Рішення

від 10.04.2017 по справі 902/118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2017 р. Справа № 902/118/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (вул. О. Довбуша, 37, м. Київ, 02092)

до : Приватного підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" (вул. Ворошилова, 1а, с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436)

про стягнення 131105 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.03.2017р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.02.2016р.;

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.02.2016р.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" суми матеріальних збитків у розмірі 131 105,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування по території України №5 від 11.01.2016 р. в частині забезпечення доставки вантажу в повному обсязі та у цілому (неушкодженому) стані.

Ухвалою суду від 26.01.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/118/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2017 р. та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Розгляд справи ухвалами суду від 22.02.2017р., від 21.03.2017р. відкладався, у зв'язку із необхідністю в отриманні додаткових доказів. За клопотанням представників сторін, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

При розгляді справи 30.03.2017 р. судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10.04.2017р., з метою забезпечення сторонам можливості надати суду додаткові докази та пояснення.

15.02.2017 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву № 08-02/17 від 08.02.2017 р. за підписом директора ОСОБА_4, в якому останній заперечує проти позову посилаючись на наступне. Відповідач, згідно до підписаних заявок з позивачем, зобов'язався надати машину з державними номерами АМ 7205ВА/ВС 5085 ХТ, яка не прибула на адресу завантаження, натомість, за згодою позивача, без відома відповідача, вантаж був завантажений на прибулу машину з державними номерами АМ 7205 ВА/ВС 5085 ХР. Таким чином, вина відповідача полягає в не подачі зазначеної у заявці машини для перевезення, а не в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу. Окрім того, відповідач зауважує щодо оформлення ТТН № SE 455241 від 08.02.2016 р., в якій зазначено автомобільним перевізником під час перевезення - позивача, а також зазначає про відсутність відмітки про передачу права вимоги власником вантажу автомобільному перевізнику. Також відповідач зазначає про добровільне відшкодування ТОВ Сингента недоплаченої франшизи при виплаті страхового відшкодування.

На визначену судом дату з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві.

31.03.2017 р. від відповідача надійшло клопотання № 31-03-1/17 від 31.03.2017 р. про витребування доказів у поліції № 1 в Київському районі м. Полтава, а саме витяг з кримінального провадження № 12016100010001414 станом на 01.04.2017 р., докази знайдення та визнання винного у викраденні вантажу з машиною в рамках кримінального провадження.

Під час судового засідання представник позивача зауважив, що кримінальне провадження № 12016100010001414 не закінчено, а тому заперечує проти задоволення клопотання відповідача.

При розгляді вказаного клопотання суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, 24.01.2017 р. господарським судом Вінницької області було отримано позовну заяву. Визначений статтею Кодексу строк розгляду справи, із врахуванням його провадження на 15 днів, закінчується 10.04.2017 р..

Окрім того, слід зазначити, що предметом судового доказування в даній судовій справі є виконання зобов'язань за договором № 5 від 11.01.2016 р., у зв'язку із чим подане клопотання не узгоджується із приписами статті 34 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

При цьому суд зазначає, що сторона, у випадках визначених ст. 112 ГПК України, не позбавлена можливості звернутися до господарського суду із заявою про перегляд прийнятого ним судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

31.03.2017 р. від відповідача надійшло клопотання № 31-03/17-2 від 31.03.2017 р. про залучення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до участі у розгляді у справі в якості співвідповідача, у зв'язку із його зобов'язанням за договором № 0431 транспортного експедирування від 06.02.2016 р. поставити машину на завантаження.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача.

Суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Так, підставою позовних вимог є договір № 5 від 11.01.2016 р., який укладений між ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" та ПП "ВІТОКС-ТРАНС", а отже за виконання зобов'язань за вказаним договором мають відповідати його сторони. Так, ФОП ОСОБА_5 не є стороною договору, а отже не може відповідати за передбаченими умовами договору зобов'язаннями.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сингента (далі по тексту- замовник, власник вантажу) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ем Транс (виконавець) укладено договір № EMTR-11.12.13 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з предметом Договору Сторони домовилися, що в порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі, виконавець зобов'язується надати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконавцем надані послуги. Для надання послуг, виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому він залишається відповідальним перед замовником за порушення договору вказаними третіми особами в повному обсязі.

21.12.2015 р. додатковою угодою № 5 укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю Сингента та Товариством з обмеженою відповідальністю Ем Транс змінено орієнтовну загальну вартість послуг на 10000000 грн. в тому числі з ПДВ, а також продовжено дію договору до 30.01.2017 року.

22.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сингента та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" укладено додаткову угоду № 6 якою сторони домовилися внести зміни до Договору № EMTR-11.12.13 від 11.12.2013 р. та додатків до нього, замінивши назву Товариства з обмеженою відповідальністю Ем Транс на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО , у зв'язку із зміною назви останнього.

В межах виконання договору № EMTR-11.12.13 від 11.12.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (позивач, за договором замовник) та Приватним підприємством Вітокс-Транс (відповідач, за договором перевізник) укладено договір перевезення вантажів по території України № 5 від 11.01.2016р. (далі по тексту- Договір №5).

Згідно з предметом Договору № 5 Сторони домовилися, що перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений Замовником в заявці до Договору № 5, та видає його особі, уповноваженій Замовником на одержання вантажу в заявці.

Відповідно до п.2.1. Договору №5 перевезення вантажу перевізником відбувається у відповідності із умовами Заявки, що надається замовником на умовах п.п.2.2 2.3 Договору №5.

Відповідно до п.2.2. Заявка/Договір надається Замовником Перевізником в електронному вигляді на його електронну адресу, яка зазначається в розділі 10 Договору №5. Перевізник, який отримав таку Заявку/Договір повинен проаналізувати її, після чого повідомити замовника про наслідки такого розгляду (прийняття до виконання або відмову у прийнятті) в такому ж порядку (електронною поштою). Перевізник який прийняв умови Заявки/Договору повинен внести всі необхідні данні до неї, підписати, скріпити печаткою, після чого відсканувати та направити Замовнику. В свою чергу, замовник повинен також підписати Заявку/Договір, скріпити її печаткою і направити відскановану копію перевізнику.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 5 перевізник зобов'язується в обумовлений термін подати під навантаження в пункт подачі справний автотранспорт, який відповідає умовам Заявки, санітарним нормам та придатний для перевезення вантажу. При неможливості в обумовлений термін надати автотранспорт в пункт подачі, не пізніше ніж за 24 години інформувати про це замовника.

З метою забезпечення виконання умов договору № 5 від 11.01.2016р., 06 лютого 2016 року між Приватним підприємством Вітокс-Транс (за договором експедитор-замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (перевізник за договором № 0437) укладено договір №0437 Транспортного експедирування (далі по тексту Договір № 0437).

Згідно з предметом Договору № 0437 сторони домовилися, що в порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі перевізник за договором № 0437, бере на себе зобов'язання перевозити наданий йому замовником, вантаж в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, (далі - Т.З.) з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника (або іншій особі) на його одержання, та надати при цьому інші додатково передбачені цим Договором, Заявкою до нього послуги, а замовник зобов'язується після прийняття наданих послуг сплатити за них обумовлену плату.

Замовник виступає від імені, за дорученням та за рахунок свого Клієнта. Перевізник для виконання своїх зобов'язань по даному Договору виконує перевезення вантажів та гарантує що має всі необхідні ліцензії, дозволи та документи для безперешкодного виконання перевезень вантажів в повній відповідності з умовами даного Договору (п.1.2. Договору №0437).

Перевізник зобов'язаний надати у вказані в заявці строки під завантаження технічно справний Т.З. (п.2.2.4 Договору №0437).

Відповідно до п.2.2.2. Договору № 0437 перевізник зобов'язаний підтверджувати Заявку Замовника не пізніше ніж за 20 год. до дати завантаження, у якій вказати інформацію про водія та Т.З., який буде перевозити вантаж.

Відповідно до п.2.2.7 Договору № 0437 перевізник зобов'язаний бути присутнім при завантаженні та прийманні вантажу, розвантаженні і здачі вантажу (з моменту відкриття Т.З. і до моменту підписання документів в т.ч. акта про брак при складанні такого). Водій являється довіреною особою перевізника та виконує функцію експедитора.

На підставі договору №0437 від 06.02.2016р. приватним підприємством Вітокс-Транс (далі по тексту експедитор-замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі по тексту - експедитор-перевізник) укладено договір-заявку №175 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якому погодили істотні умови перевезення, а саме: маршрут перевезення Полтава - Обухів (Київська обл.); період перевезення 08.02.2016р.-09.02.2016р., транспортний засіб - РЕНО АМ 7205ВА/ВС5085ХТ, водій - ОСОБА_6, тел. водія НОМЕР_1(т.1 а.с.62).

08.02.2016р. на виконання умов договору № 5 позивач подав заявку №60/2016 на проведення перевезення вантажу (а.с.15)., в якій просив надати автомобільний транспорт марки РЕНО з державними номерами АМ 7205ВА і напівпричепа ВС5085ХР з водієм - ОСОБА_6. Зазначена заявка прийнята відповідачем, про що свідчить наявний підпис ОСОБА_7 та відтиск печатки.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає що вказана заявка була підписана у бухгалтера позивачем повторно, із внесенням своїх корективів щодо номера машини. Тоді як, завантаження вантажу мало відбутися відповідно до заявки №60/2016 від 08.02.2016р., в якій зазначено автомобільний транспорт марки РЕНО з державними номерами АМ 7205ВА і напівпричепа ВС5085ХТ з водієм - ОСОБА_6.

Під час судового засідання 10.04.2017 р. судом було з'ясовано, що відповідачем не вживалися заходи визначені ст. 202 Господарського кодексом України щодо наданої позивачем заявки № 60/2016 від 08.02.2016 р., яка є невід'ємною частиною договору, а отже у суду відсутні підстави для її віднесення до неналежних доказів.

Згідно товарно-транспортної накладної серії SE № 455241 від 08.02.2016р., водієм/експедитором ОСОБА_6 прийнято від постачальника ТОВ Сингента в пункті навантаження - м. Полтава, вул. Половка, 64 до перевезення автомобілем /напівпричіпом АМ7205ВА, ВС5085ХР в пункт розвантаження - м. Обухів, вул. Промислова, 20/2 вантаж (соняшник), на загальну суму з ПДВ 7353045,89 грн.. Зазначене також підтверджується видатковими накладними №0082100421 від 08.02.2016р., № НОМЕР_2 від 08.02.2016 р., № НОМЕР_3 від 08.02.2016 р.(а.с.22-24)

Відповідно до облікових карток № 112893695 від 14.02.2017р., № 72947596 від 23.09.2015р.(а.с. 134, 135) зазначені в ТТН транспортні засоби, на які було здійснення завантаження вантажу зареєстровані. Таким чином, встановлену фактичну наявність таких транспортних засобів.

Окрім того, слід зазначити про відсутність заперечень відносно номерного знаку сідлового тягача, як виду транспортного засобу, що приводиться до руху за допомогою двигуна, та є видом тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму - сідла. Заперечення відповідача стосуються напівпричіпа/рефрижератора, який не можливо привести до руху без сідлового тягача.

Докази спростування зазначених відомостей, а також щодо наявності транспортного засобу РЕНО з державними номерами ВС5085ХТ відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає належним доказом заявку №60/2016 від 08.02.2016р. з відомостями щодо транспортного засобу РЕНО АМ7205ВА, ВС5085ХР.

В обумовлений в договорі-заявці термін вантаж в кінцевий пункт призначення не прибув, місцезнаходження водія та транспортного засобу з вантажем на сьогоднішній день не відоме.

За ознаками ч.1 ст. 190 КК України було розпочато кримінальне провадження № 12016170020000533.

24.02.2016 р. ТОВ Сингента звернулось до позивача із претензією № 221/16 від 24.02.2016 р. про відшкодування збитків за Договором № EMTR-11.12.13, через втрату вантажу.

Зазначена претензія залишена позивачем без реагування.

На підставі письмової заяви від 28.07.2016 р. власника зниклого вантажу - ТОВ Сингента ПАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна складено страховий акт № 364811 та 06 вересня 2016 р. сплачено заявнику страхове відшкодування в повному обсязі, у розмірі 7 221 940,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5888 від 06.09.2016р..

Зазначені правовідносини обумовлені умовами Договору страхування № 300211789.15 від 30.10.2015р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Сингента (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна Так, відповідно до п.2.1 Договору, застраховано майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з перевезенням вантажу (всі товари та/або супутні товари та/або продукція будь-якого виду та опису, пов'язані з комерційною діяльністю Страхувальника) засобами наземного повітряного, залізничного, морського транспорту (включаючи навантаження, розвантаження, перевантаження, тимчасового зберігання) (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору франшиза становить 116 996,50 грн., що еквівалентно 5000,00дол. США..

В разі витоку, нестачі та втрати ваги, якою б не була причина, збиток підпадає під франшизу по втраті ваги/нестачі у розмірі 0,5% від вартості вантажу в одній відправці та/або в одному контейнері, але менше 116 996,50 грн., що еквівалентно 5 000,00 дол. США. (п.6.2. Договору № 300211789.15).

Згідно розрахунку страхової компанії, зазначеного ТОВ "Сингента" в уточненні № 655/16 від 08.09.2016р. до претензії, франшиза у розмірі 5 000,00 дол. США на дату настання страхового випадку за курсом продажу OANDA (ASK-AVG) становила 131 105,00 грн..

Вказаний розрахунок узгоджується із викладеним вище п.6.2 Договору № 300211789.15.

Таким чином, власнику товару не відшкодовано збитків у розмірі 131 105,00 грн., у зв'язку із чим, останній звернувся до позивача з уточненням до претензії № 655/16 від 08.09.2016 р. з вимогою про відшкодування суми невідшкодованих збитків.

На виконання вимог вказаної претензії позивачем перераховано на рахунок ТОВ Сингента 131 105,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 08.12.2016р. (а.с. 29)

В ході розгляду справи відповідач наголошував на тому, що вантажовідправником, в даному випадку завідувачем складу ОСОБА_8 проводилася перевірка оригінальних документів на машину і водія та звірка їх даних із Замовленням, результати такої перевірки відображено у Перевірочній картці придатності транспортного засобу до завантаження від 08.02.2016р. (а.с.179). Під час такої перевірки було встановлено невідповідність номерного знаку фактично прибулого транспортного засобу (АМ7205 ВА/ВС5085ХР) із вказаним у заявці (АМ7205 ВА/ВС5085ХТ). Проте позивачем, без відома відповідача, надано згоду на завантаження машини.

Окрім того, відповідач зазначав про відмову останньому ПрАТ СК Перша №1178/с від 11.11.2016р. у страховому відшкодуванні по страховому випадку, оскільки під час розслідування встановлено, що особа, яка підписувала договір і заявку від імені ФОП ОСОБА_5 не була ФОП ОСОБА_5, а тому у відповідача не було жодних договірних відносин і виконання перевезень.

Зазначена позиція відповідача спростовується наступним.

Як вбачається з договору № 5 від 11.01.2016р. про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, зазначений договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

В розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (зі змінами) визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Згідно п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або разових договорів (додаток 2).

Відповідно до п. 13.1, 13.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Умовами п.3.1.3. договору № 5 від 11.01.2016р. саме на перевізника (відповідач у справі) покладено обов'язок по перевірці правильності та надійності (кріплення вантажу і т.п.) навантаження на автотранспорт вантажу, відповідності записів в супровідних транспортних документах з реальною кількістю вантажу.

Як встановлено судом, відповідачем при виконанні договору № 5 від 11.01.2016р. укладено договір №0437 від 06.02.2016р. із ФОП ОСОБА_5, який в свою чергу уповноважив водія/експедитора ОСОБА_6 на перевезення вантажу.

Факт прийняття вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною серії SE № 455241 від 08.02.2016р. та видатковими накладними №0082100421 від 08.02.2016р., № НОМЕР_2 від 08.02.2016 р., № НОМЕР_3 від 08.02.2016 р.(а.с.22-24). Згідно яких, водієм/експедитором ОСОБА_6 прийнято від постачальника ТОВ Сингента в пункті навантаження - м. Полтава, вул. Половка, 64 до перевезення в пункт розвантаження - м. Обухів, вул. Промислова, 20/2 вантаж (соняшник), на загальну суму з ПДВ 7353045,89 грн..

Зазначене узгоджується з п.2.8 Договору № 5 від 11.01.2016р., відповідно до якого підтвердження факту надання послуг перевезення є належним чином оформлена ТТН (з оригіналом підпису та печатку вантажовідправника, підписом Водія Перевізника (при можливості з печаткою) та вантажоотримувача (на відповідному етапі), а також підпис водія Перевізника в вантажній декларації про прийняття вантажу.

Сторони домовилися, що дії водія Перевізника з підписання ТТН та вантажної декларації, а також інших документів, пов'язаних з перевезенням вантажу на умовах цього Договору, є ним схвалені, такими, що породжують юридичні наслідки, і не потребують відповідної довіреності (п.2.10 Договору №5).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Аналізуючи умови вищевказаного договору, суд дійшов висновку, що відповідач вважається таким, що прийняв вантаж відповідно до п. 2.9 Договору №5 про перевезення вантажів по території України від 11.01.2016 року.

Згідно ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

За приписами ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно с. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п. 3.1.7. Договору №5 Перевізник (відповідач по справі) зобов'язується прийняти на себе повну матеріальну відповідальність за збереження та охорону вантажу в ході перевезення, під час стоянок автотранспорту.

Відповідно до п.3.1.12. Договору №5 Перевізник (відповідач по справі) зобов'язаний своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення та передати його Вантажоотримувачу, згідно умов Заявки.

Перевізник (відповідач по справі) несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отриманням до моменту передачі вантажу Вантажоотримувачу (п 5.1.2. Договору).

За таких обставин, відповідач безпідставно посилається на необхідність покладення на позивача відповідальності за втрату вантажу, у зв'язку із його завантаженням у невідомий транспортний засіб.

Статтею 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено право замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Частинами 2 та 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо контролю за завантаженням вантажу на транспортний засіб ( 3.1.3 Договору), забезпечення збереження та охорони вантажу (п. 3.1.7 Договору) та його доставки вантажоотримувачу (п.3.1.6 Договору) призвело до втрати вантажу, тобто наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, завданими позивачу.

Також слід зазначити, що вищевикладені статті нормативно-правових актів, спростовують твердження відповідача щодо безпідставної виплати позивачем власнику вантажу - ТОВ Сингента суми збитків. Оскільки позивачем порушено зобов'язання по виконанню п. 3.2.3. та п. 3.2.5. Договору ЕМTR-11.12.13 від 11.12.2013р., відповідно до яких останній мав забезпечити транспортування вантажу до місця його призначення та видачу вантажу його отримувачу, а також забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пунктів призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

В свою чергу, пунктом 5.1.2 Договору № 5 від 11.01.2016р. передбачений обов'язок перевізника (відповідача по справі) відшкодувати повну суму нестачі або вартість пошкодженого, зіпсованого вантажу, в разі його втрати, пошкодження або псування. Перевізник (відповідач по справі) оплачує Замовнику (позивачу по справі) різницю між сумами нестачі або вартості пошкодженого вантажу та відшкодованої суми страховою компанією на користь замовника, тобто франшизу. Оплата згідно цього пункту здійснюється Перевізником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Замовника в термін 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури або претензії.

Поняття "франшиза" міститься у ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем завданих позивачу збитків в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 131 105,00 грн. збитків, понесених внаслідок невиконання зобов'язання по договору № 5 від 11.01.2016 р. про перевезення вантажів по території України, є обґрунтованою.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а заперечення останнього спростовуються наведеним вище.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції з 01.01.2017 р.) за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено 1,967,00 грн. судового збору, водночас, виходячи з предмету позову, розмір судового збору становить 1966,58 грн..

З урахуванням наведеного позивачем зайво сплачено 0,42 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ВІТОКС-ТРАНС (вул. Ворошилова, 1а, с.Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436, код ЄДРПОУ 32784131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (вул. О.Довбуша, 37, м. Київ, 02092, код ЄДРПОУ 37292656) 131 105,00 (сто тридцять одну тисячу сто п'ять ) грн. - суми матеріальних збитків та 1 966,58 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість) грн. 58 коп. - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 квітня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи