Рішення

від 07.04.2017 по справі 922/339/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2017 р.Справа № 922/339/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтрей", м.Харків, про стягнення 1129450,48 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.12.2016р.);

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.01.2017р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 16.01.2017р.);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський комбікормовий завод", м.Харків, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтрей", м.Харків, основну суму боргу за непоставлену продукцію за Договором поставки № 24/10/16 від 24.10.2016р. в розмірі 1078749,25 грн.; неустойки в розмірі 21575,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 29126,23 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 13.02.2017р., відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що недопостачання продукції відбулося внаслідок безпідставної відмови позивача приймати поставлену продукцію від підприємства відповідача, без визначення та підтвердження невідповідності товару умовам договору поставки.

13.03.2017р. позивачем було заявлено клопотання про покладення на відповідача, крім витрат з оплати судового збору, витрат на оплату послуг адвоката, в обґрунтування чого позивачем було надано копію Договору про надання правової допомоги № 16/01/17-01 від 16.01.2017р. та копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1314 на ім'я ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017р. за клопотанням відповідача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - по 08.04.2017р.

20.03.2017р. позивач подав до суду клопотання про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 30000,00 грн. На підтвердження оплати зазначеної суми витрат позивач надав копії платіжних доручень № 345 від 03.03.2017р. та № 379 від 13.03.2017р., а також копію акту виконаних робіт від 13.03.2017р. до Договору № 16/01/17-01 від 16.01.2017р.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2017р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечував, але звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду до 15.11.2017р., у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства відповідача.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечувала.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 07.04.2017р. до 12:30 год.

Після перерви представники сторін своїх позицій у справі не змінили.

Представник позивача надала письмові пояснення щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення, в яких зазначила, що допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансове становище позивача та здійснення останнім господарської діяльності. За тривалий час відповідачем не здійснено жодних дій щодо повернення коштів, які були ним привласнені та використані, у зв'язку з чим представник позивача просила залишити клопотання відповідача без задоволення.

Представник відповідача, як додаткове обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду, надав копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Лайтрей", з якої вбачається, що основним видом економічної діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Надані представниками сторін документи були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

24.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський комбікормовий завод" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрей" (відповідач) було укладено Договір поставки № 24/10/16, згідно п. 1.1. якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити (передати у власність), а позивач (покупець) зобов'язався прийняти у власність та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених даним Договором.

Під товаром, що є предметом поставки, розуміється зернові культури врожаю 2016 р. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник зобов'язується відпустити товар, що належить йому на праві власності, не знаходиться під заставою чи арештом, протягом 10 днів з моменту підписання специфікації.

Як свідчать матеріали справи, 24.10.2016р. та 25.10.2016р. між позивачем та відповідачем були підписані специфікація № 1 та специфікація № 2 до Договору, відповідно.

На виконання умов п. 4.1 Договору ПАТ "Харківській комбікормовий завод" здійснив 100% попередню оплату за товар у розмірі 2063030,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 803 від 24.10.2016р. на суму 10630300,00 грн. та копією платіжного доручення № 811 від 25.10.2016р. на суму 1000000,00 грн.

Згідно специфікації № 1 від 24.10.2016р. до Договору поставки № 24/10/16 від 24.10.2016р., постачальник виконав свої зобов'язання та здійснив поставку товару у кількості 146,185 тон., що підтверджується актом приймання-передачі № ХК300000290 від 31.10.2016р.

Згідно специфікації № 2 від 25.10.2016р., постачальник повинен був поставити продукцію у кількості 377 тон.

В порушення умов договору, постачальник здійснив лише часткове виконання своїх зобов'язань і поставив товар у кількості 103 тони.

Станом на 23.01.2017р. залишок недопоставленого товару складає 273 тони на загальну суму 1078749,25 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.12.2016р. про повернення суми отриманої попередньої оплати протягом двох банківських днів з моменту отримання претензії.

07.12.2016р. відповідач надав гарантійний лист щодо повернення до 23.12.2016р. передоплати у розмірі 1078749,25 грн., що була отримана ним, згідно Договору поставки № 24/10/16 від 24.10.2016р.

Проте, станом на 03.01.2017р. відповідач не повернув суму попередньої оплати у розмірі 1078749,25 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 5.2. Договору поставки № 24/10/16 від 24.10.2016р., постачальник за порушення строків поставки зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 2% від ціни не поставленої у строк частини товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 21575,00 грн. неустойки та 29126,23 грн. інфляційних збитків законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 1129450,48 грн., у тому числі: 1078749,25 грн. основного боргу за непоставлену продукцію, 21575,00 грн. неустойки та 29126,23 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не заперечував проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши докази та підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування свого клопотання про надання відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та визнав за можливе задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання , господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В постанові по справі № 922/796/15 від 14.12.2016р., Вищий господарський суд України, аналізуючи обставини справи про надання відстрочки виконання рішення суду, вказує наступне: "У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованій становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація ''потерпілій стороні" за затримку виконання рішення ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення."

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "Лайтрей" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Ця діяльність носить сезонний характер, та в період міжсезоння у підприємства відсутні кошти, що підтверджується наданою відповідачем карткою рахунку 31 за перший квартал 2017 року. Разом з тим, виходячи з сезонного характеру виробництва, в четвертому кварталі 2017 року, після збору та продажу врожаю, у відповідача з'явиться можливість погасити суму заборгованості перед позивачем.

Суд вважає, що запропонований відповідачем період відстрочення - сім місяців до повного погашення заборгованості перед позивачем не є надмірно тривалим для позивача, оскільки він є дійсно реальним для погашення боргу відповідачем і не є більшим за період, необхідний для примусового виконання рішення суду, оскільки згідно бухгалтерської довідки № 1 від 13.03.2017р., остаточна вартість основних фондів підприємства відповідача складає 346018 грн., що значно менше ніж сума заборгованості. Отже, на даний час у відповідача відсутня можливість погасити заборгованість перед позивачем за рахунок майна відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги складний фінансовий стан ТОВ "Лайтрей" та наявність обставин, які дозволяють боржнику здійснити повне погашення існуючої заборгованості перед позивачем через певний час, з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного клопотання відповідача та можливість відстрочити виконання даного рішення господарського суду на визначений відповідачем час, а саме до 15.11.2017р.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

При цьому, суд визнав за можливе задовольнити клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 30000,00 грн. частково, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування судових витрат за надані послуги адвоката позивач надав суду - копію Договору про надання правової допомоги від 16.01.2017р. № 16/01/17-01; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1314 на ім'я ОСОБА_2, платіжне доручення № 345 від 03.03.2017р. та копію банківської виписки про проведення оплати 13.03.2017р. у загальному розмірі 30000,00 грн. згідно Договору про надання правової допомоги, копію акту виконаних послуг за Договором про надання правової допомоги від 13.03.2017р.

Відповідно п. 2.1, 2.2. Договору про надання правової допомоги № 16/01/17-01 від 16.01.2017р. адвокат ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання надати клієнту (позивачу) правову допомогу під час судового розгляду справи в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, подавати зустрічний позов, давати усні та письмові пояснення господарському суду тощо.

З наданого до матеріалів справи акту виконаних послуг за Договором про надання правової допомоги від 13.03.2017р., складеного та підписаного між адвокатом та позивачем (клієнтом) зазначено, що адвокат виконав наступні зобов'язання за договором:

- надано консультації з питань законодавства;

- надана юридична допомога у складанні та подачі процесуальних документів (написання позовної заяви та підготовка пакету документів для подання позову до господарського суду, підготовка до участі у судових засіданнях).

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг. Крім того, адвокат ОСОБА_2 був присутнім лише у двох судових засіданнях з розгляду даної справи.

Враховуючи сукупність наданих адвокатом послуг, суд визнав за можливе задовольнити клопотання позивача частково, а саме покласти на відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 15000,00 грн., в частині стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 15000,00 грн. - суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача у зв'язку з необґрунтованістю визначення та недоведеністю розміру оплати послуг адвоката на суму 30000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтрей" (61052, м.Харків, провулок Мало-Панасівський, буд. 4/7; код ЄДРПОУ: 34467442; р/р 260056316101 у ХРВ ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", МФО 380281) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61139, м.Харків, вул.Котлова, буд. 236; код ЄДРПОУ: 00952214; р/р 260023012078 у ПАТ "Банк Альянс" м.Київ, МФО 300119) - основну суму боргу за непоставлену продукцію за Договором поставки № 24/10/16 від 24.10.2016р. в розмірі 1078749,25 грн.; неустойку в розмірі 21575,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 29126,23 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 16941,76 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 15000,00 грн.

Задовольнити клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017р. по справі № 922/339/17 до 15 листопада 2017 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_4