Ухвала

від 05.04.2017 по справі 2а-17169/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/5769/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Валеннта

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року

у справі № 2а-17169/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Валеннта

про стягнення коштів за податковим боргом,

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Валеннта (далі - Товариство) про стягнення з Товариства податкової заборгованості в розмірі 342 677, 72 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства на користь Інспекції суму податкової заборгованості в розмірі 342 677, 72 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Укрбудпроект Сервіс ЛТД та ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання , за результатами якої Інспекцією складено акт № 2663/22-719/34292578, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року:

- № 0000112270, яким у зв'язку з порушенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 903, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38 725, 75 грн.;

- № 0000102270, яким у зв'язку з порушенням підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123 922, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 980, 50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року у справі № 826/1183/13-а позовні вимоги задоволено: скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0000112270 та № 0000102270.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року у справі № 826/1183/13-а скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство оскаржило його в касаційному порядку. За результатами касаційного розгляду касаційну скаргу задоволено частково, наведені вище рішення скасовані, а справа на правлене новий розгляд.

За результатами розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України, в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу та наявності підстав для стягнення суми податкового боргу у судовому порядку.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

За змістом пункту 56.16 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених норм слідує, що необхідною умовою стягнення суми грошового зобов'язання є узгодження такої суми у встановленому законодавством порядку.

З огляду на те, що судові рішення про визнання недійсним рішення контролюючого органу набрали законної сили, грошове зобов'язання вважається узгодженим, а оскільки відповідач не сплатив його у визначені законодавством терміни, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про необхідність їх стягнення у судовому порядку.

В касаційній скарзі відповідач вказує про те, що позивач не дотримався законодавчо визначеної процедури звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, оскільки, на думку відповідача, поданню такого позову мало передувати звернення позивачем до суду із поданням у порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів акцентує, що ані положення Податкового кодексу України, ані Кодексу адміністративного судочинства положення не містять таких вимог. Чинне законодавство надає право податковому органу обирати спосіб звернення до суду з метою стягнення податкового боргу, адже в разі наявності спору про право звернення податкового органу до суду з поданням є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Валеннта залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько