Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/2079/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/2079/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції до про та за зустрічним позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754 грн. 26 коп. Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції стягнення заборгованості у розмірі 363 555 грн. 10 коп. Представники:

від Позивача: Дубовик О.В. (представник за Довіреністю);

Кобилянський О.Ю. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Куриляк Н.Г. (представник за Довіреністю);

Тараненко Г.Ю. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (надалі також - Відповідач ) про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754 грн. 26 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 17.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №2473/01/14-В, за умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток №2), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов вказаного договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов цього Договору він сплатив у повному обсязі лізингові платежі у розмірі 201 088 грн. 06 коп., які включають вартість предмета лізингу - 139 940 грн. 00 коп., винагороду (комісію) лізингодавця - 61 148 грн. 06 коп., переплата склала 10 754 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за період з 24.01.2014 року по 18.02.2016 року, а тому останній набув право власності на предмет лізингу. Проте Відповідач не визнає право власності на предмет лізингу у зв'язку з наявністю заборгованості Позивача за вказаним Договором. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції на легковий автомобіль Hyindai Accent, реєстраційний номер АА 3263 КА, 2012 року випуску, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд на користь Позивача переплату за договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року у розмірі 10 754 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/2079/17, судове засідання призначено на 22.02.2017 року.

22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.

22.02.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.02.2017 року не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року станом на день подання позовної заяви;

2) Відповідача:

- надати належним чином оформлену копію Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року з додатками до нього для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні;

- належним чином оформлені копії рахунків на оплату лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року відкладено розгляд справи на 29.03.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

21.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості у розмірі 363 555 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" прийнято до спільного розгляду з первісним по справі №910/2079/17.

28.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування матеріалів справи Господарського суду міста Києва №910/24215/15 для огляду їх в судовому засіданні.

29.03.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.02.2017 року не виконав.

Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Позивача про витребування матеріалів справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати лист №66 від 01.12.2016 року разом з додатками до нього, який було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд";

- відреагувати на Акт звірки взаємних розрахунків за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року, який було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції";

- надати відзив на зустрічну позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу за зустрічним позовом; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на зустрічну позовну заяву;

- надати належним чином засвідчену копію рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24215/15 та копії документів зі справи, які можуть мати значення для розгляду справи №910/2079/17.

2) Відповідача надати докази на підтвердження направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 12.04.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення до зустрічної позовної заяви.

11.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 12 квітня 2017 року представники Позивача за первісним позовом просили суд задовольнити первісні позовні вимоги, відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. Представники Відповідача за первісним позовом просили суд задовольнити зустрічні позовні вимоги, відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 квітня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №2473/01/14-В, за умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток №2), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов вказаного договору.

Пунктами 3.1-3.3 договору сторони погодили, що предметом лізингу є автомобіль Hyndai Accent 2012 року випуску, загальною вартість 139940 грн з ПДВ.

Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (п.5 Договору).

Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 201 088 грн. 06 коп., може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. (п.8.1 Договору).

Авансовий платіж і порядок проведення оплат - згідно з графіком внесення лізингових платежів - Додаток №1 договору (п.8.2 Договору)

У п.8.4 Договору зазначено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору.

Термін дії договору - до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. (п.10 Договору)

Графіком внесення лізингових платежів, що є Додатком №1 до Договору, Сторони узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 р. по 28.01.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу.

Відповідно до п.1.1 Загальних умов фінансового лізингу за умовами Договору Лізингодавець набуває власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до Договору, далі - Графік платежів ), а також інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п.2.1 Умов всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1. Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до Договору). (п.2.2 Умов)

У п.п.2.4, 2.5 Умов визначено, що всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше на дату, встановлену для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що у разі вказівки в п.8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

Відповідно до п.2.9 Умов при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за Договором: оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за Договором; оплата сум компенсації; витрат, понесених Лізингодавцем та не відшкодованих Лізингоодержувачем; оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця; оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

У разі перерахування Лізингоодержувачем лізингових платежів за цим Договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за Договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, Лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від

Лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а Лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей Договір.

Пунктом 7.1 Умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов

Договору Лізингоодержувач несе таку відповідальність:

7.1.1. за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

7.1.2. у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

У п.8.1 Умов передбачено, що протягом всього терміну дії цього Договору Предмет лізингу є власністю Лізингодавця.

Після закінчення терміну лізингу право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. (п.8.2 Умов)

Згідно з п.8.4 Умов право власності на Предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу Предмета лізингу) переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат Лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договором або за будь-яким іншим Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами.

Додатковою угодою №2 від 06.02.2014 року до Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року Сторони виклали Додаток №1 до договору в новій редакції, яким узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 р. по 07.02.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088 грн. 06 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року Відповідач за первісним позовом передав, а Позивач за первісним позовом в свою чергу прийняв в якості предмету лізингу автомобіль Hyndai Accent, 2012 року випуску, реєстраційний номер АА 3263 КА, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696, що підтверджується Актом прийому - передачі предмету лізингу від 07.02.2014 року.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов цього Договору він сплатив у повному обсязі лізингові платежі у розмірі 201 088 грн. 06 коп., які включають вартість предмета лізингу - 139 940 грн. 00 коп., винагороду (комісію) лізингодавця - 61 148 грн. 06 коп., переплата склала 10 754 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за період з 24.01.2014 року по 18.02.2016 року, а тому останній набув право власності на предмет лізингу. Проте Відповідач не визнає право власності на предмет лізингу у зв'язку з наявністю заборгованості Позивача за вказаним Договором. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції на легковий автомобіль Hyindai Accent, реєстраційний номер АА 3263 КА, 2012 року випуску, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд на користь Позивача переплату за договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року у розмірі 10 754 грн. 26 коп.

15.12.2016 року Позивач за первісним позовом надіслав на адресу Відповідача за первісним позовом лист разом з актами звірки взаєморозрахунків та актами прийому - передачі у власність транспортного засобу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.12.2016 року та фіскальним чеком від 15.12.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує умови Договору по оплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції перед Позивачем за зустрічним позовом становить 261 529 грн. 07 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції пеню у розмірі 35 597 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 5 912 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 24 144 грн. 17 коп., штраф у розмірі 36 371 грн. 25 коп.

19.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд надіслало на адресу Відповідача за зустрічним позовом повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу та просило повернути предмет лізингу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року Відповідач за первісним позовом передав, а Позивач за первісним позовом в свою чергу прийняв в якості предмету лізингу автомобіль Hyndai Accent, 2012 року випуску, реєстраційний номер АА 3263 КА, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696, що підтверджується Актом прийому - передачі предмету лізингу від 07.02.2014 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Статтею 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Право власності може захищатися пред'явленням позову про визнання цього права. Такий позов може бути пред'явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 3-191г14.

У п.8.1 Умов передбачено, що протягом всього терміну дії цього Договору Предмет лізингу є власністю Лізингодавця.

Після закінчення терміну лізингу право власності на Предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. (п.8.2 Умов)

Згідно з п.8.4 Умов право власності на Предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу Предмета лізингу) переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат Лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договором або за будь-яким іншим Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами.

Додатковою угодою №2 від 06.02.2014 року до Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року Сторони виклали Додаток №1 до договору в новій редакції, яким узгодили дату нарахування і оплати у період з 21.01.2014 р. по 07.02.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088 грн. 06 коп.

При зверненні до суду з первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції зазначало, що на виконання умов цього Договору він сплатив у повному обсязі лізингові платежі у розмірі 201 088 грн. 06 коп., які включають вартість предмета лізингу - 139 940 грн. 00 коп., винагороду (комісію) лізингодавця - 61 148 грн. 06 коп., переплата склала 10 754 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за період з 24.01.2014 року по 18.02.2016 року, а тому останній набув право власності на предмет лізингу.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти задоволення первісного позову, зазначав, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції наявна заборгованість за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року, оскільки Лізингоодержувач не враховував п.8.4 Договору, яким визначено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/24215/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання недійсним пункту 8.4 договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі №910/24215/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року та Вищого господарського суду України від 19.01.2017 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" відмовлено. У постанові суду касаційної інстанції зазначено, що узгоджена сторонами у п. 8.4 договору фінансового лізингу сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору є свідченням реалізації сторонами права на унеможливлення понесення однією із сторін договору збитків у зв'язку із коливаннями курсу валют, для компенсації понесених відповідачем втрат на придбання вказаного автомобіля, оскільки даний автомобіль є іноземного виробництва, а відтак, не може свідчити про невідповідність вказаної умови договору фінансового лізингу ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та як наслідок не зумовлює визнання вказаного пункту договору недійсним.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/24215/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт правомірності визначення Сторонами при укладенні Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року сплати лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору не суперечить чинному законодавству України підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 року у справі №910/24215/15, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" щодо укладення між сторонами спірного договору з умовою коригування розміру лізингових платежів у зв'язку зі зміною курсу гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року по сплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року у розмірі 261 529 грн. 07 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Відповідачем за первісним позовом.

Суд зазначає, що згідно з п.8.4 Умов право власності на Предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу Предмета лізингу) переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат Лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього Договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договором або за будь-яким іншим Договором лізингу, укладеним між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року по сплаті лізингових платежів у розмірі 261 529 грн. 07 коп., у Суду відсутні підстави для визнання права власності на предмет лізингу, а тому первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції в частині визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції на легковий автомобіль Hyindai Accent, реєстраційний номер АА 3263 КА, 2012 року випуску, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696 задоволенню не підлягають.

Крім того, не підлягають задоволенню первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд на користь Позивача переплати за договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року у розмірі 10 754 грн. 26 коп., оскільки Судом встановлено вище про наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754 грн. 26 коп. задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції про стягнення заборгованості у розмірі 363 555 грн. 10 коп., Суд зазначає.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує умови Договору по оплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції перед Позивачем за зустрічним позовом становить 261 529 грн. 07 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції пеню у розмірі 35 597 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 5 912 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 24 144 грн. 17 коп., штраф у розмірі 36 371 грн. 25 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 201 088 грн. 06 коп., може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. (п.8.1 Договору).

Авансовий платіж і порядок проведення оплат - згідно з графіком внесення лізингових платежів - Додаток №1 договору (п.8.2 Договору)

У п.8.4 Договору зазначено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору.

Згідно з п.2.1 Умов всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1. Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до Договору). (п.2.2 Умов)

У п.п.2.4, 2.5 Умов визначено, що всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше на дату, встановлену для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що у разі вказівки в п.8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

Додатковою угодою №2 від 06.02.2014 року до Договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року Сторони виклали Додаток №1 до договору в новій редакції, яким узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 р. по 07.02.2017 р., розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088 грн. 06 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.01.2014 року по 07.02.2017 року Позивачем за зустрічним позовом були виставлені рахунки - фактури на оплату, проте Відповідачем за зустрічним позовом була здійснена лише часткова оплата зі сплати лізингових платежів на суму 237 769 грн. 41 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та письмовими поясненнями Позивача за зустрічним позовом щодо сплати лізингових платежів.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року по сплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року становить 261 529 грн. 07 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Відповідачем за зустрічним позовом.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд в розмірі 261 529 грн. 07 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату лізингових платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 261 529 грн. 07 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач за зустрічним позовом також просив стягнути з Відповідача за зустрічним позовом на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.10.2015 р. по 16.05.2016 р. у розмірі 233 грн. 16 коп. та інфляційні в розмірі 1 184 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем за зустрічним позовом сплати лізингових за Договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 03.03.2017 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем за зустрічним позовом розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 5 912 грн. 67 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 03.08.2016 року по 03.03.2017 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом інфляційних за загальний період з 03.08.2016 р. по 03.03.2017 р. у розмірі 24 144 грн. 17 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем за зустрічним позовом розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач за зустрічним позовом також просив стягнути з Відповідача за зустрічним позовом на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 03.03.2017 р. у розмірі 35 597 грн. 94 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.1 Умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов

Договору Лізингоодержувач несе таку відповідальність:

7.1.1. за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем за зустрічним позовом його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 03.08.2016 року по 03.03.2017 року у розмірі35 597 грн. 94 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем за зустрічним позовом розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Також Позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.7.1.2 Загальних умов Договору у розмірі 36 371 грн. 25 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.1 Умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов

Договору Лізингоодержувач несе таку відповідальність:

7.1.2. у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом штрафу на підставі п.7.1.2 Загальних умов Договору в розмірі 36 371 грн. 25 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд підлягає стягненню заборгованість у розмірі 261 529 грн. 07 коп., пеня у розмірі 35 597 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 5 912 грн. 67 коп.. інфляційні у розмірі 24 144 грн. 17 коп. та штраф у розмірі 36 371 грн. 25 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом залишаються за Позивачем за первісним позовом, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754 грн. 26 коп. - відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції (23223, Вінницька обл., Вінницький район, село Зарванці, ВУЛИЦЯ РУДАНСЬКОГО, будинок 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 38504000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (04205, м.Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 35-А, офіс 301, Ідентифікаційний код юридичної особи 37859096) заборгованість у розмірі 261 529 (двісті шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 07 (сім) коп., пеню у розмірі 35 597 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп., 3% річних у розмірі 5 912 (п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 24 144 (двадцять чотири тисячі сто сорок чотири) грн. 17 (сімнадцять) коп., штраф у розмірі 36 371 (тридцять шість тисяч триста сімдесят одна) грн. 25 (двадцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 5 453 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 33 (двадцять тридцять три) коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин