Постанова

від 11.04.2017 по справі 924/1144/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 924/1144/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.01.17р. у справі №924/1144/16 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" (с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області)

до Денисівської сільської ради (с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області (смт. Білогір'я Білогірського району Хмельницької області)

про визнання за ТОВ "Маяк" права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка 58/5А-1

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01.07.2016р.; ОСОБА_2, представник за довіреністю від 01.07.2016р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

Судом роз'яснено представникам права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Денисівської сільської ради про визнання за ТОВ "Маяк" права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка 58/5А-1.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017р. у справі №924/1144/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України зазначаючи, що він є законним власником будівлі кормоцеху, тому до нього (крім підстав правонаступництва) перейшло право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлею кормоцеху. Скаржник зауважує на неможливості здійснювати належне йому право власності на будівлю кормоцеху, в розумінні положень ст. 317 ЦК України, оскільки можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належним ТОВ "Маяк" майном (будівлею кормоцеху) знаходиться у прямій залежності від можливості користуватися земельною ділянкою на якій розміщена відповідна нерухомість. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" під час зміни організаційно-правової форми (перетворення), що відбулося під час реорганізації КСП "Маяк" до правонаступника переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, часткового правонаступництва ст. 31 вищевказаного Закону не передбачено. Доказами правонаступництва від КСП спілки селян "Маяк" до ТОВ "Маяк" є наявні у матеріалах справи статут позивача, установчий договір, довідка управління статистики, платіжне доручення, протоколи загальних зборів КСП спілки селян "Маяк".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.03.2017р. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/1144/16 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017р. визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1144/16 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В.

Відділ Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області надіслав до суду письмові пояснення (вх. №5530/17 від 01.03.2017р.) в яких третя особа заперечує позовні вимоги, просить справу розглядати без участі його повноважного представника.

Денисівська сільська рада надіслала до суду заяву (вх. №8265/17 від 24.03.2017р.) в якій відповідач підтримує позовні вимоги, просить справу розглядати без участі його повноважного представника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" надіслало до суду письмові пояснення (вх. №10360/17 від 11.04.2017р.) в яких позивач, враховуючи набуття ним права власності на нежитлові будівлі, які належали попередньому власнику будівель - КСП спілка селян "Маяк" та з огляду на норми ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України вказує, що до нього, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване майно.

В судових засіданнях 15.03.2017р. та 11.04.2017р. представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 11.04.2017р. про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи без участі їх повноважних представників, а також беручи до уваги те, що судом вчинено всі дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, згідно державного акту на право колективної власності на землю (серія ХМ 005), виданого спілці селян "Маяк" (с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області) Денисівською сільською Радою народних депутатів Білогірського району Хмельницької області 16.06.1995р., вказаному власнику землі передається у колективну власність 1646,2 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Денисівської сільською Ради народних депутатів від 24.09.1993р. №2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №1.

Денисівською сільською радою видано ТОВ "Маяк" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 08.05.2008р. серія ХМБЛ № 012085. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 01.02.2001р. становить 3878514 грн., частка ТОВ "Маяк" визначена в розмірі 3692381 грн., або 95,2 %.

23.05.2016р. Білогірським бюро технічної інвентаризації ТОВ "Маяк" видано технічний паспорт на громадський будинок (будівлю кормоцеху), розташований в с. Данилівна по вул. Шевченка, 58/5А-1, та за яким рахується чотири приміщення загальною площею 306 кв.м (кормоцех - 155,3 кв.м; кормоцех - 100,2 кв.м; побутове приміщення - 14,2 кв.м; кормоцех - 36,3 кв.м).

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.10.2016р. власником будівлі кормоцеху загальною площею 306 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, буд. 58/5А-1 є товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк".

Протоколом загальних зборів співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Маяк" від 25.05.2008р. прийнято рішення, яким вирішено виділити в натурі та передати у власність ТОВ "Маяк" майно пайового фонду реорганізованого КСП "Маяк" на суму 3692381 грн.; затвердити перелік майна пайового фонду реорганізованого КСП "Маяк", яке підлягає виділенню та передачі ТОВ "Маяк" (додаток №1 до даного протоколу); доручити голові спілки співвласників від імені всіх співвласників майна реорганізованого КСП "Маяк" передати ТОВ "Маяк" зазначене у додатку №1 до даного протоколу майно та підписати із останнім відповідні акти приймання-передачі (додаток №2 до даного протоколу).

Відповідно до п. 1.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", зареєстрованого 29.02.2000р., ТОВ "Маяк" є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, даного статуту і установчого договору, є правонаступником спілки селян "Маяк" с. Денисівка Хмельницької області Білогірського району.

Пунктом 6.3 статуту передбачено, що до майна товариства належать права користування землею. При цьому, п. п. 7.1, 7.3 статуту визначено, що у своїй діяльності ТОВ "Маяк" використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель фізичних і юридичних осіб; за час дії оренди на землю ТОВ "Маяк" сплачує встановлені земельні податки.

Учасниками ТОВ "Маяк" виступають колишні члени колективного агроформування - власники майнових та земельних паїв (п. 4.1 статут).

Згідно п. 1.9 установчого договору про створення та діяльність ТОВ "Маяк" питання земельних відносин у ТОВ "Маяк" регулюються Земельним кодексом України та іншим законодавством України. Пунктом 1.8 договору передбачено, що майно позивача складається з вкладів і майнових паїв.

Пунктом 4.7 установчого договору передбачено, що товариство є правонаступником реорганізованої селянської спілки "Маяк" с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області в частині непогашених боргових зобов'язань. Борги визначаються на підставі майнових паїв.

Листом №365 від 02.11.2016р., адресованому голові Денисівської сільської ради ОСОБА_3 ТОВ "Маяк" просило повідомити чи приймалося Денисівською сільською радою чи будь-яким іншим компетентним органом державної влади рішення про передачу земель, а саме 45,6 га під громадськими будівлями до земель резерву чи запасу.

Листом №366 від 02.11.2016р., адресованому голові Денисівської сільської ради ОСОБА_3 ТОВ "Маяк" просило підтвердити та оформити за ним право власності на земельну ділянку орієнтовною загальною площею 0,07 га для обслуговування господарських будівель та дворів (а саме будівлі кормоцеху) в межах Денисівської сільської ради, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, 58/5.

Денисівською сільською радою Білогірського району Хмельницької області листом від 11.11.2016р. №231 надано відповідь та повідомлено позивача про те, що Денисівська сільська рада не має повноважень передачі до земель запасу чи резерву.

Згідно довідки №09-1112/16 від 07.11.2016р. відділу Держгеокадастру у Білогірському районі середня вартість 1,00 га сільськогосподарських угідь (рілля) по Денисівській сільській раді станом на 01.11.2016р. становить 37241 грн.

В довідці №04-06/132 від 27.10.2016р. архівного відділу Білогірської районної державної адміністрації вказано, що відповідно до архівних документів колгосп "Маяк" рішенням загальних зборів його членів від 01.02.1990р. розділився на два самостійних господарства: колгосп "Маяк" із центральною садибою в с.Денисівка і селами Данилівка, Калинівка та колгосп "Перемога" із центром в с. Семенів та селом Ново-Семенів. 10.10.1992р. відбулась реорганізація колгоспу "Маяк" с. Денисівка. На його базі утворене КСП - спілка селян "Маяк" (протокол №2 зборів уповноважених від 10.10.1992р.).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 знаходиться в Хмельницькій області, Білогірський район, село Данилівка, вул. Шевченка, 58/5А-1, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, площа земельної ділянки - 0,07 га.

Відповідно до довідки №278 від 28.12.2016р. Денисівська сільська рада не визнає право ТОВ "Маяк" на земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування будівлі кормоцеху, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації прав.

Позивачем долучено до матеріалів справи протокол зборів пайовиків КСП "Маяк" №2 від 07.02.2000р., акт передачі матеріально-технічних ресурсів КСП "Маяк" - ТОВ "Маяк" для погашення кредиторської заборгованості від 03.02.2000р.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка 58/5А-1.

В якості нормативного правового обґрунтування заявленого позову позивач посилається на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України зазначаючи, що до нього перейшли майнові права колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян "Маяк", в тому числі право власності на землю, відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право власності на спірну земельну ділянку не може розглядатися як відсутність у нього права землекористування взагалі, оскільки право власності на земельні ділянки набуто ним як правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян "Маяк", якому була надана вказана земельна ділянка на праві колективної власності, що оформлено державним актом на право колективної власності на землю. Спірна земельна ділянка не підлягала паюванню та залишилися у власності КСП спілка селян "Маяк", яка згодом реорганізувалась у ТОВ "Маяк".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 4 ст.13 Конституції України норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України вбачається, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності являється особа, яка вже є власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним звернення позивача до суду, оскільки між сторонами судового процесу відсутній спір про право цивільне, також позивачем не втрачено документів, що підтверджують його право власності, а звернення позивача до суду має на меті набуття вказаного права за рішенням суду, що є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в межах даного провадження надати оцінку наявності (відсутності) у позивача підстав набуття майнового права.

Главою 24 ЦК України унормовано набуття права власності.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України (постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.02.2015р. у справі № 6-244цс14; від 24.06.2015 р. № 6-318цс15).

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га (будівля кормоцеху) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1.

Як встановлено апеляційним судом, позивач в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку вказує на те, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі, які належали попередньому власнику - КСП спілка селян "Маяк", що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю (серія ХМ 005), тому в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване майно. Також, позивач вказує, що він є правонаступником реорганізованого КСП спілка селян "Маяк", тому до нього перейшли усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, в тому числі на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 17 ЗК України (в редакції чинній на час видачі акту) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ст. 5 ЗК 1990 р.).

Відповідно до ст. 60 ЗК 1990р. колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України від 18.12.1990р. № 562-XII (у редакції від 22.06.1993р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. (ч.1,2,4 ст. 88 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Згідно ч.1 ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Стаття 5 вказаного закону передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно ч.1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам (ч. 2 ст.7 вказаного Закону).

Статтею 10 Закону передбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Згідно статті 9 вказаного вище Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.01 за № 63 (в редакції діючій на момент реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та видачі свідоцтв про право власності на майновий пай) основними умовами реорганізації є: прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію; інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП; створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов'язки реорганізованого КСП; визначення обсягів майнових прав та обов'язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників; виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками новоутворених підприємств; затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва; складання передавального або роздільного балансу; державна реєстрація підприємств-правонаступників; фактична передача майна новим власникам.

Згідно п.13 вказаного Порядку при реорганізації КСП всі його члени припиняють членство в ньому і відповідно до чинного законодавства мають право на отримання майнового паю.

Відповідно до п. 17 Порядку обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 51 даного Закону (аналогічна за змістом на час створення підприємства позивача) передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується довідкою архівного відділу Білогірської районної державної адміністрації №04-06/132 від 27.10.2016р., рішенням загальних зборів членів колгоспу "Маяк" від 01.02.1990р. колгосп "Маяк" розділився на два самостійних господарства: колгосп "Маяк" та колгосп "Перемога". 10.10.1992р. відбулася реорганізація колгоспу "Маяк" та на його базі утворене КСП - спілка селян "Маяк", що підтверджується протоколом №2 зборів уповноважених від 10.10.1992р.

Так, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка загальною площею 0,07 га під будівлею кормоцеху перебувала в колективній власності спілки селян "Маяк", що стверджується державним актом на право колективної власності на землю ХМ №005 від 16.06.1995р. При цьому, вказана земельна ділянка належала до категорії земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, які не підлягали розпаюванню.

Як встановлено апеляційним судом, відповідачем було видано ТОВ "Маяк" свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП спілка селян "Маяк" (майновий сертифікат) від 08.05.2008р. серія ХМБЛ № 012085 загальною вартістю майна пайового фонду підприємства 3878514 грн., частка ТОВ "Маяк" визначена в розмірі 3692381 грн., або 95,2 %.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що внаслідок розпаювання майна КСП спілка селян "Маяк" позивачем були придбані у членів спілки майнові сертифікати, в тому числі, на будівлю кормоцеху під якою знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,07 га. Разом з тим, враховуючи те, що земельна ділянка під будівлею кормоцеху площею 0,07 га не підлягала розпаюванню вона залишилася у колективній власності КСП спілка селян "Маяк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 4.7. установчого договору, позивач є правонаступником реорганізованої селянської спілки "Маяк" в частині непогашених боргових зобов'язань, ні статут позивача, ні протокол №1 від 08.02.2000р. не спростовують протилежного, оскільки із їх змісту не вбачається перехід до позивача всіх прав та обов'язків КСП "Маяк", не вказано про перетворення КСП в ТОВ. Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують передачу за передавальними балансами (актами) спірної земельної ділянки площею 0,07 га кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від КСП спілка селян "Маяк" до ТОВ "Маяк". При цьому, вказане майно, як і вказівка на будь-які земельні ділянки відсутня в протоколі загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП "Маяк", додатків до протоколу специфікації та акту приймання-передачі нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку не відбулося правонаступництва в результаті реорганізації КСП спілка селян "Маяк" в ТОВ "Маяк", а було створено нове товариство, що підтверджується також і змістом статуту позивача.

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка загальною площею 0,07 га кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 не підлягала розпаюванню та залишилася у колективній власності КСП спілка селян "Маяк", а позивач не довів суду належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України правонаступництва в результаті реорганізації КСП спілка селян "Маяк" в ТОВ "Маяк", не довів факту належності йому на праві приватної власності вказаної земельної ділянки, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за ним права власності на земельну ділянку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає також безпідставними посилання позивача на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, як підставу набуття права власності на землю, оскільки власниками придбаних майнових сертифікатів були селяни, в той час як власником землі, що знаходиться під кормоцехом була спілка селян "Маяк"; в матеріалах справи відсутнє рішення спілки селян "Маяк" про передачу у власність ТОВ "Маяк" спірної земельної ділянки. Таким чином, оскільки власниками майнових сертифікатів та власником спірної землі є різні особи - в першому випадку - це фізичні особи, а в другому - це юридична особа, тому неприпустимим є автоматичний перехід права власності на землю за ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.01.17р. у справі №924/1144/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.