Рішення

від 04.04.2017 по справі 921/99/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2017 рокуСправа № 921/99/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка", вул. Польова, 1, смт. Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область

до відповідача: Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області, вул. Д. Галицького, 171, смт. Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область

про визнання незаконними та скасування рішень.

За участі представників сторін:

позивача: уповноважена ОСОБА_1, договір про надання юридичних послуг № б/н від 08.12.16 р.

уповноважений ОСОБА_2, паспорт № МС 038301від 21.03.96 р.

відповідача: уповноважена ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.03.17 р.

третьої особи: уповноважена ОСОБА_4, довіреність №122 від 28.02.17 р.

ОСОБА_1 справи:

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22,27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

30.01.2017р. товариство з додатковою відповідальністю «Берізка» звернулося до господарського суду з позовом до Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016р. «Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ «Берізка» та №394 від 07.09.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду» .

Ухвалою суду від 01.02.2017р. порушено провадження у справі та залучено до участі у справі № 921/99/17-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_5.

22.02.2017р. позивач звернувся до суду із заявою б/н від 22.02.2017р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Золотопотіцькій селищній раді Бучацького району Тернопільської області вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору - земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів Бучацького району Тернопільської області до закінчення провадження у справі №921/99/17-г/4, яка судом задоволена, про що винесено відповідну ухвалу від 02.03.2017р.

02.03.2017р. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 7018 від 02.03.2017р.), підтриманий його представниками у судовому засіданні 02.03.2017р., згідно якого зазначає, що відповідачем вилучено земельну ділянку площею 0, 11 га з користування ПАТ "Берізка" та надано фізичній особі ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів, з передачею її в оренду. При прийнятті зазначених рішень Золотопотіцька селищна рада керувалась лише чинним законодавством та інтересами громади, з метою наповнення місцевого бюджету при укладанні договору оренди землі з ОСОБА_5.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив задовольнити позовні вимоги.

15.03.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи згідно переліку (вх. № 7720 від 15.03.2017р.), а також заява про долучення до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Берізка" № 228 від 28.10.1993р. (вх. № 7719 від 15.03.2017р.).

23.03.2017р. відповідачем подано доповнення до відзиву (вх. № 8233 від 23.03.2017р.), підтримане його представником в судовому засіданні, де серед іншого зазначає про те, що згідно з наданою Бучацькою ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області інформацією (лист вих. № 230 від 23.02.2017 року) станом на 01.01.2017 рік у ТДВ Берізка податковий борг по земельному податку становить 11022, 08 грн, а відповідно до додатку 1 листа №1365/12-25 від 29.06.2016 року вказано, що ТДВ Берізка не завжди вказує достовірну інформацію про кількість та цільове використання земельних ділянок, які перебувають у них в користуванні. Таким чином дії позивача суперечать інтересами громади, яку представляє відповідач.

Також, 23.03.2017р. на адресу суду від третьої особи надійшло пояснення по суті позовних вимог (вх. № 8204 від 23.03.2017р.), у яких зазначено, що позовні вимоги ТзДВ "Берізка" не підтверджені наявними доказами у справі, оскільки Державний акт на право користування землею серії Б № 058820, виданий Золотопотіцькій швейній фабриці "Берізка" у 1989 році, як основний доказ по справі, втратив свою юридичну силу на підставі рішення Конституційного ОСОБА_1 України № 5-рп/2005 від 22.09.2005р. у справі про постійне користування земельними ділянками. У судовому засіданні 23.03.2017р. представник третьої особи щодо позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

30.03.2017р. позивачем через канцелярію суду подано додаткові письмові пояснення (вх. № 8671 від 30.03.2017р.), у яких він вказує на те, що за відсутності добровільної згоди позивача, припинення права ПАТ Берізка на безоплатне та безстрокове користування земельною ділянкою відповідачем здійснено з порушенням встановленого законом порядку, тобто, всупереч ст.116, 141, 149 Земельного кодексу України. Крім того, станом на сьогоднішній день ТДВ Берізка , згідно мобілізаційного плану, є виконавцем замовлень по виготовленню предметів речового майна для забезпечення потреб військових частин Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, а тому припинення права користування на землю позивача ставить під загрозу та унеможливлює виконання мобілізаційного плану та державних замовлень для забезпечення потреб військових частин Національної гвардії України.

Також 30.03.2017р. позивачем подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи (вх. № 8672 від 30.03.17р.) згідно переліку.

30.03.2017р. відповідач супровідним листом (вх. № 8673 від 30.03.2017р.) просить долучити довідку № 196/2-09 від 29.03.2017р., у якій зазначено, що на території смт. Золотий Потік відсутня вулиця Польова, а також нерухоме майно ТДВ "Берізка".

31.03.2017р. відповідачем подано додаткові письмові пояснення вих.№ 217/2-09 від 31.03.2017р., у яких вказує про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування письмово попереджати землекористувачів про вилучення земельної ділянки з користування у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, оскільки про факт відчуження нерухомого майна землекористувачу відомо. І оскільки спільне користування заїздом створює незручності для обох землекористувачів, Постійною комісією з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв'язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золопотіцької селищної ради запропоновано вилучити з користування ТДВ Берізка земельну ділянку 0,11 га такою конфігурацією, яка б враховувала інтереси всіх сторін.

Судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувались перерви в судових засіданнях (востаннє на 04.04.2017р.) для надання можливості сторонам подати додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, господарським судом встановлено наступне:

- 25 серпня 1991р. Договору оренди між Орендодавацем - Тернопільським виробничо-торговим об'єднанням Надзбруччя та Орендарем - колективом ОСОБА_6 потіцької швейної фабрики Берізка , укладено Договір оренди (надалі - Договір оренди) .

ОСОБА_7 п.1.1. Договору оренди, ОСОБА_8 директорів, протокол №5 від 20 серпня 1991 року, Золото-Потіцька швейна фабрика Берізка перетворюється в орендне підприємство Берізка , яка є правонаступником Золото-Потіцької швейної фабрики Берізка і користується правами юридичної особи, має свій Статут і у зовнішніх відносинах виступає як єдиний господарський орган.

Відповідно до п.1.2. Договору оренди Орендодавач від імені держави передає, а орендар приймає в оренду майно, як сукупність основних фондів, нормативу оборотних коштів, інших матеріальних цінностей і фінансових ресурсів станом на 1 липня 1991 року згідно акту передачі (відомість прийому-передачі додається), який є невід'ємною частиною договору. Орендоване майно залишається власністю орендодавача і передається в оренду строком на 5 років.

Договір оренди заключено на період з 1 липня 1991 року по 1 липня 1996 року (п. 5.6. Договору оренди).

Відповідно до п.1.4. статуту Орендного підприємства Берізка , затвердженого конференцією організації орендарів орендного підприємства Берізка , протокол №2 від 23.12.1992 року, зареєстрованого Бучацькою районною державною адміністрацією, розпорядження №2 від 24.12.1992 року, орендне підприємство Берізка є правонаступником майнових та інших прав та обов'язків фабрики Берізка .

В подальшому, на підставі Договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Берізка , укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі-Продавець) та організацією орендарів орендного підприємства Берізка (надалі-покупець) від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Берізка , який знаходиться в с.Золотий Потік Бучацького району на земельній ділянці площею 27,9 га згідно плану землекористування до державного акту на право користування землею виданого виконкомом Бучацької районної ради народних депутатів №461. Відповідно до умов, що визначені цим договором (п. 1.1. Договору купівлі-продажу).

ОСОБА_7 п. 1.2. Договору купівлі-продажу, право власності на відчужене на підставі цього договору майно перейде до Покупця .

Як зазначено у п.3.3 договору, Покупець цілісного майнового комплексу став правонаступником його майнових прав і зобов'язань з моменту підписання цього договору.

ОСОБА_7 з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 02.09.1993 року №2/213 відповідно до Порядку перетворення у процесі приватизації орендних, державних підприємств, суб'єкт підприємницької діяльності орендне підприємство Берізка перетворено у Закрите акціонерне товариство на підставі рішення засновників від 30 червня 1994 року, а 18 серпня 1994 року зареєстровано статут Закритого акціонерного товариства Берізка , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - Закрите акціонерне товариство Берізка , ідентифікаційний код 05523286.

ОСОБА_7 довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №22-103, виданої Тернопільським обласним управлінням статистики, Закрите акціонерне товариство, ідентифікаційний код 05523286 ,зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статут Закритого акціонерного товариства Берізка (в новій редакції) затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 05 червня 2007 року №1.

11 липня 2011 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до установчих документів за №16411050006000436, а саме державну реєстрацію статуту Публічного акціонерного товариства Берізка на підставі протоколу загальних зборів Закритого акціонерного товариства Берізка №1 від 29 квітня 2011 року, згідно якого Публічне акціонерне товариство Берізка ідентифікаційний код 05523286 є правонаступником Закритого акціонерного товариства Берізка , про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №346548 від 15.07.2011р., долучена до матеріалів справи.

