Постанова

від 27.03.2017 по справі 826/8752/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 березня 2017 року 09:50 справа №826/8752/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі по тексту - позивач, ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0000564105, №0000544105 та №000055105.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року відкрито провадження у справі №826/8752/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15 серпня 2016 року здійснено заміну неналежного відповідача Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

В судовому засіданні 15 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 травня 2016 року №0000564105 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ДПЗД "Укрінтеренерго" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість усього у розмірі 153 333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції загалом у розмірі 38 335,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 травня 2016 року №0000544105 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ДПЗД "Укрінтеренерго" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 547 468,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 237 975,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 309 493,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 травня 2016 року №000055105 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ДПЗД "Укрінтеренерго" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 573 665,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6 058 932,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 514 733,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 05 травня 2016 року №1/28-10-41-05/19480600 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів по взаємовідносинам із ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (код ЄДРПОУ 37764888), ТОВ "Газлайн Лімітед" (код ЄДРПОУ 38466788), ТОВ "Укроптторг - 2014" (код ЄДРПОУ 39002361) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток загалом на суму 8 693 483,00 грн., однак, враховуючи пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (строки давності та їх застосування), занижено податок на прибуток на суму 6 058 932,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 4 806 754,00 грн., за 2014 рік на суму 1 252 177,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 501 757,00 грн., однак, враховуючи пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (строки давності та їх застосування), занижено податок на додану вартість на суму 1 391 308,00 грн., у тому числі за лютий 2014 року на суму 1237 975,00 грн., за червень 2014 року на суму 104 721,00 грн., за липень 2014 року на суму 48 612,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості товарів по взаємовідносинам із ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014" при поставці товарів (природного газу), та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам, виходячи із не підтвердження реальності господарських операцій, у зв'язку із отриманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів постачальників щодо порушень постачальниками вимог оподаткування; відсутності контрагентів за податковою адресою; наявності кримінальних проваджень відносно службових осіб контрагентів постачальників; наявності протоколів допиту свідків - уповноважених осіб контрагентів, у яких останні вказали на відсутність жодного відношення до діяльності підприємств; наявності висновку експерта, відповідно до якого підписи на податкових накладних, здійснені від імені ОСОБА_2 - директора ТОВ "Українська нафто-газова компанія", вчинені іншими особами.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ДПЗД "Укрінтеренерго" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акту перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ДПЗД "Укрінтеренерго" з його контрагентами - ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, первинних документів та податкових накладних по спірним господарським операціям позивачем до суду не надано.

Судом встановлено, що оригінали первинних документів по спірним операціям позивача з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014" вилучено старшим слідчим з ОВС СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28 січня 2016 року на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року.

Частиною третьою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що належним чином засвідчених копій відповідних первинних документів, витребуваних судом, у встановлений строк позивачем не надано, як не надано і доказів неможливості надання цих документів.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до ОВС СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП з метою отримання копій вилучених документів по взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014" та/або докази на підтвердження того, що позивачу відмовлено у наданні копій цих документів, а тому суд позбавлений можливості сприяти ДПЗД "Укрінтеренерго" у отриманні копій документів, вилучених згідно ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року.

При цьому суд зазначає, що аналіз певних документів податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, а тому неподання таких документів до суду, не вказуючи про наявність причин неможливості подання таких доказів, судом розцінюється як фактична відсутність таких первинних документів.

З урахуванням викладеного, суд, керуючись частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

В акті перевірки на підставі наданих до перевірки документів встановлено наступні обставини.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (покупець) та ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 16 липня 2012 року №44/1-52, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ власного видобутку, та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України) у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачалося, що у 2012 році. Постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти до 71 256,600 тис. м. куб. газу.

Згідно додаткової угоди від 06 листопада 2012 року №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 16 липня 2012 року №44/1-52 постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти до 41 758,537 тис. м. куб. газу.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (покупець) та ТОВ "Газлайн Лімітед" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 26 лютого 2014 року №Г/14-1/44/1-16, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ власного видобутку, та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України) у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачалося, що у 2014 році. Постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти природний газ в об'ємах до 5 000,000 тис. м. куб. газу.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (покупець) та ТОВ "Укроптторг - 2014" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 10 червня 2014 року №44/1-56, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю кулі помольні, згідно з специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Як зазначено в акті перевірки, на підставі вказаних договорів між сторонами складено акти приймання-передачі товарів (природного газу); постачальниками виписано на адресу позивача податкові накладні; розрахунки проведені у безготівковій формі. Перелік вказаних документів та їх реквізити зазначено в акті перевірки у вигляді таблиці.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з поставки газу, під час розгляду справи позивачем не будь-яких первинних, податкових, звітних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення спірних господарських операцій, а саме: безпосередньо самих договорів поставки (купівлі-продажу); податкових накладних; видаткових накладних; актів приймання-передачі товарів (природного газу); платіжних документів щодо здійснення розрахунків за спірними операціями; оборотно-сальдових відомостей щодо відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку підприємства тощо.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В матеріалах справи відсутні первинні документи та податкові накладні по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014", а тому у суду відсутня можливість перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків. Отже, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані до матеріалів справи копії документів щодо взаємовідносин позивача із третіми особами, якими, як стверджує позивач, підтверджується реалізація придбаних товарів, за відсутності будь-яких доказів здійснення фактичної поставки, не є свідченням того, що до цього ці самі товари були поставлені позивачу саме ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014", за відносинами з якими сформовані спірні суми податкових вигод. Слід додати, що надані позивачем матеріали за його відносинами із покупцями товарів не містять будь-яких відомостей, з яких би вбачалася участь у виконанні поставок вказаних контрагентів позивача.

Суд враховує доводи позивача про безпідставність висновків акта перевірки щодо використання непідтверджених даних про постачальників з актів про неможливість проведення зустрічної звірки, однак зазначене не підтверджує реальність господарських операцій через ненадання документів, вказаних вище, та не спростовує висновків акта перевірки про заниження податку на прибуток.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому у суду відсутня можливість встановити відповідність податкової накладної порядку її заповнення, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові накладні по спірним господарським операціям.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014", у зв'язку з придбанням товару (природного газу).

Разом з тим, відповідні податкові накладні у справі відсутні, а вище судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Газлайн Лімітед", ТОВ "Укроптторг - 2014", і реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2016 року №0000564105, №0000544105 та №000055105 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПЗД "Укрінтеренерго" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко