Рішення

від 13.04.2017 по справі 703/3848/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1009/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, третя особа: Великояблунівська сільська рада Смілянського району про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання державного акту на право колективної власності на землю недійсним та таким, що втратив чинність, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, третя особа: Великояблунівська сільська рада Смілянського району про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання державного акту на право колективної власності на землю недійсним та таким, що втратив чинність, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з метою реалізації безоплатного права на приватизацію земельних ділянок, який передбачений Конституцією України, ст.ст. 118, 122 ЗК України вони звернулися до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2 га кожному, розташованої в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Проте їм було відмовлено у наданні дозволів на розробку документації із землеустрою, оскільки в примітках до довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, вказані земельні ділянки віднесені до земель колективної форми власності, в той час коли згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Позивачі вказують, що єдиною підставою, що перешкоджає їм реалізувати своє право на безкоштовне отримання земельних ділянок у власність є віднесення вказаних земельних ділянок до колективної власності, про що свідчить наявність чинного Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР 13-2 від 28.06.1994 року виданого колективному сільськогосподарському підприємству Тясмин , тоді як згідно чинного законодавства України, розпорядження землями колективної форми власності не відноситься до повноважень головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

На підставі викладеного позивачі просили суд припинити право колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення по угіддях рілля, загальною площею 21,8 га розташованої в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району, що зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю виданого КСГП Тясмин с. В. Яблунівка Смілянського району серія ЧР 13-2 від 28.06.1994 року; визнати недійсним та таким, що втратив чинність вказаний Державний акт серія ЧР 13-2 від 28.06.1994 року; перевести дану земельну ділянку до земель запасу державної власності Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року позов задоволено.

Припинено право колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, по угіддях рілля, загальною площею 21.8 га, розташованої в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району, що зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю виданого КСГП Тясмин с. В. Яблунівка Смілянського району серія ЧР 13-2 від 28 червня 1994 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6.

Визнано недійсним та таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю виданого КСГП Тясмин с. В. Яблунівка Смілянського району серія ЧР 13-2 від 28 червня 1994 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6, у частині права колективної власності КСГП Тясмин с. В. Яблунівка Смілянського району на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, по угіддях рілля, загальною площею 21.8 га.

Переведено до земель запасу державної власності Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, по угіддях рілля, розташованої в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району, загальною площею 21.8 га, що зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю виданого КСГП Тясмин с. В. Яблунівка Смілянського району серія ЧР 13-2 від 28 червня 1994 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що діючим законодавством не передбачена така форма власності як колективна, спірні землі, щодо яких виник спір, на теперішній час не використовуються, не є розподіленими та не перебувають у користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб, тобто фактично, є землями запасу, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

На підставі діючих норм права 28 червня 1994 року колективному сільськогосподарському підприємству Тясмин був виданий державний акт на право колективної власності на землю площею 2082.9 гектарів землі в межах згідно планів. (а.с.54,55)

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином на час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.

Підстави припинення права власності на час розгляду справи встановлені статтею 346 ЦК України та ст..140 ЗК України.

Як вбачається з листа Управління статистики у Смілянському районі СТОВ Тясмин яке є правонаступником КСП Тясмин у зв'язку з ліквідацією було зареєстровано припинення державної реєстрації 24 липня 2007 року, але це не припинило право колективної власності членів підприємства,( стаття 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), які не були залучені до участі у справі, хоч поданий позов стосується їх прав та обов'язків.

Таким чином вказані позивачами ті обставини, що вони не можуть отримати у власність земельні ділянки по причині, що останні належать на праві колективної власності іншим особам, не визначено законом як підстава припинення права власності, а відтак задоволення позовних вимог є порушенням Статті 1 Першого протоколу Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, станом на час розгляду справи, врегульовано статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) згідно якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Окрім цього частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна норма міститься в ст..3 ЦПК України.

Колективному сільськогосподарському підприємству Тясмин був виданий державний акт на право колективної власності на землю площею 2082.9 гектарів землі 28 червня 1994 року . Позивачами не наведено в позовній заяві, а судом не встановлено, що на час видачі державного акту позивачі мали будь-яке право щодо вказаної земельної ділянки і таке право було порушене виданим державним актом.

Не наведено також позивачами доводів, а відтак не доведено, що вказаний державний акт був виданий з порушенням закону або підзаконних актів.

Таким чином відсутні були у суду підстави визнавати недійсним та таким, що втратив чинність державний акт.

Окрім цього визнання недійсним та втрата чинності є взаємовиключними поняттями, оскільки не може втратити чинність те, що є недійсним.

Посилання позивачів на статтю 118 ЗК України є необґрунтованим. Вказана норма передбачає приватизацію земельної ділянки яка вже перебуває в користуванні громадянина зацікавленого в приватизації, але спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні позивачів.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В системному аналізі статей 2,5,56 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст..1 ЦПК України до повноважень суду відноситься розгляд цивільних справ.

За змістом статей 19,20 ЗК України віднесення земель до певної категорії та зарахування до запасу відноситься до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а тому задовольнивши позовні вимоги в частині переведення до земель запасу земельної ділянки, суд вийшов за межі повноважень визначених законом.

Щодо права ОСОБА_6 на апеляційне оскарження, колегія суддів, виходить з такого.

Виходячи з норм статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду, 7 жовтня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Смілянської районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на складання документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки площею 22 га в натурі (на місцевості) для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку) за рахунок нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.(а.с.109)

Не отримавши рішення райдержадміністрації звернувся до ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою де була виготовлена технічна документація.(а.с.113)

1 березня 2017 року рішенням №РВ-7100255042017 ОСОБА_6 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав наявності рішення ухваленого в даній справі.

Таким чином оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків ОСОБА_6, нарівні з правом будь-якої особи, яка скористалась та вчинила дії направлені на отримання права оренди спірної земельної ділянки на момент вирішення вказаного питання.

При цьому суд не вирішує питання правомірності (неправомірності), дії (бездіяльності) Смілянської державної адміністрації щодо поданої ОСОБА_6 заяви, так як вказане питання не є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порушення вказаної норми судом задоволені вимоги також ОСОБА_16, який до суду з позовом, не звертався.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, третя особа: Великояблунівська сільська рада Смілянського району про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання державного акту на право колективної власності на землю недійсним та таким, що втратив чинність - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :