Ухвала

від 05.04.2017 по справі 521/15158/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2534/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю БКФ Базальт , третя особа територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ТОВ БКФ Базальт , третя особа територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ БКФ Базальт з 23.05.2011 року та весь час працював на посаді електромонтера. 29.12.2012 року наказом № 36-К його було звільнено за п. 4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Зазначене звільнення вважає незаконним та безпідставним.

Також позивач зазначив, що з липня 2012 року йому та іншим працівникам ТОВ БКФ Базальт не виплачували заробітну плату. При цьому щомісяця до грудня 2012 року обіцяли виплатити всі борги по заробітній платі наступного місяця, умовляли потерпіти та продовжувати працювати. Вони терпіли і працювали, не отримуючи зарплати до кінця грудня 2012 року, а потім вирішили залишити роботу, поки з ними не розрахуються.

На початку 2013 року його та інших його колег запросили до ТОВ БКФ Базальт , щоб повідомити про їх звільнення за власним бажанням, та запропонували кожному отримати в якості зарплати одну тисячу гривень після написання заяв про звільнення за власним бажанням.

ОСОБА_2 від цієї пропозиції категорично відмовився, пізніше йому стало відомо, що багато хто з його колег на це погодились, написали відповідні заяви та отримали по одній тисячі гривень. Після цього він періодично заходив до ТОВ БКФ Базальт та цікавився, коли ж він зможе отримати свою дійсну зарплату та трудову книжку, на що йому відповідали, що вся його заробітна плата за 6 місяців - це одна тисяча гривень, а його трудову книжку десь загубили.

28.07.2015 року ОСОБА_2 надіслав на адресу відповідача заяву рекомендованим листом із повідомленням, в якій просив видати йому трудову книжку, копії наказів про його прийняття та звільнення, довідку про його заробітну плату. 18.08.2015 року він отримав на пошті рекомендованого листа з ТОВ БКФ Базальт , в якому до відповіді на його заяву були додані копії наказів про прийняття на роботу та звільнення, довідку про його заробітну плату. Трудову книжку не повернули. В телефонному режимі ОСОБА_2 пояснили, що його трудову книжку не знайшли.

21.08.2015 року ОСОБА_2 зателефонували з ТОВ БКФ Базальт і запропонували особисто прибути до них, щоб отримати повний розрахунок та трудову книжку. 22.08.2015 року, він у супроводі знайомого юриста прибув до офісу ТОВ БКФ Базальт , де директор ОСОБА_3 повідомив його, що розрахунок з ним вони зможуть провести лише 25-26 серпня 2015 року та запропонував йому отримати трудову книжку. Однак, йому була надана трудова книжка, яка йому не належала, оскільки в його трудовій книжці була повністю заповнена перша сторінка, а в цій книжці на першій сторінці було записано тільки його ім'я, прізвище та по батькові з помилками. На що, ОСОБА_3 пояснив, що він працює директором нещодавно, де його трудова книжка він не знає, а журнал реєстрації трудових книжок забрали на перевірку.

На вимогу ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами перевірки обставин прогулу, за який його було звільнено, ОСОБА_3 пояснив, що від попереднього директора він ніяких матеріалів стосовно нього не отримував, а тому вважає, що підставою його звільнення за прогул стало, як зазначено в наказі №36-К, усне розпорядження колишнього директора ТОВ БКФ Базальт ОСОБА_4

Лише 26.08.2015 року він зміг отримати суму свого повного розрахунку 3514,36 грн., що приблизно дорівнює його заробітній платі за період з липня - по грудень 2012 року, як це вбачається з довідки ТОВ БКФ Базальт від 12.08.2015 року №32-К.

28.08.2015 року в ТОВ БКФ Базальт знайшли його трудову книжку та журнал реєстрації трудових книжок, в якому він і розписався за її отримання.

Таким чином, з вини відповідача він фактично тільки 18.08.2015 року отримав копію наказу про звільнення й вперше дізнався про дату та статтю звільнення.

Вважає, що фактичні причини його невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатися прогулом у розумінні ч.4 ст. 40 КЗпП України, а тому зазначає, що звільнення його з цієї підстави є незаконним.

Крім того зазначив, що разом із дружиною він утримує та виховує двох синів 2005 року та ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому фактична відсутність заробітної плати від відповідача з липня 2012 до серпня 2015 року поставила його та його родину у складне становище, вимусила його шукати випадкових заробітків. До того ж, цінність затриманої відповідачем суми його заборгованості по заробітній платі 3514,36 грн. у грудні 2012 року значно відрізняється від серпня 2015 року.

З цих причин вважає за необхідне врахувати до цієї суми збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по 26.08.2015 року, що складають 2628,97 грн., а також нарахувати за цей період 3% річних, що складає 279,32 грн.

Також позивач зазначив, що незаконні дії відповідача призвели його до моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїм неповнолітнім дітям. Всі зазначені моральні страждання, нанесені йому незаконними діями відповідача, можуть негативно відобразитися на його здоров'ї. Моральну шкоду він оцінює в 10000 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати наказ ТОВ БКФ Базальт про звільнення ОСОБА_2, як незаконний та протиправний від 29.12.2012 року № 36-К, поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді електромонтера ТОВ БКФ Базальт з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року, стягнути з ТОВ БКФ Базальт у зв'язку з затримкою розрахунку на його користь збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, а також 3% річних за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, стягнути з ТОВ БКФ Базальт на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних; зобов'язати ТОВ БКФ Базальт відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач, а також його представник позов підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до ТОВ БКФ Базальт , третя особа територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволений частково . Стягнуто з ТОВ БКФ Базальт на користь ОСОБА_2, збитки від інфляції, у зв'язку з затримкою розрахунку у сумі 2579,56 грн., на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., а також судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року, апеляційна скарга ТОВ БКФ Базальт задоволена частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року змінено в частині стягнення на користь ОСОБА_2 збитків від інфляції. Стягнуто з ТОВ БКФ Базальт на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію втрати заробітної плати у сумі 2579 гривен 56 копійок. У решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в порядку ст. 318 ЦПК України, подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ БКФ Базальт 3% річних у сумі 279,32 гривні у зв'язку з затримкою розрахунку та 3% річних від середнього заробітку за час вимушеного прогулу-залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду електромонтера у TOB БКФ Базальт , про що було видано наказ №22к від 23.05.2011 року. Із наданого представником відповідача табелю обліку використання робочого часу за грудень 2012 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року, що також не заперечував і сам позивач, зазначивши в своїй позовній заяві, що з грудня 2012 року він з іншими працівниками вирішив залишити роботу, поки йому не виплатять борги по заробітній платі . Відповідно до доповідних записок ОСОБА_5 від 28.12.2012 року та 29.12.2012 року вбачається, що 27.12.2012 року ОСОБА_2 на виклик не з'явився та був відсутній на робочому місці.

Наказом №36-К від 29.12.2012 року ОСОБА_2 був звільнений з ТОВ БКФ Базальт за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до ТОВ БКФ Базальт з заявами з приводу виплати заробітної плати, видачі трудової книжки, копії наказу щодо прийняття на роботу, звільнення з роботи, довідки про заробітну плату.

Позивач також звертався до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області щодо порушення вимог законодавства про працю в частині невиплати йому заробітної плати при звільненні.

Відповідно до протоколу №15-01-032/0320 про адміністративне правопорушення, складеного 08.04.2013 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області ОСОБА_6, директор ТОВ БКФ Базальт ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення у ТОВ БКФ Базальт , протягом грудня 2012 року, січня - березня 2013 року порушив законодавство про працю відносно найманих працівників, у тому числі ч.1 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , щодо порушення термінів виплати заробітної плати ОСОБА_2 03.06.2013 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.І сг. 41 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу , суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно, остаточно заборгована заробітна плата були виплачена позивачу зі спливом значного проміжку часу, лише 25.08.2016р., а тому за час затримки виплати позивачу йому мають бути відшкодована грошова компенсація у розмірі 2579, 56 грн. та моральна шкода у сумі 1000 грн.

Також суд обґрунтовано прийшов до висновку, що моментом припинення затримки виплати заробітної плати є день фактичного розрахунку, а тому є неможливим стягнення компенсації з 25.08.2015 р. по дату ухвалення рішення суду.

Розрахунок компенсації в межах заявлених позовних вимог за період з 01.01.2013р. по 25.08.2015р., тобто за 966 днів у сумі 2579,56 грн. (6093,56 - 3514,00 грн.), судом стягнуто на законних підставах.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, а це не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вищенаведених вимог закону відповідачем дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки позивачу не виплачувалася і остаточний розрахунок з ним при звільненні (заробітна плата за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р.) у сумі 3514 грн. 36 коп. був проведений лише 25.08.2015 року, що не заперечується обома сторонами.

За змістом ст.ст.1-4 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2010р. з наст, змінами Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться); виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не об'єктивно підійшов до надання оцінки його діям, які виразились у відмові продовжувати роботу з 24 грудня 2012 року в умовах невиплати ТОВ БКФ Базальт йому та іншим працівникам заробітної плати на протязі 6 місяців, при цьому суд помилково не врахував цю причину невиходу на роботу, як поважну причину, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що суд приймаючи рішення повно та всебічно дослідив всі матеріали справи та ухвалив рішення, згідно з вимогами чинного законодавства, та наказом №36-К від 29.12.2012 року на законних підставах ОСОБА_2 був звільнений з ТОВ БКФ Базальт за п.4 ст. 40 КЗпП України, так як 27.12.2012 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці без поважних причин, що не заперечувалося самими сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Вимоги апеляційної скарги про те, що позов в частині стягнення з ТОВ БКФ Базальт 3% річних у сумі 279,32 гривні у зв'язку з затримкою розрахунку та 3% річних від середнього заробітку за час вимушеного прогулу-залишити без розгляду, не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідно до п.5 ч.1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зазначене право позивача передбачено при розгляді справи у суді першої інстанції.

В апеляційному суді справа хоча і розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, проте цей порядок має свої винятки і доповнення, встановлені главою 1 »Апеляційне провадження» розділу V ЦПК України, який регламентує перегляд судових рішень.

Права особи, яка подала апеляційну скаргу, визначені статтею 300 ЦПК України, яка надає їй право на доповнення, зміну апеляційної скарги або її відкликання чи відмови від неї.

Статтею 306 ЦПК України позивачу надано право відмовитись від позову, а сторонам, - укласти мирову угоду.

З системного аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що на стадії апеляційного розгляду позивачу не надано право заявляти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, таке право позивач може реалізувати лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до ухвалення судом рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді