Ухвала

від 02.03.2017 по справі 826/19069/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

02 березня 2017 року К/800/18122/16

у адміністративній справі № 826/19086/15 за позовом Публічного

акціонерного товариства Укрнафта до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в

Івано-Франківській області, ДПІ в Рожнятинському районі, ДПІ у

Богородчанському районі, ДПІ у Надвірнянському районі, ДПІ у

м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання

протиправними та скасування рішень

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.03.2017р. касаційні скарги Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, ДПІ в Рожнятинському районі, ДПІ у Богородчанському районі, ДПІ у Надвірнянському районі, ДПІ ум. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016. залишені без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.

Висновок суду касаційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень про збільшення ПАТ Укрнафта суми грошових зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень - грудень 2014 року обґрунтований тим, що контролюючі органи безпідставно визначили податкові зобов'язання Товариству за серпень - грудень 2014 року за ставкою, встановленою Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України від 31.07.2014р. № 1621-VІІ (Закон № 1621-УІІ), а не за ставкою, передбаченою підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України (ПК).

Вважаю, що такий висновок суду касаційної інстанції не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

У справі встановлено, що 19.05.2015р. ПАТ Укрнафта уточнюючими розрахунками до податкових декларацій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень - грудень 2014 року зменшило самостійно визначені суми податкових зобов'язань, визначивши їх із застосуванням ставки, зазначеної в підпункті 263.9.1 пункту 263.9 ст. 263 ПК, тоді як в деклараціях податкові зобов'язання Товариство визначило виходячи із розміру ставки, встановленої підпунктом 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК.

До 1 січня 2015 року в ПК був розділ ХІ Плата за користування надрами , який був виключений з ПК Законом від 28.12.2014р. № 71-VІІІ. Підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 ст. 263, який був включений до цього розділу, були встановлені ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Законом № 1621-VІІ були внесені зміни та доповнення до ПК, зокрема Кодекс доповнено підрозділом 9-1 Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин , згідно з яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу, зокрема ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту (до 1 січня 2015 року), у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у більших розмірах. Закон № 1621-VІІ набрав чинності з 31.07.2014р.

Таким чином, в ПК були дві норми, які встановлювали різні розміри ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин: норма підпункту 263.9.1 пункту 263.9 ст. 263 та норма підпункту 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК. Ці норми є нормами однакової юридичної сили як норми законодавчого акту.

В рішенні від 03.10.1997 р. у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1. (справа N 18/183-97 про набуття чинності Конституцією України) Конституційний Суд України вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон № 1621-VІІ прийнятий пізніше, ніж Закон від 02.12.2010р. №2755-УІ, яким був прийнятий ПК, і встановив норму з дією впродовж певного часу (до 1 січня 2015 року). Ця норма, в порівнянні з нормою підпункту 263.1.9 пункту 263.1 ст. 263 ПК, впродовж часу її дії є спеціальною в урегулюванні податкових відносин у сфері користування надрами за темпоральним критерієм, і цією нормою суд мав керуватися при вирішенні спору.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.03.2017р. безпідставно застосував норму підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 ПК, оскільки неоднозначного трактування прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів норми підпункту 263.1.9 пункту 263.1 ст. 263 та підпункту 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК не допускають; їх зміст чіткий і зрозумілий, а питання полягає лише в правильному їх застосуванні.

Суддя Вищого адміністративного суду України Є.А. Усенко