Постанова

від 03.04.2017 по справі 910/18764/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа№ 910/18764/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мовчан О.В. за довіреністю від 12.01.2016;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017

у справі № 910/18764/16 (головуючий суддя Літвінова М.Є.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕКС"

до Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реммонтажсервіс"

про стягнення 93 050,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/18764/16 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕКС" - 93050 грн. 00 коп. основного боргу та 1 395 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено факт того, що на підставі Договору про відступлення права вимоги у позивача не виникло реального права грошової вимоги до відповідача за Договором перевезення №010/15-ПВ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 03.04.2017.

31.03.2017 позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору, у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2017 у справі №925/140/17 було затверджено мирову угоду, за якою сторони погодили, що спірні перевезення були виконані ТОВ "Реммонтажсервіс" на замовлення ПрАТ "УГМК" саме в рамках договору перевезення №010/15-ПВ, а ТОВ "Реммонтажсервіс" та ТОВ "Фортекс" розірвали договір про відступлення права вимоги. Також просить повернути судовий збір за подання позовної заяви.

31.03.2017 відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору, у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2017 у справі №925/140/17 було затверджено мирову угоду, за якою сторони погодили, що спірні перевезення були виконані ТОВ "Реммонтажсервіс" на замовлення ПрАТ "УГМК" саме в рамках договору перевезення №010/15-ПВ, а також розірвали договір про відступлення права вимоги.

03.04.2017 відповідач подав клопотання про повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивач та третя особа явку представників у судове засідання 03.04.2017 не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача і третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про припинення провадження у справі, просив скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

13.12.2015р. між третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Реммонтажсервіс", як експедитором і перевізником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська гірничо-металургійна компанія", як замовником, було укладено Договір № 010/15-ПВ перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до пункту 1.2. якого експедитор (перевізник) бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до підписаних сторонами заявок, які є невід'ємними частинами даного договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу.

Згідно з п. 2.1. Договору замовник повідомляє у телефонному режимі або надсилає засобами електронного зв'язку представнику експедитора (перевізника) попереднє замовлення на транспортування із зазначенням маршруту, найменування та орієнтовну кількість вантажу, необхідну дату завантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, орієнтовну вартість перевезення.

Відповідно до п. 2.2. Договору перевезення вантажів виконується експедитором (перевізником) лише на підставі підтверджених обома сторонами письмових заявок згідно умов викладених замовником у попередньому замовленні, які оформляються експедитором (перевізником) на кожне окреме перевезення у встановленій формі, яка наведена у Додатку № 1.

Погодження (підтвердження) заявок сторонами здійснюється шляхом їх надсилання електронною поштою. Заявки, погоджені у такий спосіб, повинні бути підписані сторонами і завірені печатками. Кожна зі сторін матиме заявку із одним живим підписом і мокрою печаткою, підпис, другої сторони, завірений печаткою, матиме в копії (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що заповнені заявки на перевезення вантажу повинні відправлятися виключно з електронних адрес посадових осіб, вказаних у списку співробітників експедитора (перевізника).

У відповідності до п. 2.5. Договору заявка на перевезення вантажу повинна містити наступну інформацію: найменування та масу вантажу або кількість місць, вимоги до транспортного засобу, маршрут, пункт завантаження (адреса), дату та час прибуття для завантаження, пункт розвантаження (адреса), дату та час прибуття для розвантаження, вартість перевезення, марка та державний номер транспортного засобу, державний номер причепа/напівпричепа (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові водія, номер його мобільного телефону, серію та номер паспорту або серію та номер посвідчення водія, інші умови (при наявності таких).

Пунктами 3.1.1., 3.1.1.5, 3.1.16 Договору на експедитора (перевізника) покладено обов'язки:

- своєчасно оформляти заявки на перевезення вантажу у відповідності до п. 2.5. та направляти їх замовнику факсимільним зв'язком або за допомогою електронних засобів зв'язку у відповідності до п. 2.3. та 2.4. цього Договору;

- надати замовнику виписану та зареєстровану відповідно до норм чинного законодавства України податкову накладну (розрахунок коригування) у термін до 10 (десяти) календарних днів з моменту виписки;

- не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за місяцем перевезення вантажів, надати замовнику оригінали документів, що засвідчують здійснення перевезення, а саме: акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, заявки, а також інші документи, що вказані в Договорі.

На замовника, у свою чергу, пунктами 3.2.1.,3.2.9. Договору покладено обов'язок своєчасно надавати попередні замовлення на транспортування вантажу у відповідності до п. 2.1., а також своєчасно здійснювати оплату за перевезені в повній цілісності та схоронності вантажі, у зазначені в Договорі терміни.

За умовами п. 5.1. Договору вартість перевезення вантажів зазначається та затверджується сторонами у заявці, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору замовник проводить оплату експедитору (перевізнику) послуг за перевезення вантажу та інших пов'язаних з перевезенням послуг, на підставі рахунків-фактур протягом 15 банківських днів від дати надання наступних оригіналів документів: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт узгоджені та підписані обома сторонами, заявки та інші документи передбачені цим Договором, а також за умови реєстрації податкових накладних відповідно до норм чинного законодавства України.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора (перевізника) (п. 5.3. Договору).

Договір укладається на термін до 31.12.2016 р. і вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір (п. 10.3. Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору третя особа надала відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 93 050, 00 грн., що підтверджується підписані відповідачем і третьою особою та скріплені печатками обох підприємств Акти надання послуг №76 від 15.03.2016р. на суму 7 950,00 грн., № 77 від 16.03.2016 р. на суму 7 800,00 грн., № 78 від 16.03.20016 р. на суму 5 800,00 грн., № 79 від 17.03.2016 р. на суму 4 950,00 грн., № 80 від 18.03.2016 р. на суму 3 300,00 грн., № 81 від 17.03.2016 р. на суму 2 500,00 грн., № 82 від 18.03.2016 р. на суму 1 950,00 грн., № 84 від 18.03.2016 р. на суму 5 000,00 грн., № 86 від 22.03.2016 р. на суму 5 500,00 грн., № 88 від 23.03.2016 р. на суму 6 100,00 грн., № 89 від 23.03.2016 р. на суму 4 800,00 грн., № 91 від 25.03.2016 р. на суму 4 500,00 грн., № 93 від 28.03.2016 р. на суму 5 600,00 грн., № 96 від 29.03.2016 р. на суму 4 450,00 грн., № 97 від 29.03.2016 р. на суму 3 350,00 грн., № 98 від 30.03.2016 р. на суму 4 500,00 грн., № 99 від 29.03.2016 р. на суму 3 650,00 грн., № 104 від 05.04.2016 р. на суму 5 800,00 грн., № 105 від 08.04.2016 р. на суму 5 550,00 грн.

Факт виконання третьою особою взятих на себе за Договором зобов'язань з перевезення вантажів також підтверджується товарно-транспортними накладними №Зп412/223 від 14.03.2016 р., №Зп419/225 від 15.03.2016 р., №3239 від 15.03.2016 р., №Зп439/231 від 16.03.2016 р., №Ки278/124 від 17.03.2016 р., №331 від 16.03.2016 р., №Зп456/240 від 17.03.2016 р., №Ки277/123 від 17.03.2016 р., №3591 від 21.03.2016 р., №Зп495/259 від 22.03.2016 р., №3687 від 22.03.2016 р., №Ки316/413 від 24.03.2016 р., №3874 від 25.03.2016 р., № Зп550/289 від 28.03.2016 р., № Ки333/147 від 28.03.2016 р., № Ки341/154 від 29.03.2016 р., № Чф37/13 від 29.03.2016 р., № Дн1 245/70 від 28.03.2016 р., № 4226 від 05.04.2016 р., № Ки410/184 від 07.04.2016 р., № Ки412/4359 від 08.04.2016 р.

Однак, в порушення умов Договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати здійснених третьою особою перевезень, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 93050,00 грн.

В подальшому, 10.08.2016р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕКС", як новим кредитором, та третьою особою, як первісним кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого сторони погодили, що Первісний кредитор має грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", що надалі іменується Боржник, які виникли з наступних підстав: кредиторські вимоги в сумі 93 050,00 грн., які виникли у зв'язку із невиконанням Боржником по Договору № 010/15-ПВ перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2015 в частині оплати Первісному кредитору виконаних перевезень вантажів, в подальшому "Основне зобов'язання". Сторони дійшли згоди, що з моменту укладення даного Договору до Нового кредитора переходить в повному обсязі право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості, яка виникла із вище зазначених підстав, а саме суми основного боргу (за виконані перевезення вантажів), в розмірі 93 050,00 грн., а також інших сум, які можуть бути нараховані на суму основного зобов'язання відповідно до п. 6.7. Договору № 010/15-ПВ від 17.12.2015 (неустойка), а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством, як наслідок несвоєчасної сплати коштів.

Сторони дійшли згоди, що вартість права вимоги, що відступається за цим Договором, придбавається Новим кредитором за ціною 93 050,00 грн. (пункт 2.1. Договору відступлення).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору відступлення передбачено, що Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору всі необхідні документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, протягом трьох робочих днів з дня переходу до Нового кредитора права вимоги. Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору.

На виконання умов укладеного Договору відступлення права вимоги третя особа передала позивачу документи на підтвердження права вимоги до відповідача, що підтверджується Актом приймання-передачі документів від 10.08.2016.

30.09.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату боргу № 31 від 30.09.2016, до якої додав копію Договору відступлення права вимоги з Додатком до нього.

Факт направлення означеної вимоги підтверджується Описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 1800192274028.

Однак, оскільки відповідач вимогу не виконав, та допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих третьою особою послуг з перевезення вантажів, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено статтею 175 ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також частиною 1 статті 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтями 929 ЦК України, 316 ГК України та 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (стаття 931 ЦК України).

Отже, укладення між третьою особою та відповідачем договору надання транспортних послуг було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

Умовами п. 5.2. Договору встановлено, що замовник проводить оплату експедитору (перевізнику) послуг за перевезення вантажу та інших пов'язаних з перевезенням послуг, на підставі рахунків-фактур протягом 15 банківських днів від дати надання наступних оригіналів документів: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт узгоджені та підписані обома сторонами, заявки та інші документи передбачені цим Договором, а також за умови реєстрації податкових накладних відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У матеріалах справи відсутні докази в підтвердження здійснення відповідачем оплати отриманих послуг з перевезення вантажів за Актами, на підставі яких заявлені позовні вимоги.

Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК України).

Таким чином, кредитором у зобов'язаннях відповідача щодо виплати заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010/15-ПВ від 17.12.2015 в сумі 93 050,00 грн. є позивач

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість послуг з перевезення вантажів, відповідний борг в сумі 93 050,00 грн., який існував на момент розгляду справи в суді першої інстанції, мав бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що перевезення виконувались не на виконання умов Договору, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Вказані доводи також спростовуються ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2017 у справі №925/140/17, яка набрала законної сили, про затвердження мирової угоди, за якою сторони погодили, що спірні перевезення були виконані ТОВ "Реммонтажсервіс" на замовлення ПрАТ "УГМК" саме в рамках договору перевезення №010/15-ПВ.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Клопотання сторін про скасування рішення та припинення провадження у справі відхиляється колегію суддів, оскільки частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, до прийняття судом рішення у справі, однак мирова угода сторін була затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2017 у справі №925/140/17, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім цього, відповідно до ст. 117 ГПК України сторони мають право звернутись до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Клопотання сторін про повернення судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави, встановлені ст. 7 Закону України "Про судовий збір", для повернення судового збору.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/18764/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/18764/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18764/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець