09.2013 в сумі 988 939,67 грн.

За порушення строків оплати позивач вимагає стягнути 3% річних у розмірі 70 470,02 грн. за періоди з 07.10.2014 по 06.03.2017, з 04.11.2014 по 06.03.2017 та інфляційні втрати в розмірі 721 100,45 грн. за періоди з жовтня 2014 року по лютий 2017 року (включно), з листопада 2014 року по лютий 2017 року (включно).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3 099,43 грн. - 3% річних за загальний період з 07.10.2014 по 06.03.2017 та з 25.07.2015 по 12.12.2016, а також інфляційних у розмірі 721 100,45 грн. за загальний період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року (включно), судова колегія вважає його вірним.

Крім того позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в розмірі 184 778,50 грн. за період з 07.10.2014 по 03.05.2015 та штраф в розмірі 49 446,97 грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 6.1-6.2 Договору, за порушення строків оплати за надані послуги відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день затримки оплати послуги.

У випадку порушення строків оплати робіт зазначених у рахунку відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості рахунку за кожен випадок порушення.

Ухвалою судової колегії від 24.05.2017 сторін було зобов'язано надати трактування розділу 6 Договору в частині відповідальності відповідача щодо прострочення заборгованості в частині оплат за поставлений товар.

На виконання вищенаведених вимог позивач пояснив, що умови цього розділу стосуються відповідальності за порушення строків оплати як за обслуговування та ремонту обладнання, так і за поставку та продаж оригінальних запасних частин для обладнання, що охоплюється загальним визначенням "Сервісне обслуговування".

Відповідачем будь-яких пояснень з цього приводу надано не було.

За таких підстав, судова колегія приймає до уваги трактування умов цього розділу Договору в редакції позивача.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені 184 778,50 грн. та 49 446,97 грн. штрафу, судова колегія також вважає його вірним.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційного скарги щодо одночасного стягнення пені та штрафу, що на його думку є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 09.04.2012 по справі № 3-88гс11.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2017 року у справі № 913/219/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ІНТЕРПРОМ", м. Алчевськ, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2017 року у справі № 913/219/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3