Рішення

від 04.04.2017 по справі 922/521/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 922/521/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків про визнання недійсною відмови від договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 105 від 15.02.2017

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 30.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", в якому просить суд визнати недійсною відмову керуючого санацією ТОВ Стальконструкція від договору генерального підряду №1-06/10 П від 01.06.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ФКМ-4 (код ЄДРПОУ: 35248060, адреса місцезнаходження: 61022, Харківська область, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 67) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стальконструкція .

Ухвалою суду від 13 лютого 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 6 березня 2017 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2017 р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 7763 від 06.03.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, звернувся до суду з клопотанням (вх. № 7764 від 06.03.2017) про припинення провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору у першому судовому засіданні, відклав розгляд справи на 14.03.2017 р. та зобов'язав позивача надати суду пояснення щодо обставин, викладених в клопотанні відповідача про припинення провадження по справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2017 р., позивач надав пояснення по справі (вх. № 8660 від 14.03.2017), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримала клопотання про припинення провадження по справі.

За результатами розгляду вказаного клопотання судом прийнято рішення про відмову у його задоволенні, про що постановлено ухвалу.

Також відповідачем було заявлено клопотання (вх. №8658 від 14.03.2017) про відкладення розгляду справи для підготовки заперечень на позовну заяву.

З урахуванням принципу змагальності сторін та необхідності встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд визнав за можливе задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосити в судовому засіданні перерву до 21.03.2017 р.

У судове засідання представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, надала суду відзив на позовну заяву (вх. № 9591 від 21.03.2017), у якому письмово обгрунтувала підстави, за яких позивач вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено.

Після заслуховування відзиву відповідача на позовну заяву представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому часу на підготовку додаткових пояснень з урахуванням наданого відповідачем відзиву на позовну заяву.

Суд визнав за можливе задовольнити вказане клопотання та оголосити перерву у судовому засіданні до 03.04.2017 р.

У судове засідання 03.04.2017 р. представники сторін з'явились.

Представник позивача надав суду додаткові пояснення щодо відзиву на позовну заяву (вх. № 10795 від 31.03.2017) та заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 04 квітня 2017 року для розгляду клопотання позивача.

Представник позивача заявлене клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача надала суду письмові заперечення проти заявленого клопотання (вх. № 11244 від 04.04.2017).

Вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки питання, які позивач має намір вирішувати за допомогою будівельно-технічної експертизи, знаходяться поза межами її завдань та не входять до спеціалізації будівельно-технічних експертів, носять виключно правовий характер.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 року господарським судам було роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд вважає, що питання, які просить поставити на вирішення експерта позивач, не є такими, для вирішення яких необхідні спеціальні знання, дані питання зводяться до оцінки доказів, що надані сторонами до матеріалів справи, що не входить до компетенції експерта.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відтак, суд не вбачає підстав для призначення по справі судової експертизи.

Вказав, що 15.01.2016 р. ТОВ ФКМ-4 було отримано від керуючого санацією ТОВ Стальконструкція ОСОБА_4 супроводжувальний лист №01-14/02 від 06.01.2016 р. та копію рішення №01-14/01 від 06.01.2016 р. про відмову від договору генерального підряду №1-06/10 П, укладеного між ТОВ ФКМ-4 та ТОВ Стальконструкція .

ТОВ ФКМ-4 з вищевказаною відмовою від договору не погоджується, оскільки у відмові не вказаний та необґрунтований розмір збитків, які при виконанні правочину (договору) нібито завдаються боржнику; готель Харків Палац вже збудований, тому виконання договору не може завдавати збитків відповідачу; готель Харків Палац є продукцією будівельного виробництва з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника, що виключає застосування другого критерію для відмови від правочину (договору); у відмові керуючого санацією не вказані умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Представник позивача вважає, що ч. 10 ст. 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачена саме сукупність критеріїв, при наявності яких можлива відмова від договору. У рішенні про відмову від договору вказано лише два необґрунтованих критерії з трьох, які повинні бути належним чином обґрунтовані, що прямо порушує умови відмови від договору. Зазначив, що договором генерального підряду №1-06/10 П від 01.06.2010 р., укладеним між ТОВ ФКМ-4 та ТОВ Стальконструкція можливість односторонньої відмови Генпідрядника від цього договору не передбачена. Отже, відмова керуючого санацією від договору була здійснена незаконно, що суперечить ст. 525, 651 ЦК України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. В обгрунтування своєї правової позиції зазначила, що керуючий санацією мав усі законні підстави для відмови від договору, рішення про відмову прийняте у визначений законом строк та з дотриманням відповідної процедури. Зазначила, що підстави для визнання відмови від договору недійсною відсутні.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.06.2010 р. між ТОВ Стальконструкція та ТОВ ФКМ-4 було укладено договір генерального підряду №1-06/10 П (далі - Договір), за яким Генпідрядник (відповідач) зобов'язався за завданням Замовника (позивача) та згідно з Проектною документацією і Додатком №5 на свій ризик виконати та здати Замовникові в установлений Договором строк всі роботи за цим Договором, що включають в себе, крім робіт, визначених у Проектній документації та Додатку №5 до цього Договору, в тому числі закупку та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, встановлення та пусконалагодження всіх необхідних обладнання, систем та мереж, отримання необхідної дозвільної документації для виконання робіт, проходження всіх необхідних комісій та експертиз, передачу Замовнику в обумовлений у цього Договорі строк (термін) завершених належним чином Робіт, а також усунення дефектів під час Гарантійного Строку Експлуатації, а Замовник зобов'язався надати Генпідряднику будівельний майданчик, Проектну документацію, прийняти від Генпідрядника виконані належним чином та відповідно до умов цього Договору роботи та оплатити виконані належним чином та у відповідності до цього Договору роботи (п. 2.1 Договору).

Об'єктом будівництва за договором є багатофункціональний торгово-офісний центр з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою вул. Тринклера, кут просп. Правди у м. Харків (п. 1.1.2 Договору).

Роботи за договором з будівництва об'єкту були виконані відповідачем належним чином та у повному обсязі, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації №1 від 02.12.2011 р. та Сертифікатом про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації серія ХК №16511093163 від 06.12.2011 р.

06.12.2013 р. між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що за ТОВ ФКМ-4 обліковується заборгованість з оплати на користь ТОВ Стальконструкція вартості виконаних робіт за договором генерального підряду №1-06/10 П від 01.06.2010 р. у розмірі 8 696 601,72 грн.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що всього за Договором було виконано робіт на суму 333 260 541,78 грн., з них оплачено позивачем 324 621 215,22 грн. На час розгляду справи судом сума заборгованості зменшилася і складає 8 639 326,56 грн. Вказаний факт позивачем не оспорювався.

Судом встановлено, що відповідно до п. 13.3.2, 13.4.1 Договору замовник має право при розрахунку суми оплати за розрахунковий місяць за фактично виконані роботи утримувати грошові кошти у розмірі 5% (п'ять) відсотків вартості фактично виконаних у звітному місяці робіт для формування Гарантійного фонду, який встановлюється у розмірі 5% (п'ять відсотків) від Ціни договору.

П'ять відсотків від загальної вартості виконаних робіт за Договором становить суму у розмірі 16 663 027,09 грн.

Умовами Договору сторони погодили наступний порядок перерахування замовником коштів Гарантійного фонду генпідряднику:

Відповідно до п. 13.4.2 Договору замовник перераховує генпідряднику 50% відсотків (п'ятдесят відсотків) суми Гарантійного фонду (8 331 513,55 грн.) після підписання комісією актів приймання-передачі етапу робіт та отримання замовником відповідного рахунку-фактури від генпідрядника.

Відповідно до п. 13.4.5 договору перерахування замовником на рахунок генпідрядника решти коштів Гарантійного фонду у розмірі 50% Гарантійного фонду (8 331 513,55 грн.) здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту закінчення Гарантійного Строку Експлуатації, вказаного у статті 16 договору та отримання замовником від генпідрядника відповідного рахунка-фактури.

Пунктом 16.3 статті 16 договору сторони визначили, що Гарантійний Строк Експлуатації за Договором починається з моменту прийняття завершеного будівництвом Об'єкта в експлуатацію і триває 10 (десять) років.

Судом встановлено, що Об'єкт будівництва за договором було прийнято в експлуатацію 06.12.2011 р.

Таким чином, судом встановлено, що утримувана позивачем сума грошових коштів являє собою частково перші 50% та повністю другі 50% сформованого за умовами договору гарантійного фонду, які ТОВ ФКМ-4 зобов'язане перерахувати ТОВ Стальконструкція не раніше 06.01.2022 р. - по завершенні Гарантійного Строку Експлуатації та за умови отримання ТОВ ФКМ-4 відповідного рахунка-фактури від ТОВ Стальконструкція .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2015 р. у справі №922/3609/15 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Стальконструкція .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2015 р. у цій справі було введено процедуру санації боржника.

Частиною 10 ст. 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання правочину (договору) завдає збитків боржнику;

правочин (договір) є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона правочину (договору), щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пленумом Верховного суду України у постанові №15 від 18.12.2009 р. Про судову практику в справах про банкрутство надані роз'яснення щодо застосування ч. 10 ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції на день прийняття вказаної постанови, яка за своїм змістом ідентична положенням ч. 10 ст. 28 цього ж Закону в редакції, чинній на день прийняття рішення керуючим санацією ТОВ Стальконструкція про відмову від договору. Так, Пленум ВСУ зазначив, що керуючому санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію надано право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство та не виконаних повністю або частково, якщо доведено, що виконання договору завдає збитків боржнику, або договір є довгостроковим (понад один рік) чи розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі (крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника), або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника (п. 82 Постанови Пленуму).

Враховуючи неведене роз'яснення Пленуму ВСУ, суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність наявності сукупності критеріїв, визначених ч. 10 ст. 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для прийняття керуючим санацією рішення про відмову від договору, та зазначає, що для прийняття такого рішення достатньо альтернативної наявності хоча б однієї з визначених Законом підстав.

Судом встановлено, що провадження у справі про банкрутство ТОВ Стальконструкція було порушене 18.08.2015 р., тоді як договір підряду був укладений між сторонами 01.06.2010 р., тобто до порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що на час прийняття керуючим санацією рішення про відмову від договору вказаний договір був повністю виконаний, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цвільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цвільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З наведеного вбачається, що договір будівельного підряду є двостороннім правочином, передбачає встановлення взаємних прав та обов'язків для обох сторін договору, а отже виконання зобов'язання лише однією із сторін договору не може свідчити про виконання договору в цілому, допоки існують невиконані зобов'язання за ним іншої сторони.

Судом встановлено, що на час прийняття керуючим санацією рішення про відмову від договору позивач мав невиконане перед відповідачем зобов'язання з перерахування останньому утримуваних ТОВ ФКМ-4 коштів гарантійного фонду у розмірі 8 639 326,56 грн.

Крім того, суд зазначає, що предметом договору окрім виконання генпідрядником робіт з будівництва об'єкта передбачено також обов'язок генпідрядника усувати дефекти у виконаних роботах під час Гарантійного Строку Експлуатації (п. 2.1 Договору), який відповідно до п. 16.3 договору триває 10 років з моменту прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто не менше ніж до 06.12.2021 р.

Вказана умова Договору відповідає встановленому у ст. 884 Цивільного кодексу України обов'язку підрядника гарантувати досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору, усувати недоліки у роботах, які виникли з вини підрядника, у випадку їх виявлення, протягом 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд констатує, що на час прийняття керуючим санацією рішення про відмову від договору, існували взаємні обов'язки щодо виконання умов договору в обох сторін. Договір залишався частково невиконаним сторонами.

Суд вважає, що існування договірних зобов'язань сторін до 2022 р. свідчить про довгостроковий характер договору (його укладення на строк понад один рік), та передбачення його умовами одержання позитивних результатів для генпідрядника (отримання остаточного розрахунку за виконані роботи) в довгостроковій перспективі.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що будівництво готелю Харків Палац за договором являло собою випуск продукції будівельного виробництва з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника, що виключає застосування другого критерію для відмови від правочину (договору).

Відповідно до положень ст. 3 Господарського кодексу України існують три самостійних види господарської діяльності у сфері суспільного виробництва. Ними є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру.

Положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції від 19.05.2011 р., визначено поняття виробництва продукції в якій зазначено, що продукція - будь-яке рухоме майно, включаючи готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна. Термін "продукція" включає також електроенергію.

Згідно з визначенням, яке міститься у ст. 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності від 15.01.2015 р., продукція - це речовина, препарат або товар, виготовлений у ході виробничого процесу.

Схоже визначення міститься у ст. 1 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції від 02.12.2010 р., продукція - це будь-яка речовина, препарат або інший товар, виготовлений у ході виробничого процесу.

Таким чином, готель Харків Палац як об'єкт нерухомого майна за законом не може бути віднесений до поняття продукції.

