Ухвала

від 12.04.2017 по справі 911/2562/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"12" квітня 2017 р. Справа №911/2562/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 (суддя Бацуца В.М.)

про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит" на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВП № 51515479) у справі №911/2562/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит"

до Приватного підприємства „Буддеталь-Сервіс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Київської області від 14.12.2016 у справі №911/2562/14 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит" на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визнано незаконною та скасувано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.09.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №51515479.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги. Також, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Київської області від 14.12.2016 до прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/2562/14 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, згідно з пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що частиною другою статті 3 Закону передбачено, за подання яких заяв не справляється судовий збір.Відповідний перелік заяв не є вичерпним. Зокрема, Законом не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 121 2 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з апеляційною скаргою у квітні 2017 року, визначено, що при зверненні до господарського суду за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено у розмірі 1600,00 грн.

Таким чином, за подачу у квітні 2017 року апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016, ставка судового збору складає 1 600,00 грн.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянтом взагалі не подано до наведених матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду в порядку та розмірі, визначених Законом України "Про судовий збір", мотивуючи таку несплату тим, що апелянт є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, яке є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, у зв'язку з чим апелянт просить відстрочити йому сплату судового збору до прийняття рішення апеляційною інстанцією.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не віднесено до кола осіб які мають пільги щодо сплати судового збору згідно з приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Водночас в апеляційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

В п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин та поданих доказів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 32 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не подано взагалі доказів від банківських установ щодо відсутності у апелянта коштів на рахунках та відсутності бюджетних асигнувань, а також інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити відсутність коштів для сплати судового збору, а також перевірити наявність обставин щодо підстав відстрочення такого.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність скаржником обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, заява апелянта про відстрочення сплати судового збору за поданих апелянтом доказів та наведених обставин - відхиляється.

При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про відстрочення/розстрочення/ звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 ГПК України (тобто з поданням відповідного клопотання) може бути подана повторно.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/2562/14 не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2016 - судом не розглядається.

Керуючись статтею 86, п.3 ч.1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/2562/14 - повернути без розгляду.

2.Матеріали справи №911/2562/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3.Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко