Ухвала

від 12.04.2017 по справі 310/6791/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/6791/16-ц Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.

Номер провадження 22-ц/778/1446/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3 секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Релігійної громади Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6 про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 07.12.2010 року по 14.02.2013 року та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся з позовом до суду до Релігійної громади Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6 про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 07.12.2010 року по 14.02.2013 року та стягнення заробітної плати. При подальшому розгляді справи позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини.

Позивач вказав, що відповідно до Указу № 48 від 05 квітня 2005 року Єпархіального архірея, настоятелем Храму на ім'я ОСОБА_6 було призначено його.

При Храмі на ім'я ОСОБА_6 була створена Релігійна громада Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6.

07 грудня 2010 року позивач був прийнятий на роботу до Релігійної громади Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6 на посаду настоятеля з окладом 922 грн. на повний робочий день.

Згідно Указу Єпископа Бердянського і Приморського від 24 січня 2013 року, позивачу, протоієрею - було відмовлено у служінні і його фактично відсторонили від посади настоятеля.

При цьому, жодних наказів про звільнення його з роботи, трудової книжки, розрахунків, тощо він не отримував.

У зв'язку з необхідністю підтвердити свій трудовий стаж, позивач з червня 2016 року почав збирати документи. Отримавши довідки з пенсійного фонду, з податкової інспекції позивач дізнався, що з 14.02.2013 року він був звільнений з посади, оскільки з цього часу відповідач перестав перераховувати податки та пенсійні внески з заробітної плати. Разом з тим позивач вказав, що на посаді настоятеля у Релігійній громаді Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6 він перебував з 07.12.2010 року по 14.02.2013 року. Також з відомостей пенсійного фонду він дізнався, що у лютому 2013 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 447,29 грн., але йому вона не була виплачена.

Звернувшись до відповідача з відповідними листами, позивач просив здійснити з ним кінцевий розрахунок, повернути трудову книжку, надати копію наказу про звільнення та надати довідку про роботу у Релігійній громаді УПЦ при храмі на ім'я" ОСОБА_6 із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розмір заробітної плати, але відповідач відмовився виконати вищевказані вимоги. Позивач вказав, що відповідач не визнає того факту, що він мав трудові відносини з Релігійною громадою УПЦ при храмі на ім'я ОСОБА_6, оскільки за їхньою позицією релігійні діячі не можуть виконувати трудові функції. Але ці твердження суперечать чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Згідно до індивідуальної відомості про застраховану особу, у період з грудня 2010 року по лютий 2013 року Релігійна громада УПЦ при храмі на ім'я ОСОБА_6 сплачувала за нього внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а такі внески утримуються тільки з заробітної плати. Позивач зазначив, що він перебував з позивачем у трудових відносинах та вважає, що можливо, що і зараз перебуває, оскільки позивач трудову книжку не повернув, наказ про звільнення не надавав, оскільки з керівниками та власниками у нього неприємні стосунки.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом №48 від 05.04.2005 року Епархіального архірея, настоятелем храму ОСОБА_6 в м. Бердянську призначено ОСОБА_5

Згідно Указу №12 від 24.01.2013 року Єпіскопа Бердянського і Приморського позивач був звільнений від обов'язків Настоятеля храму ОСОБА_6 м. Бердянська Нововаслівського благочинія та був направлений в Хрсторіздв'яний кафедральний собор м. Бердянська під духовну опіку почесного клірика Бердянської єпархії, духовника Нововасилівського благочинія прот. Михаїла Семенчука.

Суд вірно зазначив, що згідно статті 35 Конституції України, ч.2 ст.5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно до законодавства України, та в своїй діяльності керується крім іншого законодавства, Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Відповідно до вимог статті 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

У відповідності до ст. 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі . Релігійна організація зобов'язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір . У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто, наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним в письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

У відповідності до п.п. к) п.2.3. р. ІІ Статуту Релігійної громади Парафіяльні збори затверджують штатний розклад. У відповідності до п.п. д) п. 2.6. р. ІІ Статуту Релігійної громади Парафіяльна рада за згодою настоятеля та у відповідності зі штатним розкладом приймає робітників та службовців за трудовим договором, який укладається у письмовій формі; реєструється цей договір в установленому порядку .

Суд вірно встановив, що штатний розпис Парафіяльними зборами не затверджувався. Жодних трудових договорів між Релігійною громадою в особі Парафіяльної ради та робітником чи службовцем ОСОБА_5 на виконання трудових функцій священнослужителя або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась. Отже, священнослужитель ОСОБА_5 трудові функції, в розумінні законодавства про працю, в Релігійній громаді при храмі на ім'я ОСОБА_6 не виконував, перебував в юрисдикції правлячого архієрея.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог наданий наказ від 06.12.2010 року про прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду настоятеля з 07 грудня 2010 року з режимом повного робочого дня з окладом 922 гривень, який підписаний головою парафіяльної ради - самим же позивачем ОСОБА_5

Судом першої інстанції вірно зазначено що цей наказ не підтверджує факт знаходження ОСОБА_5 у трудових відносинах з Релігійною громадою Української православної церкви при храмі на ім'я ОСОБА_6, оскільки суперечить чинному церковному законодавству, відповідно до якого настоятель храму знаходиться в юрисдикції Єпархіального архірею, який призначає та звільняє настоятелів храму і крім того, наказ підписаний позивачем, який на той час був головою Парафіяльної ради і мав доступ до печатки відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив із не обґрунтованості зазначених позовних вимог.

Окрім цього, у відповідності до ч. 3 ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ.

З матеріалів справи вбачається що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.04.2015р. по справі № 310/6531/14-ц, було встановлено, що ОСОБА_5 не надав доказів, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених ст. 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначений правовий статус позивача, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги: про укладення трудового договору в письмовій формі; про застосування судом церковного права ; про наявність достатніх доказів про трудові відносини зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично вірно і в повній мірі оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст. 307, 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: