Постанова

від 07.08.2017 по справі 902/118/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року Справа № 902/118/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3

третьої особи: ФОП ОСОБА_4, представник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" від 03.05.2017р. на рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.17р. у справі № 902/118/17 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО"

до відповідача ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Фізична особа підприємець - ОСОБА_4

про стягнення 131 105 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.04.2017р. у справі №902/118/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" до ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" про стягнення 131 105,00грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 131 105,00грн. - суми матеріальних збитків та 1 966,58 грн. - витрат на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо контролю за завантаженням вантажу на транспортний засіб, забезпечення збереження та охорони вантажу та його доставки вантажоотримувачу призвело до втрати вантажу. Норми чинного законодавства, спростовують твердження відповідача щодо безпідставної виплати позивачем власнику вантажу - ТОВ "Сингента" суми збитків. В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем завданих позивачу збитків в повному обсязі. Заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 131 105,00грн. збитків, понесених внаслідок невиконання зобов'язання по договору №5 від 11.01.2016р. є обґрунтованою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ВІТОКС-ТРАНС" звернулося до суду з апеляційною скаргою від 03.05.2017р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.2017р. та на розсуд суду або відправити справу на доопрацювання до господарського суду Вінницької області або прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача сплачене скаржником державне мито за розгляд апеляційної скарги згідно квитанції про сплату судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не повністю з'ясовано обставини справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, та не прийняті до уваги окремі докази, зокрема витяги з кримінальних проваджень та відповіді поліції №1 в Київському районі м. Полтава, якими підтверджується проведення слідчих дій щодо викрадення машини з вантажем, яка є об'єктом даної судової справи та підтверджує невинність відповідача, що в результаті призвело до прийняття неправильного рішення, та визнання винним особи, винуватість якої не доведена та не підтверджена Також, судом відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про залучення до справи перевізника ФОП ОСОБА_4, який безпосереднього зобов'язався перевести вантаж, а позивач і відповідач є експедиційними компаніями - посередниками. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції помилково, при прийнятті рішення, взяв за основу типові рішення, які приймаються судами при типових справах не доставки вантажів під час автомобільних перевезень і визначення вини експедитора/перевізника, який відповідальний за перевезення прийнятого вантажу, але дана справа №902/118/17 є нетиповою, оскільки в даній справі присутні шахрайські дії та сплановане викрадення вантажу, що підтверджують документи (листи, витяги) з правоохоронних органів (наявні в матеріалах справи), тому до закінчення слідства та вироку суду про знайдення та визнання винним особи, встановити ступінь вини і причетність позивача чи відповідача неправомірно, так як законодавством покладені дані обов'язки на правоохоронні органи. А отже, визнання винним по даній справі відповідача є неправомірним. Згідно показів в матеріалах справи, відповідач не взяв до перевезення вантаж, так як позивач завантажив іншу машину, не ту що зобов'язався дати відповідач та яка вказана в заявках. Проведення правоохоронними органами слідчих дій в рамках кримінального провадження по зниклій машині з вантажем залишено судом поза увагою. При цьому, в даному випадку викрадення вантажу сталося не через невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а через обставини на які останній не міг вплинути та відвернути. Так, викрадення вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Разом з тим, суд не взяв до уваги той факт, що важливою умовою для настання відповідальності являється вина та факт порушення умови договору, внаслідок чого завдаються збитки, відшкодування яких покладається на винну сторону. Апелянт зазначає, що він порушив умови договору в частині не подачі машини на завантаження, так як з матеріалів справи чітко видно, що відповідач зобов'язався подати машину з д.н.з. AM 7205 ВА/ВС 5085 XT, а по факту була завантажена машина з д.н.з AM 7205 ВА/ВС 5085 ХР, про виявлення невідповідності в номерах на місці завантаження і отримання згоди на завантаження машини з іншими номерами чітко вказано в пояснювальній записці завідувача складом і в перевірочній картці придатності транспортного засобу до завантаження від 08.02.2016р. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим. Суд визнав завантаження машини з іншими номера (AM 7205 ВА/ВС 5085 ХР) як помилка в номерах обґрунтовуючи тим, що відповідач ніяк документально не заперечив підписаний варіант заявки обманним шляхом позивача, що є неправомірним та суперечить наявним у матеріалах справи доказам. Скаржник зазначає, що позивачем було виявлено невідповідність прибулої машини та зафіксовано відповідний факт та всупереч цьому позивач надав згоду на завантаження такої машини без відома відповідача. Апелянт стверджує, що позивач або халатно віднісся до методів безпеки, або працівники позивача були задіяні у викраденні вантажу. Суд у рішення помилково вказав, що відповідач не виконав умови договору щодо контролю за завантаженням вантажу на ТЗ та забезпечення збереження та охорони вантажу. Так, судом вказано, що заявка відповідачем належним чином прийнята та підтверджена, про свідчить підпис ОСОБА_7 та відтиск печатки, але останній не є працівником відповідача. В оскаржуваному рішенні судом не вказано, що згідно відповіді інформаційного центру, власником завантаженої позивачем на власний розсуд машини державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_8 і ніякого відношення до ФОП ОСОБА_4 немає. При цьому, суд неправильно трактує участь ФОП ОСОБА_4 і вважає його не стороною у даному процесі перевезення, хоча так як згідно матеріалів справи машина державний номер була власністю відповідача, а залучена на основі договору з ФОП ОСОБА_4, тому в даному випадку ФОП ОСОБА_4 є безпосередній перевізником у даній справі. За наведених обставин, апелянт вважає, що рішення поспішно та з неповним розумінням справи.

У додаткових пояснення по даній справі (від 11.07.2017р., 01.08.2017р., 07.08.2017р.) відповідач (апелянт) просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити у позові, з підстав викладених у поясненнях.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. у справі №902/118/17, зокрема, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Позивач та третя особа не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ем Транс" (виконавець) укладено договір №EMTR-11.12.13 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно розділу 1 якого в порядку та на умовах, зазначених у договорі, виконавець на підставі завдань замовника, узгоджених і затверджених сторонами зобов'язується надати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до вимог чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в галузі перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та міжнародному сполученні, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконавцем надані послуги. Для надання послуг, виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому він залишається відповідальним перед замовником за порушення договору вказаними третіми особами в повному обсязі (а.с. 16-19, т.І).

Додатковою угодою №5 від 21.12.2015р. до договору №EMTR-11.12.13 від 11.12.2013р. сторони ТОВ "Сингента" та ТОВ "Ем Транс" змінили орієнтовну загальну вартість послуг на 10000000 грн. в тому числі з ПДВ, а також продовжили дію договору до 30.01.2017 року (а.с.151, т.І).

22.12.2015р. ТОВ "Сингента" та ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" укладено додаткову угоду №6, якою сторони домовилися внести зміни до договору №EMTR-11.12.13 від 11.12.2013 р. та додатків до нього, замінивши назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Транс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО", у зв'язку із зміною назви останнього (а.с. 90, т.І).

В подальшому для виконання договору №EMTR-11.12.13 від 11.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (замовник) та ОСОБА_6 підприємством "ВІТОКС-ТРАНС" (експедитор) 11.01.2016р. укладено договір №5 транспортно-експедиторського обслуговування по території України (а.с. 11-14, т.І). В подальшому по тексту даної постанови для зручності розуміння також - Договір №5 ТЕО.

Згідно пункту 1.1 Договору №5 ТЕО експедитор за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений замовником в заявці до договору, та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу в заявці.

Пунктом 2.1 Договору №5 ТЕО визначено, що організація перевезення вантажу експедитором відбувається у відповідності із умовами Заявки, що надається замовником на умовах п.п.2.2 2.3 Договору №5 ТЕО і є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 2.2. заявка/договір надається замовником експедитору в електронному вигляді на його електронну адресу, яка зазначається в розділі 10 цього договору. Експедитор, який отримав таку Заявку/Договір повинен проаналізувати її, після чого повідомити замовника про наслідки такого розгляду (прийняття до виконання або відмову у прийнятті) в такому ж порядку (електронною поштою). Експедитор який прийняв умови заявки/договору повинен внести всі необхідні данні до неї, підписати, скріпити печаткою, після чого відсканувати та направити замовнику. В свою чергу, замовник повинен також підписати заявку/договір, скріпити її печаткою і направити відскановану копію експедитору.

Згідно пункту 3.1.1 Договору №5 ТЕО перевізник зобов'язується в обумовлений термін подати під навантаження в пункт подачі справний автотранспорт, який відповідає умовам Заявки, санітарним нормам та придатний для перевезення вантажу. При неможливості в обумовлений термін забезпечити подачу автотранспорту в пункт призначення інформувати про це замовника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи також наявний договір №5 перевезення вантажів по території України від 11.01.2016р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (замовник) та ОСОБА_6 підприємством "ВІТОКС-ТРАНС" (перевізник) (а.с. 54-58, т.І). В подальшому по тексту даної постанови для зручності розуміння та уникнення ототожнення правовідносин із Договором №5 ТЕО також - Договір №5 Перевезення.

Оригінал даного договору надавався відповідачем для огляду в судовому засіданні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, а копія його долучена до матеріалів справи. В суді апеляційної інстанції представники апелянта не заперечили про існування договору №5 перевезення вантажів по території України від 11.01.2016р.

Так, даним Договором №5 Перевезення сторони домовилися, що перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений Замовником в заявці до договору, та видає його особі, уповноваженій Замовником на одержання вантажу в заявці (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 2.1. вказаного Договору №5 Перевезення перевезення вантажу перевізником відбувається у відповідності із умовами Заявки, що надається замовником на умовах п.п.2.2 2.3 договору.

Пунктом 2.2 даного договору визначено, що заявка/договір надається замовником перевізником в електронному вигляді на його електронну адресу, яка зазначається в розділі 10 Договору №5 Перевезення. Перевізник, який отримав таку Заявку/Договір повинен проаналізувати її, після чого повідомити замовника про наслідки такого розгляду (прийняття до виконання або відмову у прийнятті) в такому ж порядку (електронною поштою). Перевізник який прийняв умови Заявки/Договору повинен внести всі необхідні данні до неї, підписати, скріпити печаткою, після чого відсканувати та направити Замовнику. В свою чергу, замовник повинен також підписати Заявку/Договір, скріпити її печаткою і направити відскановану копію перевізнику.

Згідно пункту 3.1.1 Договору №5 Перевезення перевізник зобов'язується в обумовлений термін подати під навантаження в пункт подачі справний автотранспорт, який відповідає умовам Заявки, санітарним нормам та придатний для перевезення вантажу. При неможливості в обумовлений термін надати автотранспорт в пункт подачі, не пізніше ніж за 24 години інформувати про це замовника.

З аналізу положень вказаних Договору №5 ТЕО від 11.01.2016р. та Договору №5 Перевезення вбачається, що сторонами договору в обох випадках передбачено однакові за змістом:

- умови та порядок щодо здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- права та обов'язки замовника та перевізника/експедитора під час виконання своїх обов'язків згідно умов вказаних договорів та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання сторонами умов передбачених договорами №5 від 11.01.2016р. транспортно-експедиторського обслуговування по території України та перевезення вантажів по території України.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідач на момент виникнення правовідносин як по Договору №5 ТЕО так і по Договору №5 Перевезення не міг виконати перевезення власними силами та засобами, оскільки усі його власні транспортні засоби були задіяні у інших правовідносинах перевезення, і у місці завантаження (м.Полтава) вантажу були відсутні, у тому числі і на день завантаження (09.02.16р.).

За цих обставин логіст ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" ОСОБА_3 (у даній справі вона також є представником відповідача) 06.02.16р. звернулася до пошукового Інтернет ресурсу - Транспортно інформаційного серверу Ларді-транс.ком (https://lardi-trans.com) з метою пошуку перевізника вантажу.

В цей же день (06 лютого 2016 року) за допомогою електронного зв'язку між ОСОБА_6 підприємством "ВІТОКС-ТРАНС" (експедитор-замовник) та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №0437 Транспортного експедирування (а.с. 59-61, т.І).

Такі пояснення представника ОСОБА_3 не суперечать, а навіть співпадають, із обставинами, які викладені нею у Доповідній записці на ім'я директора ПП "ВІТОКС-ТРАНС" від 12.02.16р. (а.с. 74, т.І).

Згідно предмету договору №0437 (неякісна сканкопія якого знаходиться у матеріалах справи), в порядку та на умовах, визначених цим Договором (перевізник) бере на себе зобов'язання перевозити наданий йому замовником, вантаж в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, (далі - Т.З.) з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника (або іншій особі) на його одержання, та надати при цьому інші додатково передбачені цим Договором, Заявкою до нього послуги, а замовник зобов'язується після прийняття наданих послуг сплатити за них обумовлену плату (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору №0437 замовник виступає від імені, за дорученням та за рахунок свого Клієнта. Перевізник для виконання своїх зобов'язань по даному Договору виконує перевезення вантажів та гарантує що має всі необхідні ліцензії, дозволи та документи для безперешкодного виконання перевезень вантажів в повній відповідності з умовами даного договору.

Перевізник зобов'язаний надати у вказані в заявці строки під завантаження технічно справний Т.З. (транспортний засіб) (пункт 2.2.4 договору №0437).

Пунктом 2.2.2. договору №0437 передбачено, що перевізник зобов'язаний підтверджувати заявку замовника не пізніше ніж за 20 год. до дати завантаження, у якій вказати інформацію про водія та Т.З., який буде перевозити вантаж.

Згідно пункту 2.2.7 договору №0437 перевізник зобов'язаний бути присутнім при завантаженні та прийманні вантажу, розвантаженні і здачі вантажу (з моменту відкриття Т.З. і до моменту підписання документів в т.ч. акта про брак при складанні такого). Водій являється довіреною особою перевізника та виконує функцію експедитора.

В подальшому, на підставі договору №0437 від 06.02.2016р. ПП "ВІТОКС-ТРАНС" (експедитор-замовник) та ФОП ОСОБА_4 укладено договір-заявку №175 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якому погодили істотні умови перевезення, а саме: маршрут перевезення Полтава - Обухів (Київська обл.); період перевезення 08.02.2016р.-09.02.2016р., транспортний засіб - РЕНО АМ 7205ВА/ВС5085ХТ, водій - ОСОБА_9, тел. водія НОМЕР_2 (а.с.62, т.І).

Поряд з тим у матеріалах справи наявні дозвільні та реєстраційні документи на фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (а.с.142-144, 178, т.І) та його пояснення (а.с.177, т.І), що жодних договорів із ПП "ВІТОКС-ТРАНС" не укладав, автомобіль НОМЕР_3 / ВС 5085 ХТ у власності чи оренді йому не належав та не належить; водій ОСОБА_10 ніколи у нього не працював і не працює. Жодних вантажів у м.Полтава не отримував.

Рівненським апеляційним господарським судом до участі у справі залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4, як фізична особа - підприємець, заперечив про наявність будь-яких правовідносин з приводу перевезення вантажу насіння соняшника за маршрутом м.Полтава - м.Обухів Київської області 08.02.16р. Ніяких договорів перевезення із ПП "ВІТОКС-ТРАНС" ніколи не укладав.

Про ПП "ВІТОКС-ТРАНС" дізнався лише після того, як побачив у своїй електронній скриньці лист від ОСОБА_3, яка просила зателефонувати на її мобільний номер телефону.

Після спілкування по мобільному телефону з приводу перевезення насіння соняшника за маршрутом м.Полтава - м.Обухів (отримавши інформацію саме від ОСОБА_3, що вона такі послуги замовляла саме через Інтернет ресурс: Транспортно-інформаційний сервер Ларді-транс.ком (https://lardi-trans.com)) та його недоставки за вказаною кінцевою адресою вантажоотримувача намагався увійти у свій особистий кабінет, який зареєстрований на цьому ж Інтернет ресурсі.

Особистий кабінет, як з'ясувалося за допомогою фахівців із системного адміністрування комп'ютерної техніки, був зламаний, змінені паролі та умови доступу до особистого кабінету.

Натомість від імені ФОП ОСОБА_4 як у межах України так і поза межами (оскільки ОСОБА_4 є членом ОСОБА_1) були розміщені оголошення та інформація про здійснення транспортних перевезень не його транспортом та не його водіями.

За допомогою фахівців у комп'ютерній сфері був відновлений особистий кабінет ФОП ОСОБА_4, а інформація, яка розміщена від його імені невідомими особами, була заблокована та у подальшому видалена.

Одночасно фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до УНП у Житомирській області з приводу вказаного злочину. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, яке на сьогоднішній день триває.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зазначив, що автомобіля (сідельного тягача) та напівпричепа із таким державними номерними знаками (АМ 7205 ВА / ВС 5085 ХТ) у його власності ніколи не було. Надав суду апеляційної інстанції перелік транспортних засобів, які перебувають у його власності. Зазначив, що така кількість транспортних засобів забезпечує у повному обсязі договірні правовідносини в галузі перевезення вантажів як у межах України так і поза її межами. Не має необхідності додатково орендувати у третіх осіб транспортні засоби.

Також пояснив суду, що особа - ОСОБА_10 ніколи у нього не працював, він його не знає.

Відтак вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, коли в оспорюваному рішенні визнав встановленим факт наявності правовідносин між ним - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПП "ВІТОКС-ТРАНС".

ФОП ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 заявили усне клопотання про виключення із мотивувальної частини такого факту. Вважають, що до даних обставин слід застосовувати термін "нібито ФОП ОСОБА_4В." або "невідома особа від імені ФОП ОСОБА_4 (експедитор-перевізник)".

08.02.2016р. на виконання умов договору №5 транспортно-експедиторського обслуговування по території України від 11.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" подав заявку №60/2016 на проведення перевезення вантажу (додаток № 1 до договору №5 від 11.01.2016р.) (а.с.15, т.І), в якій просив надати автомобільний транспорт марки РЕНО з державними номерами АМ 7205ВА і напівпричепа ВС5085ХР з водієм - ОСОБА_9. Зазначена заявка прийнята відповідачем, про що свідчить наявний підпис ОСОБА_7 та відтиск печатки.

ПП "ВІТОКС-ТРАНС" ж у своїх усних та письмових пояснення під час розгляду даного спору неодноразово зазначав, що вказана заявка була підписана у бухгалтера ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" повторно, із внесенням своїх корективів щодо номера машини. Тоді як, завантаження вантажу мало відбутися відповідно до заявки №60/2016 від 08.02.2016р., в якій зазначено автомобільний транспорт марки РЕНО з державними номерами АМ 7205ВА і напівпричепа ВС5085ХТ з водієм - ОСОБА_9.

Разом з тим, вказана заявка № 60/2016 від 08.02.2016р. є невід'ємною частиною договору, та була прийнята сторонами у даній справі.

Так, згідно товарно-транспортної накладної серії SE №455241 від 08.02.2016р., водієм/експедитором ОСОБА_9 прийнято від постачальника ТОВ "Сингента" в пункті навантаження - м.Полтава, вул. Половка, 64 до перевезення автомобілем /напівпричіпом АМ7205ВА, ВС5085ХР в пункт розвантаження - м. Обухів, вул. Промислова, 20/2 вантаж (соняшник), на загальну суму з ПДВ 7353045,89 грн. Вказане підтверджується також видатковими накладними №0082100421 від 08.02.2016р., №0082100422 від 08.02.2016р., №0082100423 від 08.02.2016 р.(а.с.22-24, т.І)

Відповідно до облікових карток №112893695 від 14.02.2017р., №72947596 від 23.09.2015р. (а.с.134, 135, т.І) зазначені в ТТН транспортні засоби, на які було здійснення завантаження вантажу зареєстровані. Таким чином, встановлену фактичну наявність таких транспортних засобів.

Разом з тим, як правильно встановлено та зазначено судом першої інстанції, що під час розгляду даного спору були відсутні заперечення відносно номерного знаку сідлового тягача, як виду транспортного засобу, що приводиться до руху за допомогою двигуна, та є видом тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму - сідла. Заперечення відповідача стосуються напівпричіпа/рефрижератора, який не можливо привести до руху без сідлового тягача.

Докази спростування зазначених відомостей, а також щодо наявності транспортного засобу РЕНО з державними номерами ВС5085ХТ відповідачем не надано.

Отже, заявка №60/2016 від 08.02.2016р. з відомостями щодо транспортного засобу РЕНО АМ7205ВА, ВС5085ХР правомірно розцінена як належний та допустимий доказ у справі.

Судом першої та апеляційної інстанції також встановлено, що в обумовлений в договорі-заявці термін вантаж в кінцевий пункт призначення не прибув, місцезнаходження водія та транспортного засобу з вантажем на сьогоднішній день не відоме.

За ознаками частини 1 статті 190 КК України було розпочато кримінальне провадження №12016170020000533.

Так, 24.02.2016р. ТОВ "Сингента" звернулось до ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" із претензією №221/16 від 24.02.2016р. про відшкодування збитків за договором № EMTR-11.12.13, через втрату вантажу на загальну суму 7353045,89грн. (а.с. 25-26, т.І). Вказана претензія залишена ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" без відповіді та виконання.

У свою чергу, 29.02.2016р. ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" направило на адресу ПП "ВІТОКС-ТРАНС" претензію про відшкодування матеріальних збитків № 01-03/137, в якій зазначило, що враховуючи договір №5 транспортно-експедиторського обслуговування по території України від 11.06.2016р. та заявку 08.02.2016р. №60/2016, ПП "ВІТОКС-ТРАНС" як експедитор зобов'язувався перевезти вантаж на загальну суму 7353045,89грн. Однак, переданий до перевезення вантаж не був доставлений до місця розвантаження взагалі, а тому є всі підстави вважати, що вантаж був повністю втрачений в ході його перевезення. В зв'язку із втратою вантажу, матеріальний збиток, що заподіяний експедитором неналежним виконанням своїх зобов'язань, становить 7353045,89грн. і підлягає відшкодуванню останнім у порядку встановленим договором. Керуючись статтею 224 ГК України, 5,6 ГПК України ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" у претензії пропонує підприємству відшкодувати матеріальний збиток шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 7353045,89грн. на р/р товариства (а.с. 27, т.І).

11.03.2017р. ПП "ВІТОКС-ТРАНС" у листі №11-03/16 надало ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" відповідь на вказану претензію про відшкодування матеріальних збитків 7353045,89грн.

Так, підприємство зазначило, що дана претензія суперечить вимогам пункту 16.13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, пункту 164 "Про статут автомобільного транспорту УРСР", статті 6 ГПК України, та не може бути розглянута по суті та підлягає поверненню. Після отримання претензії, що відповідає вимогам діючого законодавства України, ПП "ВІТОКС-ТРАНС" готове розглянути претензію по суті (а.с. 75, т.І).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (страхувальник) та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" укладено договір страхування №300211789.15 згідно пункту 2.1 якого, застраховано майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з перевезенням вантажу (всі товари та/або супутні товари та/або продукція будь-якого виду та опису, пов'язані з комерційною діяльністю Страхувальника) засобами наземного повітряного, залізничного, морського транспорту (включаючи навантаження, розвантаження, перевантаження, тимчасового зберігання) (а.с. 110-119, т.І).

Розділом 6 договору страхування №300211789.15 сторонами визначено франшизу (безумовну). При настанні збитків страхового відшкодування за кожним страховим випадком віднімаються такі суми: 116 996,50 грн., що еквівалентно 5000,00дол. США. (пункт 6.1 договору страхування).

Згідно пункту 6.2 договору страхування №300211789.15 у разі витоку, нестачі та втрати ваги, якою б не була причина, збиток підпадає під франшизу по втраті ваги/нестачі у розмірі 0,5% від вартості вантажу в одній відправці та/або в одному контейнері, але менше 116 996,50грн., що еквівалентно 5000,00 дол. США.

Так, на підставі письмової заяви від 28.07.2016р. власника зниклого вантажу - ТОВ "Сингента", ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" складено страховий акт №364811 (а.с. 120, т.І) та 06 вересня 2016 р. сплачено заявнику страхове відшкодування в повному обсязі, у розмірі 7 221 940,89грн., що підтверджується платіжним дорученням №5888 від 06.09.2016р. (а.с. 28, т.І).

У страховому акті №364811 серед іншого також зазначено, що сума страхового відшкодування, дорівнює сумі збитку з вирахуванням встановленої договором франшизи в розмірі 131 105,00грн. (а.с. 120, т.І). Наведені розрахунки страхової компанії відповідають зазначеним умовам договору страхування №300211789.15.

З огляду на зазначені обставини ТОВ "Сингента" 08.09.2016р. направила на адресу ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" уточнення №655/16 до претензії від 24.02.2016р., в якому зазначило, що згідно розрахунку страхової компанії, після здійснення останньою страхового платежу на користь ТОВ "Сингента" у розмірі 7 221 940,89грн., сума непокритих збитків (франшиза) страховкою становить 131105,00грн. Розрахунок вказаної суми здійснений страховою компанією на підставі пунктів 6.1, 6.2, 13.1 договору страхування №300211789.15 від 30.10.2015р. (131 105,00 грн., що еквівалентно 5000,00 дол. США на дату настання страхового випадку за курсом продажу OANDA (ASK-AVG)) (а.с. 155-156, т.І). В уточненні товариство просило ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" сплатити суму збитків за договором через нестачу товару у розмірі 131 105,00 грн. до 20.09.2016р.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вимог вказаної претензії ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" перерахувало на рахунок ТОВ "Сингента" 131 105,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 08.12.2016р. (а.с. 29, 154, т.І).

За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" суми матеріальних збитків у розмірі 131 105,00грн. (а.с. 3-7, т.І). В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено неналежне виконанням ПП "ВІТОКС-ТРАНС" (відповідачем) своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування по території України №5 від 11.01.2016р. в частині забезпечення доставки вантажу в повному обсязі та у цілому (неушкодженому) стані.

Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини, що виникли між сторонами даного спору є відносинами - за договором транспортно-експедиторського обслуговування по території України.

Згідно статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Частинами 1, 3 статті 929 ЦК України та статтею 316 ГК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться у статті 909 ЦК України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (частини 3,4 статті 909 ЦК України).

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 (змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

Пунктом 13.1 Правил перевезень вантажів передбачено, що перевізник здає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як зазначалося вище у даній постанові, умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування по території України, який є тотожним договору №5 від 11.01.2016р. перевезення вантажів по території України експедитор/перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений замовником в заявці до договору, та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу в заявці. Організація перевезення вантажу експедитором відбувається у відповідності із умовами Заявки, що надається замовником на умовах п.п.2.2 2.3 Договору №5 і є невід'ємною його частиною (пункти 1.1, 2.1 договорів).

Так, розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (зі змінами) визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або разових договорів (додаток 2).

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Умовами пунктів 3.1.3. договорів № 5 від 11.01.2016р. визначено, що саме на перевізника/експедитора (відповідач у справі) покладено обов'язок по перевірці правильності та надійності (кріплення вантажу і т.п.) навантаження на автотранспорт вантажу, відповідності записів в супровідних транспортних документах з реальною кількістю вантажу.

Як уже зазначалося, відповідачем при виконанні договору № 5 від 11.01.2016р. укладено нібито з ФОП ОСОБА_4 або невідомою особою від імені ФОП ОСОБА_4 (експедитор-перевізник) договір №0437 від 06.02.2016р., який в свою чергу уповноважив водія/експедитора ОСОБА_9 на перевезення вантажу.

Факт прийняття вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною серії SE № 455241 від 08.02.2016р. та видатковими накладними №0082100421 від 08.02.2016р., № НОМЕР_4 від 08.02.2016 р., № НОМЕР_5 від 08.02.2016 р.(а.с.22-24, т.І). Згідно яких, водієм/експедитором ОСОБА_9 прийнято від постачальника ТОВ "Сингента" в пункті навантаження - м. Полтава, вул. Половка, 64 до перевезення в пункт розвантаження - м. Обухів, вул. Промислова, 20/2 вантаж (соняшник), на загальну суму з ПДВ 7353045,89 грн.

Наведене узгоджується з пунктами 2.8 договорів №5 від 11.01.2016р., згідно якого підтвердження факту надання послуг перевезення є належним чином оформлена ТТН (з оригіналом підпису та печатку вантажовідправника, підписом водія перевізника (при можливості з печаткою) та вантажоотримувача (на відповідному етапі), а також підпис водія Перевізника в вантажній декларації про прийняття вантажу.

Сторони домовилися, що дії водія експедитора/перевізника з підписання ТТН та вантажної декларації, а також інших документів, пов'язаних з перевезенням вантажу на умовах цього Договору, є ним схвалені, такими, що породжують юридичні наслідки, і не потребують відповідної довіреності (пункти 2.10 Договорів №5 - ТЕО та Перевезення).

Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення (частина 3 статті 310 ГК України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, умови договорів № 5 від 11.01.2016р. транспортно-експедиторського обслуговування по території України та перевезення вантажів по території України, відповідач прийняв вантаж згідно пунктів 2.9 договорів №5

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Статтею 919 ЦК України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (частини 1, 3 статті 314 ГК України).

Статтею 52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (стаття 932 ЦК України).

Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до пунктів 3.1.5, 3.1.7. Договорів №5 -ТЕО та Перевезення від 11.01.2016р. експедитор/перевізник (відповідач) зобов'язується прийняти на себе повну матеріальну відповідальність за збереження та охорону вантажу в ході перевезення, під час стоянок автотранспорту.

Пунктами 3.1.10, 3.1.12. Договорів №5 від 11.01.2016р. встановлено, що експедитор/перевізник (відповідач) зобов'язаний своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення та передати його Вантажоотримувачу, згідно умов заявки.

Перевізник (відповідач по справі) несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отриманням до моменту передачі вантажу Вантажоотримувачу (пункти 5.1.2. договорів).

Статтею 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено право замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Згідно статті 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Частиною 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно частини 2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 228 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу визначено статтею 228 ГК України.

При цьому, згідно зазначеної норми закону право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання.

Разом з тим, у регресних зобов'язаннях, як загальне правило, діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Таким чином, саме неналежне виконання відповідачем умов договорів щодо контролю за завантаженням вантажу на транспортний засіб (пункти 3.1.3 Договорів №5), забезпечення збереження та охорони вантажу (пункти 3.1.5, 3.1.7 Договорів №5) та його доставки вантажоотримувачу (пункти 3.1.6 договорів) призвело до втрати вантажу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, норми чинного законодавства, умови договорів №5 від 11.01.2016р. транспортно-експедиторського обслуговування по території України та перевезення вантажів по території України, які однозначно передбачають повну матеріальну відповідальність експедитора/перевізника (відповідача) за вантаж з моменту його отриманням до моменту передачі вантажу Вантажоотримувачу, за збереження вантажу та його охорону в ході перевезення, під час стоянок автотранспорт, господарський суд Вінницької області правомірно відхилив доводи відповідача (перевізника), щодо покладення відповідальності за втрату вантажу у даному на позивача, у зв'язку із його завантаженням у невідомий транспортний засіб, оскільки як уже зазначалося, частиною 3 статті 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

При цьому, як уже зазначалося стаття 314 ГК України передбачає, що саме перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Аналогічна відповідальність також передбачена сторонами умова укладених договорів № 5 від 11.01.2016р.

Разом з тим, пунктом 5.1.2 Договорів № 5 - ТЕО та Перевезення від 11.01.2016р. передбачений обов'язок перевізника (відповідача по справі) відшкодувати повну суму нестачі або вартість пошкодженого, зіпсованого вантажу, в разі його втрати, пошкодження або псування. Перевізник (відповідач по справі) оплачує Замовнику (позивачу по справі) різницю між сумами нестачі або вартості пошкодженого вантажу та відшкодованої суми страховою компанією на користь замовника, тобто франшизу.

Поняття "франшиза" визначено статтею 9 Закону України "Про страхування" і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування

Як уже зазначалося, позивач - ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" сплатив власнику вантажу - ТОВ "Сингента" розмір непокритих страховкою збитків (франшиза), які становлять 131 105,00грн. (а.с. 29, 154, т.І).

Тоді як в матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем, як перевізником/експедитором завданих позивачу збитків, у зв'язку із виплатою франшизи власнику втраченого вантажу.

Таким чином, факт завдання збитків позивачу на суму 131 105,00грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; відповідач не навів жодних обґрунтованих обставин та фактів, з посиланням на відповідні норми закону, які б виключали його відповідальність за втрату вантажу під час перевезення і не підтвердив їх належними доказами.

Позовні вимоги ТОВ "АГРАРНЕ ЛОГІСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" про відшкодування завданих матеріальних збитків в сумі 131 105,00грн. є обґрунтованими, підставними, ґрунтуються на умовах укладених між сторонами договорів та нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі, а у подальшому - у додаткових поясненнях, не спростовують тих обставин, що відповідач дотримався усіх вимог законодавства у сфері вантажних перевезень. Натомість - допустив порушення такого законодавства. Факт порушення законодавства підтверджується внутрішнім службовим розслідуванням підприємства, поясненнями працівників, причетними до даних правовідносин та покаранням винних осіб - бухгалтера приватного підприємства, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення за перевищення повноважень, порушень вимог наказу від 20.01.16р., неуважність та халатність (а.с.70-74, т.І).

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що твердження та доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для покладення на нього відповідальності за втрату вантажу під час перевезення та безпідставної виплати позивачем власнику вантажу - ТОВ "Сингента" суми збитків є безпідставними, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами та зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" від 03.05.2017р. до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 підприємства "ВІТОКС-ТРАНС" від 03.05.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року у справі №902/118/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/118/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мамченко Ю.А.