Рішення

від 03.04.2017 по справі 175/534/15-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/534/15-ц

Провадження № 2/175/192/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шабанова А.М.

за участю секретаря Ратушної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, цивільна справа № 175/534/15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 22 вересня 1990 року по 02 червня 2015 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачем за первісним позовом в період шлюбу, але за особисті кошти, які він отримав за договором позики від 15 жовтня 2013р. було придбано земельну ділянку та недобудований житловий будинок, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, провул. Полігонний, буд.1. Крім того, за час шлюбу та за кошти подружжя, сторонами також було спільно набуто у власність майно. Оскільки домовленостей про добровільний поділ набутого під час шлюбу майна між сторонами не досягнуто, тому позивач звернулася до суду з вимогою про його поділ у судовому порядку шляхом: визнання особистою приватною власністю Позивача житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, провул. Полігонний, буд.1, в рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб автомобіль LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, р/н НОМЕР_1; ? частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1; в рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: транспортні засоби - автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, р/н НОМЕР_2, автомобіль NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3, ? частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, цивільна справа № 175/538/15-ц, в якому з урахуванням останніх уточнень просить поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку №1 по провулку Полігонному в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області загальною площею 0,0936га (кадастровий номер 1221486200:09:002:0053) для будівництва і споруд; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок загальною площею 280 кв.м. та житловою площею 131,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами по провулку Полігонному, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області; скасувати за ОСОБА_1 запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:09:002:0053) та скасувати за ним запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку Полігонному, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на автомобілі NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3 та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, р/н НОМЕР_2; скасувати за ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на зазначені автомобілі; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на автомобіль LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, р/н НОМЕР_1 та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 різницю вартості між автомобілями, що передаються у особисту власність сторонам, відповідно до результатів судової автотоварознавчої експертизи; стягнути відповідно до результатів судової товарознавчої експертизи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ? частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуд т.і.), що знаходяться в вищезазначеному домоволодінні по провул. Полігонний, буд.1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. У випадку якщо ОСОБА_1 перешкоджатиме проведенню експертизи стягнути з нього вартість частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуду т.і.) у розмірі попередньо визначеної мною суми в розмірі 1642561,2грн.; усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням розташованим по провулку Полігонному, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровського району Дніпропетровської області - шляхом її вселення в зазначене домоволодіння та шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеного домоволодіння.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що за час перебування в шлюбі та ведення спільного господарства з ОСОБА_1, подружжям було набуто у спільну сумісну власність все майно, яке зазначене в позові, а тому воно підлягає поділу в рівних частках відповідно до ст.70 СК України.

Ухвалою від 06 квітня 2015 року судом об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яке належить на праві спільної сумісної власності (справа № 175/534/15) з позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності (справа № 175/538/15-ц). Присвоєно об'єднаній справі № 175/534/15-ц, провадження №2/175/192/2015.

Представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 30.03.2017 року через канцелярію суду подано Заяву про розгляд справи за відсутності його та ОСОБА_1, просив суд позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та відмовити ОСОБА_2В в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 в судовому засіданні не з'явилась, про причини неявки не повідомила суд.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 24.03.2017 року через канцелярію суду подано Заяву про перенесення судового засідання призначеного на 03.04.2017 року в зв'язку з перебуванням на оздоровленні за межами країни.

Зі змісту ч.1 ст.169 ЦПК України вбачається, що суд має право відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, але у разі поважності причин неявки сторін в судове засідання.

Відповідно до ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Ухвалою від 12.02.2015 року було відкрито провадження по даній справі (том1 а.с. 20), тобто дана справа розглядається більше двох років.

Відповідно до ч.2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи (том 4 а.с.232 ) ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_4 оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, але у судове засідання не з'явились. Причини зазначені в поданій заяві представником ОСОБА_2, суд вважає не поважними, з огляду на те, що ОСОБА_2 особисто може приймати участь в судовому засіданні та залучити до участі в справі іншого представника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника ОСОБА_2В про перенесення судового засідання необхідно відмовити.

За таких обставин, у відповідності до ч. 2 ст. 77, ст.ст.157, 169 ЦПК України , суд вважає за можливе ухвалити судове рішення у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Розгляд справи проводиться в порядку ч.2 ст. 197ЦПК України за відсутністю осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 вересня 1990 року шлюб між сторонами, зареєстрований Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №846 (том 1, а.с. 7).

Згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року по справі №203/6628/14-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (том 2, а.с. 143, 144).

За час шлюбу подружжям було набуте наступне майно:

Згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів від 08.07.2010 року, 20.09.2011 року, 27.11.2014 року за ОСОБА_1 були зареєстровані наступні транспортні засоби автомобілі: LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, р/н НОМЕР_1, NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3 та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, р/н НОМЕР_2 (том 3, а.с. 58, 76, 88);

Згідно з договором купівлі-продажу від 13 жовтня 1990 року, квартиру АДРЕСА_3 (том 3, а.с. 122-124).

Згідно з ч. 1 ст. 68 СК України , розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені норми права, суд вважає доведеним той факт, що сторонами під час шлюбу набуте вищезазначене майно, яке є їх спільною сумісною власністю як подружжя, що не заперечується сторонами.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21.12.2007 року встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК . Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 68 , 69 , 70 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України , майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України ).

Як вбачається з первісного позову та зустрічної позовної заяви, сторони просять: визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на автомобіль LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, р/н НОМЕР_1, та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на автомобілі NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3 та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, р/н НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України , відповідач має право протягом усього часу розгляду справи визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України , відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що у даному разі взаємне визнання позовів, заявлених обома сторонами одна до одної, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, на момент винесення рішення жодна із сторін не заперечує проти задоволення зазначених позовних вимог, а тому - суд приходить до висновку про задоволення в цій частині як первісного позову так і зустрічної позовної заяви.

Також, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення зустрічної позовної заяви в частині скасування за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на автомобілі: NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3 та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, р/н НОМЕР_2.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості між автомобілями, що передаються сторонам в особисту власність - не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 31.07.2015 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу (том 2 а.с. 183-185).

Як вбачається з Висновку №476415 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості транспортних засобів від 17.12.2015 року, який виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, судовим експертом оцінено транспортні засоби NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, р/н НОМЕР_3 та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011 року випуску, р/н НОМЕР_2, переданих у власність ОСОБА_2 та загальна вартість цих автомобілів складає - 769 698,70грн. (414785,40 + 354913,30грн.) Натомість, вартість автомобіля - LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, р/н НОМЕР_1, переданого у власність ОСОБА_1 складає - 691 340,70грн. (том 3, а.с.44-55).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість автомобілів переданих у власність ОСОБА_2 перевищує вартість автомобіля переданого ОСОБА_1, що свідчить про необґрунтованість зустрічного позову в цій частині, а тому - в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Суд, вирішуючи спір, дійшов висновку, що спірне майно квартира АДРЕСА_3, є спільним майном подружжя, в якому має бути визнано за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках - по 1/2 його частині без їх поділу в натурі.

При цьому суд виходив з того, що спірна квартира була придбана до 2004 року, тобто до набрання чинності діючим Сімейним кодексом України, суд керується положеннями КпШС України, що діяв на момент їх придбання, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 04.11.2015 року у справі №6-1662цс15, яка відповідно до ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Аналогічне положення закону закріплено у ст. 70 діючого СК України.

Також, суд приймає до уваги роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Ухвалою суду від 31.07.2015 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу (том 2 а.с. 183-185).

Як вбачається з Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №3672/3673-16 по цивільній справі №2-175/534/15-ц від 23.11.2016 року, який виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, судовим експертом оцінено квартиру №71, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. М. Драгоманова (Димитрова), буд. 54 та зазначено, що її ринкова вартість складає 728 870,00грн. (том 4, а.с. 3-11).

Виходячи з того, що сторони не досягли згоди про спосіб поділу спільного майна та попередньо не внесли на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, тому суд вважає необхідним поділити спільне майно без поділу його в натурі, лише визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя і частки якого за сторонами визнаються рівними, та змінити режим спільної сумісної власності подружжя на ці об'єкти на режим спільної часткової власності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про задоволення первісного позову в частині поділу - квартири АДРЕСА_4, визнавши за кожною із сторін право власності по ? її частини. Та з цих же підстав суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, щодо визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартири АДРЕСА_5.

Також, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в частині позовних вимог, від яких ОСОБА_2 не відмовилась в установленому процесуальним законом порядку, щодо визначення порядку користування квартирою №71 в будинку 54 по вул. Димитрова у м. Дніпропетровську відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.65, ч.1 ст.66 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч.3 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1, з метою встановлення, за домовленістю сторін, порядку користування спірною квартирою, та не надано доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від встановлення такого порядку користування. Матеріали справи не містять також доказів, щодо здійснення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 в користуванні зазначеною квартирою.

Крім того, сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні спірною квартирою.

Згідно з ст.ст.58, 59, 60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами наявності між сторонами спору, щодо порядку користування спірною квартирою та фактів чинення ОСОБА_2 перешкод в користуванні спірною квартирою, а тому - в цій частині зустрічного позову необхідно відмовити з огляду на відсутність порушеного права.

Суд приймає до уваги рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року по справі №2-175/5700/14-ц, провадження №2/175/2184/14, яким суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2013 року у розмірі 6 519 450,00грн. Рішення набрало законної сили 10 жовтня 2016 року, на час розгляду даної справи рішення не скасовано.

Вказаним рішенням встановлено, що 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошей на придбання земельної ділянки та домоволодіння з подальшою передачею їх в заставу (том 2, а.с. 77). За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 у власність 250 000 доларів США, що еквівалентно 1 997 500грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладення договору. Факт одержання грошей підтверджується розпискою від 15 жовтня 2013 року, власноручно написаною Позичальником в момент передачі йому суми позики (том 2, а.с. 78). Позика за договором надавалась з метою придбання Позичальником земельної ділянки та незавершеного будівництвом домоволодіння в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області по пров. Полігонний, 1. Суму позики ОСОБА_1 повинен повернути в повному обсязі в строк до 15 жовтня 2014 року.

Одержавши зазначені кошти за договором позики від 15 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 30 жовтня 2013 року уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться по пров. Полігонний, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровської області, Дніпропетровського району (том 2, а.с. 51).

Після завершення будівельних та ремонтних робіт ОСОБА_1 27 грудня 2013 року зареєстрував за собою право власності на зазначений житловий будинок загальною площею 280,0 кв.м., житловою площею 131,4 кв.м., що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (том 2, а.с.53, 54).

Також, зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку та будинок за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, пров. Полігонний, 1 - за особисті кошти, які були одержані ним по договору позики від 15 жовтня 2013 року від ОСОБА_5

Згідно з ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в Постановах, щодо неоднакового застосування норм матеріального права: №6-1568цс16 від 07 грудня 2016 року, №6-846цс16 від 12 жовтня 2016 року, №6-801цс16 від 07 вересня 2016 року, №6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року, №6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року, які відповідно до ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а саме.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України .

Отже, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом з урахуванням належних та допустимих доказів довів, що земельна ділянка та будинок за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, пров. Полігонний, 1 було придбано за особисті кошти ОСОБА_1, а тому вони не являються спільною сумісною власністю подружжя та як наслідок - не підлягають поділу.

З урахуванням викладених норм права та правової позиції Верховного Суду України по розгляду аналогічних справ, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог ОСОБА_1, щодо визнання особистою приватною власністю на вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

На цих же підставах суд приходить до висновку про необґрунтованість та відмову в задоволенні зустрічного позову в частині: визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на вказану вище земельну ділянку та вказаний вище житловий будинок; скасування за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та вказаний житловий будинок; усунення ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням, розташованим по провулку Полігонному, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області - шляхом її вселення у зазначене домоволодіння та шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеного домоволодіння.

Ухвалою суду від 06.02.2017 року було призначено судово-товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено судовим експертам при Дніпропетровській торгово-промисловій палаті (том4 а.с.163).

Як вбачається зі змісту клопотання судового експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 22.03.2017 року №390/03-19ГО, матеріали даної цивільної справи повернені до суду для надання додаткових матеріалів, які необхідні для проведення досліджень: - перелік спірного майна, з вказівкою товарних характеристик (том5 а.с.1).

ОСОБА_2 не надано суду жодного належного та допустимого доказу (ст.58,59 ЦПК України) на підтвердження того, що меблі, побутова техніка, речі домашнього вжитку, що знаходяться в домоволодінні по пров. Полігонний, 1 в селищі Дослідному було придбано у період шлюбу та за кошти подружжя, тобто що це майно є спільною сумісною власністю сторін.

Суд не приймає до уваги Перелік майна подружжя, що знаходиться у спірному домоволодінні та орієнтовний розрахунок його вартості, який був доданий ОСОБА_2 до клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи, так як він не містить в собі вказівок товарних характеристик спірного майна, доказів придбання спірного майна саме в період шлюбу. Вартість, зазначеного в цьому переліку майна, ОСОБА_2 оцінила в 119459 доларів Сполучених Штатів Америки, що на думку ОСОБА_2 еквівалентно 3285122,5 грн., але на підтвердження зазначеної вартості, ОСОБА_2 не надано суду жодного належного та допустимого доказу.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не доведено, що меблі, побутова техніка, речі домашнього вжитку, що знаходяться в зазначеному домоволодінні являються спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягає задоволенню зустрічний позов в частині стягнення відповідно до результатів судової товарознавчої експертизи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ? частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуд т.і.), що знаходиться в вищезазначеному домоволодінні по пров. Полігонний, 1 в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області; стягнення з ОСОБА_1 вартості частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуду т.і.) у розмірі 1642561,2грн.

Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_2, щодо наявності в неї за період шлюбу коштів на депозитному рахунку в ПАТ КБ Приватбанк з огляду на наступне.

На підтвердження наявність коштів на депозитному рахунку в ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_2 надала суду копії договору №SAMDN01000708450367 (Вклад Депозит VIP ) від 01.04.2011 року та довідку №422688325 від 15.01.2013 року. Оригіналів зазначених документів ОСОБА_2 суду не було надано та про витребування належним чином завірених копій цих документів ОСОБА_2 було заявлено відповідні клопотання 30.01.2017 року (том 4, а.с. 91-92) та 06.02.2017 року (том 4, а.с109-110).

Відповідно до листа №20.1.0.0.0/7-20170222/3864 від 23.02.2017 року, який був наданий на адвокатський запит представника ОСОБА_1, ПАТ КБ Приватбанк не видавав довідку №422688325 від 15.01.2013 року ОСОБА_2 та в ПАТ КБ Приватбанк відсутні відомості стосовно укладення договору №SAMDN01000708450367 від 01.04.2011 року з ОСОБА_2

Отже, суд приходить до висновку, що копії договору №SAMDN01000708450367 (Вклад Депозит VIP ) від 01.04.2011 року та довідки №422688325 від 15.01.2013 року не є належними та допустимими в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України, а ОСОБА_2 відповідно до ст.60 ЦПК України не довела тих обставин на які посилається, як на підставу своїх вимог.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволені позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 214 ЦПК України суд при ухваленні рішення вирішує питання, зокрема, щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року, по справі №175/538/15-ц, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,0936 га, кадастровий номер 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер 166643412214 за адресою: пров.Полігонний, 1 у сщ. Дослідне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, власником якого є ОСОБА_1, транспорті засоби: легковий універсал-В, Мітсубісі Аутлендер, 2011 р. в., державний номерний знак НОМЕР_2, легковий універсал-В, Ніссан Кашкай, 2010 р. в., державний номерний знак НОМЕР_3, автомобіль Лексус GX 460, 2010 р. в., державний номерний знак НОМЕР_1 (том 2, а.с.57).

Також, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 року, по справі №175/534/15, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 до вирішення справи по суті (том 1, а.с.31, 32).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявні правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалами суду від 12.02.2015 року та від 18.03.2015 року.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (ч.1 ст.88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом №3674-VI).

Оскільки заявлені позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, стосовно визнання права власності на автомобілі, фактично взаємно визнані обома сторонами, в цій частині позови задоволені, а тому витрати по сплаті судового збору у зв'язку зі зверненням до суду в зазначеній частині позовних вимог, понесені сторонами, суд залишає за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не стягує на користь один одного.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає, що на підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827грн. 00коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 62 , 68-72 СК України , ст.ст. 368 , 372 Цивільного кодексу України , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , ст.ст.10,57-60, 197, 209,212-215ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4, 52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, пров. Полігонний, 1) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5, 49000, АДРЕСА_7) про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований за наступною адресою: провул. Полігонний, буд.1, селище Дослідне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області (будинок з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 280,0 кв.м., житловою площею 131,4 кв.м. літ.А-2, балкон, ганок, веранда літ. а-1, навіс літ. а 1 , навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, басейн літ. Бас, ворота №1, хвіртка №2, огорожі №3, септик №4, замощення І, ІІ та земельну ділянку площею 0,0936 га, кадастровий номер - 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 166643412214, призначення для будівництва, обслуговування господарських будівель, споруд, дата реєстрації в ДЗК 29.08.2013 року.

В рахунок поділу спільного майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб: автомобіль LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_8 загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902433012101.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб: автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб: автомобіль NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Скасувати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) державну реєстрацію права власності на автомобілі: NISSAN QASHQAI 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_8 загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902433012101.

У задоволенні іншої частини позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827грн. 00коп.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року по справі №175/538/15-ц та зняти арешт, накладений на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,0936 га, кадастровий номер 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер 166643412214 за адресою: пров. Полігонний, 1 у сщ. Дослідне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, власником якого є ОСОБА_1, транспорті засоби: легковий універсал-В, Мітсубісі Аутлендер, 2011 р. в., державний номерний знак НОМЕР_2, легковий універсал-В, Ніссан Кашкай, 2010 р. в., державний номерний знак НОМЕР_3, автомобіль Лексус GX 460, 2010 р. в., державний номерний знак НОМЕР_1 .

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 року по справі №175/534/15 та зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_9 до вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Шабанов