На підставі протоколу загальних зборів публічного акціонерного товариства Берізка №01/04 від 07.05.2013р., Публічне акціонерне товариство Берізка перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю Берізка . ОСОБА_7 з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017р. №22691390, Товариство з додатковою відповідальністю Берізка , ідентифікаційний код 05523286 зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, селище міського типу ОСОБА_6, вулиця Польова, будинок 1 є правонаступником Публічного акціонерного товариства Берізка ідентифікаційний код 05523286, яке знаходиться за адресою за адресою: Тернопільська область, Бучацький район, селище міського типу ОСОБА_6, вулиця Польова, будинок 1, відомості про припинення якого внесено в реєстр 23.09.2014р.

Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка на праві безстрокового та безоплатного користування передано земельні ділянки на території Золотопотіцької селищної ради та Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на яких розташовані основні та допоміжні будівлі та споруди та землі для організації підсобного господарства загальною площею 22,8 га. Дана обставина підтверджується Державний актом на право користування землею №058820, виданого Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461.

На вказаних землях були розташовані і знаходяться на даний час об'єкти нерухомого майна, що входили до складу майна цілісного майнового комплексу Золотопотіцької швейної фабрики Берізка , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 30 липня 2001 року ЗАТ Берізка на швейний цех незакінчений будівництвом, який розташований в селі Золотий Потік, вул.Польова, №1 виданого на підставі рішення виконкому Золотопотіцької селищної ради від 20 липня 2001 року №20/4, а тепер належать її правонаступнику - Товариству з додатковою відповідальністю Берізка .

На підтвердження факту користування земельними ділянками площею 27,9 га, з яких 22,8 га землі для організації підсобного господарства, 5 га - забудовані землі, Позивачем долучено до матеріалів справи:

- Договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Берізка від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322;

- Архітектурно-планувальне завдання на будівництво гаража на 5 автомашин, видане Золотопотоцькому філіалу Монастириського пошивного об'єднання у 1981 року та справою відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво автогаражів;

- Державний акт на право користування землею №058820 від 1989 році, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461;

- витяги з державного земельного кадастру (довідка про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки) від 30.01.2008 року №416;

- довідку про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, станом на 01.01.2012 року;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем), виданою Відділом Держгеокадастру у Бучацькому районі від 23.12.2016р. №29-1904-99.61-1330/2-16, згідно якої за ПАТ Берізка як за землекористувачем обліковуються забудовані землі - землі промисловості у графі 34 звіту форми 6-зем.

07 вересня 2016 року рішенням 7-ї сесії 7-го скликання Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області №392 Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ Берізка , вилучено земельну ділянку площею 0,11 га з користування ПАТ Берізка , номер рядка - 4.6., шифр рядка - 65 (підприємства інших галузей промисловості) (п. 1 рішення). Пунктом 2 даного рішення віднесено дану земельну ділянку площею 0,11 га до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96.

ОСОБА_8 7-ї сесії 7-го скликання Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області від 07 вересня 2016 року №394 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду , надано громадянці ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га з земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96 для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів, з передачею її в оренду (п. 1 рішення) та згідно п.2. зобов'язано документацію виготовити до 07.03.2017року.

Заявляючи позов про визнання незаконними та скасування рішень Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016р. «Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ «Берізка» та №394 від 07.09.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду» позивач, як на підставу заявленого ним позову посилається на те, що відповідач - Золопотіцька селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, порушила його законне право, як належного землекористувача, на володіння та користування спірною земельною ділянкою площею 0,11 га, виділеної йому (позивачу) на праві постійного користування згідно Державного акту на право користування землею №058820 від 1989 року, оскільки припинення права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування можливе лише за наявності добровільної згоди постійного землекористувача, а згода ТДВ Берізка на вилучення землі з постійного користування не надавалась.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, при цьому судом взято до уваги таке:

Відповідно до п.6.ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріали справи свідчать про те, що 17 серпня 2016 року громадянка ОСОБА_5 звернулась до голови Золотопотоцької селищної ради з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул. Підлісна,1 в с.Соколів, до якої вона долучила копії документів, що посвідчують право власності на нежитлові приміщеня господарські будівлі (сарай для автомобілів), що розташовані по вул. Підлісній, 1 в с. Соколів Бучацького району Тернопільської області, а саме:

- Свідоцтво про приналежність на праві приватної власності вказаного нерухомого майна, засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за №2894;

- відповідь в.о. Старости села Соколів на запит адвоката ОСОБА_10 №626 про те, що земельна ділянка, на якій розташовані господарські будівлі, викуплені ОСОБА_5, знаходяться в межах с. Соколів Соколівської сільської ради, а також нею подано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

5 вересня 2016 року дану заяву розглянули на засіданні Постійної комісії з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв'язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золотопотіцької селищної ради. Під час її розгляду встановлено, що зазначена в заяві земельна ділянка перебуває в користуванні ТДВ Берізка від підписання добровільної відмови від якої директор фабрики Берізка відмовляється. Спільне користування заїздом створює суттєві незручності для обох землекористувачів. З огляду на викладене, Постійною комісією запропоновано вилучити з користування ТДВ Берізка земельну ділянку площею 0,11 га такою конфігурацією, яка б враховувала інтереси всіх сторін, тобто залишити існуючий заїзд в користуванні ТДВ Берізка , а громадянці ОСОБА_5 надати можливість власним коштом облаштувати собі заїзд від дороги на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою гр. ОСОБА_11, а також вирішено рекомендувати сесії селищної ради підтримати проект рішення Про вилучення земельної ділянки , про що зазначено у виписці з протоколу №6 від 05.09.2016р.

7 вересня 2016 року Золотопотіцька селищна рада, беручи до уваги факт продажу господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул. Підлісна, 1 с. Соколів, керуючись ст. 144 Конституції України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 Земельного Кодексу України, ст.8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад , на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача, та на підставі ст. 141, п. е Земельного кодексу України, якою встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, прийняла рішення №39 Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ Берізка , п. 1 якого вирішено вилучено земельну ділянку площею 0,11 га з користування ПАТ Берізка , номер рядка - 4.6., шифр рядка - 65 (підприємства інших галузей промисловості). Пунктом 2 даного рішення віднесено дану земельну ділянку площею 0,11 га до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96.

Також, розглянувши заяву громадянки ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів, керуючись ст. 144 Конституції України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 Земельного Кодексу України, ст.8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад , на підставі ст. ст. 12, 120, 124, 134 Земельного кодексу України, Золотопотіцька селищна рада Бучацького району Тернопільської області 07 вересня 2016 року прийняла рішення №394 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду , п.1. якого надано громадянці ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га з земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96 для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів, з передачею її в оренду та згідно п.2. зобов'язано документацію виготовити до 07.03.2017року.

Досліджуючи в процесі розгляду справи правомірність оспорюваного рішення та відповідність його нормам чинного законодавства, судом встановлено наступне:

- в силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом "е" ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

ОСОБА_7 з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних актів) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, наведені норми визначають принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, що на ній розташовані, зміст якого спрямований на вирішення проблеми співвідношення прав і обов'язків, зокрема, особи, що набула право власності на об'єкт нерухомості (фактичного нового землекористувача) з правами та обов'язками власника земельної ділянки та/або особи, в якої ця ділянка перебуває в користуванні (оренді).

При цьому, вказані норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, припиняється автоматично, в силу закону, тобто без обов'язкового оформлення припинення права будь-якими актами та документами, а до нового власника нерухомості переходить право землекористування в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). І лише в разі укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, є необхідним попереднє виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування, а особа, яка відчужила об'єкти нерухомості, перестає бути користувачем відповідної частини земельної ділянки з моменту укладення договору відчуження.

Аналогічної правової позиції дотримується і Судова палата у цивільних та господарських справах Верховного ОСОБА_1 України у Постанові №6-2-цс15 від 12.02.2015р. у справі про поділ земельної ділянки, а також Вищий господарський суд України у Постанові від 01 березня 2016 року у справі № 903/1023/15.

У відповідності до п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

ОСОБА_7 приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016р. «Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ «Берізка» та №394 від 07.09.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду» з причин відсутність згоди постійного землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки, оскільки право постійного користування нею (земельною ділянкою) в цій частині припинилось для ТДВ Берізка автоматично, в силу закону.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області суду від 02.03.2017р. суд вжив заходи до забезпечення позову та заборонив відповідачу - Золотопотіцькій селищній раді Бучацького району Тернопільської області вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору - земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Підлісна, 1 в с. Соколів Бучацького району Тернопільської області до закінчення провадження у справі №921/99/17-г/4.

У відповідності до вимог ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що заходи забезпечення позову застосовуються як гарантія задоволення законних вимог позивача, то, оскільки завершився розгляд справи №921/99/17-г/4, тому, керуючись ст. 68 ГПК України, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.03.2017р.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається судом на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 68, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 04.02.2017р. у справі №921/99/17-г/4 про забезпечення позову визнати такою, що втратила чинність.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 18.04.2017р.

Суддя Н.М. Бурда