Постанова

від 10.04.2017 по справі 904/10333/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017 року Справа № 904/10333/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №0116/16 від 01.10.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролекс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/10333/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролекс» , м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Звездапарк» , м.Дніпро

про стягнення 690 669 грн. 43 коп.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Макролекс (надалі - ТОВ Макролекс ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Звездапарк» (надалі - ТОВ «Звездапарк» ) на свою користь 390 500 грн. основного боргу, 273 364 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 26 805 грн. 51 коп. 3% річних та 8 982 грн. 05 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/10333/16 (суддя Васильєв О.Ю.) в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами позивачем обставин, на які він послався в обґрунтування позовних вимог, зокрема, фактичне надання позивачем відповідачу юридичних послуг за договором №07/03/2014 від 07.03.2014 року.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує, що:

- доказом надання відповідачу юридичних послуг є акт їх прийняття, підписаний сторонами 07.07.2014 року;

- з метою виконання ТОВ Макролекс свого обов'язку за договором про надання юридичних послуг №07/03/2014 від 07.03.2014 року використовувалась праця позаштатних працівників;

- місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що відповідач позов визнав в повному обсязі.

Відповідач на виклик апеляційного господарського суду не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі; проти вимог апеляційної скарги не заперечує. Окрім того, подав до суду клопотанням про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами, яке задоволенню не підлягає з огляду на положення ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В суд першої інстанції з заявою про затвердження мирової угоди сторони не звертались, що унеможливлює на стадії апеляційного перегляду справи її розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Макролекс» (юридична компанія) та ТОВ «Звездапарк» (замовник) укладений договір про надання юридичних послуг №07/03/2014 від 07.03.2014 року (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого юридична компанія зобов'язується надавати замовнику відповідно до поставлених ним завдань юридичні послуги з будь-яких питань, пов'язаних з господарською діяльністю та судовими процесами замовника, незалежно від місця їх надання та галузі законодавства, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані юридичні послуги на умовах , передбачених договором.

Під завданням розуміється направлення замовником на адресу юридичної компанії заявки, оформленої відповідно до п.2.2. договору із значенням всіх необхідних дій , які має виконати юридична компанія. Направлення заявки свідчить про бажання замовника отримати відповідні послуги та готовність їх сплатити (п.1.2. договору).

Протягом дії договору кожне нове завдання виконується юридичною компанією на основі заявки замовника та не потребує укладання нового договору. Кожна заявка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено , що послуги надаються юридичною компанією на підставі заявки у довільній формі замовника , яка повинна бути виконана письмово та направлена поштою, кур'єром , факсом , або іншим узгодженим сторонами способом, підписана директором або іншою уповноваженою особою замовника та завірена печаткою замовника.

Заявка повинна містити інформацію про вид послуги, яка необхідна замовнику, бажаний строк її надання , спосіб фіксації результату (електронний чи паперовий носій) та необхідні пояснення; при необхідності заявка може містити інші умови; до заявки мають додаватися всі документи, необхідні юридичній компанії для виконання завдання та супровідний лист з їх найменуванням та зазначенням кількості аркушів (п.2.2. договору).

На підтвердження факту отримання заявки юридична компанія повідомляє замовника шляхом підпису про отримання, факсом електронною поштою або іншим взаємоузгодженим способом, що дає змогу зафіксувати факт і дату отримання (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.6. договору на підтвердження факту надання юридичною компанією замовнику юридичних послуг з виконання відповідної заявки, сторонами підписується звіт наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.5.1. договору вартість послуг юридичної компанії з розрахунку 1 (одна) година роботи працівника юридичної компанії з виконання відповідної заявки замовника становить 550 грн.

На підтвердження фактів надання юридичною компанією замовнику юридичних послуг з виконання відповідної заявки, відповідно до умов цього договору , сторонами підписується Звіт наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору (п.5.2. договору).

На підставі звітів наданих послуг та на підтвердження фактів надання юридичною компанією замовнику юридичних послуг, відповідно до умов цього договору, у останній день кінцевого строку дії договору, визначеному у п.9.2. договору, сторонами підписується Акт приймання наданих послуг; Акт має бути підписаний уповноваженим представником замовника протягом трьох робочих днів з моменту отримання Акту приймання наданих послуг (п.5.3. договору).

Акт приймання наданих послуг може включати суми витрат, здійснених юридичною компанією у зв'язку з наданням замовнику послуг; остаточно обсяг послуг, їх вид та вартість визначається сторонами на підставі заявок замовника та звітів наданих послуг , які є невід'ємними частинами договору (п.5.4. договору).

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту приймання наданих послуг та виставлення рахунку в гривнях України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок юридичної компанії, вказаний в даному договорі або додатково повідомлений замовнику листом чи шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.9.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору, а саме з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками, та закінчується 07.07.2014 року.

За твердженням позивача, ним на виконання умов договору були надані відповідачу юридичні послуги на загальну суму 390 500 грн., про що було складено відповідний Акт від 07.07.2014 року, а тому позивач вважає, що у ТОВ «Звездапарк» виникло зобов'язання по сплаті вартості наданих юридичних послуг, які останнім не сплачені, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Окрім того, позивач відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України нарахував та просив стягнути з відповідача 273 364 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 26 805 грн. 51 коп. 3% річних, нарахованих за період: серпень 2014 року - вересень 2016 року.

На підтвердження фактичного виконання ним умов договору позивач також посилається на наступні документи: акт звірки взаємних розрахунків від 18.07.2014 року на суму 390 500 грн.; заявки ТОВ «Звездапарк» за період березень , квітень, червень, липень 2014 року та на звіти надання послуг за цей період. Також на вимогу місцевого господарського суду позивачем було надано штатний розклад ТОВ «Макролекс» в період лютий, червень 2014 року та табель обліку робочого часу ТОВ «Макролекс» за березень, квітень, травень, червень та липень 2014 року.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (2755-17) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій (748-97-п) на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_1 з ЄДРПОУ станом на 02.11.2016 року одним із видів діяльності ТОВ «Макролекс» (код ЄДРПОУ 35163679) є діяльність у сфері права. Однак як на вимогу місцевого господарського суду, так і на вимогу апеляційного господарського суду позивач не надав відомостей про працівників, які безпосередньо надавали послуги відповідно до умов договору та копії їх дипломів про вищу юридичну освіту, які б підтверджували наявність у ТОВ «Макролекс» кваліфікованого персоналу, здатного надати юридичні послуги; доказів відображення операцій за договором у податковому та бухгалтерському обліку товариства.

Надаючи оцінку відомостям, що містяться в Акті приймання наданих юридичних послуг від 07.07.2014 року, штатному розкладі ТОВ «Макролекс» та табелях обліку робочого часу ТОВ «Макролекс» за березень, квітень, травень , червень та липень 2014 року слід зазначити наступне:

- в період з березня по липень 2014 року у штаті позивача перебувало 2 працівника (директор та юрисконсульт) ;

- згідно заявки відповідача №07/03/2014-1 від 07.03.2014 року позивач повинен був надати певні юридичні послуги;

- згідно зі звітом про надання послуг від 07.03.2014 року № 07032014 до заявки №07/03/2014-1 від 07.03.2014 року ці послуги були надані позивачем в той же день-07.03.2014 року (при цьому кількість годин, які були витрачені працівниками позивача для надання цих послуг, складає 20 годин);

- згідно із табелем обліку робочого часу ТОВ «Макролекс» за березень 2014 року, директор товариства - ОСОБА_2 та юрисконсульт - ОСОБА_3 працювали 07.03.2014 року по 7 годин кожний;

Таким чином, два працівники ТОВ «Макролекс» 07.03.2014 року працювали разом лише 14 годин, натомість у звіті вказано, що ними витрачено 20 годин на надання цих юридичних послуг; отже відомості, вказані ТОВ «Макролекс» у звіті про надання послуг від 07.03.2014 року №07032014 до заявки №07/03/2014-1 від 07.03.2014 року та в акті приймання наданих юридичних послуг від 07.07.2014 року не відповідають дійсності.

Загалом в Акті приймання наданих юридичних послуг від 07.07.2014 року та звітах про надання послуг вказано , що загальна кількість годин, які витратили працівники ТОВ «Макролекс» в період з 07.03.2014 року по 28.03.2014 року (з яких робочих днів - 16) для надання цих послуг , складає 526 годин. В той же час, максимальна можлива кількість відпрацьованих годин 2 працівниками за цей період складає: 16 днів х 8 год. х 2 працівника = 256 годин. Отже, сторони безпідставно вказали , що позивачем витрачено на надання послуг 526 годин.

Посилання апелянта на ті обставини, що ним з метою виконання свого зобов'язання за договором використовувалась праця позаштатних працівників та послуги надавались, в тому числі, у ненормований час, належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства України та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем своїх вимог, а тому не знаходить підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, прийнятого місцевим господарським судом з дотриманням норм діючого законодавства України.

Щодо визнання відповідачем позову слід зазначити, що відповідно до ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, про що зазначено вище.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролекс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/10333/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 14.04.2017 року).