Суд відхиляє позицію представника позивача щодо відмови від пошуку легального визначення продукції та посилання у зв'язку з цим на наказ Держкомстату України від 30.08.2002 р., оскільки наведені вище закони України мають вищу юридичну силу, прийняті пізніше наказу Держкомстату України від 30.08.2002 р. та мають необмежену сферу застосування до правовідносин суб'єктів господарювання, у той час як наказ Держкомстату має обмежену сферу дії, прийнятий для потреб органів державної статистики і призначається для використання при складанні форм державних статистичних спостережень. За таких обставин твердження про непоширення дії законодавчо визначеного поняття продукції на правовідносини сторін спору не має правових підстав.

Крім того, з визначення предмету договору будівельного підряду, яке міститься у ст. 875 Цивільного кодексу України, вбачається, що об'єкт будівництва є результатом здійснення іншого самостійного виду господарської діяльності - виконання будівельних робіт, а не випуску продукції для її подальшої реалізації покупцям.

Суд враховує, що у розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом збитковість слід розглядати як економічне явище перевищення витрат підприємства над його доходами. Враховуючи перспективу отримання відповідачем доходу за договором лише у 2022 р. та існування обов'язку генпідрядника нести витрати на усунення можливих недоліків у виконаних роботах протягом цього періоду, за умови фактичного припинення господарської діяльності у процедурі банкрутства підприємства, суд доходить до висновку, що подальше існування договірних правовідносин на умовах, визначених Договором, є збитковим для ТОВ Стальконструкція .

Суд зазначає, що відповідно до загального правила, передбаченого ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України та п. 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 (далі - Загальні умови), оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 884 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.

Згідно з п. 37 Загальних умов у договорі підряду сторони можуть передбачити, що під час проведення розрахунків за виконані роботи замовник утримує частину коштів. Зазначені кошти використовуються для забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника. У договорі підряду сторони визначають порядок використання та повернення підряднику утриманих коштів. За згодою сторін частина цих коштів може бути повернена після закінчення робіт та їх прийняття замовником, друга частина - після закінчення гарантійного строку якості робіт (експлуатації об'єкта будівництва) чи протягом цього строку (у разі відсутності недоліків).

Дослідивши правову природу коштів Гарантійного фонду, сформованого ТОВ ФКМ-4 відповідно до умов договору, суд зазначає, що ці кошти є частиною загальної вартості фактично виконаних генпідрядником робіт за договором та слугують додатковою гарантією забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника щодо усунення виявлених недоліків у роботах підрядника протягом гарантійного строку якості робіт.

Включення до умов договору положень щодо утримання коштів гарантійного фонду під час здійснення розрахунків за виконані роботи є диспозитивним правом сторін, при цьому обов'язок з усунення недоліків існує у підрядника незалежно від наявності або відсутності у замовника права на утримання коштів гарантійного фонду.

При цьому, за умови подальшого існування договірних правовідносин за договором генерального підряду, ТОВ ФКМ-4 щонайменше до 2022 р. має право вимагати від ТОВ Стальконструкція безоплатного усунення недоліків на об'єкті, утримуючи при цьому частину вартості виконаних робіт.

За таких обставин, не маючи права до 2022 р. на отримання грошових коштів від ТОВ ФКМ-4 , генпідрядник зобов'язаний нести додаткові витрати, власними силами та за власний рахунок усувати недоліки у роботах, у разі їх виявлення замовником. Вказане свідчить про наявність умов, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття керуючим санацією ТОВ Стальконструкція рішення про відмову від договору генерального підряду.

Судом встановлено, що рішення керуючим санацією прийнято з дотриманням визначеного ч. 10 ст. 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом тримісячного строку з дня введення процедури санації боржника. Позивач був повідомлений про прийняте рішення цінним листом, який ним було отримано 15.01.2016 р. Відповіді на вказаний лист позивач відповідачеві не направив, жодних вимог або заперечень не заявив.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою відмова керуючого санацією від договору не пов'язана з порушенням зобов'язання контрагентом боржника і може мати місце виключно за наявності спеціальних підстав, встановлених ч. 10 ст. 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Враховуючи несприятливі наслідки відмови від договору для контрагента боржника, абз. 2 ч. 10. ст. 28 Закону закріплено правовий механізм захисту прав сторони договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання. Така сторона має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що позивач вказаним правом вимоги до відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд вважає, що в даному випадку керуючий санацією скористався правом на односторонню відмову від договору, передбаченим спеціальною нормою Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відповідне рішення прийняте ним в межах визначеного законом строку та за наявності правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилом, встановленим ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених ним вимог, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ ФКМ-4 .

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

За таких обставин, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 41, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_1