Постанова

від 03.04.2017 по справі 826/17474/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2017 року № 826/17474/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ "Гранд Афіш Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про касування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гранд Афіш Україна") звернулось до суду позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року №0001312205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 25 березня 2015 року №376/26-53-22-05-21/37203435 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Гранд Афіш Україна" (код за ЄДРПОУ 37203435) по взаємовідносинах з ТОВ "Простір Арт" за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, ТОВ "Дітрейд" за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, ТОВ "Уніпринт" за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року та ТОВ "Імпреза Полісервіс" за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року" є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що вказує на необґрунтованість та протиправність прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2015 року

у справі № 826/17474/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Проте, ухвалою від 06.12.2016 Вищий адміністративний суд України скасував у справі №826/17474/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 15.02.2017 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

Представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення по суті позову та наполягав на задоволенні позову. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Гранд Афіш Україна" (код за ЄДРПОУ 37203435) по взаємовідносинах з ТОВ "Простір Арт" за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, ТОВ "Дітрейд" за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, ТОВ "Уніпринт" за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року та ТОВ "Імпреза Полісервіс" за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт від 25 березня 2015 року №376/26-53-22-05-21/37203435 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 480 617, 00 грн., в тому числі за жовтень 2014 року на суму 239 377, 00 грн., за листопад 2014 року на 241 240, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року № 0001312205, яким ТОВ "Гранд Афіш Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 720 926, 00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 480 617, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 240 309, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: ТОВ Дітрейд купуючи товар реалізувало переважно послуги.

Проте співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної послуги.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Гранд Афіш Україна" (замовник) та ТОВ "Дітрейд" (виконавець) укладено договір від 01 вересня 2014 року №010914, предметом якого є виконання робіт з підготовки до друку, друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передача у власність поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання. Замовник зобов'язується надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких протягом жовтня та листопада 2014 року виконавець надав послуги з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовника, після друкарської обробки та пакування продукції, друку постерів паперових.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дітрейд" виписало позивачу податкові накладні від 31 жовтня 2014 року №№1582, 1583 та від 28 листопада 2014 року №№1787, 1788 на загальну суму 2 883 700,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 480 616,80 грн.

За виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошової кошти, що потверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Проте, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вище вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

З наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що таки акти містять види та період виконаних послуг, зокрема, друк постерів паперових 6х3 м 96300 м2, підготовка (адаптація) оригінал-макетів замовників, післядрукарська обробка та пакування продукції. Отже таки акти є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду копії господарських договорів, укладених із ПрАТ "МТС", ТОВ ДП "Селдіко", ТОВ "Лореаль Україна", ТОВ "ТіБіДоблюЕй Україна", ТОВ "Мастер Ед", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Сандора" та іншими суб'єктами господарювання, за якими позивач зобов'язався надати поліграфічні послуги та поставити рекламну продукцію, додатків до них, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують поставку позивачем товарів і послуг, та копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що основним видом діяльності позивача є друкування іншої продукції.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ "Дітрейд".

Викладений в акті перевірки висновок про відсутність ділової мети та безтоварність спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Дітрейд" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року №0001312205 є безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Дітрейд", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Гранд Афіш Україна" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року №0001312205 прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда