Постанова
від 16.06.2016 по справі 2а-3869/12/1070
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року № 2а-3869/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору:До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (далі - позивач, ТОВ ТПК ) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001202301/1983 та №0001212301/1984 від 03.08.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №2а-3869/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 прийнято адміністративну справу №2а-3869/12/1070 до провадження судді Кушнової А.О. та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 замінено відповідача по справі Державну податкову інспекцію в Обухівському районі Київської області правонаступником - Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки акту перевірки №1692/220/31826484 від 25.07.2012 про фіктивність фінансових операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 є помилковими, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушення чинного законодавства України.

Так позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_2 у судовому порядку було оскаржено наказ Рокитнянської МДПІ в Київській області №263 від 14.12.2011 Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 , а постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі №2а-399/12/1070 було скасовано наказ Рокитнянської МДПІ в Київській області №263 від 14.12.2011 Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 та визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ в Київській області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 №14/1701/НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києві від 05.04.2012 у справі №2610/7853/2020 скаргу ОСОБА_2 було задоволено, а постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 26.10.2011 за фактом фіктивного підприємництва було скасовано.

Також позивач звертає увагу на те, що на підставі акту Рокитнянської МДПІ перевірки від 15.12.2011 №14/1701/НОМЕР_1 відповідачем неодноразово проводились перевірки позивача, за результатами яких було складені акти перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме акти перевірки №55/2301/31826484 від 16.01.2012, №36/2301/31826484, на підставі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000202301/129, №00001922301/130 від 31.01.2012 та №0000592301/709 від 21.03.2012 відповідно. Позивач зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а-2191/12/1070 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000202301/129 від 31.01.2012, а постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 у справ №2а-2192/12/1070 було скасовано податкове повідомлення-рішення №00001922301/130 від 31.01.2012. Отже, позивач стверджує, що в судовому порядку було доведено дійсність договору про надання транспортно-експедиторських послуг №880 від 01.12.2010, укладеного між ТОВ ТПК та ФОП ОСОБА_2 та наданих послуг за цим договором.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що проведеним в ході перевірки позивача аналізом звітності з податку на додану вартість відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлені розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту ТОВ ТПК та податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_2, а перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10-17 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 230489,00 грн., по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2

Також відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність факту отримання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже укладені договори між позивачем та ФОП ОСОБА_2, відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю

Таким чином відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без порушень та повністю відповідають законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні по справі 14.06.2016 адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні по справі 14.06.2016 проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання по справі 16.06.2016 сторони не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином та завчасно.

16.06.2016 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що сторони були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду справи, протокольною ухвалою суду від 16.06.2016 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №2а-3869/12/1070 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (ідентифікаційний код 31826484, місцезнаходження 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 33) зареєстровано в якості юридичної особи 21.02.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) Серії НОМЕР_4 від 09.11.2010 (т.1, а.с.53-58).

У період з 24.07.2012 по 25.07.2012 підставі наказу ДПІ в Обухівському районі від 24.07.2012 №318 посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат , код ЄДРПОУ 31826484 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011 по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якої складено акт від 25.07.2012 №1692/220/31826484 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.8-27).

При перевірці використано акт перевірки Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 №14/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 01.12.2011 фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

В пункті 3.2.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011 встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10-17 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 230708 грн., в тому числі грудень 2919 - 2925,00 грн., січень 2011 року - 2183,00 грн., лютий 2011 року - 15050,00 грн., березень 2011 року 19217,00 грн., квітень 2011 року - 13733,00 грн., травень 2011 року - 31357,00 грн., червень 2011 року - 31795,00 грн., липень 2011 року 42506,00 грн., серпень 2011 року 49692,00 грн., листопад 2011 року 22250,00 грн.

На сторінці 10 акту перевірки зазначено, що в перевіряємому періоді ТОВ ТПК мало взаємовідносини з приватним підприємцем ОСОБА_2, отримало податкові накладні та суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій відповідних періодів.

Відповідно до акту перевірки Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 №14/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 01.12.2011 фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що надійшов на адресу ДПІ в Обухівському районі вбачається, що за період з 01.03.2010 по 01.12.2011 ФОП ОСОБА_2 було здійснено фіктивні операції.

Дані податкові операції по податковому зобов'язанню є такими, що не несуть за собою мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства та не мають на меті настання реальних наслідків, на підтвердження чого в акті наводиться постанова про порушення кримінальної справи від 26.10.2011 старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, згідно якої встановлено, що 18.05.2007 у м. Рокитне Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_5, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам ст. 1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 №698-XII Про підприємництво в Україні , з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_5. (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2). В подальшому, невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_5. без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншими реально діючими суб'єктами господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Таким чином в акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ ТПК включило до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість згідно податкових накладних з реквізитами ПП ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за наявності кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва порушеної СУ ГУ МВС України в Київській області.

Враховуючи наведене, фінансово-господарська діяльність ПП ОСОБА_2 не була направлена на реальне настання правових наслідків, а укладенні правочини від імені ОСОБА_2, спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування контрагентів, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ТПК п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 230708,00 грн., в т.ч. грудень 2010 року - 2925,00 грн., січень 2011 року - 2183,00 грн., лютий 2011 року - 15050,00 грн., березень 2011 року - 19217,00 грн., квітень 2011 року - 13733,00 грн., травень 2011 року - 31357,00 грн., червень 2011 року - 31795,00 грн., липень 2011 року - 42506,00 грн., серпень 2011 року - 46692,00 грн. та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року - 22250,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені Державною податковою інспекцією у Обухівському районі у Київській області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012:

№0001202301/1983, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256020,50 грн., з яких за основним платежем 208458,00 грн., 47562,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.6);

№0001212301/1984, яким позивачу зменшено розмірі від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22250,00 грн. (т.1, а.с.7).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вищий адміністративний суд України направляючи справу на новий розгляд в ухвалі від 17.02.2016 зазначив, що для правильного вирішення спору суди попередніх інстанцій мали перевірити чи фактично здійснювалися транспортно-експедиційні послуги та чи могла відсутність документів, надання яких передбачено умовами договору та відсутність реквізитів у товарно-транспортних накладних вплинути на факт виконання послуг з урахуванням сукупності та взаємозв'язку інших доказів, що надані платником податків.

Роблячи висновок про відсутність у позивача господарської мети при укладенні договору транспортного експедирування з ПП ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій послались на те, що в представлених витратних (видаткових накладних) про передачу позивачем товару іншим суб'єктам господарювання зазначений договір транспортування, який не відповідає договору, що укладений між позивачем таПП ОСОБА_2. Однак суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином чи зазначений в названих видаткових накладних договір стосується саме транспортування товару чи стосується підстав поставки товарів позивачем іншим суб'єктам господарювання, як і не звернули уваги на те, що наявна у названих первинних документах інформація, зокрема, щодо номеру товарно-транспортної накладної та транспорту, дозволяє ідентифікувати особу, що здійснювала перевезення товару, що продавав позивач іншим суб'єктам господарювання.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

З урахування наведеного суди попередніх інстанцій належними чином не перевірили факти реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та реальних змін майнового стану платника податків.

Також у вказаній ухвалі Вищого адміністративного суду від 17.02.2016 зазначено, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 17.02.2016, судом встановлено, що ТОВ Трипільський пакувальний комбінат в період з 01.12.2010 по 31.08.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011 мало господарські відносини з контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Судом встановлено, що між ТОВ Трипільський пакувальний комбінат (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (експедитор) укладено договір №880 від 01.12.2010 про надання транспортно-експедиційних послуг (т.1, а.с.29-32).

Відповідно до пункту 1.2 даного договору експедитор приймає на себе обов'язки з доставки переданого замовником вантажу в строки та в пункт, передбачений замовником та передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату в порядку та в розмірі, погоджені сторонами.

Пунктом 2.1 встановлено, що експедитор зобов'язаний надати для перевезення вантажу транспортні засоби, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, під завантаження в строк, встановлений даним договором та заявці, доставити вантаж в оговорені строки в пункт доставки. Якщо вантаж доставляється в пункт, відстань до якого не погоджена сторонами, то підписання додаткової угоди до даного договору є обов'язковим.

Пунктами 3.1, 3.3 договору встановлено, що сторони здійснюють оплату за перевезення вантажів по маршруту і по відстані, за попередньо погодженими обома сторонами цінами; замовник здійснює оплату за здійснені перевезення згідно погоджених ставок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 15-ти календарних днів с моменту отримання повного пакету документів (рахунка, товарно-транспортних накладних або накладних CMR та маршрутного листа с відміткою отримувача про доставку вантажу та підписаного акту виконаних робіт).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 (пункт 7.5 договору).

Судом встановлено, що в період, що підлягав перевірці позивач пов'язаний договірними зобов'язаннями з наступними контрагентами-покупцями: ДП Кондитерська фабрика Рошен договір №27-10 від 10.04.2010, ТОВ Алекс-пром договір №27-08 від 31.01.2008, ТОВ Грона договір №41-10 від 01.05.2009, ПП Оліяр договір №50-09 від 06.08.2009, ТОВ Світ СР договір №08-11 від 01.02.2011, ВАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат договір №488 від 31.12.2009, ТОВ Анфол договір №23-11 від 01.02.2011, ТОВ Імперія жирів договір №09-11 від 01.02.2011, ТОВ Українські макарони договір №1-11 від 30.12.2010, ТОВ Галанторг договори №33-10 від 26.04.2010, №14-11 від 01.02.2011, ТОВ Напої плюс договори №0000075-10 від 01.11.2010, №44-10 від 01.03.2011, ТОВ Яричів договір №010401 від 01.02.2011, ТОВ Київський завод шампанських вин Столичний договір №35-10 від 31.03.2010, ТОВ Сіріус Екстружен договір №15-11 від 01.02.2011, ПАТ Пиво-безалкогольний комбінат Славутич договір №010211-сл від 01.02.2011, ТОВ Чіпси люкс договір №ПМ1101-0331 від 01.11.2011, ТОВ НПО Дайнемик, Лтд Ко від 15.03.2010, ТОВ Ергопак договір №67-11 від 01.04.2011, ТОВ з іноземними інвестиціями Роялфуд договір №31-11 від 01.02.2011, ПАТ ЖЛК-Україна договір №0000074-10 від 04.11.2010, ТОВ Білоцерківський молочний комбінат договір №284284-бмкіпс від 01.02.2010, ЗАТ Агроекопродукт договір №0000610/10 від 06.10.2010, ВАТ Київський маргариновий завод договір №19-10 від 15.02.2010, ЗАТ Львівська кондитерська фабрика Світоч договір №10/05 від 14.01.2010 (т.4, а.с.188 - т.5, а.с.60).

Як зазначає позивач у додаткових письмових поясненнях до позовної заяви (т.4, а.с.1-14) згідно вищевказаних укладених договорів ТОВ ТПК обов'язки по доставці продукції покладено саме на позивача, а вартість по доставці готової продукції, враховується при формуванні ціни на готову продукцію.

Також позивач у вищевказаних поясненнях зазначає, що отримані від ФОП ОСОБА_2 послуги спрямовані на ведення господарської діяльності підприємства, а транспорт залучався або для доставки готової продукції покупцям, або для доставки товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення господарської діяльності ТОВ ТПК .

Таким чином фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до умов договору №880 від 01.12.2010 про надання транспортно-експедиційних послуг здійснював та організовував поставку товарів контрагентам-покупцями позивача та доставки товарно-матеріальних цінностей позивача, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

На підтвердження факту отримання від ФОП ОСОБА_2 транспортно-експедиційний послуг в період, що підлягав перевірці позивачем надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) / акти виконаних робіт: № тп37 від 10.08.2011 на загальну суму 5600,00 грн., в т.ч. ПДВ 933,33 грн. (т.1, а.с.112), №тп55 від 01.03.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.1, а.с.117), №тп57 від 01.03.2011 на загальну суму 1600,00 грн., в т.ч. ПДВ 266,67 грн. (т.1, а.с.121), №тп59 від 07.03.2011 на загальну суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн. (т.1, а.с.126), №тп60 від 07.03.2011 на загальну суму 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ 583,33 грн. (т.1, а.с.130), №тп62 від 07.03.2011 на загальну суму 1050,00 грн., в т.ч. ПДВ 175,00 грн. (т.1, а.с.134), №тп63 від 07.03.2011 на загальну суму 2500,00 грн., в т.ч. ПДВ 416,67 грн. (т.1, а.с.138), №тп64 від 10.03.2011 на загальну суму 2500,00 грн., в т.ч. ПДВ 416,67 грн. (т.1, а.с.142), №тп333 від 05.07.2011на загальну суму 3200,00 грн., в т.ч. ПДВ 533,33 грн. (т.1, а.с.146), №тп343 від 07.07.2011 на загальну суму 2200,00 грн., в т.ч. ПДВ 366,67 грн. (т.1, а.с.150), №тп352 від 10.07.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.1, а.с.154), №тп46 від 13.08.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.1, а.с.158), №тп49 від 13.08.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.1, а.с.162), №тп64 від 15.08.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.1, а.с.166), №тп53 від 16.08.2011 на загальну суму 1900,00 грн., в т.ч. ПДВ 316,67 грн. (т.1, а.с.170), №тп51 від 16.08.2011 на загальну суму 3200,00 грн., в т.ч. ПДВ 533,33 грн. (т.1, а.с.174), №тп360 від 12.07.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.1, а.с.178), №тп362 від 12.07.2011 на загальну суму 1400,00 грн., в т.ч. ПДВ 233,33 грн. (т.1, а.с.182), №тп364 від 13.07.2011 на загальну суму 3200,00 грн., в т.ч. ПДВ 533,33 грн. (т.1, а.с.186), №тп366 від 14.07.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.1, а.с.190), №тп313 від 25.06.2011 на загальну суму 1550,00 грн., в т.ч. ПДВ 258,33 грн. (т.1, а.с.194), №тп310 від 24.06.2011 на загальну суму 1400,00 грн., в т.ч. ПДВ 233,33 грн. (т.1, а.с.198), №тп273 від 16.06.2011 на загальну суму 1100,00 грн., в т.ч. ПДВ 183,33 грн. (т.1, а.с.202), №тп282 від 17.06.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.1, а.с.206), №тп222 від 31.05.2011 на загальну суму 2200,00 грн., в т.ч. ПДВ 366,67 грн. (т.1, а.с.210), №тп220 від 31.05.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.1, а.с.214), №тп224 від 31.05.2011 на загальну суму 1800,00 грн., в т.ч. ПДВ 300,00 грн. (т.1, а.с.218), №тп226 від 31.05.2011 на загальну суму 1100,00 грн., в т.ч. ПДВ 183,33 грн. (т.1, а.с.222), №тп214 від 29.05.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.2, а.с.2), №тп213 від 28.05.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.6), №тп206 від 27.05.2011 на загальну суму 2350,00 грн., в т.ч. ПДВ 391,67 грн. (т.2, а.с.10), №тп209 від 27.05.2011 на загальну суму 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн. (т.2, а.с.14), №тп210 від 27.05.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.2, а.с.18), №тп201 від 26.05.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.22), №тп143 від 29.04.2011 на загальну суму 1850,00 грн., в т.ч. ПДВ 308,33 грн. (т.2, а.с.27), №тп142 від 28.04.2011 на загальну суму 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ 225,00 грн. (т.2, а.с.30), №тп135 від 27.04.2011 на загальну суму 2450,00 грн., в т.ч. ПДВ 408,33 грн. (т.2, а.с.34), №тп136 від 27.04.2011 на загальну суму 2900,00 грн., в т.ч. ПДВ 483,33 грн. (т.2, а.с.38), №тп137 від 27.04.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.2, а.с.42), №тп13 від 31.01.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.46), №тп12 від 27.01.2011 на загальну суму 1500,00 грн., в т.ч. ПДВ 250,00 грн. (т.2, а.с.50), №тп10 від 26.01.2011 на загальну суму 1050,00 грн., в т.ч. ПДВ 175,00 грн. (т.2, а.с.54), №тп11 від 26.01.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.58), №тп8 від 19.01.2011 на загальну суму 950,00 грн., в т.ч. ПДВ 158,33 грн. (т.2, а.с.62), №тп7 від 18.01.2011 на загальну суму 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 100,00 грн. (т.2, а.с.66), №тп6 від 16.01.2011 на загальну суму 1500,00 грн., в т.ч. ПДВ 250,00 грн. (т.2, а.с.70), №тп4 від 10.01.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.2, а.с.74), №тп5 від 10.01.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.2, а.с.78), №тп3 від 04.01.2011 на загальну суму 1100, в т.ч. ПДВ 183,33 грн. (т.2, а.с.82), №тп2 від 04.01.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.86), №тп23 від 08.02.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.90), №тп30 від 13.02.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.2, а.с.94), №тп24 від 08.02.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.98), №тп22 від 08.02.2011 на загальну суму 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 100,00 грн. (т.2, а.с.102), №тп17 від 06.02.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.106), №тп144 від 29.04.2011 від 29.04.2011 на загальну суму 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн. (т.2, а.с.110), №тп228 від 01.06.2011 на загальну суму 1250,00 грн., в т.ч. ПДВ 208,33 грн. (т.2, а.с.114), №тп61 від 07.03.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.2, а.с.118), №тп83 від 15.08.2011 на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. (т.2, а.с.122), №тп354 від 11.07.2011 на загальну суму 3200,00 грн., в т.ч. ПДВ 533,33 грн. (т.2, а.с.126), №тп9 від 24.01.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.130), №тп2 від 21.12.2010 на загальну суму 4600,00 грн., в т.ч. ПДВ 766,67 грн. (т.2, а.с.134), №тп3 від 24.12.2010 на загальну суму 6100,00 грн., в т.ч. ПДВ 1016,67 грн. (т.2, а.с.144), №тп4 від 31.12.2010 на загальну суму 4350,00 грн., в т.ч. ПДВ 725,00 грн. (т.2, а.с.154), №тп35 від 16.02.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.161), №тп38 від 17.02.2011 на загальну суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн. (т.2, а.с.165), №тп50 від 13.08.2011 на загальну суму 950,00 грн., в т.ч. ПДВ 950,00 грн. (т.2, а.с.169), №тп363 від 13.07.2011 на загальну суму 2300,00 грн., в т.ч. ПДВ 383,33 грн. (т.2, а.с.171), №тп227 від 31.05.2011 на загальну суму 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 141,67 грн. (т.2, а.с.174), №тп58 від 19.08.2011 на загальну суму 4400,00 грн., в т.ч. ПДВ 733,33 грн. (т.2, а.с.177), №тп140 від 28.04.2011 на загальну суму 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 141,67 грн. (т.2, а.с.180), №тп236 від 03.06.2011 на загальну суму 770,00 грн., в т.ч. ПДВ 128,33 грн. (т.2, а.с.183), №тп230 від 01.06.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.2, а.с.186), №тп56 від 01.03.2011 на загальну суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн. (т.2, а.с.56), №тп58 від 03.03.2011 на загальну суму 1050,00 грн., в т.ч. ПДВ 175,00 грн. (т.2, а.с.193), №тп232 від 01.06.2011 на загальну суму 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн. (т.2, а.с.196), №тп357 від 12.07.2011 на загальну суму 2300,00 грн., в т.ч. ПДВ 383,33 грн. (т.2, а.с.198), №тп67 від 17.08.2011 на загальну суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн. (т.2, а.с.200), №тп1 від 04.01.2011 на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 133,33 грн. (т.2, а.с.203).

На підтвердження факту здійснення поставок товарів до суду надані товарно-транспортні накладні: Серії АСЖ №95901 від 10.08.2011 (т.1, а.с.113), Серії АСЖ №95902 від 10.08.2011 (т.1, а.с.115), Серії 12ААБ №345620 від 01.03.2011 (т.1, а.с.119), Серії 12ААБ №345251 від 01.03.2011 (т.1, а.с.119), Серії 12ААБ №345251 від 01.03.2011 (т.1, а.с.123), Серії 12ААБ №345253 від 07.03.2011 (т.1, а.с.128), Серії 12ААБ №345315 від 05.03.2011 (т.1, а.с.132), Серії 12ААБ №345328 від 07.03.2011 (т.1, а.с.136), Серії 12ААБ №345332 від 07.03.2011 (т.1, а.с.140), Серії 12ААБ №345346 від 10.03.2011 (т.1, а.с.144), Серії АСЖ №54839 від 05.07.2011 (т.1, а.с.148), Серії АСЖ №15126 від 07.07.2011 (т.1, а.с.152), Серії АСЖ №95474 від 09.07.2011 (т.1, а.с.156), Серії АСЖ №95858 від 13.08.2011 (т.1, а.с.160), Серії АСЖ №95848 від 13.08.2011 (т.1, а.с.164), Серії АСЖ №95840 від 15.08.2011 (т.1, а.с.168), Серії АСЖ №95825 від 16.08.2011 (т.1, а.с.172), Серії АСЖ №95830 від 16.08.2011 (т.1, а.с.176), Серії АСЖ №95443 від 12.07.2011 (т.1, а.с.180), Серії АСЖ №95432 від 12.07.2011 (т.1, а.с.184), Серії АСЖ №95416 від 13.07.2011 (т.1, а.с.188), Серії АСЖ №95396 від 14.07.2011 (т.1, а.с.192), Серії АСЖ №54935 від 25.06.2011 (т.1, а.с.196), Серії АСЖ №54958 від 24.06.2011 (т.1, а.с.200), Серії АСВ №88506 від 16.06.2011 (т.1, а.с.204), Серії АСВ №91378 від 17.06.2011 (т.1, а.с.208), Серії АСЖ №52234 від 31.05.2011 (т.1, а.с.212), Серії АСЖ №61247 від 31.05.2011 (т.1, а.с.216), Серії АСЖ №61250 від 31.05.2011 (т.1, а.с.220), Серії АСЖ №61243 від 31.05.2011 (т.1, а.с.224), Серії АСЖ №52217 від 29.05.2011 (т.2, а.с.4), Серії АСЖ №52176 від 28.05.2011 (т.2, а.с.8), Серії АСЖ №52152 від 27.05.2011 (т.2, а.с.12), Серії АСЖ №52163 від 27.05.2011 (т.2, а.с.16), Серії АСЖ №52190 від 27.05.2011 (т.2, а.с.20), Серії АСЖ №52129 від 26.05.2011 (т.2, а.с.24), Серії АСЖ №60309 від 29.04.2011 (т.2, а.с.28), Серії АСЖ №60356 від 28.04.2011 (т.2, а.с.32), Серії АСЖ №30392 від 27.04.2011 (т.2, а.с.36), Серії АСЖ №60395 від 26.04.2011 (т.2, а.с.40), Серії АСЖ №60380 від 27.04.2011 (т.2, а.с.44), Серії АСЖ №345963 від 31.01.2011 (т.2, а.с.47), Серії 12ААБ №345889 від 27.01.2011 (т.2, а.с.52), Серії 12ААБ №345884 від 26.01.2011 (т.2, а.с.56), Серії 12ААБ №345871 від 26.01.2011 (т.2, а.с.60), Серії 12ААБ №345980 від 19.01.2011 (т.2, а.с.64), Серії 12ААБ №248992 від 18.01.2011 (т.2, а.с.68), Серії 12ААБ №248955 від 16.01.2011 (т.2, а.с.72), Серії 12ААБ №248837 від 10.01.2011 (т.2, а.с.76), Серії 12ААБ №248840 від 10.01.2011 (т.2, а.с.80), Серії 12ААБ №248822 від 04.01.2011 (т.2, а.с.84), Серії 12ААБ №248823 від 04.01.2011 (т.2, а.с.88), Серії 10ААБ №685382 від 08.02.2011 (т.2, а.с.92), 44 від 13.02.2011 (т.2, а.с.96), Серії 10ААБ №685385 від 08.02.2011 (т.2, а.с.100), Серії 10ААБ №685375 від 08.02.2011 (т.2, а.с.104), Серії 10ААБ №685345 від 06.02.2011 (т.2, а.с.108), Серії АСЖ №60321 від 28.04.2011 (т.2, а.с.112), Серії АСЖ №61248 від 01.07.2011 (т.2, а.с.116), Серії 12ААБ №345318 від 06.03.2011 (т.2, а.с.120), Серії АСЖ №95826 від 16.08.2011 (т.2, а.с.124), Серії АСЖ №95469 від 10.06.2011 (т.2, а.с.128), Серії 12ААБ №245814 від 24.01.2011 (т.2, а.с.132), Серії 12ААБ №249244 від 15.12.2011 (т.2, а.с.135), Серії 12ААБ №248517 від 16.12.2010 (т.2, а.с.136), Серії 12ААБ №248538 від 17.12.2010 (т.2, а.с.137), Серії 12ААБ №248604 від 21.12.2010 (т.2, а.с.138), Серії 12ААБ №248626 від 22.12.2010 (т.2, а.с.149), Серії 12ААБ №248654 від 23.12.2010 (т.2, а.с.150), Серії 12ААБ №248677 від 24.12.2010 (т.2, а.с.151), Серії 12ААБ №248678 від 18.12.2010 (т.2, а.с.152), Серії 12ААА №831459 від 28.12.2010 (т.2, а.с.157), Серії 12ААБ №248760 від 29.12.2010 (т.2, а.с.158), Серії 12ААБ №248807 від 31.12.2010 (т.2, а.с.159), від 16.02.2011 (т.2, а.с.163), №686-11 від 17.02.2011 (т.2, а.с.167). Серії АСЖ №95422 від 13.07.2011 (т.2, а.с.172), Серії 1-02СП №169351 від 31.05.2011 (т.2, а.с.175), №12753-11 від 19.08.2011 (т.2, а.с.178), Серії БЗС №002953 від 27.04.2011 (т.2, а.с.181), Серії АСЖ №61197 від 03.06.2011 (т.2, а.с.184), Серії АСЖ №61240 від 01.07.2011 (т.2, а.с.187), Серії 12ААБ №345264 від 01.03.2011 (т.2, а.с.190-191), Серії 12ААБ №345286 від 03.03.2011 (т.2, а.с.194), Серії АСЖ №95801 від 17.08.2011 (т.2, а.с.201), Серії 12ААБ №248809 від 02.01.2011 (т.2, а.с.204), Серії АСЖ №95490 від 09.07.2011 (т.2, а.с.209), Серії АСЖ №95441 від 12.07.2011 (т.2, а.с.211), Серії АСЖ №95862 від 13.08.2011 (т.2, а.с.213).

Також на підтвердження реальності надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 та реальності отримання товарів контрагентами-покупцями ТОВ ТПК до суду надано копії видаткових накладних та рахунків-фактур: №371811 віл 10.08.2011 (т.1, а.с.114), №89211 від 01.03.2011 (т.1, а.с.118), №88811 від 01.03.2011 (т.1, а.с.122), №99211 від 07.03.2011 (т.1, а.с.127), №97911 від 05.03.2011 (т.1, а.с.131), №95411 від 07.03.2011 (т.1, а.с.135), №99411 від 07.03.2011 (т.1, а.с.139), №100311 від 10.03.2011 (т.1, а.с.143), №0000003250 від 05.07.2011 (т.1, а.с.147), №315011 від 07.07.2011 (т.1, а.с.151), №317911 від 09.07.2011 (т.1, а.с.155), №375511 від 13.08.2011 (т.1, а.с.159), №369011 від 13.08.2011 (т.1, а.с.163), №375611 від 15.08.2011 (т.1, а.с.167), №371611 від 16.08.2011 (т.1, а.с.171), №0000003962 від 16.08.2011 (т.1, а.с.175), №321211 від 12.07.2011 (т.1, а.с.179), №321611 від 12.07.2011 (т.1, а.с.183), №325411 від 13.07.2011 (т.1, а.с.187), №324311 від 14.07.2011 (т.1, а.с.191), №296011 від 25.07.2011 (т.1, а.с.195), №294711 від 24.07.2011 (т.1, а.с.199), №276311 від 16.07.2011 (т.1, а.с.203), №280011 від 17.07.2011 (т.1, а.с.207), №242911 від 31.05.2011 (т.1, а.с.211), №248711 від 31.05.2011 (т.1, а.с.215), №248911 від 31.05.2011 (т.1, а.с.219), №25611 від 31.05.2011 (т.1, а.с.223), №244711 від 29.05.2011 (т.2, а.с.3), №242611 від 28.05.2011 (т.2, а.с.7), №237511 від 27.05.2011 (т.2, а.с.11), №241811 від 27.05.2011 (т.2, а.с.15), №241711 від 27.05.2011 (т.2, а.с.19), №238711 від 26.05.2011 (т.2, а.с.23), №178811 від 29.04.2011 (т.2, а.с.26), №188011 від 28.04.2011 (т.2, а.с.31), №186011 від 27.04.2011 (т.2, а.с.35), №186611 від 26.04.2011 (т.2, а.с.39), №186311 від 27.04.2011 (т.2, а.с.43), №36811 від 31.01.2011 (т.2, а.с.48), №29511 від 27.01.2011 (т.2, а.с.51), №30511 від 26.01.2011 (т.2, а.с.55), №30211 від 26.01.2011 (т.2, а.с.59), №17311 від 19.01.2011 (т.2, а.с.63), №13611 від 18.01.2011 (т.2, а.с.67), №11411 від 16.01.2011 (т.2, а.с.71), №1511 від 10.01.2011 (т.2, а.с.75), №1611 від 10.01.2011 (т.2, а.с.79), №580910 від 04.01.2011 (т.2, а.с.83), №574310 від 04.01.2011 (т.2, а.с.87), №49711 від 08.02.2011 (т.2, а.с.91), №62811 від 13.02.2011 (т.2, а.с.95), №53211 від 08.02.2011 (т.2, а.с.99), №48711 від 08.02.2011 (т.2, а.с.103), №50911 від 06.02.2011 (т.2, а.с.107), №182611 від 28.04.2011 (т.2, а.с.111), №247911 від 01.06.2011 (т.2, а.с.115), №993111 від 06.03.2011 (т.2, а.с.119), №379611 від 16.08.2011 (т.2, а.с.123), №0000003347 від 10.07.2011 (т.2, а.с.127), №0000000278 від 24.01.2011 (т.2, а.с.131), №548810 від 15.12.2010 (т.2, а.с.139), №549610 від 16.12.2010 (т.2, а.с.140), №550410 від 17.12.2010 (т.2, а.с.141), №550610 від 21.12.2010 (т.2, а.с.142), №559810 від 22.12.2010 (т.2, а.с.145), №560410 від 23.10.2010 (т.2, а.с.146), №565610 від 24.12.2010 (т.2, а.с.147), №566010 від 24.12.2010 (т.2, а.с.148), №570610 від 28.12.2010 (т.2, а.с.155), №569610 від 29.12.2010 (т.2, а.с.156), №65811 від 16.02.2011 (т.2, а.с.162), №68611 від 17.02.2011 (т.2, а.с.166), №576510 від 30.12.2010 (т.2, а.с.205), №36811 від 31.01.2011 (т.2, а.с.206), №88411 від 01.03.2011 (т.2, а.с.207), №89511 від 02.03.2011 (т.2, а.с.208), №320411 від 12.07.2011 (т.2, а.с.210), №377311 від 13.08.2011 (т.2, а.с.212).

За фактом настання першої з подій (надання послуг) ФОП ОСОБА_2 на адресу позивача були видані наступні податкові накладні: №37 від 10.08.2011 (т.1, а.с.111), №55 від 01.03.2011 (т.1, а.с.116), №57 від 01.03.2011 (т.1, а.с.120), №59 від 07.03.2011 (т.1, а.с.125), №60 від 07.03.2011 (т.1, а.с.129), №62 від 07.03.2011 (т.1, а.с.133), №63 від 07.03.2011 (т.1, а.с.137), №64 від 10.03.2011 (т.1, а.с.141), №333 від 05.07.2011 (т.1, а.с.145), №343 від 07.07.2011 (т.1, а.с.149), №352 від 10.07.2011 (т.1, а.с.153), №46 від 13.08.2011 (т.1, а.с.157), №49 від 13.08.2011 (т.1, а.с.161), №64 від 15.08.2011 (т.1, а.с.165), №53 від 16.08.2011 (т.1, а.с.169), №51 від 16.08.2011 (т.1, а.с.173), №360 від 12.07.2011 (т.1, а.с.177), №362 від 12.07.2011 (т.1, а.с.181), №364 від 13.07.2011 (т.1, а.с.185), №366 від 14.07.2011 (т.1, а.с.189), №313 від 25.06.2011 (т.1, а.с.193), №310 від 24.06.2011 (т.1, а.с.197), №273 від 16.06.2011 (т.1, а.с.201), №282 від 17.06.2011 (т.1, а.с.205), №222 від 31.05.2011 (т.1, а.с.209), №220 від 31.05.2011 (т.1, а.с.213), №224 від 31.05.2011 (т.1, а.с.217), №226 від 31.05.2011 (т.1, а.с.221), №214 від 29.05.2011 (т.2, а.с.1), №213 від 28.05.2011 (т.2, а.с.5), №206 від 27.05.2011 (т.2, а.с.9), №209 від 27.05.2011 (т.2, а.с.13), №210 від 27.05.2011 (т.2, а.с.17), №201 від 26.05.2011 (т.2, а.с.21),№143 від 29.04.2011 (т.2, а.с.25), №142 від 28.04.2011 (т.2, а.с.29), №135 від 27.04.2011 (т.2, а.с.33),№136 від 27.04.2011 (т.2, а.с.37), №137 від 27.04.2011 (т.2, а.с.41), №13 від 31.01.2011 (т.2, а.с.45), №12 від 27.01.2011 (т.2, а.с.49), №10 від 26.01.2011 (т.2, а.с.53), №11 від 26.01.2011 (т.2, а.с.57), №8 від 19.01.2011 (т.2, а.с.61), №7 від 18.01.2011 (т.2, а.с.65), №6 від 16.01.2011 (т.2, а.с.69), №4 від 10.01.2011 (т.2, а.с.73), №5 від 10.01.2011 (т.2, а.с.77), № 3 від 04.01.2011 (т.2, а.с.81), №2 від 04.01.2011 (т.2, а.с.85), №23 від 08.02.2011 (т.2, а.с.89), №30 від 13.02.2011 (т.2, а.с.93), №24 від 08.02.2011 (т.2, а.с.97), №22 від 08.02.2011 (т.2, а.с.101), №17 від 06.02.2011 (т.2, а.с.105), №144 від 29.04.2011 (т.2, а.с.109), №228 від 01.06.2011 (т.2, а.с.113), №61 від 07.03.2011 (т.2, а.с.117), №83 від 16.08.2011 (т.2, а.с.121), №354 від 11.07.2011 (т.2, а.с.125), №9 від 24.01.2011 (т.2, а.с.129), №4 від 31.12.2010 (т.2, а.с.153), №35 від 16.02.2011 (т.2, а.с.160), №36 від 17.02.2011 (т.2, а.с.164), №50 від 13.08.2011 (т.2, а.с.168), №363 від 13.07.2011 (т.2, а.с.170), №227 від 31.05.2011 (т.2, а.с.173), №58 від 19.08.2011 (т.2, а.с.176), №140 від 28.04.2011 (т.2, а.с.179), №236 від 03.06.2011 (т.2, а.с.182), №230 від 01.06.2011 (т.2, а.с.185), №56 від 01.03.2011 (т.2, а.с.188), №58 від 03.03.2011 (т.2, а.с.192), №232 від 01.06.2011 (т.2, а.с.195), №357 від 12.07.2011 (т.2, а.с.197), №67 від 17.08.2011 (т.2, а.с.199), №1 від 04.01.2011 (т.2, а.с.202).

Суми сплаченого ПДВ згідно вищевказаних податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та за період січень 2011 року - серпень 2011 року та за листопад 2011 року, що підтверджується додатками №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди (т.4, а.с.135-187).

З метою логічного та повного відображення сум податку на додану вартість, що були включені позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 позивачем було надано додаткові письмові пояснення, в яких наведено таблицю з відображенням всіх податкових накладних із зазначенням порядкового номеру, дати, суми, ПДВ та періоду до якого включено відповідні суми ПДВ (т.4, а.с.1-14).

Надані послуги від ФОП ОСОБА_2 були оплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.4, а.с.30-134).

Також в підтвердження реальності надання послуг та здійснення господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2 до суду надано акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ ТПК та ФОП ОСОБА_2 з 01.12.2010 по 31.08.2011 (т.4, а.с.15-27), з 01.11.2011 по 30.11.2011 (т.4, а.с.28-29).

З приводу дефектів окремих товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, на які посилається відповідач в додаткових письмових поясненнях від 14.06.2016, які полягають в наступному:

- позивачем не було надано до суду заяв на виконання послуг, які, на думку відповідача, в даному випадку є обов'язковим та є невід'ємною частиною договору;

- відсутні записи ФОП ОСОБА_2 на товарно-транспортних накладних, а відповідно такі товарно-транспортні виготовлялись виключно позивачем, також відсутні обмінні-довіреності;

- відсутні обов'язкові реквізити на видаткових накладних, а саме прізвище, ім'я, по батькові особи та посади особи, яка здійснила відвантаження та прийняття вантажу, відсутні печатки/штамп вантажоотримувача; відсутні дані у витратних накладних про прийняття вантажу ФОП ОСОБА_2 або уповноваженим ним особою, експедитором чи водієм;

- транспортування, на думку відповідача здійснювалось різними водіями за різними договорами, а не за договором №880 від 01.12.2010.

Вказані обставини, як стверджує відповідач, свідчать про те, що послуги ФОП ОСОБА_2 не надавались, а фактично перевезення товару до покупців позивача здійснювалось виключно власними силами позивача.

Як зазначає позивач, в наданих письмових поясненнях до позову, необхідність укладення договору про надання транспортно-експедиційних послуг №880 від 01.12.2010 зумовлена необхідністю залучення транспорту для перевезення вантажів позивача, а саме до доставки готової продукції контрагентам-покупцям або для доставки товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення господарської діяльності ТОВ ТПК . Також позивач зазначає, що згідно умов договорів з контрагентами-покупцями позивача останній взяв на себе обов'язок щодо транспортування товару, однак враховуючи наявні в розпорядженні позивача транспортні засоби він не мав змоги виконати договірні зобов'язання власними силами. В підтвердження відсутності транспортних засобів позивачем надано до суду відомість необоротних активів в бухгалтерському обліку за 30.11.2011(т.5, а.с.114-121).

Так судом було досліджено товарно-транспортні накладні та витратні (видаткові) накладні, що були надані позивачем, з яких вбачається, що всі необхідні реквізити для визначення характеру, порядку та об'єму наданих послуг заповнені, а саме: замовник, вантажовідправник, вантажоотримувач, пункт навантаження, вид товару, його кількість, автомобіль, яким здійснювалось транспортування, водій, штемпелі складу позивача, з якого здійснювалось відвантаження товару, в окремих випадках штемпель/штамп складу/підприємства вантажоотримувача.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил №363).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Таким чином суд зазначає, що товарно-транспортні накладні засвідчуються підписом вантажовідправника та вантажоодержувача і лише у разі потреби печаткою або штампом.

Так зі змісту наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що всі вони засвідчені підписами вантажовідправника (в даному випадку відповідальної особи по складу позивача), штемпелем позивача, підписами/штемпелями вантажоотримувачів, підписом водія, який здійснював транспортування товарів.

Суд зазначає, що позивачем не було надано заявок на перевезення товарів, оскільки такі заявки не оформлювались в письмовому вигляді та не збереглись, так заявки на доставку товару, виготовлялись менеджером ТОВ ТПК після чого подавався транспорт, а відсутність вказаних документів свідчить лише про неналежне оформлення господарських операцій у взаємовідносинах між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та не можуть бути взяті до уваги судом як беззаперечні докази відсутності господарських операцій

Крім того, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 по справі К/800/63272/14 (реєстраційний номер в Єдиному держаному реєстрі судових рішень 43181742).

З приводу заперечень відповідача в частині того, що у видаткових накладних є посилання на інші договори, відмінні від договору №880 від 01.12.2010, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01 липня 2004 року № 1955-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1955) експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону №1955 встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитора вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Положення даних норм законодавства кореспондують ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд зазначає, що експедитор діє як посередник, а також надає послуги з організації перевезення вантажів, в тому числі здійснюючи перевезення самостійно (виступаючи як перевізник) та залучаючи третіх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань.

Суд зазначає, що предметом договору про надання транспортно-експедиційних послуг №880 від 01.12.2010 є надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезення, тобто в даному випадку ФОП ОСОБА_2 згідно умов договору виступає в якості експедитора та має право з метою виконання взятих на себе зобов'язань здійснювати перевезення як самостійно власними засобами, так і залучати до здійснення перевезень третіх осіб.

Таким чином, в даному випадку ФОП ОСОБА_2 в якості експедитора була залучено третіх осіб для виконання власних зобов'язань перед позивачем та здійснення перевезень, зокрема, шляхом укладення договорів перевезення з такими третіми особами, на які є посилання в окремих видаткових (витратних) накладних.

Відповідно до п. 198.1ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.198.6ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6ст.201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу(п.201.8ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті201.1ст.201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, не підтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

-в супереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача та не враховано первинних документів бухгалтерського обліку, що були подані на вимогу податкового органу.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що отримані транспортно-експедиційні послуги від ФОП ОСОБА_2 були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме для виконання господарських зобов'язань перед власними контрагентами-покупцями та доставки їм вироблених товарів.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_2 суд зазначає, що відповідно до письмових пояснень позивача до позову вбачається, що ТОВ ТПК використано отримані транспортно-експедиційні послуги у власній господарській діяльності позивача, а саме для поставки готової продукції покупця-контрагентам та для доставки товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення господарської діяльності позивачем.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_3 (т.1, а.с.54-58) та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії НОМЕР_4 віл 09.11.2010 основним видом економічної діяльності позивача є: 21.21.0 виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, 25.21.1 будівництво будівель, 63.40.0 організація перевезень вантажів, 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.47.2 оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям.

На підтвердження наявності виробничих потужностей у позивача для здійснення господарської діяльності до суду надано відомості необоротних активів в бухгалтерському обліку за 30.11.2011 (т.5, а.с.114-121) за 31.05.2015 (т.5, а.с.122-130), бухгалтерські баланси станом на 31.12.2011 (т.5, а.с.131-132), звіт про фінансові результати за 2011 рік (т.5, а.с.133-134).

Також на підтвердження того, позивачем надано до суду договори оренди земельних ділянок від 23.06.2002 та від 22.10.2009 щодо оренди земельних ділянок, на яких знаходяться виробничі потужності позивача (т.5, а.с.106-113).

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу контрагента, що надає послуги, отримання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_2, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно даної фізичної особи-підприємця були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагента позивача.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Тому суд критично оцінює посилання в акті перевіркина актРокитнянської МДПІ від 15.12.2011 №14/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 01.12.2011 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 в адміністративній справі №2а-399/12/1070, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2015 визнано протиправним та скасовано наказ Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області №263 від 14.12.2011 року Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 та визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 року №14/1701/НОМЕР_1.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на постанову про порушення кримінальної справи від 26.10.2011 старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 як на підставу фіктивності здійснених господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2, оскільки постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.04.2012 у справі №2610/7853/2012 задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 26.10.2011 за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2. та ФОП ОСОБА_5. з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (т.1, а.с.37-38).

Також суд звертає увагу й на те, що господарські відносини ТОВ ТПК з ФОП ОСОБА_2 були предметом дослідження під час розгляду адміністративних справ №2а-2191/12/1070 та №2а-2192/12/1070.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а-2191/12/1070 за позовом ТОВ ТПК до ДПІ в Обухівському районі Київської області адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129.

З мотивувальної частини вказаного судового рішення вбачається, що суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ Трипільський пакувальний комбінат та ФОП ОСОБА_2 правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторонами підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Вказана постанова Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а-2191/12/1070 набрала законної сили 19.12.2012, що підтверджується відміткою Київського окружного адміністративного суду на копії даного судового рішення (т.1, а.с.79-87).

Також суд зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 в адміністративній справі №2а-2192/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС позов задоволено та визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000192301/130 від 31.01.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області ДПС.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 в адміністративній справі №2а-2192/12/1070 змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови наступним чином: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000192301/130 від 31.01.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області ДПС . В решті постанову залишити без змін.

З мотивувальної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 в адміністративній справі №2а-2192/12/1070 вбачається, що ОСОБА_2 надав пояснення та підтвердив обставини, викладені позивачем, вказав, що уклав договір з позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат щодо надання послуг з перевезення. Підтвердив, що його та орендований транспорт відповідно до укладеного договору залучався для доставки готової продукції та для доставки товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат . Зазначив, що на весь вантаж оформлювалась товарно-супровідна документація, а саме товарно-транспортні накладні.

Також в постанові Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 в адміністративній справі №2а-2192/12/1070 зазначено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат не відносило до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням робіт (послуг), непідтверджені або оформленими з порушеннями вимог податковими накладними. Податковий кредит по податку на додану вартість був сформований на підставі податкових накладних наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст.162та ст.244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ФОП ОСОБА_2 його реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства - відсутні.

З урахуванням цього суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС №0001202301/1983 та №0001212301/1984 від 03.08.2012 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2146,00 грн. згідно платіжного доручення №81 від 08.08.2012 (т.1, а.с.2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2146,00 грн. підлягають стягненню з ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, відповідно до положень статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі у Київській області Державної податкової служби від 03.08.2012 №0001202301/1983 та №0001212301/1984.

3. Стягнути судовий збір в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (ідентифікаційний код 31826484, місцезнаходження 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 33) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39465303, місцезнаходження 08703, м. Обухів, вул. Каштанова, 20).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.06.2016
Оприлюднено24.04.2017
Номер документу66045025
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-3869/12/1070

Ухвала від 26.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 04.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 11.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 11.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Пасічник С.С.

Ухвала від 13.12.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 22.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 20.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 26.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 12.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 23.08.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні