Ухвала

від 04.04.2017 по справі 820/496/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/50571/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 у справі №820/496/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сафарістройсервіс до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сафарістройсервіс звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18 грудня 2013 року № 0001422202 та № 0001402202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014, адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.12.2013 за № 0001422202 та № 0001402202, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сафарістройсервіс судові витрати в сумі 3685,90 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 820/496/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державна податкова інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області провела планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сафарістройсервіс за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.12.2013 за № 1009/20-34-22-01-05/32869251.

На підставі названого акта перевірки Державна податкова інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 за №0001402202 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75516 грн. за основним платежем та в сумі 18879 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 18.12.2013 за №0001422202 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 71920 грн. за основним платежем та в сумі 17980 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги п.138.1 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні за ІІІ, IV квартали 2012 року до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання у ТОВ СКСВ Легіон робіт з реконструкції спортивних майданчиків на території шкіл та гімназій м. Харкова. Посилаючись на те, що до перевірки не надано договорів на реконструкцію спортивних майданчиків, укладених зі школами, зазначеними у актах виконаних робіт, податковий орган стверджує, що придбання позивачем послуг у ТОВ СКСВ Легіон здійснено не з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем належними доказами не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, регулюється ст.138 Податкового кодексу України, а порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (замовником) укладено низку договорів підряду, за якими позивач зобов'язався виконати роботи з реконструкції спортивних майданчиків на території шкіл та гімназій міста Харкова.

Так, між позивачем (як підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (як замовником) укладено договори будівельного підряду від 29.06.2012 № 19/0, від 29.06.2012 № 20/06 та від 02.07.2012 № 21/06, за якими замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика на території ЗОШ I-III ступенів № 160 за адресою: м. Харків, вул.Танкопія,1, згідно з умовами цих договорів та технічним завданням, що передається замовником, та якісно і своєчасно виконати ці роботи і здати об'єкт замовнику в установлений договором строк; замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Між позивачем (як підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (як замовником) укладено договори будівельного підряду від 29.06.2012 №13/06, від 29.06.2012 №14/06 та від 29.06.2012 №15/06, за якими замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика на території ЗОШ I-III ступенів №68 за адресою: м.Харків, вул.Зернова, 12-А, відповідно до умов договорів та технічного завдання, що передається замовником підряднику, та якісно і своєчасно їх виконати і здати об'єкт замовнику в установлений договором строк; замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Між позивачем (як підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (як замовником) укладено договори будівельного підряду від 29.06.2012 №16/06, від 29.06.2012 року №17/06, від 02.07.2012 №18/06, за якими замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика на території ЗОШ I-III ступенів №51 за адресою: м.Харків, пр-т Леніна, 68-Б, відповідно до умов договорів та технічного завдання, що передається замовником підряднику, та якісно і своєчасно їх виконати і здати об'єкт замовнику в установлений договором строк; замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Між позивачем (як підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (як замовником) укладено договір будівельного підряду від 29.06.2012 № 3/06, за яким замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика на території гімназії №12 за адресою: вул.Чугуївська, 35а, м.Харків, відповідно до умов визначених договором та технічного завдання, що передається підряднику замовником, та якісно і своєчасно їх виконати і здати об'єкт замовнику в установленому порядку додатковими угодами; замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Між позивачем (як підрядником) та Комунальним підприємством Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх (як замовником) укладено договори будівельного підряду від 29.06.2012 №9/06 та №10/06, за якими замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика на території гімназії №152 за адресою: вул.Соціалістична, 57, м.Харків, відповідно до визначених договором умов та технічного завдання, що передається підряднику замовником, та якісно і своєчасно їх виконати і здати об'єкт замовнику в установленому договором строк; замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

У підтвердження факту виконання робіт позивачем за всіма договорами надано копії виписаних ним на адресу Комунального підприємства Харківський міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх податкових накладних та актів приймання передачі будівельних майданчиків, локального кошторису та підсумкових відомостей ресурсів.

З метою виконання власних зобов'язань за вказаними вище договорами, позивачем укладено низку договорів субпідряду з ТОВ СКСВ Легіон .

Так, між позивачем (замовником) та ТОВ СКСВ Легіон (підрядником) укладено договір підряду від 03.09.2012 №01/09-12, за яким підрядник зобов'язався на власний ризик, за завданням замовника і на умовах договору виконати роботи з реконструкції спортивного майданчику, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Зернова, 12-А, на території загальноосвітньої школи I-III ступенів № 68, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Між позивачем (замовником) ТОВ СКСВ Легіон (підрядником) укладено договір від 03.09.2012 № 03/09-12, за яким підрядник зобов'язався на свій ризик, за завданням замовника та на умовах договору виконати роботи з реконструкції спортивного майданчику, розташованого за адресою: м.Харків, пр.-т Леніна, 68-Б, на території загальноосвітньої школи I-III ступенів № 51, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Між позивачем (замовником) та ТОВ СКСВ Легіон (підрядником) укладено договір підряду від 04.07.2012 № 02/04-07, за яким підрядник зобов'язався на свій ризик, за завданням замовника та на умовах договору виконати роботи з реконструкції спортивного майданчику, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Чугуївська, 35, на території гімназії № 12, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Між позивачем (замовником) та ТОВ СКСВ Легіон (підрядником) укладено договір підряду від 03.09.2012 № 02/09-12, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик, за завданням замовника та на умовах договору виконати певні роботи з реконструкції спортивного майданчику, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Соціалістична, 57, на території гімназії №152, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

У підтвердження факту виконання ТОВ СКСВ Легіон робіт за всіма договорами позивачем надано копії податкових накладних, актів прийому виконаних робіт, локальних кошторисів, документів про договірну ціну. У підтвердження факту оплата позивачем надано виписки з рахунку.

Дослідивши докази, надані позивачем, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ними підтверджено факти виконання ТОВ СКСВ Легіон робіт за всіма вказаними договорами. Зазначені докази оцінені судом як належні і допустимі.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що роботи придбані позивачем з метою використання в господарській діяльності задля отримання доходу.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 - без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко