Постанова

від 12.06.2019 по справі 310/6791/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 310/6791/16-ц

провадження № 61-18020св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці ,

представник відповідача - Луценко Ольга Сергіївна ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у складі судді Черткової Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Спас О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, зобов`язання повернути трудову книжку та видати довідку про роботу.

Позов мотивовано тим, що відповідно до указу Єпархіального архірея від 05 квітня 2005 року № 48 його було призначено настоятелем Храму на ім`я Святої Тройці .

При Храмі на ім`я Святої Тройці була створена Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці.

07 грудня 2010 року він був прийнятий на роботу до Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці на посаду настоятеля з окладом 922 грн на повний робочий день.

Відповідно до указу Єпископа Бердянського і Приморського від 24 січня 2013 року йому, протоієрею, було відмовлено у служінні і фактично відсторонили від посади настоятеля.

При цьому ніяких наказів про звільнення його з роботи, трудової книжки, розрахунків він не отримував.

У зв`язку з необхідністю підтвердити свій трудовий стаж він з червня 2016 року почав збирати документи. Отримавши довідки з Пенсійного фонду та з податкової інспекції, дізнався, що з 14 лютого 2013 року він був звільнений з посади, оскільки з цього часу відповідач перестав перераховувати податки та пенсійні внески із заробітної плати. Разом з тим, він вказував на те, що на посаді настоятеля у Релігійній громаді Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці він перебував з 07 грудня 2010 року по 14 лютого 2013 року.

Також з відомостей Пенсійного фонду він дізнався, що у лютому 2013 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 447 грн 29 коп., яка йому не була виплачена.

Звернувшись до Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці з відповідними листами, він просив провести повний розрахунок, повернути трудову книжку, надати копію наказу про звільнення та надати довідку про роботу у Релігійній громаді Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розмір заробітної плати, але відповідач відмовився виконати вищевказані вимоги.

Зазначав, що відповідач не визнавав того факту, що він мав трудові відносини з Релігійною громадою Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці , оскільки за їхньою позицією релігійні діячі не можуть виконувати трудові функції. Але указане суперечить чинному законодавству та обставинам справи.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу у період з грудня 2010 року по лютий 2013 року Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці сплачувала за нього внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а такі внески утримуються тільки із заробітної плати.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах зРелігійною громадою Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці за період з 07 грудня 2010 року по 14 лютого 2013 року та стягнути з Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці на його користь заробітну плату у розмірі 447 грн 29 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 трудові функції, у розумінні законодавства про працю, не виконував, перебував у юрисдикції правлячого архієрея, який за поведінку, що не відповідає моральним, християнським і священним чеснотам і діям, був звільнений від обов`язків настоятеля храму, тому у задоволенні позову про встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах та стягнення заробітної плати відмовлено. При цьому суд взяв до уваги ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року у справі № 310/6531/14-ц, у якій було встановлено, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що, будучи священнослужителем, він перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Однак, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 перебував у юрисдикції Єпархіального архієрея, який з урахуванням Апостольських правил, якіє частиною церковного законодавства, звільнив ОСОБА_1 від обов`язків настоятеля храму та віддав під заборону в священнослужінні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що священнослужитель ОСОБА_1 трудові функції, у розумінні законодавства про працю, у Релігійній громаді Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці не виконував, перебував у юрисдикції правлячого архієрея, який з урахуванням Апостольських правил (які є важливою частиною церковного законодавства) мав підстави за поведінку, що не відповідає моральним, християнським і священним чеснотам і діям, звільнити ОСОБА_1 від обов`язків настоятеля храму та віддати під заборону в священному служінні. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що, розглядаючи спірні правовідносини, суд не мав права застосовувати церковне право, оскільки його застосування при розгляді цивільних і трудових спорів не передбачається.

Суди першої та апеляційної інстанцій, як на підставу відмови у позові посилались на ту обставину, що наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому законом порядку, але чинне законодавство не містить порядку чи умов реєстрації таких трудових договорів. Крім того, посилався на те, що судом апеляційної інстанції не були належним чином оцінені докази, на які він посилався на підтвердження факту початку трудових відносин та роботи з 07 грудня 2010 року, факту звільнення з роботи 14 лютого 2013 року та закінчення трудових правовідносин з відповідачем, факту нарахування заробітної плати при звільненні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці про встановлено факту перебування у трудових відносинах та стягнення заробітної плати та витребувано з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області указану цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі надійшло заперечення на касаційну скаргу від Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці , у якому вона посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що указомЄпархіального архірея від 05 квітня 2005 року № 48 настоятелем храму Святої Тройці у м. Бердянську Запорізької області призначено ОСОБА_1 .

Згідно з указом Єпископа Бердянського і Приморського від 24 січня 2013 року № 14 ОСОБА_1 було звільнено від обов`язків Настоятеля храму Святої Тройці м. Бердянська Нововасилівського благочинія та було направлено у Христоріздв`яний кафедральний собор м. Бердянська під духовну опіку почесного клірика Бердянської єпархії, духовника Нововасилівського благочинія прот. Михаїла Семенчука.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року у справі № 310/6531/14-ц за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми було встановлено, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 35 Конституції України, частини другої статті 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Частиною четвертою статті 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно до законодавства України, та в своїй діяльності керується крім іншого законодавства, Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Згідно зі статтею 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Відповідно до статті 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто, наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до підпункту к) пункту 2.3. розділу ІІ статуту Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці Парафіяльні збори затверджують штатний розклад. Підпунктом д) пункту 2.6. розділу ІІ статуту Релігійної громадиУкраїнської Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці Парафіяльна рада за згодою настоятеля та у відповідності зі штатним розкладом приймає робітників та службовців за трудовим договором, який укладається у письмовій формі; реєструється цей договір в установленому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що штатний розпис Парафіяльними зборами не затверджувався.

Релігійні громади діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Правовий статус священнослужителя в парафії визначається церковним правом.

Трудових договорів між Релігійною громадою в особі Парафіяльної ради та робітником чи службовцем ОСОБА_1 на виконання трудових функцій священнослужителя або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась. Отже, священнослужитель ОСОБА_1 трудові функції, у розумінні законодавства про працю, в Релігійній громаді Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці не виконував, перебував у юрисдикції правлячого архієрея.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанції правомірно взяли до уваги ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року у справі № 310/6531/14-ц, у якій було встановлено, що між Релігійною громадою Української Православної Церкви при храмі на ім`я Святої Тройці та ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Натомість, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 перебував у юрисдикції Єпархіального архієрея, який з урахуванням Апостольських правил, які є частиною церковного законодавства, звільнив ОСОБА_1 від обов`язків настоятеля храму та віддав під заборону в священнослужінні. Указані обставини відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягають доказуванню.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2017року таухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович