Ухвала

від 13.04.2017 по справі 569/12543/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Боймиструка С.В., Шимків С.С. ,

секретар судового засідання Шептицька С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ " Дельта Банк ",

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки: будівлю складу ПММ літ. П-1 загальною площею 490,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку загальною площею 0,3405 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для реконструкції складу паливно-мастильних матеріалів під гаражно-складські, виробничо-ремонтні та офісні приміщені, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі вказаного майна у власність ПАТ " Дельта Банк ", в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № К-2003880 від 16 грудня 2010 року, розмір якої, станом на 14 серпня 2015 року, становить 1062625, 59 грн.

Провадження № 22-ц/787/ 617 /2017 Головуючий у 1 інстанції : Рудика Л.Д. Доповідач : Григоренко М.П.

Не погодившись із вказаним рішенням, вважаючи його незаконним, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ФОП ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання перед Банком за кредитним договором №К-2003880 від 16.12.2010 року, у зв'язку з чим у нього утворилася кредитна заборгованість станом на 14.08.2015 року в розмірі 1062625,59 грн.

Факт наявності кредитної заборгованості відповідачем не заперечується.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 16.12.2010 року за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку ПАТ „Дельта Банк" нерухоме майно (будівлю складу та земельну ділянку).

Позивач має право в рахунок виконання основного зобов'язання, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність в порядку передбаченому ст.ст. 36, 37 Закону України „Про іпотеку", а тому позов ПАТ „Дельта Банк" до ОСОБА_2 є правомірним і таким, що відповідає вимогам Кредитного та Іпотечного договорів та вимогам чинного законодавства України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення судом не визначено суми заборгованості на дату його прийняття, оскільки з дня подачі позову (25.08.2015р.) заборгованість за кредитним договором № 2003880 від 16.12.2010 року ні позичальником, ні іпотекодавцем на час винесення судового рішення не погашена і становить набагато більшу суму ніж заявлено в позовній заяві.

Суд першої інстанції не врахував, що звернення стягнення на предмет іпотеки є законним правом іпотекодержателя, і відмовивши у задоволенні цих вимог, фактично позбавив позивача такого права.

Вважає, що існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю, оскільки такий спосіб захисту передбачений умовами іпотечного договору (п.п. 4.1.11, 7.2, 7.3, 7.4).

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на предмет іпотеки, витрати понесені на розгляд справи покласти на відповідача.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Штогрін В.С. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Штогрін В.С. просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони у даній справі при укладені іпотечного договору визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, а Законом України Про іпотеку не передбачено визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

При цьому, своє рішення суд першої інстанції прийняв із урахуванням правових позицій викладених в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року в справі №6-1243цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15.

Колегія суддів погоджується із висновками оскаржуваного рішення і вважає, що доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність цих висновків, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Усуваючи розбіжності в застосуванні норм статей 526 та 1050 ЦК України, Верховний Суд України у постанові від 02 листопада 2016 року № 359/4092/15 вказав, що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку" , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

З матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що позивач намагався у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на цей предмет іпотеки, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : С.В. Боймиструк

С.С. Шимків