Ухвала

від 10.04.2017 по справі 536/1898/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1898/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1121/17Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Вересень на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та покладення обов'язку повернути земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 Вересень до ОСОБА_4 про визнання окремої частини правочину недійсним -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та покладення обов'язку повернути земельну ділянку .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 вересня 2008 року, між нею та відповідачем ОСОБА_3 Вересень було укладено договір №20 оренди земельної ділянки розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0110, загальною площею 3,33 га, зареєстрований 05 травня 2010 року. Термін дії договору до 2018 року.

Вона має намір самостійно обробляти земельну ділянку. Пунктом 36 договору оренди землі передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Тому листом від 20 жовтня 2016 року повідомила відповідача, що договір оренди земельної ділянки №20 від 01 вересня 2008 року вона розриває в односторонньому порядку, як це передбачено договором. 05 листопада 2016 року ОСОБА_3 Вересень надала відповідь, в якій повідомила, що договір не може бути припинено в односторонньому порядку, а лише за згодою сторін, або після закінчення строку, на який його було укладено. Вважає договір оренди землі чинним, земельну ділянку з цих причин їй з оренди повернути відмовляється.

Оскільки відповідач відмовляється повертати земельну ділянку, вона вимушена своє право володіння та користування земельною ділянкою захищати в судовому порядку.

Просила визнати розірваним в односторонньому порядку договір №20 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0110, загальною площею 3,33 га, укладений 01 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_3 Вересень , який зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис за №041056700167 від 05 травня 2010 року, покладення обов'язку на ОСОБА_3 Вересень передати їй за актом приймання-передачі вище вказану земельну ділянку в стані, в якому вона була передана в оренду та стягнення судового збору.

30 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 Вересень подав до Кременчуцького районного суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання пункту 36 договору оренди землі №20 від 01 вересня 2008 року, недійсним та стягнення судових витрат, посилаючись на те, що ОСОБА_4 в порушення норм чинного законодавства, на власний розсуд, витлумачила зміст п. 36 Договору та без жодної на те правової підстави, звернулася до суду з вимогою визнати розірваним укладений між сторонами, зареєстрований у встановленому законом порядку, діючий договір оренди земельної ділянки. На думку останньої даний пункт договору містить можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких подій та умов, в тому числі невиконанням орендарем умов договору, а отже лише за бажанням однієї із сторін.

Такі висновки ОСОБА_4 не відповідають дійсності, суперечать прямим вимогам закону та самого договору оренди земельної ділянки. На думку ОСОБА_3 Вересень при укладенні вищезазначеного договору вказаним пунктом (п. 36) сторони додатково обумовили визначене законом право кожної сторони договору, на його розірвання при настанні умов визначених статтями 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами взятих на себе обов'язків при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 вищезазначеного договору оренди землі.

При укладанні договору в п. 36 договору, сторона орендаря в жодному разі не мала на увазі права сторін договору на його розірвання лише за наявності бажанням однієї із сторін на його розірвання, без наявності на те законних підстав, оскільки ОСОБА_3 Вересень при здійсненні своєї господарської діяльності діє виключно у спосіб визначений законодавством. Крім того, додатковим підтвердженням вищезазначеного твердження є те, що сторони у вказаному пункті, або будь-якому іншому пункті договору не обумовили права та порядок розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Також, п. 36 Договору оренди земельної ділянки № 20 від 01 вересня 2008 року, який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 травня 2010 року за № 041056700167, суперечить не тільки пунктам 34, 35 оспорюваних договору, але й статтям 24, 25, 31 ЗУ Про оренду землі та нормам статті 291 Господарського кодексу України. А отже, відповідно до положень норм чинного законодавства може бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 Вересень було об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2017 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №20 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0110, загальною площею 3,33 га, укладений 01 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вересень , який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700167 від 05 травня 2010 року та зобовязано ОСОБА_3 Вересень передати ОСОБА_4 за актом приймання-передачі вказану земельну ділянку в стані, в якому вона була передана в оренду.

Стягнуто з ОСОБА_3 Вересень на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1102 грн. 40 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 Вересень до ОСОБА_4 про визнання окремої частини правочину недійсним відмовлено.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_3 Вересень , яка його оскаржила, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд.

Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судове засідання представники ОСОБА_4 не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_4 вважається повідомленою відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 Вересень , перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки №386, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0110, загальною площею 3,33 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 13 травня 2003 року Гориславською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області (а.с.7).

01 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вересень був укладений договір №20 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,33 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0110. Договір укладено на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% вартості земельної ділянки (паю) на дату укладення договору і складає суму 1111 грн. 65 коп. Договір зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис за №041056700167 від 05 травня 2010 року. Пунктом 36 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (а.с.8-11).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2008 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 Вересень земельну ділянку в строкове платне користування для сільськогосподарського користування (а.с.13).

10 листопада 2016 року позивач ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3 Вересень про припинення дії договору оренди земельної ділянки №386 внаслідок його розірвання, так як вона власник земельної ділянки і має намір самостійно її обробляти, а тому прийняла рішення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 10 листопада 2016 року на вимогу однієї із сторін, що передбачено п.36 договору (а.с.14).

Відповідно до листа від 15 листопада 2016 року ОСОБА_3 Вересень повідомила позивача, що підприємство належним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі №20 від 01 вересня 2008 року. Дія договору оренди землі укладеного між ними на належну ОСОБА_4 земельну ділянку, що знаходиться в межах адміністративного підпорядкування Гориславської сільської ради Кременчуцького району не може бути припинена ОСОБА_4 в односторонньому порядку, а лише за згодою сторін, або після закінчення строку, на який його було укладено (а.с.15).

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 36 спірного договору оренди землі передбачено розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Укладаючи спірний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом, а тому спірний договір оренди землі є укладеним

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що п. 36 оспорюваного договору, виходячи зі змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх. Так, пунктами 34, 35 Договору передбачені підстави його припинення, а п. 36 передбачено розірвання договору без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з п.34 та 35 Договору.

Враховуючи волевиявлення обох сторін (про що свідчать підписи орендаря та орендодавця на а.с.10 на звороті) на час укладення договору щодо наявності такого пункту в Договорі, підстав для визнання цього пункту недійсним з підстав, вказаних в позові ОСОБА_3 Вересень не встановлено.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що законодавець обмежив право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку відсутності такого порядку розірвання в законі чи договорі. В даному випадку сторони договором від 01 вересня 2008 року в двосторонньому порядку погодили таке право, а тому це є правом позивачки ОСОБА_4

Крім того, враховуючи, що договір фактично розірвано позивачкою, що зафіксовано в її письмовому зверненні до відповідача за первісним позовом, але це не визнається відповідачем, дана обставина встановлена в судовому порядку та вірно зобов'язано відповідача повернути позивачці ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку суперечить законодавству, так як позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення її прав, а також що у позивача відсутні права на звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення є безпідставними виходячи з наступного.

Законодавством України, в тому числі Законом України Про оренду землі передбачені підстави розірвання договору оренди землі, в тому числі можливість одностороннього розірвання договору.

Як вже зазначалося, загальною нормою права - ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Спеціальною нормою права - ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено право розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо таке право передбачено законом або договором.

Дана підстава є самостійною, може застосовуватися окремо від інших (передбачених ст.ст. 31,32 Закону України Про оренду землі чи іншим законодавством підстав) та не передбачає наявність інших умов окрім встановлення права на розірвання договору в односторонньому порядку в законі або договорі.

Зазначення відповідачем, що при укладенні договору п. 36 спірного договору сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на його розірвання при настанні умов визначених ст.ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі та п.п. 34, 35 Договору є необґрунтованими оскільки договором оренди не передбачено додаткових умов для розірвання договору в тому числі на які посилається відповідач, а п.п. 34, 35 містять підстави його припинення, а не розірвання.

При цьому, дана справа розглядаються в порядку цивільного судочинства і до неї не можуть застосовуватися положення ст. 291 ГК України на які посилається апелянт.

Крім того, до позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та покладення обов'язку повернути земельну ділянкузастосовується загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, в даному випадку, строк позовної давності для позивача почався з моменту порушення її права, а саме з моменту отримання відмови визнати договір розірваним та звільнити земельну ділянку, та не є пропущеним.

Посилання ОСОБА_3 Вересень на те, що при подачі позовної заяви ОСОБА_4 сплачено судовий збір лише за одну позовну вимогу, а не за дві: визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та покладення обов'язку повернути земельну ділянку є безпідставним оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України про судовий збір ) та після винесення ухвали про залишення позовної заяви без руху доплачено 551 грн. 20 коп. за другу позовну вимогу.(а.с. 1, 21).

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Вересень - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

ОСОБА_5