Постанова

від 12.04.2017 по справі 815/5903/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5903/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ Екострой до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000142206, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ Екострой (далі - ТОВ СМУ Екострой ) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000142206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52165,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13041,00 грн.

В адміністративному позові зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Так, за результатами позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ СМУ Екострой в період, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг , ТОВ ОПТ-ІНВЕСТ та ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ , та відповідні податкові накладні, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність прийнятого податкового повдомлення-рішення.

Крім того, позивач зауважує, що при укладенні вищевказаних угод контрагенти надали ТОВ СМУ Екострой всі необхідні копії документів, що підтверджують статус діючих підприємств, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистичного управління, свідоцтво платника ПДВ.

На підставі вищенаведеного, позивач вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є безпідставними, а прийняте рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 214-219 т. 2), в яких зазначив, що відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.12.2014 р. № 2651 та направлень від 03.12.2014 року та від 09.12.2014 року, державними ревізорами-інспекторами, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМУ Екострой з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

При проведенні перевірки ТОВ СМУ Екострой встановлено взаємовідносини з ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг , ТОВ ОПТ-ІНВЕСТ та ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ та підприємством до складу податкового кредиту згідно реєстрів отриманих податкових накладних віднесено суму податку на додану вартість по вищевказаним підприємствам операціях з придбання послуг без надання до перевірки податкових накладних (надано копії), що в силу п.198.6 ст.198 ПКУ призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 52165,00 грн., в тому числі: за вересень 2013 року - 27166,00 грн., за жовтень 2013 року - 8333,00 грн. та листопад 2013 року - 16666,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, згідно ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що TOB СМУ Екострой" зареєстровано 09.04.2004 року Рішенням виконавчого комітету ОМР відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 09.04.2004 року за № 1 556 120 0000 000911, код за ЄДРПОУ 32933562 (а.с.42).

Підприємство перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 20.04.2004 року за № 12093 та на момент проведення перевірки відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200121567 (іпн - 329335615532) підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість з 11.04.2013 року.

Судом встановлено, що у період з 05.12.2014 року по 15.12.2014 року, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.12.2014 р. № 2651 та направлень від 03.12.2014 року та від 09.12.2014 року, посадовими особами податкового органу, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУМВС в Одеській області від 21.08.2014 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМУ Екострой з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №8491/15-53-22-06/32933562 від 22.12.2014 року (а.с.10-18), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 52165,00 грн., в тому числі: за вересень 2013 року - 27166,00 грн., за жовтень 2013 року - 8333,00 грн. та листопад 2013 року - 16666,00 грн. (а.с.18).

На підставі встановлених порушень та акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000142206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52165,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13041,00 грн. (а.с.45).

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення з боку позивача щодо заниження податку на додану вартість пов'язуються податковим органом з тим, що до перевірки позивачем не надано оригінали податкових накладних (надано копії) по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг , ТОВ ОПТ-ІНВЕСТ та ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ , від 12.09.2014 року №210, від 26.09.2014 року №396, від 12.09.2014 року №267, від 29.10.2014 року №466, від 14.11.2013 року №197 та від 29.11.2014 року №482, які відображено у складі податкового кредиту позивача за вересень, жовтень та листопад 2013 року відповідно (а.с.14з/б).

Також в акті перевірки податковим органом зазначено, що згідно наданих первинних документів позивачем придбані будівельні роботи та послуги у вищенаведених контрагентів, а згідно Актів виконаних робіт контрагентами надано послуги у вигляді реставрації фасаду та кровлі будівлі КП Морська пошуково-рятувальна служба .

Не погоджуючись з наведеними висновками акту перевірки щодо заниження податку на додану вартість та прийнятим на підставі останнього податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Так, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши пояснення сторін суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, судом встановлено, що жодних посилань на дефект форми та змісту наданих до перевірки первинних документів податковим органом не зазначено, тобто під час перевірки у податкового органу претензій не виникало.

Підставою висновків про порушення позивачем вимог ПКУ стало ненадання оригіналів податкових накладних, які вносились до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.01.2015 року, було передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства в редакції, чинній на момент формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (послуг), до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства; 4) реєстрації податкових накладних продавцем товарів (робіт/послуг) в ЄРПН.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених господарських операцій на підставі наявних первинних документів відповідні податкові накладні, виписані контрагентами: ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг , ТОВ ОПТ-ІНВЕСТ та ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ , від 12.09.2014 року №210, від 26.09.2014 року №396, від 12.09.2014 року №267, від 29.10.2014 року №466, від 14.11.2013 року №197 та від 29.11.2014 року №482 - вносилися позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого вносилися до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. При цьому, виписані контрагентами податкові накладні реєструвалися ними в ЄРПН згідно вимог чинного законодавства, що відповідачем не заперечувалося.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг , ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ - підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами та актами виконання робіт, що підтверджено відповідачем в акті перевірки, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представником відповідача подано до суду Акти про неможливість здійснення зустрічних перевірок контрагентів позивача від 25.01.2014 року №78/26-57-22-01-10/38506097, від 04.04.2014 року №168/22-1/38337514 та від 11.06.2014 року №1403/22-13/38689128, що додатково є підставою для наведених в акті висновків та законності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с.68-77, 78-96, 97-106).

Так, суд вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію інших ДПІ щодо відсутності за своїм місцезнаходженням контрагентів позивача, оскільки ця інформація за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка проводила перевірку, щодо наявності в ЄДР запису про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням - не перевірялася.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового та бухгалтерського обліку з боку контрагента.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ Континентмаш , ТОВ ОПТ-Трейдінг та ТОВ МЕГА-ПРОЕКТ , підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, банківськими виписками по рахунку (а.с.19-25, 30-36), та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08, у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ чи податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат.

Також суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Виходячи зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях останнього від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії , від 18.05.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , згідно якої платник податків не повинен відповідати за податкові порушення своїх контрагентів, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, згідно ПК України платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 ГК України) наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені суб'єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником (виконавцем) порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця (замовника) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику (виконавцю) ПДВ.

Щодо контрагента позивача ТОВ ОПТ-ІНВЕСТ судом встанолено наступне.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року по справі № 761/30076/14-к затверджено угоду про визнання винуватості від 03.10.2014 року, укладену між ОСОБА_1 та прокурором Терновим І.І. та Ковтуненка Дмитра Валерійовича визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.28 ч.2, ст.205 ч.1 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст.69 КК (а.с.216-218).

Так, вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посд працівників, а реєстраційні та установчі документи передав особі, досудове розслідування щодо якої виділене в окреме провадження.

Таким чином, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, у період липня-серпня 2013 р. придбав та встановив контроль над суб'єктом підприємницької діяльності (юридичною особою) ТОВ ОПТ-Інвест (код ЄДР 38689128), а саме: отримав у володіння установчі, реєстраційні документи та печатку підприємства, які в подальшому, за грошову винагороду, передав з осоою, матеріали щодо якої виділене в окреме провадження, яка використовувала даний фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності для документального оформлення псевдогосподарських операцій, а також незаконного формувалння податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності - платників податків.

За правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17.11.2015 р. (справа № 2а/3264/11/1070) первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, в даному випадкуу, податковий орган, формуючи висновки про порушення позивачем податкового законодавства, не навів вказаного вироку як підставу для прийняття відповідних висновків, а обмежився лише посиланням на відсутність оригіналів податкових накладних по вказаному контрагенту.

При цьому, суд враховує позицію ВСУ та у зв'язку з вищенаведеним, вважає, що ППР в частині визначення суми основного платежу у розмірі 8333,00 грн. та в частині визначення суми штрафу у розмірі 2083,25 грн. є правомірним та прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, а отже, вимоги позивача у даній частині позову задоволенню не підлягають, в іншій частині податкове повідомлення рішення є протиправним та таким. що підлягає скасуванню.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ Екострой до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №0000142206 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.01.2015 року №0000142206 в частині нарахування суми основного платежу у розмірі 43832,00 грн. та в частині нарахування суми штрафних санкцій 10957,75 грн.

В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ Екострой (код ЄДРПОУ 36970194) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1157/одна тисяча сто п'ятдесят сім/ грн. 52 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин