Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/9549/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа № 910/9549/15 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс МК"

про відшкодування шкоди у розмірі 58 232,97 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Прокопенко П.С. (представник за довіреністю № 429 від 27.12.2016р.);

від відповідача: Нагайченко В.С. (представник за довіреністю від 26.10.2016р.);

від ТОВ ФК Факторинг Про : не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" (надалі також - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 58 232,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку відшкодувати завдану шкоду в частині виплаченої суми страхового відшкодування, що перевищує ліміт відповідальності по майну за полісом НОМЕР_5.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому вказував на те, що розрахунок вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля не відповідає вимогам чинного законодавства та не може слугувати належним доказом вартості такого ремонту (матеріального збитку). З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Прокопенко Л.В.) від 17.04.2015р. порушено провадження у справі № 910/9549/15 та призначено її до розгляду на 13.05.2015р.

Судом неодноразово оголошувались перерви та відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015р. призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 910/9549/15 на час її проведення.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2016р. у зв'язку зі звільненням з посади судді Прокопенко Л.В. справу №910/9549/15 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

14.12.2016р. до суду від Київського науково-дослідного інституту ту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 16250/15-54 від 25.11.2016р. разом з матеріалами справи №910/9549/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 19.12.2016р. справу № 910/9549/15 прийнято до провадження суддею Пригуновою А.Б., поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2017 р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва суду від 06.02.2017р. та від 01.03.2017р. розгляд справи відкладався до 01.03.2017р. та 20.03.2017р. відповідно.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б., вказану справу передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2017р. справу №910/9549/15 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено її до розгляду на 11.04.2017р.

30.03.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про" про залучення її до участі у справі у якості правонаступника позивача у зв'язку з укладенням між заявником та позивачем Договору про надання фінансових послуг факторингу № 02/06.02.2017р. від 06.02.2017р., відповідно до якого позивачем (клієнт) було передано ТОВ ФК Факторинг Про (фактор) усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (регресні вимоги за договором), перелік яких визначено в Додатку № 1 до Договору.

Розгляд заяви та загалом справи ТОВ ФК Факторинг Про просило суд провести за відсутності його представника.

За умовами п. 1.2. Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регресним вимогам клієнта згідно Додатку № 1 до Договору, у тому числі право одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Згідно п. 6 Додатку № 1 до Договору до заявника перейшло право вимоги до відповідача у даній справі на суму 58 322,97 грн.

Передача права вимоги відбулася у момент передачі документів, що підтверджують права вимоги (п. 2.1 Договору).

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, станом на час розгляду справи в суді, про надання фінансових послуг факторингу № 02/06.02.2017р. від 06.02.2017р. з додатком до нього, є правомірними.

Отже, виходячи з вищевказаного договору та на підставі ст. ст. 1077-1078 ЦК України, право вимоги позивача про стягнення з відповідача суми завданої шкоди перейшло до ТОВ ФК Факторинг Про , у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та здійснення процесуального правонаступництва позивача з ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на ТОВ ФК Факторинг Про .

Крім того, в судовому засіданні 11.04.2017р. представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 35 240,40 грн.

З урахуванням здійсненої судом процесуальної дії щодо заміни позивача його правонаступником, суд не приймає до розгляду зменшені позовні вимоги та розглядає спір у редакції поданої позовної заяви.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11 квітня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2013р. між позивачем (страховик) та ТОВ "Торговий дім "Дари моря" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту позичальника банку №ЦО-05-011418, відповідно до якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

06.11.2013р. ОСОБА_4 в м. Києві по вул. Заболотного - вул. Червонопрапорна, керуючи транспортним засобом "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Сталекс МК", під час руху не дотримався безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1, який отримав прискорення та здійснив зіткнення з транспортним засобом "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом "Krone", реєстраційний номер НОМЕР_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.11.2013р. у справі №752/20190/13-п (№3/752/7474/13) водія транспортного засобу "Камаз", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 879 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN TGA 26.483, держ.№ НОМЕР_1 від 15.11.2013р. вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу), завданого власнику автомобіля "МАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження складає 84 692,24 грн.

