Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/22533/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/22533/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. № 01-25/1200 від 02.03.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017

у справі № 910/22533/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс

про стягнення 317 264,58 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Недашківський О.В., довіреність №01/03-17 від 31.03.2017

від відповідача: Лаврентьєв І.І., довіреність б/н від 12.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс (відповідач у справі) про стягнення 317 264,58 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс взятих на себе за договором про надання послуг № 5/12 від 05.12.2009 зобов'язань з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 254 092,90 грн, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс нарахувало до стягнення 23 122,45 грн інфляційних втрат, 6 996,26 грн 3 % річних та 33 052,97 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс заборгованість у розмірі 254 092,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 122,45 грн, 3 % річних у розмірі 6 996,26 грн, пеню у розмірі 33 052,97 грн та судовий збір у розмірі 4 758,97 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс подав апеляційну скаргу (вх. № 01-25/1200 від 02.03.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017, та задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс у розмірі 40 101, 33 грн, з яких 30 714, 15 грн основного боргу; 4 349,63 грн - пеня; 3 962,13 грн - інфляційні страти; 1 075,42 грн - 3 % річних, а саме за зобов'язанням згідно акту №336 від 31.07.2012 грн, за яким мало місце переривання перебігу позовної давності. Застосувати позовну давність до решти заявлених позовних вимог і відмовити у задоволенні решти позовних вимог позивача у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності за даними вимогами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, невірне застосування судом першої інстанції строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 05.04.2017.

У судовому засіданні 05.04.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково на суму 40 101, 33 грн.

У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача у справі заперечив проти доводів апеляційної скарги і просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі №910/22533/16 залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

05.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс (виконавець за договором, позивач у справі) укладено договір про надання послуг №5/12 (а.с. 19-26 том 1), відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надавати послуги з комплексного річномуго і зимового утримання прилеглої території до об'єкту замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (колишня Велика Окружна), 4, корпус №1 (літера Ф )

Перелік, графік надання послуг (робіт) і кількість персоналу вказані в додатку № 1, № 2 і № 3 які є невід'ємною частиною даного договору. Прилегла територія визначена на схемі в додатку № 4 цього договору (пункт 1.2. договору).

У відповідності до положень пунктів 3.1-3.3 договору вартість послуг (робіт), що надаються відповідно до пункту 1.1., пункту 1.2. договору щомісячно згідно з додатком № 1 становить 24 813 грн 51 коп. з ПДВ. Вартість послуг (робіт), що надаються відповідно до пункту 1.1., пункту 1.2. договору щомісячно згідно з додатком № 2 становить 15 974 грн 24 коп. з ПДВ. Вартість послуг (робіт), що надаються відповідно до пункту 1.1., пункту 1.2. договору відповідно до додатку № 3 фіксується в рахунках і актах здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється за безготівковим розрахунком протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання замовником акта-здачі приймання послуг (робіт) і рахунки-фактури, який передається разом з актом.

Відповідно до пункту 4.1 договору звітним періодом за цим договором визначається календарний місяць. Здача-приймання наданих послуг (робіт) оформляється актом здачі-прийому наданих послуг (робіт), в якому фіксується обсяг виконаних базових і додаткових робіт (при їх наявності), терміни надання послуг (робіт) і вартість наданих послуг (робіт). Оформлені виконавцем акт здачі-приймання послуг (робіт) і рахунок передаються замовнику протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця з дати надання послуг (робіт).

Замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання послуг (робіт) або мотивовану відмову і направити його виконавцю не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктами 7.1 та 7.3 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Договір автоматично продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік за умови, що жодна зі сторін письмово, не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше, ніж за 2 (два) місяці до дати закінчення терміну його дії.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов договором про надання послуг № 5/12 від 05.12.2009 позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 1 670 008 грн 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін, актами здачі-приймання робіт (а.с. 27-82 том 1). Вказані акти підписані без будь-яких зауважень щодо якості наданих послуг та строків їх надання.

З поданих сторонами документів колегією суддів досліджено, що відповідач, як замовник послуг, свої грошові зобов'язання перед позивачем, як виконавцем цих послуг, виконав лише частково, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 254 092 грн 90 коп., що не було заперечено відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги, що відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманих послуг на суму 254 092, 90 грн, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 254 092, 90 грн.

Разом з цим, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності до вимог щодо основного боргу та відповідно зі спливом позовної давності до основної вимоги слід вважати, що строк позовної давності сплив і щодо додаткових вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

В пункті 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів викладені рекомендації стосовно того, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності у зобов'язаннях з визначеним строком виконання з моменту, коли сплив строк їх виконання.

Відповідно до норм частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням положень пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що договором було встановлено сплату вартості послуг окремо по кожному з видів послуг згідно Додатків №1, №2 та №3. Разом з цим, як вбачається, з доданих до позовної заяви, банківських виписок з особових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс , за період з 22.12.2009 по 30.12.2015 (а.с. 83-115 том 1), відповідачем проводилась часткова оплата послуг, отриманих за договором про надання послуг № 5/12 від 05.12.2009. Відповідно до призначень платежів, вказаних у банківських виписках, відповідачем при здійсненні платежів зазначалось посилання про оплату послуг з прибирання згідно договору . Тобто відповідач при здійсненні оплати не посилався на сплату вартості послуг за конкретним Актом надання послуг, окрім того слід звернути увагу, що і договір не мітить положень щодо порядку зарахування коштів за відповідним Актом.

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення призначення платежу .

Отже, враховуючи те, що сплата заборгованості здійснювалась відповідачем загалом за договором, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що фактично відповідач вчинив дії щодо визнання свого боргу перед позивачем у повному обсязі, а не конкретно за відповідним актом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що мало місце переривання перебігу позовної давності у зв'язку із визнанням відповідачем боргу, що здійснювалось у формі часткових оплат боргу. Як зазначалось вище, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу почав свій перебіг заново 30.12.2015 та на момент звернення до суду - 08.12.2016 (згідно відбитку штампу про реєстрації позовної заяви в канцелярії суду) не сплив. Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається судом такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором про надання послуг №5/12 від 05.12.2009, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 254 092 грн 90 коп правомірно та обґрунтовано задоволені судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь також 23 122,45 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2016 по 28.11.2016, 6 996,26 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 30.12.2015 по 28.11.2016, та 33 052,97 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 28.06.2016 по 28.11.2016.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірністю нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю Клінстар Сервіс на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних. Перевіривши розрахунок вказаних сум, апеляційний господарський суд вважає його арифметично вірним.

За змістом ст.611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.3 договору за невиконання або несвоєчасне виконання: грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення протягом усього періоду, в який утворилася заборгованість, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в зазначений період.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вірним способом нарахування пені є її нарахування щодо кожного Акту наданих послуг окремо.

Разом з тим, враховуючи, що за перерахунком суду розмір належної до стягнення пені є більшим, ніж заявлено позивачем, та враховуючи що останнім клопотання про вихід суду за межі позовних вимог не подавалось, то Господарський суд міста Києва правомірно та обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення пені саме у заявленому ТОВ Клінстар Сервіс розмірі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі №910/22533/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі №910/22533/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі №910/22533/16 залишити без змін.

3. Справу №910/22533/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська