Постанова

від 10.04.2017 по справі 924/481/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" квітня 2017 р. Справа № 924/481/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016р.

у справі №924/481/16 (суддя Гладій C. B.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс", м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов-Аграр" с. Сатанівка Городоцького району, Хмельницької області

про розірвання договору поставки №24/3 від 24.03.2015р. між ТОВ "Зернотрейдсервіс" та ТОВ "Сатанов-Аграр"

про стягнення 1933556,15грн. з яких 680000,00 грн. попередньої оплати, 1151835,61 грн. пені, 101720,54 грн. відсотків за користування чужими коштами

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 р. у справі № 924/481/16 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов-Аграр" про розірвання договору поставки №24/3 від 24.03.2015р. між ТОВ "Зернотрейдсервіс" та ТОВ "Сатанов-Аграр" та про стягнення 1933556,15грн. з яких 680000,00 грн. попередньої оплати, 1151835,61 грн. пені, 101720,54 грн. відсотків за користування чужими коштами.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 24.03.2015 р. між ТОВ "Зернотрейдсервіс" (покупець) та ТОВ "Сатанов-Аграр" (постачальник) було укладено договір поставки №24/3

Відповідно до умов вказаного договору загальна кількість товару за цим договором становить 750 тонн (+/- 25% на вибір Покупця), а попередня ціна за 1 тонну товару на момент укладання даного договору становить 8750 грн. з НДС. Сторони зобов'язанні узгодити до 15 жовтня 2015 року (не раніше 15 вересня 2015р.) остаточну ціну за 1 тону товару та суму доплати за 1 тону товару, що оформлюється відповідною додатковою угодою до договору. Строк поставки товару - з 1 жовтня 2015р. по 31 жовтня 2015 року включно.

Згідно з п. п. 8.3, 8.4 Договору, у випадку порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення постачальником термінів поставки товару за умови здійснення з боку покупця попередньої оплати, постачальник зобов'язаний виплатити покупцю відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за кожний день прострочки. Постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі сплачені грошові кошти на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання від покупця письмової чи факсової вимоги про повернення грошових коштів.

Пізніше, 10 квітня 2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 24/3 від 24.03.2015р., відповідно до п. 1 якої, сторони прийшли до згоди змінити попередню ціну за 1 тону товару, визначену п. 3.1 договором та встановити її в розмірі 7000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс" вчасно та у повному обсязі виконало умови договору, перерахувавши на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 680000 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а саме не поставив товар та не повернув сплачені кошти в сумі 680000 грн., а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відносно стягнення пені за період з 01.11.2015р. по 01.05.2016р., суд перевіривши правильність розрахунків суд задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, а саме в сумі у 1141119 грн. 47 коп.

Щодо користування чужими грошовими коштами, які передбачені пунктом 8.4. Договору, суд першої інстанції вказав, що за своєю правовою природою вони підпадають під визначення неустойки, а саме, пені, згідно статті 549 ЦК України.

Оскільки пунктом 8.3. Договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення, місцевий господарський суд висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, судом було відмовлено у стягненні 101720 грн. 54 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Провадження в частині розірвання Договору поставки було припинено, оскільки позивачем була подана заява від 04.07.2016 р. про відмову від позову в цій частині

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатанов-Аграр" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 р. по справі №924/481/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь ТОВ "Зернотрейдсервіс" 380000 грн. основного боргу, а в стягненні пені відмовити..

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Враховуючи, що в 2015 році сталася форс-мажорна обставина, внаслідок граду та засухи був неврожай сої, у зв'язку і з чим ТОВ "Сатанов-Аграр" і не виконав свої зобов'язання за Договором поставки № 24/3 від 24.03.2015 р.

За таких обставин, ТОВ "Сатанов-Аграр" повернуло ТОВ "Зернотрейдсервіс" частину грошових коштів, що сплачені як передоплата, а саме: платіжне доручення №122 від 03.06.2015 р. на суму 50000 грн.; платіжне доручення № 396 від 15.12.2015 р. на суму 35000 грн.; платіжне доручення № 402 від 16.12.2015 р. на суму 25000 грн.; платіжне доручення №414 від 18.12.2015 р. на суму 40000 грн.; платіжне доручення № 426 від 22.12.2015 р. на суму 50000 грн.; платіжне доручення №431 від 23.12.2015 р. на суму 50000 грн.; платіжне доручення № 445 від 24.12.2015 р. на суму 50000 грн.

Загалом ТОВ "Сатанов-Аграр" повернуло ТОВ "Зернотрейдсервіс" 300000 грн., від суми яка була сплачена ТОВ "Зернотрейдсервіс" в якості передоплати за Договором поставки № 24/3 від 24.03.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

ТОВ "Сатанов-Аграр" вжило всіх заходів для виконання зобов'язання за Договором поставки № 24/3 від 24.03.2015 р., проте виконання зобов'язання стало неможливим внаслідок природних явищ, таких як граду та засухи. Саме через ці фактори, ТОВ "Сатанов-Аграр" порушило виконання покладеного зобов'язання.

Поряд з тим, ТОВ "Зернотрейдсервіс" саме не виконувало умови договору поставки, оскільки відповідно до п. 5.2. Договору покупець здійснює оплату товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору. Тобто, до 31.03.2015 р. Покупець повинен був оплатити повну вартість товару, а саме 6375000 грн., однак такої оплати не було здійснено.

Окрім того, на судових засідання в суді першої інстанції 15.06.2016 р. та 04.07.2016 р. представник відповідача був відсутній, оскільки на адресу ТОВ "Сатанов-Аграр" не надходили будь які повідомлення про проведення судових засідань у справі № 924/481/16.

У зв'язку із цим, ТОВ "Сатанов-Аграр" не мало можливості подати заперечння на позов та докази, що мають значення для правильного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Сатанов-Аграр" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

В Договорі поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. не має умов згідно яких пеня мала бути нарахована на суму фактично поставленого товару.

Згідно п. 9.1. Договору сторони не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання прийнятих зобов'язань, якщо таке невиконання сталося через обставини непереборної сили, які виникли після укладання Договору, в результаті обставин налхвичайного характеру, які сторони не могли передбачити чи запобігти роузними засобами, а саме: пожежа, повінь, землетрус, аварії на автотранспорті, диверсії, воєнні дії.

Відповідно до п. 9.2. Договору при настанні подій зазначених у п. 9.1. Договору сторона, яка дізналася, або повинна була дізнатися про цей факт, поивнна сповістити іншу сторону протягом семи днів, додавши відповідне підтвердження

В п. 9.3. Договору сторони погодили, що якщо сторона не сповістила, або не встигла сповістити про настання або припинення форс-мажору винна сторона зобовязан відшкодувати іншій стороні збитки. Несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них

Між ТОВ "Сатанов-Аграр" та ТОВ "Зернотрейдсервіс" були укладені і інші договори, в тому числі і договори поставки іншої продукції, форвардні контракти, була надана поворотна фінансова допомога та інші. Якщо взяти до уваги призначення платіжних доручень, долучених скаржником до апеляційної скарги, вбачаються такі призначення: повернення повортно-фінансової допомоги згідно договору; повернення коштів згідно форвардного контракту; оплата за кукурудзу згідно договору № 15/12-01 від 15.12.2015 р.

За таких обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, а тому останнє слід залишити без змін.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача (скаржника) та директор ТОВ "Сатанов Аграр" - ОСОБА_2 підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, наголосили, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2016 р. по справі №924/481/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути на користь ТОВ "Зернотрейдсервіс" 380000 грн. основного боргу, а в решті позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду 23.11.2016 р., 23.01.2017 р., 20.03.2017 р. вказав, що з доводами апелянта не погоджуються, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

Позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду 10 квітня 2017 року.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що представники сторін висловили свої доводи та заперечення безпосередньо в судових засіданнях, сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлене позивачу (т. 2 а. с. 5-7), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати проводити судове засідання за відсутності представника позивача.

Поряд з тим, відповідачем були подані клопотання про витребування від ТОВ "Зернотрейдсервіс" оригінал форвардного договору укладеного між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Зернотрейдсервіс" та клопотання про визнання доказів недопустимими, саме визнати неналежним та недопустимим доказом у справі № 924/481/16 Договір поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. та визнати його таким, що не створює юридичні права та обов'язки для сторін в частині грошових зобов'язань, штрафів та пені.

Окрім того, від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи, проведення якої доручити Хмельницькому НДЕЦ МВС України в Хмельницькій області. На вирішення експерту заявник просив поставити наступні запитання:

- чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді № 1 до Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р., укладений між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Зернотрейдсервіс" ОСОБА_2;

- чи можливо замінити текст чи сторінки у оригіналі Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. на яких відсутній відтиск печатки та підписи сторін Договору, за умови, що Договір не прошитий належним чином.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вищевказані клопотання відповідача не підлягають до задоволення, за виключенням клопотання про витребування від позивача оригіналу Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі директор ТОВ "Сатанов Аграр" ОСОБА_2 фактично визнав укладання між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Зернотрейдсервіс" Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. та зазначає про повернення частини коштів отриманих по цьому договору.

В судовому засіданні Рівненскього апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. директор ТОВ "Сатанов-Аграр" ОСОБА_2 вказав, що після проведення переговорів між сторонами, він особисто підписав та скріпив печаткою товариства договір поставки №24/3 від 24.03.2015 р. Водночас пояснив що коли договір підписувався, він містився на 4 сторінках, натомість копія, що була долучена позивачем до матеріалів справи, складається з 5 сторінок. Проте пояснити редакцію, яких саме пунктів договору поставки №24/3 від 24.03.2015р. було змінено, або того які пункти договору було додано чи вилучено, не зміг.

Відносно укладання Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р., ОСОБА_2 підтвердив приїзд представників позивача для її укладання, однак заперечуючи її підписання не зміг пояснити яким чином на ній була поставлена печатка ТОВ "Сатанов-Аграр".

В судовому засіданні 20.03.2017 р. директор ТОВ "Сатанов-Аграр" ОСОБА_2 підтвердив ведення між сторонами переговорів щодо врегулювання спору між сторонами щодо виконання Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р..

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання відносно прийняття та повернення частини грошових коштів, котрі були сплачені позивачем, як передоплата за Договором поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. на вимогу позивача

Поряд з тим, при поданні позову, позивач обґрунтовував свої вимоги укладанням Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015 р. та його подальшим не виконанням відповідачем. Вказаний договір не можна визнати неналежним та недопустимим, оскільки відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вказаний договір є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, оскільки він має значення для справи та позивач посилається на вказаний договір, як на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи вищевказане в сукупності, клопотання відповідача залишені судом без задоволення як необгрунтовані.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати частково, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 24.03.2015 р. між ТОВ "Зернотрейдсервіс" (Покупець) та ТОВ "Сатанов-Аграр" (Постачальник) було укладено договір поставки №24/3 (далі - Договір) (т. 1 а. с. 11-15).

Згідно з п.п.1.1 - 1.2 Договору, постачальник зобов'язується в відповідні Сторонами строки поставити та передати у власність Покупця сою врожаю 2015 року, по ціні, передбаченій даним договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, поставленого Постачальником на основі одної видаткової накладної чи товарно-транспортної чи залізнодорожної накладної.

В п. 2.1 Договору сторонами було погоджено, що загальна кількість товару за цим договором становить 750 тонн (+/- 25% на вибір Покупця).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2 Договору попередня ціна за 1 тонну товару на момент укладання даного договору становить 8750 грн. з ПДВ. Сторони зобов'язанні узгодити до 15 жовтня 2015 року (не раніше 15 вересня 2015р.) остаточну ціну за 1 тону товару та суму доплати за 1 тону товару, що оформлюється відповідною додатковою угодою до договору, яке є невід'ємною частиною даного договору. Остаточна ціна за 1 тону товару встановлюється на основі ринкових цін на товар, які склалися в Тернопільському регіоні України на дату підписання додаткової угоди з врахуванням якісних показників товару після його поставки мінус 300,00 грн. за тону.

Постачальник забезпечує поставку Товару автомобільним і / або залізничним транспортом узгодженими Сторонами партіями на умовах ОАР (доставлено до місця призначення ...) згідно ІНКОТЕРМС (редакція 2010р.) чи само вивозом (по бажанню Покупця). Місце поставки товару обумовлюється в додатковій угоді до даного договору. Строк поставки товару - з 1 жовтня 2015р. по 31 жовтня 2015 року включно (п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили в п. п. 5.1, 5.2 Договору, а саме розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з використанням платіжних доручень в національні й валюті України - гривні. Покупець проводить оплату на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Згідно з п. п. 8.3, 8.4 Договору, у випадку порушення строків поставки товару (п. 4.3 договору) Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення. У випадку порушення Постачальником термінів поставки Товару за умови здійснення з боку Покупця попередньої оплати, Постачальник зобов'язаний виплатити Покупцю відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за кожний день прострочки. Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю всі сплачені грошові кошти на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання від Покупця письмової чи факсової вимоги про повернення грошових коштів.

Пізніше, 10.04.2015 р. між сторонами укладено Додаткову угоду Договору поставки № 24/3 від 24.03.2015р., а саме відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони прийшли до згоди змінити попередню ціну за 1 тону товару, визначену п. 3.1 договором та встановити її в розмірі 7000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було частково виконано умови Договору щодо сплачено на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 680000 грн.

Вказане підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 27.03.2015р. на суму 350000 грн. (т. 1 а. с. 21), №115 від 23.04.2015р. на суму 150000 грн. (т. 1 а. с. 20), №128 від 08.05.2015р. на суму 50000 грн. (т. 1 а. с. 19), №131 від 15.05.2015р. на суму 20000грн. (т. 1 а. с. 22), №138 від 22.05.2015р. на суму 80000 грн. (т. 1 а. с. 23) , №166 від 26.06.2015р. на суму 18000 грн. (т. 1 а. с. 18) , №167 від 02.07.2015р. на суму 12000 грн. (т. 1 а. с. 17).

Позивач 28.12.2015 р. на адресу відповідача надіслав претензію №28/12-1 про необхідність повернути грошові кошти, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а саме не поставив товар та на вимогу позивача не повернув сплачені кошти в сумі 680000 грн. в повному розмірі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього попередньої оплати в сумі 680000 грн., 1151835 грн. 61 коп. пені та 101720 грн. 54 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Скаржником до апеляційної скарги були додані - платіжні доручення №122 від 03.06.2015 р. на суму 50000 грн., платіжне доручення № 396 від 15.12.2015 р. на суму 35000 грн., платіжне доручення № 402 від 16.12.2015 р. на суму 25000 грн., платіжне доручення №414 від 18.12.2015 р. на суму 40000 грн., платіжне доручення № 426 від 22.12.2015 р. на суму 50000 грн., платіжне доручення №431 від 23.12.2015 р. на суму 50000 грн., платіжне доручення № 445 від 24.12.2015 р. на суму 50000 грн.

Перерахування коштів по даних платіжних дорученнях підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи (т. 1 а. с. 233-239).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки №24/3 від 24.03.2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав договірні зобов'язання в обумовленому Договором порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами - платіжними дорученнями на загальну суму 680000 грн.

З'ясовуючи питання про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 680000 грн. - попередньої оплати, колегія суддів виходить з такого.

Як вказувалося вище, позивач платіжними дорученнями № 84 від 27.03.2015р. на суму 350000 грн. (т. 1 а. с. 21), №115 від 23.04.2015р. на суму 150000 грн. (т. 1 а. с. 20), №128 від 08.05.2015р. на суму 50000 грн. (т. 1 а. с. 19), №131 від 15.05.2015р. на суму 20000грн. (т. 1 а. с. 22), №138 від 22.05.2015р. на суму 80000 грн. (т. 1 а. с. 23) , №166 від 26.06.2015р. на суму 18000 грн. (т. 1 а. с. 18) , №167 від 02.07.2015р. на суму 12000 грн. (т. 1 а. с. 17). перерахував відповідачу 680000 грн. попередньої оплати.

Відповідно до наданих відповідачем, платіжних доручень вбачається із наданих платіжних доручень на загальну суму 300000 грн. вбачається наступне призначення платежів:

- платіжне доручення №122 від 03.06.2015 р. на суму 50000 грн. призначення платежу "повернення поворотно-фінансової допомоги";

- платіжне доручення № 396 від 15.12.2015 р. на суму 35000 грн. призначення платежу "повернення коштів згідно форвардного контракту, без ПДВ";

- платіжне доручення № 402 від 16.12.2015 р. на суму 25000 грн. призначення платежу "повернення коштів згідно форвардного контракту, без ПДВ";

- платіжне доручення №414 від 18.12.2015 р. на суму 40000 грн. призначення платежу "повернення коштів згідно форвардного контракту, без ПДВ";

- платіжне доручення № 426 від 22.12.2015 р. на суму 50000 грн. призначення платежу "повернення коштів згідно форвардного контракту, без ПДВ";

- платіжне доручення №431 від 23.12.2015 р. на суму 50000 грн. призначення платежу "повернення коштів згідно форвардного контракту, без ПДВ";

- платіжне доручення № 445 від 24.12.2015 р. на суму 50000 грн. призначення платежу "Оплата за кукурудзу згідно договору № 15/12-01 від 15.12.2015 р. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.".

В матеріалах справи наявний оригінал Договору поставки №15/12-01 від 15.12.2015 р. (т. 1 а. с. 241-243), а тому колегія суддів прийшла до висновку, що платіжним дорученням № 445 від 24.12.2015 р. на суму 50000 грн. ТОВ "Сатанов-Аграр" перерахувало кошти саме за Договором поставки №15/12-01 від 15.12.2015 р., а не за Договором поставки № 24/3 від 24.03.2015р..

Беручи до уваги призначення вищевказаних платіжних доручень, колегія суддів констатує, що оскільки позивачем не надано доказів укладання між ТОВ "Сатанов-Аграр" та ТОВ "Зернотрейдсервіс" інших договорів, то колегія суддів прийшла до висновку, що платіжними дорученнями № 122, № 396, № 402, № 414, №426, №431, відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 250000 грн.

Враховуючи вищевикладене, з 680000 грн. попередньої оплати, позивачу було повернуто 250000 грн., а тому до стягнення підлягає 430000 грн. попередньої оплати.

Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин, зокрема граду та засухи не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень, однак доказів на підтвердження настання та фіксації форс-мажорних обставин відповідно до умов укладеного між стораними договору та вимог закону, відповідачем не було надано.

Відносно стягнення пені, колегія суддів враховує наступне.

Згідно норм статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 8.3. Договору, у випадку порушення строків поставки товару (п. 4.3 Договору) Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем була нарахована пеня за період з 01.11.2015р. по 01.05.2016р. в розмірі 1151835 грн. 61 коп., виходячи із суми 5250000 (сума Договору), однак колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з цим не погоджується, оскільки відповідно розділу 5 Договору передбачена попередня оплата всієї вартості товару, який мав бути поставлений, проте позивач оплатив лише частину суми Договору.

Враховуючи, що позивач здійснив передоплату лише 680000 грн., тобто саме на цю суму мав бути поставлений товар, з яких 250000 грн. було повернуто, то пеня повинна нараховуватися на суму 430000 грн.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що до стягнення підлягає 93574 грн. 68 коп. пені, а отже в стягненні 1058260 грн. 93 коп. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 101720 грн. 54 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту п.8.4 Договору, у випадку порушення Постачальником термінів поставки Товару за умови здійснення з боку Покупця попередньої оплати, Постачальник зобов'язаний виплатити Покупцю відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за кожний день прострочки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і розраховуються як відсотки річних .

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання постачальником, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що нарахування позивачем 101720 грн. 54 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами є безпідставними та такими, що суперечить законодавству Україні, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

В своїй апеляційній скарзі, ТОВ "Сатанов Аграр" зазначає, що його не було повідомлено про проведення судових засідань, однак як вбачається із поштової кореспонденції повернутої від відповідача (т. 1 а. с. 31-32, 50-51) ухвали суду надсилалися на адресу відповідача котра вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.06.2016 р.: 32034, Хмельницька обл., Городоцький район, суло Сатанівка, вулиця Заводська, будинок 3 (т. 1 а. с. 52-53).

Звертаючись до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідач вказав іншу адресу, а саме: 77772, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Манява, вул. Франка,70.

Згідно з абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що місцевий господарський суд надсилав ухвали відповідачу на поштову адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, колегія суддів Рівненького апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що місцевий господарський суд вжив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано наведені вище норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта знайшли своє відображення в матеріалах справи, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 р. у справі №924/481/16 в цій частині слід скасувати в частині стягнення 680000 грн. попередньої оплати, 1141119 грн. 47 коп. пені, відмови в стягненні 10716 грн. 14 коп. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 430000 грн. попередньої оплати, 93574 грн. 68 коп. пені. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 р. у справі №924/481/16 скасувати в частині стягнення 680000 грн. попередньої оплати, 1141119 грн. 47 коп. пені, відмови в стягненні 10716 грн. 14 коп. пені виклавши абзаци 2 та 5 в наступній редакції:

абзац 2 "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов-Аграр" (с. Сатанівка, Городоцького району, Хмельницької області, вул. Заводська,3, код 31328702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс" (АДРЕСА_1, код 38980102) - 430000 грн. попередньої оплати, 93574 грн. 68 коп. пені, 7853 грн. 62 коп. судового збору."

абзац 5 "В позові в частині стягнення 1058260 грн. 93 коп. пені та 101720 грн. 54 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдсервіс" (АДРЕСА_1, код 38980102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов-Аграр" (с. Сатанівка, Городоцького району, Хмельницької області, вул. Заводська,3, код 31328702) 8638 грн. 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.