Рішення

від 06.04.2017 по справі 916/325/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2017 р.Справа № 916/325/17

Позивач: ОСОБА_1 міська рада

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М."

про стягнення 265 754,26 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: не з'явився

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.02.2017р. до 10 год. 00 хв. 02.03.2017р., з 02.03.2017р. до 11 год. 20 хв. 21.03.2017р., з 21.03.2017р. до 11 год. 40 хв. 06.04.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, ОСОБА_1 міська рада, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." 265 754,26 грн., де 241 930,92 грн. - заборгованість з орендної плати, 19 912,06 грн. - інфляційні втрати, 3 911,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2017р. позовну заяву (вх.№342/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/325/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

21.02.2017р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про залучення Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у задоволенні якого судом було відмовлено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

02.03.2017р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-1260/17) про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження та докази на його обґрунтування відмовив у його задоволенні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.04.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 21.03.2017р., відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04 червня 2016р. між закритим акціонерним товариством "І.Т.М." (правонаступником якого є товариством з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." Орендар) та ОСОБА_1 міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, згідно умов п.1.1. якого Орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення ОСОБА_1 міської ради №1490-V від 04.07.2007 року передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 11 026 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новомосковська дорога, 9 (дев'ять), згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 11 026 кв.м., у тому числі по угіддях:

- під капітальною забудовою - 4439 кв.м.;

- під тимчасовою забудовою - 274 кв.м.;

- під спорудами - 116 кв.м.;

- під проїздом, проходами та площадками - 6197 кв.м.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 855 494 (один мільйон вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 97 копійок, з урахуванням індексації за 2007 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2006 року №193-15/М, складеного ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що орендна плата за земельну ділянку площею 11 026 кв.м., розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає:

148 439,60 грн. на рік (з урахуванням індексації за 2007 рік).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі.

У відповідності до п.4.3. Договору, орендна плата, вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця на Банк ГУДКУ в Одеській області МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок Одержувача - УДК у м. Одеса, місцевий бюджет Малиновського району №33211812700007, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

У відповідності до п.4.4. Договору Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього Договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього Договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями ОСОБА_1 міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або його частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1. Договору).

За актом прийому-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу було передано в користування земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9.

Після набрання чинності вищенаведеним договором сторони приступили до його виконання.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» від 28.12.2010 р. № 41-VІ з урахуванням змін, внесених рішенням ОСОБА_1 міської ради від 20.09.2011 р. № 1268-VІ, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1 (п.1); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1 з 01.01.2011 р. крім випадків, визначених у п.3 цього рішення (п.2); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1 для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 20.09.2011 р. (п.3).

Також ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" від 20.09.2011р. №1267-VІ, яким орендний платіж визначено як 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при цільовому її використанні під складські бази.

12.02.2015р. Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради звернувся в господарський суд Одеської області з позовною заявою про: внесення змін до договору оренди землі від 04.06.2008 р., зареєстрованого в ОСОБА_1 регіональній філії ДП „Центр ДЗК» 01.04.2009 р. за № 040950500023, яким ОСОБА_1 міською радою передано Закритому акціонерному товариству „І.Т.М.» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю „І.Т.М.» (далі - ТОВ „І.Т.М.» ) земельну ділянку площею 11026 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9: в частині назви орендаря, а саме замість „Закрите акціонерне товариство „І.Т.М.» читати „Товариство з обмеженою відповідальністю „І.Т.М.» ; в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, а саме: викласти п.2.3 договору у наступній редакції: "Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11026 кв.м. становить 7566482,24 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.11.2013 р. № 127/С, складеного Управлінням Держземагенства у м. ОСОБА_1 області» ; викласти п.4.1 договору у наступній редакції „Орендна плата за земельну ділянку площею 11026 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 378324,11 грн. на рік".

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2015р. позов задоволено, внесено зміни до договору оренди землі від 04.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою (65004, м. Одеса, пл. Думська,1, код 26597691) та Закритим акціонерним товариством „І.Т.М.» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю „І.Т.М.» (65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9, код 31506221)) на земельну ділянку площею 11026 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9 для експлуатації та обслуговування складських будівель строком на 25 років, зареєстрованою у ОСОБА_1 регіональній філії ДП „ЦДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2009 р. № 040950500023 в частині:

- назви орендаря, а саме замість "Закрите акціонерне товариство "І.Т.М." читати "Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М.";

- нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, а саме: викласти п.2.3 договору у наступній редакції: "Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11026 кв.м. становить 7566482,24 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.11.2013р. №127/С, складеного Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області"; викласти п.4.1 договору у наступній редакції "Орендна плата за земельну ділянку площею 11026 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 378324,11 грн. на рік".

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2015р. було залишено без змін.

Відповідачем грошові зобов'язання за договором оренди землі в частині сплати орендних платежів виконувались не належним чином, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість по орендним платежам в період з травня 2016р. по вересень 2016р. включно в сумі 241 930,92 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 розділу III „Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування» Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до приписів ст.12 земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад ;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Частина 2 ст.83 Земельного кодексу України, передбачає, що в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів відповідних рад .

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади .

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

З матеріалів справи, а саме із тексту договору оренди земельної ділянки вбачається, що сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору та п.12.1. Договору визначили, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, або у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору - у судовому порядку.

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За приписами ст.15 істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Зі змісту ст.21 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Статтею 22 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно ст.23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині сплати орендних платежів не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 241 930,92 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості по орендній платі, встановлена судом в розмірі 241 930,92 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 911,28 грн. - 3% річних та 19 912,06 грн. - втрат від інфляції.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про оренду землі.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 1 272,07 грн., суд встановив, що його розрахунок зроблено неналежним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано 3% річних позивача:

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 3 911,28 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в сумі 19 912,06 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 986,31 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." (65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. №9, код ЄДРБЮОФОПГФ 31506221) на користь ОСОБА_1 міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 31506221) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 241 930 (двісті сорок одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 912 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 3 911 (три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 28 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 3 986 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 31 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 11 квітня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський