Рішення

від 25.10.2016 по справі 196/941/16-ц

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.10.2016

УКРАЇНА

Справа № 196/941/16-ц

№ провадження 2/196/466/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

20 жовтня 2016 року смт. Царичанка Дніпропетровської області

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бойка Ю.О., з участю секретаря судового засідання Кузнецової Г.С., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів, врахувавши складність справи, у зв'язку з чим відкладаючи, як виняток, складання повного рішення на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, забезпечивши проголошення вступної і резолютивної частини рішення згідно ст. 209 ч.3 ЦПК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Царичанський районний суд Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", предмет якого складають вимоги: 1. Визнати недійсним договір №003204 фінансового лізингу, укладений 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО"; 2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ідентифікаційний код 39706238) на користь ОСОБА_1 (нкпп - НОМЕР_1) 43430 (сорок три тисячі чотириста тридцять) гривень. Клопоталася покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги просить задовольнити, посилаючись на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 6, 184, 203, 215, 216, 328, 509, 627, 692, 806, 807 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 16, 18, 19 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 8, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 3, 15, 107 ЦПК України.

Як на докази викладених в заяві доводів посилається на такі документи: договір №003204 фінансового лізингу від 19.03.2016 року (а.с. 6-11); додатковий договір до договору фінансового лізингу від 19.03.2016 року №003204 (а.с. 12); Додатки №1 та №2 до договору фінансового лізингу від 19.03.2016 року (а.с. 13-14); квитанція ПриватБанку від 19.03.2016 року на суму 43000,00 грн. (а.с.15); паспорт громадянина України з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 вказала на таке.

Вона мала намір придбати для родини новий автомобіль марки Skoda Rapid. В мережі інтернет на початку березня 2016 року вона побачила інформацію, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" надає можливість придбати автомобіль вказаної марки за акційною ціною 430000 грн. на умовах фінансового лізингу. Вона зв'язалась з представниками цієї компанії і вони повідомили їй, що такий автомобіль в них є і вони їй готові надати його на умовах фінансового лізингу, а для цього необхідно укласти з ними договір фінансового лізингу. Також, їй пояснили в усній формі, що вона повинна спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 43000 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача і тільки тоді з нею буде укладено договір фінансового лізингу, а протягом декількох днів їй передадуть предмет лізингу.

19 березня 2016 року між нею та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" було укладено договір фінансового лізингу №003204, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати їй на умовах фінансового лізингу у користування транспортний засіб, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п. 1.1. Договору предметом лізингу є транспортний засіб марки Skoda Rapid, вартістю 15925,93 доларів США.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 1.3. договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а пунктом 1.7 договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Вказує, що нею 19 березня 2016 року згідно квитанції №0.0.523562938.1 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було внесено на рахунок відповідача 43000,00 гривень, в якій вказано призначення платежу - згідно договору фінансового лізингу №003204 від 19.03.2016 року. При цьому, нею також було сплачено комісію банку в сумі 430 гривень.

Після того, як вона сплатила кошти, представник відповідача сказав, що автомобілі марки Skoda Rapid на даний час відсутні, а після підписання договору буде наданий протягом трьох днів. Однак, зі спливом даного строку автомобіль їй так і не був наданий. Станом на сьогоднішній день автомобіль їй так і не переданий.

Детально вивчивши договір, вона зрозуміла, що він не відповідає її інтересам, в тому числі і тому, що призначення здійсненого нею платежу було не платою за автомобіль, а адміністративним платежем.

Стверджує, що споживач при укладенні договору має право знати обсяг фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. За таких обставин, відповідно до положень ст. 655 ЦК України погоджена сторонами ціна предмету лізингу є істотною умовою такого договору. А з договору вбачається, що сторони остаточно не визначились з вартістю предмета лізингу. У пункті 8.2 договору вартість погоджена в сумі 15925,93 доларів США, але лише на момент укладання договору, згідно п. 8.3 якого вона може бути змінена в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Крім цього посилається на те, що з договору випливає, що лізингоодержувач не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить її як споживача у повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.

Також, із договору та додатку №2 до нього вбачається, що предмет фінансового лізингу належним чином не визначений, зокрема відсутні технічні та індивідуальні характеристики автомобіля, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України.

У пункті 4.3 договору вказано, що разом з підписанням акту приймання передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток №3 до даного договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акту приймання передачі предмета лізингу.

Згідно пунктів 12.1, 12.13 договору лізингоодержувач не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника), у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

До істотних умов договору лізингу Закон України "Про фінансовий лізинг" відносить умову про лізингові платежі, які згідно ч.2 ст. 16 Закону України"Про фінансовий лізинг" можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами договору передбачені такі лізингові платежі - перший лізинговий платіж, який складається із адміністративного платежу у розмірі 10% вартості предметі лізингу згідно додатку №1 до договору; авансу ціни предмета лізингу, який становить 50% вартості предмета лізингу, комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу. Як вбачається з договірних умов, складова першого лізингового платежу "адміністративний платіж" - виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

У зв'язку з цим вважає, що положення статті 12 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Відповідно до п. 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати оспорюваний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання предмета лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.1 ст. 12 договору, що стосується обсягу повернення коштів, а адміністративний платіж взагалі поверненню не підлягає.

Стверджує, що всі вищевказані обставини та умови договору є істотним порушенням принципу справедливості та добросовісності, а укладення такого договору може поставити покупця, яким і є позивач по справі, у невигідні для нього фінансові умови. Вказаного вона не знала в момент підписання договору, а тому не могла передбачити максимальну вартість предмета лізингу, який їй запропонує відповідач, який в даному випадку діяв недобросовісно.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Вказує, що визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч.2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Для кваліфікацій умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Таким чином вважає, що предмет оспорюваного договору лізингу не був визначеним, так як відсутні його індивідуальні ознаки, що є порушенням положень ч.1 ст. 807 ЦК України, за якими предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Також, в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, не обґрунтовано співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі та порушено принцип добросовісності. Їй не було роз'яснено призначення платежу, який виявився комісійною винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору, а сам позивач необачно вважав, що це є частковою оплатою вартості автомобіля. Можливості ознайомитися з умовами договору представник відповідача позивачу не надав та спонукав її на підписання договору.

Відповідно до п. 12.1 договору лізингу у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу. 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Вважає, що в цьому випадку порушується принцип добросовісності, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" є не лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору. Крім того, умова договору про неповернення цього платежу у випадку розірвання договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, що спричинило позивачу шкоди у вигляді неповернення сплачених коштів у розмірі 43430 грн.

Отже, враховуючи те, що в договорі №003204 фінансового лізингу, укладеному між нею та відповідачем 19.03.2016 року, обмежені її права як споживача, передбачені Законами України "Про захист прав споживача", "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, що є підставами відповідно до вимог ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" для визнання договору недійсним в цілому.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову та не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24). Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не надав.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

На підставі ст. ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача, та ухвалити заочне рішення по справі, на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Перевіривши справу, вивчивши надані документи, заслухавши пояснення позивача та перевіривши його доводи, даючи оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору №003204 фінансового лізингу, укладеного 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", та в частині стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ідентифікаційний код 39706238) на користь ОСОБА_1 43000 гривень 00 копійок в порядку повернення одержаного у натурі за недійсним договором. В іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв'язку з недоведеністю заявленого. При цьому суд виходить з такого.

На підставі досліджених в судовому засіданні документів, оцінюючи їх як належні та допустимі докази, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження та є достовірними.

Із встановленого випливає, що між позивачем та відповідачем на підставі вчиненого 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" договору фінансового лізингу №003204 з Додатковим договором та Додатками №1, №2, предметом якого визначено транспортний засіб Skoda Rapid (а.с. 6-14), виникли відносини, які регулюються ст.ст. 3, 15, 16, 184, 203, 215, 216, 509, 524, 627, 692, 693, 806, 807 ЦК України, приписами Закону України "Про фінансовий лізинг", приписами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", приписами Закону України "Про захист прав споживачів".

Вирішуючи питання про визнання оспорюваного договору недійсним, суд виходив з того , що відповідно до ст. 18 ч. ч. 5, 6 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, а у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Саме тому, що істотна частина положень оспорюваного договору від 19.03.2016 року судом визнається несправедливими, а сторона договору, яка зобов'язується надати фінансову послугу споживачеві такої послуги, не має відповідної ліцензії, і в силу вимог частини третьої статті 91 ЦК України не може здійснювати такий вид діяльності, як надання фінансових послуг, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, а все одержане за недійсним договором в силу ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана другій стороні повернути у натурі.

Підставами для визнання оспорюваного правочину недійсним є приписи частини першої статті 215 ЦК України, а також положення частин першої та другої статті 203 ЦК України про те, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також про те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частин першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначенні не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають за договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей встановлюються цим Законом.

Згідно з частиною першою статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівлі цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не є вичерпним, визнання послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч.1 ст.1 зазначеного Закону.

Отже, діяльність відповідача, пов'язана із залученням фінансових активів від фізичних осіб, фактично є фінансовим лізингом.

Водночас, відповідно до статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" не є фінансовою установою та не отримувало ліцензії на надання фінансових послуг.

Несправедливими і такими, що порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків сторін та завдають істотної шкоди споживачеві, суд визнає такі положення оспорюваного договору.

Положення, передбачені статтею 1 Договору, про те, що за умови непрямого лізингу лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, є несправедливими у розумінні пункту 1 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Таке положення, крім іншого, прямо суперечить приписам статті 808 ЦК України.

Так само суд визнає несправедливим відсутність у договорі будь-яких відомостей про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Положення, передбачені статтею 3 Договору, про те, що з метою забезпечення належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань лізингодавець наділяється правом протягом 30 календарних днів з моменту направлення останнім відповідної вимоги вимагати від другої сторони надати додаткові гарантії у вигляді "Договору поруки", а при його укладенні поручителі повинні надати лізингодавцю документи, що підтверджують дохід кожного з поручителів, є несправедливими у розумінні пункту 10 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 3 Договору, про те, що лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та в порядку, передбаченим договором, сплатити передбачені даним Договором платежів, є несправедливими у розумінні пункту 3 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 3 Договору, про те, що лізингоодержувач зобов'язаний у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного Договору, а також компенсувати витрати лізингодавця, які пов'язані з реєстрацією предмету лізингу в відповідних органах державної реєстрації транспортних засобів на підставі виставленого рахунку протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання такого рахунку від лізингодавця, а також зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов'язань за умовами даного Договору до моменту підписання "Акту приймання-передачі Предмету Лізингу", є несправедливими у розумінні пункту 16 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 4 Договору, про те, що підписання "Акту приймання-передачі" свідчить про відсутність у сторін претензій одна до одної стосовно предмету лізингу є несправедливими у розумінні пункту 15 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 5 Договору, про те, що лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок утримувати предмет лізингу в належному технічному та робочому стані, суперечить вимогам пункту 3 частини другої статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг, і є несправедливими у розумінні пунктів 2, 11, 15, 16 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 5 Договору, про те, що лізингодавець не зобов'язаний виплачувати лізнгоодержувачу жодних компенсацій, а останній не має права на відшкодування витрат, передбачених пунктом 5.5 цієї статті Договору, за рахунок лізингових платежів, є несправедливими у розумінні пункту 4 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 6 Договору, про те, що представник лізингодавця та представник Заводу-виробника має право прийняти рішення про припинення гарантійних зобов'язань, якщо ним (уповноваженим представником) будуть виявлені і зафіксовані у гарантійному талоні (сервісній книжці) суттєві порушення конкретних вимог нормативно-технічної документації на предмет лізингу, які можуть призвести до передчасного виходу з ладу, є несправедливими у розумінні пункту 15 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 8 Договору, про те, що сторони погодилися, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладення даного Договору, може змінюватися у випадку зміни обмінного курсу долара до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця, не відповідає приписам частини другої статті 524 ЦК України, і є несправедливими у розумінні пункту 13 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 9 Договору, про можливість збільшення лізингодавцем вартості предмета лізингу після укладення договору, є несправедливими у розумінні пункту 13 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 9 Договору, про те, що кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: - Адміністративний платіж; - Авансовий платіж; - Комісія за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4. ст. 9 даного Договору, або різниця до сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст. 9 даного Договору, є несправедливими у розумінні пунктів 10, 16 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 11 Договору, про те, що після завершення строку лізингу за даним Договором, лізингоодержувач придбаває предмет лізингу у лізингодавця за викупною вартістю, що буде визначена лізингодавцем з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за Договором, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Договором, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за договором, купівельна ціна предмету лізинга буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем, є несправедливими у розумінні пунктів 3, 14 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 11 Договору, про те, що перехід права на предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору купівлі-продажу, є несправедливим у розумінні пункту 10 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 12 Договору, про те, що лізингоодержувачу, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7, та не отримав транспортний засіб, маючи право розірвати даний договір, повертається лише шістдесят відсотків від сплаченого авансового платежу, а сорок відсотків лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору та не повертає так званий "адміністративний платіж", є несправедливими у розумінні пунктів 4, 5, 6 та 7 частини третьої статті 18 цього Закону.

Положення, передбачені статтею 16 Договору, про те, що лізингодавець підтверджує, що на момент укладення даного Договору або на момент передачі предмета лізингу останній нікому не проданий, на нього відсутні права третіх осіб, судових спорів по ньому не існує, є несправедливими у розумінні пунктів 12, 14 частини третьої статті 18 цього Закону. Такі положення створюють ілюзію існування речі, визначеної індивідуальними ознаками у розумінні ст. 184 ЦК України, яка підлягає передачі лізингоодержувачу, вже на час вчинення 19 березня 2016 року сторонами самого правочину. Те, що до договору не були внесені тільки їй властиві ознаки, що вирізняють таку річ з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, вказує на безпідставне надання можливості лізингодавцю в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, і визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що маються всі правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору №003204 фінансового лізингу, укладеного 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", та в частині стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ідентифікаційний код 39706238) на користь ОСОБА_1 43000 гривень 00 копійок в порядку повернення одержаного у натурі за недійсним договором.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні вимоги про стягнення 430 грн. комісії за прийом платежу згідно тарифу банку, суд виходив з того, що позивач не довів одержання їх відповідачем на виконання оскаржуваного правочину, так само як не довів, що такий платіж може бути віднесений до збитків, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 546,09 грн. на відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 169, 209, 214, 215, 224 - 226, 228, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №003204 фінансового лізингу, укладений 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО".

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ідентифікаційний код 39706238) на користь ОСОБА_1 (нкпп - НОМЕР_1) 43000 (сорок три тисячі) гривень 00 копійок в порядку повернення одержаного у натурі за недійсним договором.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ідентифікаційний код 39706238) на користь ОСОБА_1 (нкпп - НОМЕР_1) 546,09 грн. на відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеній частині позову.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження дане рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, тобто після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Царичанського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_3