Ухвала

від 12.04.2017 по справі 909/528/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 квітня 2017 р. Справа № 909/528/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 3784/17 від 30.03.217р.) товариства з обмеженою відповідальністю" Сервісавто" про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.16 у справі

за позовом: Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури ( вул. Котляревського ,2 , м. Долина, 77500) в інтересах держави в особі Вигодської селищної ради, вул. Д. Галицького, 75 , смт. Вигода , Долинського р-ну ,77552

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервісавто", вул. Д. Галицького, 5 , смт. Вигода , Долинського р-ну ,77552

про: стягнення заборгованості по оренді землі в сумі 260 705,51 грн.

за участю:

Прокурор: не з'явився,

Від позивача : Вигодської селищної ради: ОСОБА_1, (довіреність № 95/02-9 від 11.04.2017р. ) ;

Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність б/н від 01.07.2016р. ) - представник ;

ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2016р. у справі №909/528/16 позов Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вигодської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісавто" про стягнення заборгованості по оренді землі в сумі 260 705,51 грн. - задоволено

На виконання рішення суду 08.11.16 видано наказ.

16.02.17 Постановою ЛАГС рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 р. по даній справі залишено без змін

30.03.17 товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісавто" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з заявою ( вх.№ 3784/17) про розстрочку виплати , встановлену судом боргу за оренду землі, на три роки рівними частинами щомісяця.

Ухвалою суду від 30.03.2017 року розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду призначено до слухання в судовому засіданні на 12.04.2017 року.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3 "Сервісавто" підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення терміном на три роки. Зазначив, що ОСОБА_3 "Сервісавто" перебуває у важкому фінансовому становищі, місячні доходи підприємства складають 15-20 тисяч грн., інших власних активів рухомих і нерухомих, які можна описати в рахунок боргу підприємство не має. Відтак, фінансовий стан боржника може призвести до ускладнення виконання судового рішення, тому останній звернувся до суду з проханням розстрочити його виконання терміном на три роки.

У підтвердження наведеного боржник надав копії балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2016 року, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 року, з яких вбачається, що товариство за вказаний період отримало чистого прибутку 2290-2300 грн.

У судовому засіданні стягувач проти задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення заперечив з тих підстав, що важкий фінансовий стан не є виключною обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, з наявністю якої пов'язується можливість надання розстрочки виконання рішення суду. Також стягувач зазначає, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінивши подані сторонами докази в обґрунтування вимог та на їх заперечення, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

При цьому суд виходить з такого :

Згідно зі ст. 121 ГПК України суд за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена норма кореспондується із приписами ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження". Так, ч. 1 цієї статті встановлено, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Разом з тим, ні у ст. 121 ГПК України, ні у ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" не містяться визначення поняття "розстрочка".

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначив розстрочку виконання рішення суду як виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.

Аналогічне визначення міститься у підп. 7.1.1, 7.1.2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Розстрочка виконання рішення надається за наявності єдиного критерію - настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Розстрочення передбачає поступове часткове виконання рішення суду.

Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість випадків, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У силу вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною ОСОБА_1 України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004 року).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (Бурдов проти Росії та інші справи, зазначені в цій).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У підтвердження обставин важкого фінансового становища, як зазначалося, боржником долучено баланс на 31.12.2016 року, звіт про фінансові результати за 2016 року, за якими чистий прибуток товариства становить за вказаний період становив 2290 - 2300 грн.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, за вимогами Закону України "Про виконавче провадження", виконання судового рішення здійснюється не тільки за рахунок грошових коштів (на них звернення стягнення відбувається у першу чергу), а й за рахунок іншого майна, на яке можна звернути стягнення (за відсутності грошових коштів).

Отже, наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема відсутність грошових коштів, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, відтак не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті ст. 121 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої " кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення тощо.

За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервісавто" (вх.№ 3784/17 від 30.03.2017р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.16 у справі № 909/528/16 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервісавто" про розстрочку виконання рішення суду господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.16 у справі № 909/528/16 відмовити.

Суддя Гриняк Б. П.