Рішення

від 15.11.2018 по справі 521/15158/15-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/15158/15-ц

Провадження № 2/521/510/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ БКФ Базальт , третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ БКФ Базальт , третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, та згідно останніх уточнень, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 30.12.2012р. до 28.08.2015р. у сумі 10019,76 грн., а також суму компенсації втрати заробітної плати за період із вересня 2015 року по вересня 2018 року у сумі 4007,90 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він з 23 травня 2011 року він працював електромонтером ТОВ БКФ Базальт . 29 грудня 2012 року наказом ТОВ БКФ Базальт його звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом без поважних причин. Вказував про те, що він неодноразово звертався до ТОВ БКФ Базальт з вимогою про сплату заробітної плати та щодо повернення його трудової книжки. Проте лише 26 серпня 2015 року він отримав належні йому кошти при звільненні, а саме 3 514 грн 36 коп. за період з липня по грудень 2012 року. 28 серпня 2015 року товариством йому було повернуто трудову книжку, що підтверджується його підписом у журналі реєстрації трудових книжок. Крім того, зазначав про те, що на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, тому невиплата йому заробітної плати поставила його родину у складне матеріальне становище. Вважав, що такими діями ТОВ БКФ Базальт порушено його трудові права, оскільки позбавлено гарантованого Конституцією України права на працю та можливість заробляти собі та своїм дітям на життя, чим завдано йому, у тому числі моральну шкоду.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві, вказуючи, що позивачем невірно вирахувано суму, яка належить до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та перевіривши обставини справи письмовими доказами в їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.08.2016 року позов ОСОБА_1 до ТОВ БКФ Базальт , третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ БКФ Базальт на користь ОСОБА_1 збитки від інфляції у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 2 579,56 грн. Стягнуто з ТОВ БКФ Базальт на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. (том 2 а.с. 8-12)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29.11.2016 року апеляційну скаргу ТОВ БКФ Базальт задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 збитків від інфляції змінено. Стягнуто з ТОВ БКФ Базальт на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втрати заробітної плати у розмірі 2 579,56 грн. У решті рішення суду залишено без змін. (том 2 а.с. 44-49)

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.04.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Малиновського районного суду від 22.08.2016р. залишено без змін. (том 2 а.с. 104-110)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.08.2016р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05.04.2017р. в частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був прийнятий на посаду електромонтера у ТОВ БКФ Базальт , про що видано наказ №22к від 23.05.2011 року (том 1 а.с.9,31).

Відповідно до наказу №36-К від 29.12.2012 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ БКФ Базальт за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин). (том 1 а.с. 32-33).

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТОВ БКФ Базальт з заявами з приводу виплати заробітної плати, видачі трудової книжки, копії наказу щодо прийняття на роботу, звільнення з роботи, довідки про заробітну плату, а також звертався до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області щодо порушення вимог законодавства про працю в частині невиплати йому заробітної плати при звільненні. (том 1 а.с. 36,39).

Як вбачається з копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ООО СКФ Базальт (а.с.34-35), де в графі дата і підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні стоїть лише номер та від якого числа наказ про звільнення, а в графі розпис працівника при отриманні трудової книжки стоїть підпис ОСОБА_1 та зазначена дата 28.08.2015 року.

Таким чином, позивачем було отримано трудову книжку лише 28.08.2015 року, що не заперечується і представником відповідача.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оскільки вищенаведених вимог закону відповідачем дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки позивачу не виплачувалася і остаточний розрахунок з ним при звільненні (заробітна плата за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р.) у сумі 3514,35 грн. був проведений лише 25.08.2015 року, що не заперечується сторонами у справі та, що підтверджується довідкою ТОВ БКФ Базальт від 12 серпня 2015 року. (том 1 а.с.42,43)

Внаслідок чого наявні підстави для компенсації позивачу втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати на підставі Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .

У ст. ст. 1-4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст.ст. 115-117 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Сторонами у справі не заперечується, що заборгованість по заробітній платі в сумі 3514,36 грн. була виплачена позивачу 26.08.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у зв'язку з відсутністю коштів позивачу заробітна плата не була своєчасно виплачена.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач при звільненні позивача своєчасно не виплатив його заробітну плату, а провів її виплату лише 26.08.2015р., час затримки розрахунку при звільненні складає 664 робочих дні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що представником відповідача надаючи до суду заперечення проти позову, здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, та з яким погодився позивач.

Від так, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх календарних місяці складає: (330 грн. (за жовтень) + 349 грн. (за листопад)) / 45 (кількість робочих днів за жовтень (23) - листопад (22) 2012р.) = 679 грн. / 45=15,09 грн.

Середній заробіток за весь час затримки заробітної плати складає: 15,09 грн. * 664 (кількість робочих днів з 30.12.2012р. по 28.08.2015р.) = 10019,76 грн.

Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток на час прострочення виплати заробітної плати в розмірі 10019,76 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050 від 19 жовтня 2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються з бюджету, а також об'єднання громадян.

За ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з наступними змінами. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Загальна сума інфляції за період з вересня 2015р. по вересень 2018 р. складає 140%.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню розмір компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 4007,90 грн.

Що стосується позовної вимоги щодо відшкодування позивачеві моральну шкоду суд зазначає наступне.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вбачається, що трудові права позивача на своєчасне отримання оплати своєї праці, у тому числі на своєчасне отримання розрахунку при звільненні, відповідачем були порушені. Позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і життя своєї родини, а тому з урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, на засадах розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1000 грн.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 10019,76 грн. + 4007,90 грн. + 1000 грн. : 1% = 150,28 грн.

Керуючись ст.ст. 115-117 КЗпП, ст.ст. 1,2,6,7 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , ст. 34 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 76-78, 80, 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ БКФ Базальт , третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та грошової компенсації втрати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути ТОВ БКФ Базальт (код ЄДРПОУ 36503288, МФО 380805, р/р №26006176798 в ООД ОСОБА_2 Аваль , ІПН 365032815520, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ901321, виданий 23.05.2014 р. Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 30-Б) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 30.12.2012р. по 28.08.2015р., в розмірі 10019 (десять тисяч дев'ятнадцять) грн. 76 коп., а також суму грошової компенсації втрати заробітної плати за період з вересня 2015 р. до вересня 2018р. в розмірі 4007 (чотири тисячі сім) грн. 90 коп.

Стягнути ТОВ БКФ Базальт (код ЄДРПОУ 36503288, МФО 380805, р/р №26006176798 в ООД ОСОБА_2 Аваль , ІПН 365032815520, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ901321, виданий 23.05.2014 р. Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 30-Б) суму моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ БКФ Базальт (код ЄДРПОУ 36503288, МФО 380805, р/р №26006176798 в ООД ОСОБА_2 Аваль , ІПН 365032815520, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35) на користь держави судовий збір у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 28 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН