Рішення

від 12.04.2017 по справі 907/697/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2017 Справа № 907/697/16

Колегія суддів господарського суду Закарпатської області у складі: головуючого судді - Андрейчук Л.В., суддів - Бобрик Г.Й., Ремецькі О.Ф. розглянувши матеріали справи №907/697/16

за позовом: Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону, м. Ужгород

в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних правовідносинах:

позивач - 1: Міністерство оборони України, м. Київ

позивач - 2: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Мукачево, м. Мукачево

позивач - 3: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» , м. Мукачево

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист- ЛТД» , м. Ужгород

до відповідача - 2: Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача - 3: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, м. Ужгород

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Представники:

від позивача-1 -ОСОБА_1І, представник за довіреністю;

від позивача-2 - не з'явився;

від позивача-3 - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

від відповідача-3 - ОСОБА_2, представник за довіреністю;

прокурор - Продан О.С.;

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону, м. Ужгород в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних правовідносинах: позивач - 1: Міністерство оборони України, м. Київ позивач - 2: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Мукачеве, м. Мукачево позивач - 3: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» , м. Мукачево заявлено позов до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист- ЛТД» , м. Ужгород до відповідача - 2: Ужгородської міської ради, м. Ужгород, до відповідача-3: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, м. Ужгород про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.10.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2016 року, в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, було відмовлено в задоволенні заяви прокурора про забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, з мотивів необґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2016 року, в порядку ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді.

В судовому засіданні було з'ясовано, що реальним землекористувачем на час розгляду справи є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді відповідно до акту приймання -передачі від 24.10.2012 року 32-х квартирного житлового будинку по вул. Добрянського, 20 в м. Ужгороді з балансу ТОВ Турист-ЛТД на баланс ОСББ. Відтак рішення суду вплине на права і обов'язки власників квартир будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, а тому, за клопотанням прокурора, ухвалою господарського суду від 14.12.2016 року було змінено статус об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді в процесі, шляхом залучення до участі у справі в якості відповідача - 3.

За клопотанням учасників судового процесу розгляд даної справи, ухвалою суду від 14.02.2017 року продовжувався судом на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Надалі, ухвалою господарського суду від 22.02.2017 року, з огляду на складність справи, значний суб'єктний склад учасників процесу та обсяг досліджуваних матеріалів, судом було призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2017 року колегією суддів у складі: головуючого судді Андрейчук Л.В. суддів Бобрик Г.Й. та Ремецькі О.Ф. справу прийнято до свого провадження.

В ході судового розгляду прокурор та представник позивачів просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих суду додаткових письмових поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами та поданими доказами. Прокурор військової прокуратури Ужгородського гарнізону, необхідність звернення з даним позовом до суду мотивує незаконним використанням товариством з обмеженою відповідальністю «Турист ЛТД» спірного майна, що є об'єктом права державної власності, самовільне захоплення та використання земельної ділянки площею 0,13 га по вул. Добрянського, 20 у м. Ужгород. За твердженням прокурора та позивачів, будь - яких договорів щодо використання чи надання в оренду спірної земельної ділянки між позивачами та відповідачами не укладались.

Представники позивачів - 1,2, в ході судового розгляду, заявлені прокурором позовні вимоги, просять задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих суду додаткових письмових поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами та поданими доказами. Позивач-3, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, вимог усіх ухвал суду не виконав повністю, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача - 1, в ході розгляду справи подав суду письмовий відзив на позов, яким проти нього заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача - 2, в ході розгляду справи подав суду письмове клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, проти поданого позову заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача - 3, проти позову категорично заперечив з підстав зазначених у письмових поясненнях по суті спору.

У судовому засіданні 12.04.2017 року, уповноважені представники учасників спору просять суд вирішити справу по суті за наявними в ній матеріалами, згідно поданих письмових доводів та заперечень та долучених доказів в їх обґрунтування. За таких обставин, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами (п. 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18).

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 120 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Окрім того, пунктом е частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України , у разі набуття права власності будівлю або споруду, що перебувають у користуванні іншої особи припиняється право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, а до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні іншої особи, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Чинне законодавство передбачає припинення права користування земельною ділянкою у разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 року зі справи № 6-2225цс16 , яка відповідно до приписів статті 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України , двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.

За змістом статті 655 ЦК України , за договором купівлі-продажу продавець передає/зобов'язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов'язується прийняти майно (товар) .

Наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 159 "Про надання згоди на відчуження майна державного підприємства Міністерства оборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця", надано згоду підприємству здійснити відчуження шляхом продажу на аукціоні окремого індивідуально-визначеного майна, а саме: адміністративний корпус, літ. "А" площею 179,5 кв. м та столярний цех із складськими приміщеннями, літ. "Б" площею 261,8 кв. м, що знаходиться за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського (Матросова), буд. 20.

За результатами аукціону, між ДП МОУ "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" (продавець, поз-ивач-3) та ТОВ "Турист-ЛТД" (покупець, відповідач-1) 25.12.2009 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого покупець зобов'язався передати у власність покупцю окреме індивідуально-визначене майно, а саме: адміністративний корпус, літ. "А" площею 179,5 кв. м та столярний цех із складськими приміщеннями, літ. "Б" площею 261,8 кв. м, що знаходиться за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського (Матросова), буд. 20, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,13 га (кадастровий номер 2110100000:08:002:0024), наданій продавцеві у постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002015, виданого 26.02.1999 року Ужгородською міською радою відповідно до рішення від 22.12.1998 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року, за відповідачем - 1 було оформлене право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2010 року №25015883.

З вищевказаного вбачається, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України право постійного користування у ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на спірну земельну ділянку припинилося, а до ТОВ "Турист-ЛТД", як власника нерухомого майна, перейшло право користування на земельну ділянку, на якій воно розміщене.

Обґрунтовуючи самовільне заняття та використання спірної земельної ділянки, що знаходиться за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського (вул. Матросова), буд 20, прокурор посилається на те, що на даний час згідно державного акту на право постійного користування землею від 26 лютого 1998 року знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України.

Однак, як було встановлено в ході судового розгляду справи, зазначена земельна ділянка площею 0,13 га, що знаходиться за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського (вул. Матросова), буд 20 перебувала у постійному користуванні не Міністерства оборони України, як стверджує прокуратура, а у постійному користуванні підприємства Міністерства оборони України Мукачівської госпрозрахункової дільниці , і, крім того, державний акт був виданий не у 1998 році, а у - 1999 році.

Разом з тим, виходячи з наявних матеріалів справи, суд зазначає, що державний акт на право постійного користування землею від 26 лютого 1999 року №ІІ-ЗК №002015, що був виданий підприємству Міністерства оборони України Мукачівська госпрозрахункова дільниця скасований. Підтвердженням цього є лист відділу держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області №735/01-14 від 09.08.2011 року до якого була додана, зокрема, копія державного акту на право постійного користування землею від 26 лютого 1999 року №ІІ-ЗК №002015 з відміткою про його скасування.

Відповідно до ст. 140 Земельного Кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

22 січня 2010 року державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» своїм листом на ім'я голови міськвиконкому, у зв'язку з продажом нерухомого майна державного підприємства, відмовилося від права користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:08:002:0024.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Таким чином ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» відмовилася від права користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:08:002:0024, скориставшись своїм правом наданим Земельним кодексом України. В даному випадку відбулася добровільна відмова користувача від земельної ділянки під будівлями, що були продані на аукціоні.

05 лютого 2010 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №1367 Про регулювання земельних відносин , відповідно до п.2.1. якого ТзОВ «Турист ЛТД» було надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,13 під придбаними будівлями та для їх обслуговування по вул. Добрянського, 20, на умовах оренди.

14 травня 2010 року ОСОБА_2 прийняла рішення № 1427 Про регулювання земельних відносин , відповідно до п. 1.14. якого ТзОВ «Турист ЛТД» було затверджено проект відведення зі зміною цільового призначення та надано в оренду строком на 2 роки з наступним викупом земельну ділянку площею 0,13 га під придбаними будівлями та для їх обслуговування по вул. Добрянського,20.

Рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2010 року у зв'язку з технічною помилкою були внесені зміни до п. 1.14 рішення від 14.05.2010 року № 1427 "Про регулювання земельних відносин", а саме - змінено цільове використання земельної ділянки: для багатоквартирної житлової забудови.

На підставі даного рішення, 16 червня 2010 року між Департаментом міського господарства та ТзОВ "Турист-ЛТД" був укладений договір оренди землі.

Прокурор, обґрунтовуючи факт самовільного захоплення та використання спірної земельної ділянки посилається на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2011 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2011 року задоволено позов прокурора в інтересах квартиро-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, державного підприємства Мукачівська госпрозрахункова дільниця до Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Турист-ЛTД про визнання нечинним п.1.14 рішення Ужгородської міської ради від 14 травня 2010 року № 1427 про затвердження останньому проекту відведення зі зміною цільового призначення та надання в оренду з наступним викупом земельної ділянки площею 0,13 га по вул. Добрянського, 20 у м. Ужгороді. Однак, до даного твердження прокурора суд ставиться критично, оскільки, причинами для визнання недійсним п.1.14 рішення Ужгородської міської ради від 14 травня 2010 року № 1427, стало те, що Ужгородська міська рада рішення про припинення права постійного користування підприємства Мукачівська госпрозрахункова дільниця земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Добрянського, 20 у м. Ужгороді не приймала, а також те, що Міністерство Оборони України не надало згоди на припинення користування спірною земельною ділянкою.

Рішення Ужгородської міської ради від 14 травня 2010 року № 1427 було виконане шляхом укладення на його реалізацію договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2010 року. З моменту укладення договору оренди земельної ділянки та набрання ним чинності, саме з цього договору можуть виникати обставини, якими можуть порушуватися права та охоронювані законом інтереси зацікавлених осіб.

Однак, в межах справи №5008/646/2011, (на рішення судів по вказаній справі посилається прокурор) за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерство оборони України, квартиро-експлуатаційного відділу м. Мукачева та державного підприємства Міністерства оборони України Мукачівська госпрозрахункова дільниця до Ужгородської міської ради, ТзОВ Турист-ЛТД було оскаржено та визнано недійсним лише п.1.14 рішення Ужгородської міської ради від 14.05.2010 року №1427, водночас, договір оренди спірної земельної ділянки від 16 червня 2010 року не був визнаний недійсним.

При цьому визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради від 14.05.2010 року №1427 не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, зокрема договорі оренди землі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 року зі справи №21-405а14, яка відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами. Ідентичну правову позицію викладено також у постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2015 року зі справи №916/983/13.

Виходячи з вищевказаного суд дійшов висновку, що ТзОВ Турист ЛТД , у зв'язку із наявністю чинного договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2010 року на законних підставах здійснювало використання земельної ділянки, зокрема, для будівництва багатоквартирного житлового будинку. В ході судового розгляду справи було встановлено, що вказаний договір оренди на час розгляду справи припинив свою ді, а відповідач -1 не здійснює будь-якої діяльності на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди.

Прокурор, визначивши відповідачем - 1 ТзОВ Турист ЛТД та відповідачем - 2 Ужгородську міську раду, не зважаючи на неодноразову вимогу суду так і не надав жодних доказів чинення перешкод зі сторони відповідачів - 1, 2 щодо користування згаданою земельною ділянкою.

Також, в ході судового розгляду справи було встановлено, що 06.07.2012 року Інспекцією ДАБК у Закарпатській області було оформлено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації , а саме 32-х квартирного будинку за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського, 2, який розташований на земельній ділянці, усунення перешкод в користуванні якої є предметом позову. Крім того, було встановлено, що актом приймання-передачі від 24.10.2013 року, вказаний будинок було передано з балансу ТзОВ Турист ЛТД на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді. Таким чином, як було встановлено в ході судового розгляду справи, реальним землекористувачем, на час розгляду справи, є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, про що, в ході судового розгляду, погодився як прокурор так і позивач -1.

Щодо позовних вимог прокурора та позивачів до відповідача - 3, суд зазначає наступне.

04 жовтня 2012 року було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 20 по вул. Добрянського в місті Ужгороді (ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді). При цьому, як зазначає відповідач - 3, мешканцями багатоквартирного будинку в установленому порядку було оформлено та зареєстровано право власності на квартири.

Слід зауважити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, набуте право власності є законним та непорушним поки судоми не буде встановлено протилежного. В матеріалах справи відсутні докази припинення права власності на квартири у спірному будинку.

Згідно ч. 18 ст. 6 Закону Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об'єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

На виконання даної норми Закону, відповідно до акту приймання-передачі від 24.10.2012 року 32-х квартирний житловий будинок по вул. Добрянського, 20 в м. Ужгороді було передано з балансу ТОВ Турист-ЛТД на баланс ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді.

Відповідно до ч. 2. ст. 42 Земельного Кодексу України, Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевказане, земельна ділянка на якій розташований 32-двох квартирний житловий будинок по вул. Добрянського, 20 у м. Ужгороді, підлягає передачі безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді.

З метою вирішення питання щодо передачі вказаної земельної ділянки у користування співвласникам багатоквартирного будинку, ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді звернулося із відповідними клопотаннями до Міністерства оборони України, Квартиро - експлуатаційного відділу м. Мукачеве та до Ужгородської міської ради.

На вказані клопотання, відповідачем - 3 отримано відповіді Квартиро - експлуатаційного відділу м. Мукачево та Ужгородської міської ради.

Зокрема, Квартиро - експлуатаційний відділ м. Мукачево листом від 26.12.2016 року №2973 повідомив ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, що з метою розгляду зазначеного питання місцеві органи влади повинні звернутися до Міністерства оборони України.

В той же час, виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом від 05.01.2017 року №4020/03-20 рекомендував ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді, з посиланням на ст. 122 та ст. 117 Земельного кодексу України, з метою припинення права постійного користування землею державної власності, звернутись до Закарпатської обласної державної адміністрації.

Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України у відповідь на звернення ОСББ, листом від 24.01.2017 року №503/4/380 повідомило, що в розпорядженні квартиро-експлуатаційних органів Збройних Сил України відсутні відомості стосовно обставин та підстав набуття у приватну власність адміністративного корпусу (літера А) та столярного цеху (літера Б), розташованих на земельній ділянці, які перебували у користуванні ДП МОУ МГРД . Також відсутні підтверджуючі документи щодо будівництва 32-х квартирного житлового будинку . Також у листі вказано, що розгляд порушеного питання щодо наданні добровільної відмови від права постійного користування згаданою земельною ділянкою можливо продовжити після з'ясування вищезазначених питань з відповідними установами і структурними підрозділами та надходження додаткових документів (матеріалів) .

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , майно об'єднання утворюється з: 1) майна, переданого йому співвласниками у власність; 2) одержаних доходів; 3) іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Отже, можна зробити висновок, що ОСББ не є власником багатоквартирного житлового будинку розміщеного на спірній земельній ділянці (фактичним власником будинку є співвласники житлових і нежитлових приміщень), а лише здійснює управління, утримання і використання спільного майна у будинку, і, відповідно, не може створювати перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Прокурор, вимагаючи усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення її у придатний для використання стан, посилається на допущені Ужгородською міською радою порушення при передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Турист-ЛТД та скасування відповідних рішень міської ради судом.

Крім того, у мотивувальній частині позовної заяви, прокурор посилається на ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Водночас, власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 20 по вул. Добрянського в місті Ужгороді не повинні нести негативних наслідків (втрачати майно) у зв'язку із порушеннями допущеними органом публічної влади (органом місцевого самоврядування).

Відповідно, суд звертає увагу на необхідність застосування до даного судового спору ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція).

Вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій (рішення) органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

У рішенні від 24.06.03 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". Тобто, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вказує прокурор в позовній заяві, міська рада допустила порушення законодавства при прийнятті рішень про передання в оренду земельної ділянки ТОВ Турист ЛТД , водночас, відповідач - 3 по справі - ОСББ № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді отримало на баланс будинок №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді у відповідності до вимог Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

З урахуванням викладеного, при подачі позову прокурором не забезпечений "справедливий баланс" між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав власників квартир та нежитлових приміщень у будинку №20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: "Мелахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "ОСОБА_3 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, у змісті рішення у справі "ОСОБА_3 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Наведене свідчить, що у даному випадку відбувається непропорційне втручання у право співвласників будинку № 20 по вул. Добрянського в м. Ужгороді на мирне володіння майном.

Також, суд звертає увагу на те, що при розв'язанні даного судового спору необхідно врахувати правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04), згідно з якою:

- Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п.128, та "Беєлер проти Італії", п.119) (п.70);

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і вищекоментованих норм права, правових позицій ЄСПЛ, оцінюючи в даному випадку баланс суспільного (державного) та приватного інтересу (який передбачає передусім врахування охоронюваних законом прав людини та непорушності права власності, недопустимість не виправданого втручання у мирне володіння майном, яке набуте та зареєстроване в установленому порядку, тому визнається державою), суд дійшов висновку, що у задоволенні заявленої вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,13 га, що знаходиться за адресом: м. Ужгород, вул. Добрянського (вул. Матросова), буд 20 слід відмовити, оскільки прокурором, в т.ч. не доведено обґрунтованість, виправданість втручання держави у мирне володіння майном суб'єктами спірних правовідносин.

Доводи та твердження позивачів, викладені в письмових поясненнях, спростовується вищенаведеним в сукупності, дійсними обставинами справи встановленими судом, вказаним нормативним обґрунтуванням.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 22, 24, 27, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

1 . У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.04.2017 року.

Головуючий суддя Андрейчук Л.В.

Суддя Бобрик Г.Й.

Суддя Ремецькі О.Ф.