Рішення

від 05.12.2017 по справі 175/534/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4276/17 Справа № 175/534/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя , мотивуючи тим, що з 22 вересня 1990 року по 08 грудня 2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Вказував, що під час перебування у шлюбі ними було придбано ряд рухомого та нерухомого майна, квартиру та три транспортні засоби.

Зазначав, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі, втім за власні грошові кошти отримані ним за договором позики від ОСОБА_4, було придбано земельну ділянку та недобудований житловий будинок №1 по провулку Полігонному у селище Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Посилаючись на те, що домовленостей про добровільний поділ набутого під час шлюбу майна між ними не досягнуто, тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати його особистою приватною власністю житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по провулку Полігонному,1 в селище Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області; в рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; на 1/2 частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1; в рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортні засоби - автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки NISSAN QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1/2 частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1.

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним уточненим позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності , мотивуючи тим, що з 22 вересня 1990 року по 08 грудня 2014 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Вказувала, що за час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства ними було придбано за спільні сумісні кошти ряд майна, а саме, будинок, земельну ділянку, автомобілі, меблі, побутову техніку, речі домашнього вжитку.

Посилаючись на те, що дане майно є спільним майном подружжя, а тому, з урахуванням неодноразово уточненого позову, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку №1 по провулку Полігонному в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області загальною площею 0,0936га (кадастровий номер 1221486200:09:002:0053) для будівництва і споруд; визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок загальною площею 280 кв.м та житловою площею 131,4 кв.м з господарськими будівлями та спорудами по провулку Полігонному,1 в сел.Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області; скасувати за ОСОБА_3 запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:09:002:0053) та скасувати за ним запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку Полігонному,1 в сел.Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області; визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на автомобілі марки NISSAN QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, та марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2011року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; скасувати за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на зазначені автомобілі; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 на автомобіль марки LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю вартості між автомобілями, що передаються у особисту власність сторонам, відповідно до результатів судової автотоварознавчої експертизи; стягнути відповідно до результатів судової товарознавчої експертизи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуд т.і.), що знаходяться в домоволодінні по провулку Полігонний,1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області. У випадку якщо ОСОБА_3 перешкоджатиме проведенню експертизи стягнути з нього вартість частини меблів, побутової техніки, речей домашнього вжитку (посуду т.і.) у розмірі попередньо визначеної суми в розмірі 1.642.561 грн.02 коп.; усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням, розташованим по провулку Полігонному,1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області шляхом її вселення в зазначене домоволодіння та шляхом виселення ОСОБА_3 із зазначеного домоволодіння.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя об'єднані в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що належить на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 житловий будинок, розташований по провулку Полігонному,1 в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (будинок з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м, літ.А-2, балкон, ганок, веранда літ. а-1, навіс літ.а 1 , навіс літ.Б, навіс літ.В, навіс літ.Г, басейн літ.Бас, ворота №1, хвіртка №2, огорожі №3, септик №4, замощення І,ІІ та земельну ділянку площею 0,0936 га, кадастровий номер - 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 166643412214, призначення для будівництва, обслуговування господарських будівель, споруд, дата реєстрації в ДЗК 29 серпня 2013 року. В рахунок поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб - автомобіль LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902433012101. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб - автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки NISSAN QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3. Скасовано за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на автомобілі марки NISSAN QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, та MITSUBISHI OUTLANDER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902433012101. Скасовані заходи забезпечення позову. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 рок в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право особистою приватної власності на житловий будинок, розташований по провулку Полігонному,1 в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (будинок з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м та земельну ділянку за цією ж адресою; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на будинок та земельну ділянку за ОСОБА_3; стягнути відповідно до результатів експертизи вартість 1/2 частини меблів, побутової техніки та речей домашнього вжитку; усунути перешкоди у користуванні домоволодінням шляхом її вселення та виселення з нього ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 22 вересня 1990 року по 08 грудня 2014 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу подружжям було набуто рухоме та нерухоме майно.

Ними були придбані транспортні засоби - автомобіль марки LEXSUS GX 460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки NISSAN QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, та автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.3 а.с.58,76,88).

Також сторонами під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 13 жовтня 1990 року, посвідченого П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, була придбана квартиру АДРЕСА_1 (т.3 а.с.122-124).

30 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, придбав земельну ділянку площею 0,0936 га, розташовану по провулку Полігонному,1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області (т.2 а.с.51).

Після завершення будівельних та ремонтних робіт ОСОБА_3 27 грудня 2013 року зареєстрував за собою право власності на житловий будинок по провулку Полігонному,1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (т.2 а.с.53,54).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок та земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_3, оскільки придбані ним за грошові кошти, взяті за договором позики у ОСОБА_4, а тому вони не підлягають поділу, поділу як спільне майно подружжя підлягають лише транспортні засоби та квартира, зазначив, що ОСОБА_2 не надано суду жодного належного та допустимого доказу (ст.58,59 ЦПК України) на підтвердження того, що меблі, побутова техніка, речі домашнього вжитку, що знаходяться в домоволодінні по провулку Полігонному,1 в селищі Дослідному було придбано у період шлюбу та за кошти подружжя, тобто що це майно є спільною сумісною власністю сторін, вимоги про усунення перешкод користування домоволодінням шляхом виселення ОСОБА_3 та вселення ОСОБА_2 вважав похідним він визнання права власності на спірне домоволодіння, а отже такими, що задоволенню не підлягають

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки виходячи з наступного.

Норми статей 57,60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п.п.22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4)житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ; 5)земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України .

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст.ст.57,58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судова колегія критично ставиться до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, стягнення заборгованості та не приймає його до уваги.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Відповідно до роз'яснень, викладених пунктах 2,11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року №14, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії .

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_3 (під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2В.) уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться по провулку Полігонному,1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області, після завершення будівельних та ремонтних робіт. 27 грудня 2013 року ОСОБА_3 (також під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем) зареєстрував за собою право власності на зазначений житловий будинок загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м (том 2 а.с.53,54).

У зв'язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка є спільним майном подружжя та підлягає поділу у відповідності до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги про усунення перешкод шляхом вселення є передчасними, оскільки ОСОБА_2 не доведено, що ОСОБА_3 чинить їй перешкоди.

Доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення вартості 1/2 частини меблів, побутової техніки та речей домашнього вжитку ОСОБА_2 не надано.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів та слугувати підставою для задоволення зустрічного позову у повній мірі, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку, земельної ділянки особистою приватною власністю та зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання житлового будинку, земельної ділянки особистою приватною власністю задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку №1 по провулку Полігонному в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м, літ.А-2, балкон, ганок, веранда літ.а-1, навіс літ.а 1 , навіс літ.Б, навіс літ.В, навіс літ.Г, басейн літ.Бас, ворота №1, хвіртка №2, огорожі №3, септик №4, замощення 1,П.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку №1 по провулку Полігонному в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 280,0 кв.м, житловою площею 131,4 кв.м, літ.А-2, балкон, ганок, веранда літ.а-1, навіс літ.а 1 , навіс літ.Б, навіс літ.В, навіс літ.Г, басейн літ.Бас, ворота №1, хвіртка №2, огорожі №3, септик №4, замощення 1,П.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0936га, кадастровий номер - 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 166643412214, розташованої по провулку Полігонному №1 в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0936га, кадастровий номер - 1221486200:09:002:0053, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 166643412214, розташованої по провулку Полігонному №1 в селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Скасувати за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 1221486200:09:002:0053) та на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по провулку Полігонному №1 в селищі Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

В решті рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_7