Страховим актом №ЦО-41902-ЦО-05-0000011418-01 від 26.12.13р. про виплату страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.11.13р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 108 232,97 грн.

Позивачем на виконання умов Договору страхування було виплачено страхове відшкодування у розмірі 108 232,97 грн., зокрема, на підставі листа страхувальника ТОВ "Торговий дім "Дари моря" №7239-увх від 12.12.2013р., суму в розмірі 104 895,67 грн. була перерахована ТОВ "Сінта Груп" на оплату ремонту транспортного засобу (платіжне доручення №330 від 17.01.2014р.), а сума в розмірі 3 337,30 грн., на підставі п.20.4.1. Договору добровільного страхування наземного транспорту позичальника банку №ЦО-05-011418 від 06.06.2013р., була зарахована в оплату наступного страхового платежу за вказаним договором, що вбачається з платіжного доручення від 17.01.2014р. та Страхового акту №ЦО-41902-ЦО-05-0000011418-01 від 26.12.13р.

Вказані обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.06.2014р. у справі №910/6891/14, яке набрало законної сили з 21.06.2014р. та з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Так, у названій справі у зв'язку з укладенням між ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" та винуватцем ДТП Полісу НОМЕР_5 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн. та з урахуванням розмір франшизи - 0,00 грн. стягнуто з ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" на користь ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Предметом позову у даній справі є вимога щодо стягнення з відповідача суми різниці понесених позивачем фактичних витрат по вище вказаному страховому випадку та стягнутої суми страхового відшкодування за Полісом НОМЕР_5, а саме 58 232,97 грн. (108 232,97 грн. - 50 000,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням проведеного Звіту № 879 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN TGA 26.483, держ.№ НОМЕР_1 від 15.11.2013р. на підставі складеного ним Страхового акту№ЦО-41902-ЦО-05-0000011418-01 від 26.12.13р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 108 232,97 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_4 в ДТП, що мала місце 06.11.2013р. по вул. Заболотного - вул. Червонопрапорна в м. Києві за участю застрахованого позивачем транспортного засобу встановлена в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки № 9296432 про ДТП від 06.11.2013р. автомобіль "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ "Сталекс МК" та не заперечується останнім.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (стаття 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом задля визначення дійсної вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, що мала місце 06.11.2013р. було призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 16250/15-54 від 25.11.2016р. розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1 (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0,70) внаслідок його пошкодження при ДТП, що мала місце 06.11.2013р. становить 63 109,74 грн.

За висновками суду, висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 16250/15-54 від 25.11.2016р. є єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у даному випадку та з урахуванням вказаної у висновку вартості відновлювального ремонту має бути стягнута сума страхового відшкодування з відповідача (за мінусом стягнутої суми страхового відшкодування за Полісом НОМЕР_5).

Як передбачено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Виплата позивачем своєму страхувальнику суми страхового відшкодування в розмірі що перевищує вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля, на думку суду, є ні чим іншим як виконанням позивачем належним чином своїх зобов'язань за укладеним договором, натомість витрати позивача понад суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля не можуть бути покладені на інших осіб з підстав викладених вище.

Таким чином, позивачем не доведено вартості завдання збитків винною в ДТП особою на суму 58 232,97 грн. та не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками на вказану суму, у зв'язку з чим доводи позивача про завдання йому збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на суму 13 109,74 грн. = 63 109,74 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 50 000,00 грн. (стягнута сума страхового відшкодування за Полісом НОМЕР_5).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 13 109,74 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/9549/15 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 13 109,74 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 411,30 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс МК" (ідентифікаційний код 33592024, адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про" (ідентифікаційний код 39030472, адреса: 36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22) шкоду в порядку регресу в розмірі 13 109,74 грн. (тринадцять тисяч сто дев'ять гривень 74 коп.) та судовий збір у розмірі 411,30 грн. (чотириста одинадцять гривень 30 коп.).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов