Ухвала

від 21.06.2017 по справі 826/19069/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Надвірнянська та Долинська ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрнафта до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківському районі, державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 березня

2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Надвірнянська та Долинська ОДПІ звернулися до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Надвірнянська та Долинська ОДПІ посилаються на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпункту 4.1.4 пункту 4.1

статті 4, пункту 56.21 статті 56, підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263, підпункту 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2010 року (справа № К-16219/10), яка, на думку заявників, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та копії постанов Верховного Суду України від 18 липня 2012 року та 5 листопада 2014 року - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеним у цих постановах висновкам.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права чи невідповідність оскаржуваної ухвали висновкам Верховного Суду України, оскільки вони прийняті у справах, правовідносини в яких не є подібними.

Так, у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, спір виник з приводу визначення податкових зобов'язань з плати за користування надрами. На той час фактично діяли дві ставки плати за користування надрами - передбачені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК та підпунктом 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК. Задовольняючи позов, суд виходив із положень пункту 56.21 статті 56 ПК, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Натомість в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2010 року причиною виникнення спору стало питання щодо правової природи винагороди лізингодавця за договором фінансового лізингу та процентів за користування грошовими коштами на підставі договору позики, укладеного з нерезидентом. З огляду на те, що це питання одночасно було врегульоване кількома нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон), суд дійшов висновку, що при вирішенні правової колізії в цьому випадку перевагу слід надати саме підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону, оскількі ця норма є спеціальною та прийнята пізніше у порівнянні з чинною на той час редакцією пункту 1.10 статті 1 цього ж Закону.

В доданих до заяви постановах Верховного Суду України від 18 липня 2012 року та 5 листопада 2014 року цей суд вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме: статей 1046, 1048 Цивільного кодексу України та Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг у частині права позикодавців - фізичних осіб на отримання від позичальників обумовлених договором процентів за користування позикою.

Крім того, надані на порівняння рішення не містять тлумачення тих норм права, про які йдеться в заяві Надвірнянської та Долинської ОДПІ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Надвірнянською та Долинською заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства Укрнафта до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківському районі, державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко