Постанова

від 11.04.2017 по справі 7/41

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.04.2017 р. справа №7/41

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача - від відповідача - від ДВС - ОСОБА_5 (за довіреністю) Не з'явився ОСОБА_6 (за довіреністю) розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. за скаргою Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ у справі№ 7/41 за позовомДочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ доОСОБА_7 підприємства Макіївтепломережа , м. Макіївка Донецької області про стягнення 14509993,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ (далі - ДК Газ України ) звернулася до господарського суду Донецької області зі скаргою № 31/13-4574 від 07.12.2016 р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України), в якій просило визнати незаконними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 17.11.2016р. ВП № 28154875; визнати недійсною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 17.11.2016 р. ВП № 28154875; зобов'язати державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 28154875 відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. скаргу ДК Газ України на дії ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України задоволено частково: визнано незаконними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 17.11.2016 р. ВП № 28154875; визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа від 17.11.2016 р. ВП № 28154875. У задоволені решти вимог - відмовлено.

Ухвала господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. мотивована тим, що судом не встановлено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, висновки державного виконавця, викладені у постанові від 17.11.16 р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№28154875 безпідставні.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. у справі № 7/41, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. в частині задоволених вимог скарги скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині задоволених вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає, що ухвала господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2017 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ушенко Л.В., судді Дучал Н.М. та Склярук О.І., апеляційна скарга була повернута скаржникові на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. порушено апеляційне провадження у справі № 7/41, розгляд скарги призначено на 11.04.2017 р. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином.

Апелянт в апеляційній скарзі просить ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 по справі 7/41 в частині задоволених вимог скарги скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині задоволених вимог відмовити у задоволенні скарги.

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі посилається на те, що в рамках виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з КП Макіївтепломережа державним виконавцем вжито передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішень.

07.04.17 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.17 у справі №7/41 від стягувача - Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , в якому зазначено, що він вважає, що вищенаведену ухвалу господарського суду Донецької області винесено внаслідок всебічного з'ясування фактичних обставин справи, з чітким дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді у справі ОСОБА_8 у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги, розпорядженням керівника апарату суду №530 від 10.04.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 7/41.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.04.2017 р. для розгляду апеляційної скарги ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: головуючий суддя - Геза Т.Д., судді Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції - 11.04.2017р. здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень, ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.2011 р. у справі №7/41 позовні вимоги ДК Газ України задоволено частково: стягнуто з КП Макіївтепломережа на користь ДК Газ України заборгованість за спожитий природний газ у сумі 62 969 092,22,19 грн., пеню у сумі 3 939 154,08 грн., інфляційні у розмірі 5 276 307,74 грн., 3% річних у розмірі 2 092 109,70 грн., а також 25 550,00 грн. Державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

05.07.2011 р. господарським судом Донецької області було видано відповідні накази на примусове виконання вказаного рішення.

15.08.2011 р. головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Донецької області 05.07.2011 р. у справі № 7/41 (ВП № 28154875) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 62 969 092,22 грн.

17.11.2016 р. головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, підставами винесення якої вказано п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , а саме: відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, крім того боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим наявна заборона з приводу вчинення правочинів щодо нерухомого майна і державний виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на майно боржника відповідно до норм Закону України Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території .

14.12.16 р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України №31/13-4574 від 07.12.2016 р. на дії органу державної виконавчої служби, в якій вона просить визнати незаконними дії державного виконавця органу щодо винесенняі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №28154875 від 17.11.16 р.; визнати недійсною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №28154875 від 17.11.16 р; зобов'язати державного виконавця органу ДВС відновити виконавче провадження №28154875 відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

28.11.2016р. лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.11.16 №28154875/15 надійшов на адресу ДК Газ України НАК Нафтогаз України, що підтверджується штампом ДК Газ України НАК Нафтогаз України, вхідний № 6255/1 на вказаному листі (т.1 а.с.27).

07.12.16 р. ДК Газ України НАК Нафтогаз України звернулася зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби до суду першої інстанції, яка була розглянута в оскаржуваному процесуальному документі (ухвала господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. по справі №7/41).

Таким чином, скарга на дії органу державної виконавчої служби подана в межах процесуальних строків.

В обґрунтування скарги на дії державної виконавчої служби ДК Газ України посилається на неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що виконання судових рішень є обов'язковим та державний виконавець повинен провести усі можливі дії із виявлення майна та коштів боржника, на які може бути звернено стягнення, що не було здійснено державним виконавцем, крім того дія Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , на який послався державний виконавець в оскаржуваній постанові, не розповсюджується на підприємство відповідача, яке перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Слід врахувати, що за період з 15.08.11 (постанова про відкриття виконавчого провадження №28154875) по 17.11.16 р. (прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) діяли редакція Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.99, так і Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.16.

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.99, та Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.16. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в п.4 ст.18 ст.4 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за № 512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Однак, в рамках виконавчого провадження №28154875 суду не надано доказів виконання державним виконавцем означених дій.

У відповідності до ст.54 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобовязані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Доказів відповідного звернення суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, п.2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; п.9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною 2 цієї норми передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 489/20802 від 02.04.12 р., акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у звязку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Зазначено, що з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно боржника шляхом винесення відповідної постанови та оголошення його відчуження. Згідно відповіді ДФСУ за боржником зареєстровані відкриті рахунки в установах банку, але кошти на рахунках відсутні.

Проте, дослідивши фактичні обставини, судом апеляційної інстанції не встановлено вжиття виконавчим органом всіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а тому оскаржувана заявником постанова державного виконавця від 17.11.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№28154875 не підтверджена наявними в матеріалах справи документами.

Окрім того, слід зауважити про відсутність в матеріалах справи акту на виконання ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.)

При цьому висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у Постанові у справі №14/492 від 04.02.2015 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документа визначено реєстрацію боржника: м.Макіївка, вул.Лебедєва, 72а, та з посиланням на приписи Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України - заборона з приводу вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а відтак позбавлено можливості звернути стягнення на майно боржника.

Статтею 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначено: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст.2 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ).

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001976972 від 14.12.2016р., місцезнаходженням боржника ОСОБА_7 підприємства Макіївтепломережа зазначено: Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лебедєва, б.72а, що не є тимчасово окупованою територію у розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , а отже його дія на спірні правовідносини не розповсюджується.

Відтак, висновки державного виконавця, викладені у постанові від 17.11.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№28154875 безпідставні.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.11.2016р. у ВП№28154875 підлягають визнанню неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України Про виконавче провадження не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що встановлено обовязок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

Враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження, у даному випадку, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на те, що суду не надано доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, вимоги скаржника щодо зобов'язання відновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що ухвала господарського суду Донецької області від 02.02.17 р. по справі №7/41 прийнята без порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. по справі №7/41 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

На підставі викладеного апеляційна скарга ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. по справі №7/41 не підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Донецької області від 02.02.2017 року по справі №7/41 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до норм ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 121 2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. у справі № 7/41 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 02.02.2017 р. у справі № 7/41 залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Т.Д. Геза

Судді О.Л. Агапов

ОСОБА_3