Рішення

від 13.04.2017 по справі 902/1038/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2017 р. Справа № 902/1038/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" в особі голови ОСОБА_1, м. Жмеринка, Вінницька область

до: Головного Управління Держгеокадастру Вінницької області, м. Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Зерно Жмеринщини"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кам'яногірська сільська рада Жмеринського району Вінницької області та громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_10

про визнання наказів недійсними та їх скасування

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Федоренко Поліна Петрівна, довіреність № 4 від 25.10.2016 р.

третіх осіб:

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.06.1997 р.

Приватне підприємство "Зерно Жмеринщини": Гораш Ігор Олександрович паспорт НОМЕР_3 виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій області 15.10.1996 р., наказ №1 від 09.12.2014 р.

Кам'яногірська сільська рада: Гринік В'ячеслав Васильович, посвідчення № 612 - сільський голова.

ОСОБА_10 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій області 16.02.2007 р.

відповідач, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Селянським (фермерським) господарством "Хлібороб" подано позов до Головного Управління Держгеокадастру Вінницької області про визнання недійсним рішення та його скасування

Ухвалою суду від 02.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1038/16 (суддя Яремчук Ю.О.) та призначено її до розгляду на 11.01.2017 р.

10.01.2017 р. на адресу суду надійшли клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та про припинення провадження у даній справі.

Крім того, 10.01.2017 р. позивачем подано до суду клопотання витребування у Державного реєстратора Жмеринської міської ради оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності СФГ "Хлібороб" та витребування у Жмеринської районної ради завіреної належним чином копію або другий примірник державного акту серії НОМЕР_5 на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_2 21.03.1995 р.

Також, 10.01.2017 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вих. № 0-2-0.6-658/2-17 від 10.01.2017 р., в якому останній у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" просить суд відмовити.

Відповідно до ухвали суду від 11.01.2017 р. відкладено слухання справи до 31.01.2017 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_17 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кам'яногірську сільську раду Жмеринського району Вінницької області.

11.01.2017 р. позивачем до суду подано супровідний лист від 11.01.2017 р. про доручення до матеріалів справи оригіналів документів.

31.01.2017 р. відповідачем до суду подано супровідний лист, яким надано до матеріалів справи копії наказів головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2016 р. про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 31.01.2017 р. розгляд справи відкладено до 14.02.2017 р. та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 13.02.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1038/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 10.02.2017 р. повноваження у судді Яремчука Ю.О. зі здійснення правосуддя припинено.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р. справу № 902/1038/16 прийнято до провадження новим складом суду.

13.02.2017 р. до суду позивачем супровідним листом вх. № 06-52/1268/17 від 13.02.2017 р. подано додаткові документи.

14.02.2017 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача б/н від 13.02.2017р. про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою подання додаткових документів.

Крім того, 14.02.2017 р. від третьої особи - ОСОБА_10 до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі б/н від 14.02.2017 р., мотивоване підсудністю даної справи Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 14.02.2017 р. відкладено розгляд справи до 22.03.2017 р.

Вказаною ухвалою суду відхилено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду вх. № 06-52/177/17 від 10.01.2017 р. та клопотання про припинення провадження справі вх. № 06-52/178/17 від 10.01.2017 р.

Також відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи б/н від 14.02.2017 р. про припинення провадження у даній справі.

Окрім того, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та Приватне підприємство "Зерно Жмеринщини".

02.03.2017 р. на адресу суду надійшло письмове пояснення Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області вих. № 247/01-16 від 23.02.2017 р. на виконання вимог ухвали від 14.02.2017 р., в якому остання повідомляє, що 05.08.2015 р. державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області Мельничук А.Л. було засвідчено справжність підпису на заяві про відмову від права постійного користування земельною ділянкою від імені ОСОБА_2.

Крім того, нотаріальна контора зазначає, що нотаріус засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. Також вказує, що формування у справи заяв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою та документи, на підставі яких засвідчується справжність підпису громадянина на такій заяві номенклатурою справ Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області не передбачено.

10.03.2017 р. до суду від Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області надійшла копія реєстраційної справи відносно СФГ "Хлібороб".

22.03.2017 р. третьою особою - ОСОБА_10 до суду подано заперечення на позовну заяву, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову СФГ "Хлібороб" в повному обсязі.

Крім того, 22.03.2017 р. відповідачем до суду подано додаткові пояснення вих. № 0-2-0.6-4513/2-17 від 22.03.2017 р.

Також, 22.03.2017 р. позивачем до суд подано клопотання про приєднання до матеріалів справи ряду документів.

З метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи та необхідністю витребування додаткових доказів відповідно до ухвали суду від 22.03.2017 р. відкладено слухання справи до 10.04.2017 р.

03.04.2017 р. на електронну адресу суд надійшла заява Жмеринської районної державної адміністрації вих. № 01-07/37 від 03.04.2017 р. якою остання при розгляді справи покладається на розсуд суду та просить провести розгляд справи за її відсутності.

07.04.2017 р. на електронну адресу суду від Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області надійшли доповнення до листа від 06.04.2017 р. № 2306/10/10-11 в яких зазначається, що СФГ "Хлібороб" 20.02.2012 р. подано податкову декларацію з плати за землю за 2012 р. Сплата земельного податку за 2012 р. проводилась СФГ "Хлібороб" 27.01.2012 р. на суму 250,00 грн та 11.12.2012 р. на суму 34,00 грн.

10.04.2017 р. позивачем до суду подано заяву від 10.04.2017 р. про долучення до матеріалів справи ряду документів.

10.04.2017 р. Кам'яногірською сільською радою Жмеринського району Вінницької області до суду подано інформацію вих. № 149 від 10.04.2017 р. відповідно до якої книги записів державних актів на право постійного користування землею по Кам'яногірській сільській раді за 1995 р. здано в архів Жмеринського земельного відділу. За весь період використання земель СФГ "Хлібороб" земельний податок та орендна плата за землю не сплачувався.

Крім того, 10.04.2017 р. відповідачем до суду подано додаткові пояснення від 10.04.2017 р., в яких останній зазначає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Також, 10.04.2017 р. позивачем до суду подано письмові пояснення від 10.04.2017 р. (вх. № 06-52/3437/17 від 10.04.2017 р.), в яких останній конкретизував прохальну частину позову і просив визнати накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 незаконними та їх скасувати.

У зв'язку з необхідністю часу для отримання додаткових доказів, а також ознайомлення інших учасників судового процесу із останнім письмовим поясненням позивача на їх клопотання в судовому засіданні 10.04.2017 р. оголошено перерву до 13.04.2017 р. з метою забезпечення принципів рівності та змагальності судового процесу.

11.04.2017 р. до суду від Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області надійшли пояснення на виконання вимогу ухвали суду від 22.03.2017 р. відповідно до яких за період 2012-2017 р.р. СФГ "Хлібороб" звітність по земельному податку не подавало, сплата земельного податку не здійснювалася.

Крім того, 11.04.2017 р. від Жмеринської районної ради до суду надійшли пояснення вих. № 01-07-142 від 03.04.2017 р. на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2017 р.

Також, 11.04.2017 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 08.04.2017 р. (вх. № 06-52/3471/17 від 11.04.2017 р.), в яких останній, серед іншого, конкретизував заявлені позовні вимоги, відтак просив визнати накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 незаконними та їх скасувати.

13.04.2017 р. від Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області надійшло доповнення до листа від 06.04.2017 р. № 2306/10/10-11 відповідно до якого за період 2013-2017 р.р. СФГ "Хлібороб" звітність по земельному податку не подавало, сплата земельного податку не здійснювалася.

Крім того, 13.04.2017 р. позивачем подано до суду заяву від 13.04.2017 р. про долучення до матеріалів справи ряду документів.

В засідання суду 13.04.2017 р. відповідач та треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання останні були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи формуляром (протоколом) судового засідання від 10.04.2017 р. та розпискою представників останніх від цієї ж дати, якою повідомлялося про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що останніми не подано клопотання, заяви, телеграми, щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 13.04.2017 р. надавши оцінку поданим поясненням позивача від 10.04.2017 р. (вх. № 06-52/3437/17 від 10.04.2017 р.) та від 08.04.2017 р. (вх. № 06-52/3471/17 від 11.04.2017 р.), якими останній, серед іншого, просить визнати накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 незаконними та їх скасувати, суд приймає їх до розгляду як такі, що узгоджуються зі ст. 22 ГПК України та за своєю правовою природою з огляду на їх зміст оцінюються судом як конкретизація прохальної частини позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, письмових пояснень по справі від 10.04.2017 р. (вх. № 06-52/3437/17 від 10.04.2017 р.) та від 08.04.2017 р. (вх. № 06-52/3471/17 від 11.04.2017 р.) позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що згідно рішення 6 сесії 22 скликання Жмеринської районної ради народних депутатів Жмеринського району Вінницької області від 21.03.1995 р. ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського використання площею 17,58 га. Підтвердженням даного факту є Державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_2 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії НОМЕР_5 від 27.03.1995 р. Вказана земельна ділянка, за твердженням позивача, була виділена для створення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до рішення Жмеринської районної ради народних депутатів Вінницької області від 27.04.1995 р. № 50, розглянувши заяву ОСОБА_2 про створення селянського (фермерського) господарства та відповідно рішення 6 сесії 22 скликання Жмеринської районної ради народних депутатів Жмеринського району Вінницької області від 21.03.1995 р. "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та видачу державного акту на право постійного користування землею" вирішено зареєструвати селянське (фермерське) господарство "Хлібороб", створене ОСОБА_2 та затверджено головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_15

12.05.1995 р. Жмеринською районною радою народних депутатів Вінницької області видано СФГ "Хлібороб" свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

За твердженням позивача з моменту створення та реєстрації СФГ "Хлібороб" звітувало перед податковою інспекцією та міським відділом статистики за фінансово-господарську діяльність та сплачувало платежі до бюджету відповідно з чинним законодавством.

У той же час, на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2016 р. за рахунок вищевказаної земельної ділянки Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" відповідачем було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третіх осіб.

Зазначене, на думку позивача, порушує його право як постійного користувача вказаної земельної ділянки.

Відтак, з огляду на вказані обставини, позивач просить визнати вищевказані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2016 р. незаконним та їх скасувати.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. № 0-2-0.6-658/2-17 від 10.01.2017 р. (вх. № 06-52/173/17 від 10.01.2017 р.), додаткових поясненнях вих. № 0-2-0.6-4513/2-17 від 22.03.2017 р. (06-52/2601/17 від 22.03.2017 р.) та вх.№ 06-52/3412/17 від 10.04.2017 р. щодо позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки:

- земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі;

- тільки належний землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Разом з тим державний акт на право постійного користування виданий ОСОБА_2 для сільськогосподарського використання;

- так як земельна ділянка надавалася гр. ОСОБА_2 для сільськогосподарського використання виникає питання правомірності її використання СФГ "Хлібороб";

- СФГ "Хлібороб" не надано жодного правовстановлюючого документу, який підтверджував те, що СФГ "Хлібороб" є землекористувачем земельної ділянки, що надавалася ОСОБА_2 у постійне користування;

- за захистом порушеного права до суду має звертатися ОСОБА_2, оскільки державний акт на право постійного користування видався йому, а не СФГ "Хлібороб";

- державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяву сфері державної реєстрації.

Третя особа - гр. ОСОБА_10 у поданих до суду запереченнях на позовну заяву від 14.02.2017 р. (вх. № 06-52/2599/17 від 22.03.2017 р.) щодо позову СФГ "Хлібороб" заперечував, зазначаючи сере іншого про те, що користувач земельної ділянки - ОСОБА_2 не переоформив в установленому порядку право на дану земельну ділянку та 05.08.2015 р. відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України нотаріально засвідчив заяву про добровільну відмову від земельної ділянки площею 17,58 га., а відтак, з огляду на вказане СФГ "Хлібороб" жодного відношення до даної земельної ділянки не має.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 в усних поясненнях в ході розгляду справи заявлений позивачем позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17 у своїх усних в ході розгляду справи щодо позову заперечував, наголошуючи на тому, що право на вказані земельні ділянки третіми особами належним чином оформлено. Крім того зазначав, що заявою від 05.08.2015 р. ОСОБА_2 відмовився від права постійного користування земельною ділянкою.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.03.1995 р. Жмеринською районною радою Вінницької області прийнято рішення про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель запасу Станіславчицької та Кам"яногірської сільських рад народних депутатів загальною площею 147,6 га ріллі для ведення селянських (фермерських) господарств згідно з додатком.

Пунктом 2 вказаного рішення, зокрема, вирішено затвердити та видати державні акти на право постійного користування землею гр. ОСОБА_2 - площею 17,6 га .

Цього ж дня, на підставі зазначеного рішення Жмеринської районної ради гр. ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_5 від 27.03.1995 р., відповідно до якого йому передана у постійне користування земельна ділянка площею 17,58 га, розташована на території Кам'яногірської сільської ради народних депутатів. Земельну ділянку надано для сільськогосподарського використання. (а.с. 15, т. 1).

Відповідно до рішення Жмеринської районної ради народних депутатів Вінницької області від 27.04.1995 р. № 50, розглянувши заяву ОСОБА_2 про створення селянського (фермерського) господарства та відповідно рішення 6 сесії 22 скликання Жмеринської районної ради народних депутатів Жмеринського району Вінницької області від 21.03.1995 р. "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та видачу державного акту на право постійного користування землею" вирішено зареєструвати селянське (фермерське) господарство "Хлібороб", створене ОСОБА_2 та затверджено головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 (а.с. 16, т. 1).

12.05.1995 р. Жмеринською районною радою народних депутатів Вінницької області згідно рішення від 27.04.1995 р. № 50 видано СФГ "Хлібороб" свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 17, т. 1).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 741490, СФГ "Хлібороб" присвоєно ідентифікаційний код 20105646, місцезнаходження юридичної особи: 23163, Вінницька область, Жмеринський район, с. Кам'яногірка, вул.. Дзержинського, 4 (а.с. 18).

Відповідно до п. 1.2. Статуту СФГ "Хлібороб" головою господарства є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в с. Кам'яногірка Жмеринського району Вінницької області, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жмеринським РВУ МВС України у Вінницькій області 09.09.1997 р., ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с. 21-26, т. 1).

07.10.2013 р. на загальних зборах СФГ "Хлібороб" прийнято рішення (протокол № 1) переобрати голову СФГ "Хлібороб" у зв'язку з похилим віком голови ОСОБА_2 та обрано головою СФГ "Хлібороб" ОСОБА_1 (а.с. 19-20, т. 1).

09.04.2014 р. між приватним підприємством "Зерно Жмеринщини" та селянським (фермерським) господарством "Хлібороб" укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. 1.1. якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері сільського господарства для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: вирощування сільськогосподарських культур (пшениця, ячмінь, соя, грачиха) та її подальша реалізація (а.с. 27-28, т. 1).

05.08.2015 р. ОСОБА_2 заявою повідомлено про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 17,58 га, розташованої на території Камяногірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с. 177, т. 1).

14.09.2015 р. громадяни ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_17 звернулися з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Кам"яногірської сільської ради Жмеринського району (а.с. 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87, 91, 95, т. 1).

30.09.2015 р. та 01.10.2015 р. на підставі вищевказаних клопотань Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою вище переліченим особам (а.с. 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, т. 1).

11.03.2016 р. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області видано накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність вищевказаним особам, які в подальшому було зареєстровано останніми у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 117-124, 176, т. 1).

Як зазначає позивач у позові, у квітні 2016 р. на даній земельній ділянці посіви озимого ячменю було знищено сторонніми особами з приводу чого ним як головою господарства направлено ряд заяв, скарг, звернень щодо протиправних дій осіб, що знищили посіви до органів прокуратури та поліції. Крім того щодо незаконного передання земельної ділянки іншим особам, позивачем направлено звернення до Жмеринської районної ради та Управління Держгеокадастру у Жмеринському районні Вінницької області (29-34, т. 1).

Відповідно до відповіді Жмеринського відділу поліції від 17.05.2016 р. ОСОБА_1, зокрема, повідомлено, що в ході оперативно розшукових заходів встановлено, що дана земельна ділянка розділена слідуючим громадянам: а саме гр. ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17 та ОСОБА_17 в яких є державні акти на постійне користування. Крім того, що дану земельну ділянку гербіцидом обробив гр. ОСОБА_10 (а.с. 36, 37, т. 1).

23.05.2016 р. представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з проханням надати копії рішень про передачу земельних ділянок у приватну власність третіх осіб та надати копії документів на підставі яких було прийнято зазначене рішення (а.с. 41, т. 1).

У відповідь на вказаний запит, листом Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено представника позивача про неможливість надання вищевказаних документів, оскільки остання містить конфіденційну інформацію (а.с. 42, т. 1).

Листом вих.. № 01-43-м-45/2 від 10.08.2016 р., розглянувши звернення ОСОБА_1, Жмеринською районною радою надіслано йому інформацію щодо власників зазначеної земельної ділянки та правових підстав користування нею.

Зокрема, листом вих.. № 8-28-99.3-1511/2-16 від 09.08.2016 р. Управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районні Вінницької області повідомлено, що згідно наявної в Управлінні інформації зазначена земельна ділянка згідно державного акту на право постійного користування землею в користуванні гр.. ОСОБА_2 Однак відповідно до розробленого ПП "Центр земельних відносин" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства зазначена земельна ділянка була розподілена між дев'ятьма громадянами та передана у власність для ведення особистого селянського господарства. Інформація стосовно фактичного користувача зазначеної земельної ділянки в Управлінні відсутня (а.с. 38-39, т. 1).

Крім того, листом вих.. № 27-28-99.4-1572-16 від 22.08.2016 р., розглянувши звернення позивача стосовно самовільного знищення посівів і зайняття земельної ділянки, рекомендовано останньому для вирішення питання по суті звернутися до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (а.с. 40, т. 1).

Посилаючись на те, що видані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області накази від 11.03.2016 р. є незаконними та таким, що порушують інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 5 травня 1993 року № 3180-XII) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений у статті 141 ЗК України і є вичерпним відповідно до якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 6-267цс15 ).

У п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" № 6 від 17.05.2011 р. зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Судом встановлено, що 11.03.2016 р. відповідачем прийнято накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_17 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" на території Кам'яногірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства за умови прийняття Жмеринською райдержадміністрацією рішення про вилучення земельної ділянки з користування.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач набув право користування спірною земельною ділянкою правомірно і цього права у встановленому законом порядку не позбавлений.

Так, в матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою належного СФГ "Хлібороб" на вищевказану земельну ділянку, а саме прийняття рішення відповідним органом державної влади, який зазначено в оспорюваних наказах, а тому позивач є єдиним законним користувачем зазначених земель та відповідач, як орган державної влади, не мав та не має жодного права (повноважень) щодо прийняття наказів щодо земель, що перебуває в користуванні позивача без їх попереднього вилучення в останнього.

Виходячи з наведеного вищевказані накази від 11.03.2016 р. відповідачем прийнято без врахування прав позивача на земельну ділянку, тобто прийнято їх поза межами компетенції відповідача та законних повноважень на розпорядження землями позивача, що є порушення права користування позивача на належну йому згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області накази від 11.03.2016 р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" прийнято з порушенням норм законодавства, зокрема ст.ст. 116, 141 ЗК України, якими чітко визначено порядок набуття та припинення права користування земельною ділянкою.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що оспорюваними наказами відповідача від 11.03.2016 р. на підставі яких треті особи набули право власності на земельні ділянки, неправомірно припинено право користування земельною ділянкою позивача .

На думку суду прийняття відповідачем умовних наказів, які передбачали можливість оформлення права власності третіми особами лише після прийняття відповідних рішень про припинення права постійного користування Жмеринською районною державною адміністрацією не може підтверджувати їх правомірність з урахуванням наведеного вище, адже прийняття будь-яких розпорядчих дій щодо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні допускається виключно після прийняття рішення про припинення такого права користування.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно із п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до принципів, закріплених ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, визнання незаконним наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та їх скасування, як спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає характеру порушення прав позивача та є ефективним, таким, що відновлює законність і справедливість щодо свого права та законного права інших осіб.

За вказаних обставин, враховуючи наявність порушеного права позивача та його інтересу , спричиненого прийняттям відповідачем згаданих вище наказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог СФГ "Хлібороб", а відтак про задоволення позову в повному обсязі.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 р. у справі № 6-2510цс15 щодо визнання незаконним та скасування акту органу державної влади.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Посилання відповідача та третіх осіб на те, що заявою від 05.08.2015 р. ОСОБА_1 відмовився від права постійного користування спірною земельною ділянкою судом не береться до уваги, оскільки вказану заяву подано від імені особи, а не СФГ "Хлібороб". В той же час, станом на 05.08.2015 р. головою фермерського господарства рахувався ОСОБА_1, що безпосередньо слідує з наявного в матеріалах справи протоколу зборів учасників, на яких було прийнято рішення переобрати голову фермерського господарства.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що докази реалізації зазначеної відмови які полягають у прийнятті відповідного рішення органом державної влади в порядку встановленому ст.ст.141, 142 ЗК України в матеріалах справи відсутні .

Також, судом не береться до уваги посилання відповідача на той факт, що спірна земельна ділянка передавалася ОСОБА_2 для особистих потреб, а не для ведення фермерського господарства, оскільки як слідує з матеріалів справи, зокрема з рішення Жмеринської районною радою Вінницької області від 21.03.1995 р. земельну ділянку передано позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства. При цьому, в діючому на момент прийняття зазначеного рішення ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельному кодексі України не передбачалося такої категорії землі як для ведення фермерського господарства.

Крім того, згідно із ч. 1, 2 ст. 5 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" (чинним на момент прийняття рішення від 21.03.1995 р.) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів,і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності (ст. 4 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство").

Відповідно до ст.19 ЗК України (чинною на момент прийняття рішення від 21.03.1995 р) за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відтак, станом на 1995 р. (дату прийняття рішення Жмеринською районною радою від 21.03.1995 р.) не передбачалася категорія земель для ведення фермерського господарства.

Окрім того про факт перебування спірної земельної ділянки в користуванні саме фермерського господарства свідчать також матеріали реєстраційної справи з якої вбачається, що проведення реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" здійснювалось, з поміж іншого, на підставі Державного акту на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії НОМЕР_5 від 27.03.1995 р. та сплата останнім земельного податку за користування даною земельною ділянкою тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 12 800 грн 00 коп. судового збору, який останнім було недоплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Зокрема, згідно із 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1 600,00 грн.

Так, виходячи зі змісту позовної заяви, з урахуванням здійсненої конкретизації позивачем прохальної частини позову, ним при зверненні до суду заявлено в позові дев"ять вимог немайнового характеру : про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2016 р. № 2-1697/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_9, № 2-1698/15-16-ст виданого на ім"я ОСОБА_4, № 2-1699/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_5, № 2-1700/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_6, № 2-1701/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_7, № 2-1702/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_16, № 2-1703/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_10, № 2-1704/15-16-ст виданого на ім"я ОСОБА_8, 2-1705/15-16-ст виданого на ім'я ОСОБА_17.

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру , судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Окрім того, у п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено: якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Тобто, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір виходячи із сукупності заявлених немайнових вимог.

Натомість позивачем згідно меморіального ордеру № ПН18435273 від 29.11.2016 р. при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1378 грн (одна немайнова вимога) . А відтак, враховуючи, що конкретизацію позовних вимог позивачем здійснено у квітні 2017 р., до стягнення з останнього підлягає судовий збір за решту заявлених ним немайнових вимог (вісім вимог), виходячи зі ставки його сплати встановленої станом на 01.01.2017 р. Таким чином, з огляду на вказане з позивач слід стягнути в дохід Державного бюджету України 12 800 грн 00 коп. (1600 грн х 8 = 12800 грн) суми недоплаченого судового збору .

13.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2016 р. № 2-1697/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_9, № 2-1698/15-16-ст виданий на ім"я ОСОБА_4, № 2-1699/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_5, № 2-1700/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_6, № 2-1701/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_7, № 2-1702/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_16, № 2-1703/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_10, № 2-1704/15-16-ст виданий на ім"я ОСОБА_8, 2-1705/15-16-ст виданий на ім'я ОСОБА_17.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб", вул.Сєрова, 33, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100 (ідентифікаційний код - 20105646) в доход Державного бюджету України - 12 800 грн 00 коп. недоплаченого судового збору.

4. Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру Вінницької області, вул.Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код 39767547) на користь Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб", вул. Сєрова, 33, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, (ідентифікаційний код - 20105646) - 14 178 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам - ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 квітня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 12 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - відповідачу - вул. Соборна, 59, каб. 601, м. Вінниця, 21050; вул.Келецька, 63, м.Вінниця, 21027.

3 - ОСОБА_4 - АДРЕСА_3.

4 - ОСОБА_5 - АДРЕСА_4.

5 - ОСОБА_6 - АДРЕСА_5.

6, 7 - ОСОБА_7- АДРЕСА_6; АДРЕСА_5.

8 - ОСОБА_5- АДРЕСА_7.

9 - ОСОБА_8 - АДРЕСА_7.

10 - ОСОБА_9 - АДРЕСА_1, 23233.

11 - ОСОБА_17 - АДРЕСА_2, 23100.

12 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_8.