Постанова

від 11.04.2017 по справі 916/89/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р.Справа № 916/89/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Т.А.

суддів : Бєляновського В.В.

Поліщук Л.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від відповідача - ОСОБА_4;

від третьої особи (ТзДВ „Страхове Товариство „Домінанта") - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_5) - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_6) - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДОКАР"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2017р.

по справі №916/89/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДОКАР"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове Товариство „Домінанта";

2. ОСОБА_5;

3. ОСОБА_6

про стягнення 390 875, 91 грн.

В судовому засіданні 11.04.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю „РАДОКАР" (далі - позивач, ТОВ „РАДОКАР") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_7.) за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство "Домінанта" про стягнення 390875,91 грн. матеріальної шкоди.

Позов обґрунтований положеннями ст. ст. 22, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 7 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вмотивований тим, що 21.09.2015 року постановою Біляївського районного суду Одеської області по справі № 496/4292/15-п за провадженням №3/496/1599/15 притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності у відповідності до приписів ст. 124 КУпАП і встановлено вину останнього у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулось 11.07.2015 року під час керування ОСОБА_5 автомобілем марки „MAN" ДН: НОМЕР_1 з причепом марки „Netam" ДН: НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_7, що рухався по автодорозі Одеса-Мелітополь і скоїв наїзд на автомобіль марки „Renault" ДН: НОМЕР_7 з причепом марки „Chreau" ДН: НОМЕР_5, що належить ТОВ „РАДОКАР". Викладені обставини спричинили позивачу матеріальну шкоду в сумі 390875,91 грн., з яких: - 385763,91 грн. витрат пов'язаних з ремонтом автомобілю, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №333/15 від 09.12.2015 року; - 1700,00 грн. вартості експертних робіт, що підтверджується актом виконаних робіт експерта Кеосак А.П. № ОУ-301 та рахунком - фактури № СФ-301 від 10.12.2015 року; - 3395,00 грн. сплачених ТОВ „ФІДЛАЙФ" вартості нестачі вантажу, що перевозився позивачем на підставі договору перевезення № 278 від 06.07.2015 року. Зважаючи на ту обставину, що ДТП скоєно ОСОБА_5 під час виконання ним своїх трудових зобов'язань, позивач звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_7 як роботодавця, у якої, відповідно до витягу ЄДРПОУ основним видом діяльності є вантажні перевезення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2016 року порушено провадження у справі № 916/89/16 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТДВ „Страхове Товариство „Домінанта".

Ухвалами господарського суду від 09.02.2016 року, в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 916/89/16 з мотивів призначення автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлене наступне питання: - Яка вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки „Renault" ДН: НОМЕР_7 з напівпричепом марки „Chreau" ДН: НОМЕР_5, який належить ТОВ „РАДОКАР", внаслідок дородньо-транспортної пригоди, що відбулась 11.07.2015 року.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.05.2016 року поновлено провадження у справі № 916/89/16 внаслідок надходження 17.05.2016 року з експертної установи до господарського суду Одеської області висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 994 від 21.04.2016 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/89/16 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДОКАР" 385763,91 грн. матеріальної шкоди, спричиненої транспортному засобу Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДОКАР", 3638,11 грн. витрат на оплату судової експертизи та 5786,33 грн. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду від 14.06.2016 року, ФОП ОСОБА_7 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року по справі № 916/89/16, в порядку ст. 93 ГПК України відновлено ФОП ОСОБА_7 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги з прийняттям її до провадження і призначення дати її розгляду.

Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 21.09.2016 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 916/89/16 на 15 днів та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/89/16, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись постановою суду апеляційної інстанції від 05.10.2016 року, ФОП ОСОБА_7 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила суд оскаржувану постанову суду від 05.10.2016 року та рішення місцевого господарського суду від 14.06.2016 року скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права з направленням справи до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 року по справі № 916/89/16 задоволено касаційну скаргу ФОП ОСОБА_7, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/89/16 скасовані із направленням справи до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

Судом касаційної інстанції звернуто увагу господарських судів на необхідність, під час нового розгляду справи: -встановити власника (володільця) транспортного засобу "MAN" державний номер НОМЕР_1 з причепом марки "Netam" державний номер НОМЕР_2 та витребувати відповідне свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу;-визначити на яких правових підставах ОСОБА_5 керував вказаним транспортним засобом під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди; -вирішити питання про можливість пред'явлення позову до ОСОБА_7, як до фізичної особи-підприємця, враховуючи встановлену особу володільця відповідного транспортного засобу та підстави керування ним водієм, винним у спричиненні шкоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2016 року справу № 916/89/16 прийнято до провадження суддею, визначеною протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2016 року.

Ухвалою місцевого господарського суду від 15.02.2017 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 916/89/16 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2017 року залучено до участі у справі № 916/89/16 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2017 року по справі № 916/89/16 (суддя Смелянець Г.Є.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності обставини наявності трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 на дату ДТП, що унеможливлює задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду від 03.03.2017 року, ТОВ „РАДОКАР" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки місцевого господарського суду покладені в основу оскаржуваного рішення є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що зумовлює прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що місцевим господарським судом не взяті до уваги документальні докази на підтвердження наявності трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 на протязі 2015 року, а за приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" фактичний допуск працівника до роботи вважається укладеним трудовим договором. Зважаючи, що під час виконання своїх трудових зобов'язань з вантажних перевезень ОСОБА_5 скоєно ДТП на автомобілі, що зареєстрований за ФОП ОСОБА_7, яка являється роботодавцем ОСОБА_5, тому відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП, має стягуватись з ФОП ОСОБА_7

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року по справі № 916/89/16 апеляційну скаргу ТОВ „РАДОКАР" прийнято до провадження колегією суддів апеляційної інстанції, сформованої на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2017 року із призначенням дати розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 11.07.2015 року громадянином ОСОБА_5 під час керування автомобілем НОМЕР_3 з причепом марки "Netam" Д/Н НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ФОП ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, відбувся наїзд на автомобіль НОМЕР_4 з напівпричепом марки "Chreau" Д/Н НОМЕР_5, який належить ТОВ „РАДОКАР" на праві приватної власності.

На час дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля НОМЕР_6 була застрахована у ТзДВ "Страхове Товариство "Домінанта", що підтверджується полісом АІ /5934141 строком дії з 29.01.2015 року по 28.01.2016 року включно.

Також, причеп марки „Netam" ДН: НОМЕР_2 забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4251028 строком дії з 14.11.2014 року по 13.11.2015 року, згідно з яким страховиком є ПрАТ „Київський страховий дім".

11.07.2015 року ТОВ "РАДОКАР" звернулось до ТзДВ "Страхове Товариство "Домінанта" з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди. А 14.07.2015 року ТОВ "РАДОКАР" звернулось до ПрАТ "Київський страховий дім" з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2015 року по справі № 946/4292/15-п за провадженням № 3/496/1599/15 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і встановлено, що ОСОБА_5 своїми діями порушив п. 12.1 ПДР України.

Рішенням ПрАТ "Київський страховий дім" від 09.10.2015 року за №1624 відмовлено ТОВ "РАДОКАР" у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що вищевказана подія не являється страховим випадком за полісом АІ/4251028.

16.07.2015 року ТОВ "РАДОКАР" звернулось до судового експерта Кеосак Андрія Петровича з метою встановлення вартості ремонту автомобілю, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Висновком судового експерта Кеосак А.П. від 09.12.2015 року за № 333/15 встановлено, що вартість матеріальної шкоди спричиненою власнику напівпричепу-рефрижератору „Chеreau" дорівнює його ринкової вартості станом на 11.07.2015 року (дата скоєння ДТП) в розмірі 385763,91 грн.

18.12.2015 року, на підставі рахунку -фактури №СФ-301 від 10.12.2015 року, ТОВ "РАДОКАР" здійснило оплату вартості за експертне дослідження автомобілю, що ставить 1700,00 грн.

24.07.2015 року платіжним дорученням № 477 ТОВ "РАДОКАР" перерахувало 3395,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ „ФІДЛАЙФ" за нестачу вантажу, що перевозився засобами позивача за договором перевезення № 278 від 06.07.2015 року, зазначені збитки позивачем понесені внаслідок скоєного 11.07.2015 року ДТП ОСОБА_5

12.02.2016 року ТзДВ "Страхове Товариство "Домінанта" виплачено ТОВ ТОВ "РАДОКАР" страхове відшкодування в сумі 49500,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку станом на 18.02.2016 року та не заперечується позивачем.

Як вже вказувалось вище, ТОВ "РАДОКАР" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 390875,91 грн., з яких: - 385763,91 грн. витрат пов'язаних з ремонтом автомобілю позивача, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №333/15 від 09.12.2015 року; - 1700,00 грн. вартості експертних робіт, що підтверджується актом виконаних робіт експерта Кеосак А.П. № ОУ-301 та рахунком - фактури № СФ-301 від 10.12.2015 року; - 3395,00 грн. сплачених ТОВ „ФІДЛАЙФ" вартості нестачі вантажу, що перевозився позивачем на підставі договору перевезення № 278 від 06.07.2015 року. Вказаний позов вмотивований тим, що 11.07.2015 року під час керування ОСОБА_5 автомобілем марки „MAN" ДН: НОМЕР_1 з причепом марки „Netam" ДН: НОМЕР_2, що належить ФОП ОСОБА_7 скоїв наїзд на автомобіль марки „Renault" ДН: НОМЕР_7 з причепом марки „Chreau" ДН: НОМЕР_5, що належить ТОВ „РАДОКАР", чим позивачу завдано матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована з роботодавця - ФОП ОСОБА_7

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 994 від 21.04.2016 року, зробленої ОНДІСЕ МЮУ на підставі ухвал господарського суду першої інстанції від 09.02.2016 року по даній справі встановлено, що вартість ремонту автомобіля позивача, зумовленого внаслідок ДТП, становить 385763,91 грн., що узгоджується з сумою заявленою в позовній заяві, а також, наявні в матеріалах справи документальні докази підтверджують здійснення позивачем оплати з вартості експертних робіт з дослідження №333/15 від 09.12.2015 року в сумі 1700,00 грн. та сплачених ТОВ „ФІДЛАЙФ" грошових коштів з вартості нестачі вантажу, що перевозився позивачем на підставі договору перевезення № 278 від 06.07.2015 року в сумі 3395,00 грн.

Водночас, пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (далі - Постанова) роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Пунктом 6 Постанови від 1 березня 2013 року № 4 передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором, контрактом, посадовими інструкціями, а також роботи яка доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю не зважаючи на те, що така робота виходить за межі трудового договору або посадових інструкцій і вона виконується на протязі всього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець не несе будь-якої відповідальності за таку шкоду.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 491188, власником автомобілю марки „MAN" ДН: НОМЕР_1 являється ОСОБА_7, яка, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, з 08.05.2003 року зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця і основними видами господарської діяльності зареєстровані за класифікаторами: 46.18.- діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 - оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 73.11.- рекламні агентства.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він з квітня місяця 2014 року по грудень місяць 2015 року працював у ФОП ОСОБА_7 водієм здійснюючи вантажні перевезення і ДТП відбулось під час виконання ОСОБА_5 своїх трудових зобов'язань за дорученням ФОП ОСОБА_7

ФОП ОСОБА_7 у своїх письмових поясненнях, спростовує вищевикладені пояснення ОСОБА_5, стверджуючи про відсутність у них трудових взаємовідносин з посиланням на наявність цивільно - правових відносин між ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_6, який не має статусу підприємця і має право користування транспортним засобом марки „MAN" ДН: НОМЕР_1 на підставі шлюбних відносин з ФОП ОСОБА_7 та на дату скоєння ДТП, ОСОБА_5 отримав зазначений транспортний засіб від ОСОБА_6 для здійснення вантажних перевезень саме за дорученням ОСОБА_6

Колегія суддів апеляційної звертає свою увагу на тому, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Територіального сервісного центру №5146 від 30.12.2016 року №31/15-5146/2204 до територіального сервісного центру звернення від ОСОБА_7 щодо угону автомобіля не надходили, а обставина передання ОСОБА_6 транспортного засобу для здійснення вантажних перевезень ОСОБА_5, станом на 11.07.2015 року не підтверджена певними засобами доказування і виходячи з вимог чинного законодавства з врахуванням відсутності у ОСОБА_6 статусу фізичної особи - підприємця у місцевого господарського суду відсутні будь - які правові підстави для визнання ОСОБА_6 належним відповідачем.

Водночас, пунктом 6 ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України (чинним на дату настання ДТП (11.07.2015 року)) встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, чинною станом на 11.07.2015 року працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, чинним станом на 11.07.2015 року юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пунктом 6 ч.1 ст.232 Кодексу законів про працю України, чинним станом на 11.07.2015 року зазначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять в собі належних документальних доказів на підтвердження наявності трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 станом на 11.07.2015 року, а саме, ані трудового договору, складеного у відповідності до чинного законодавства, ані відповідного рішення місцевого суду про встановлення періоду виконання робіт та оформлення трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що у відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Виходячи з викладеного та відповідно до ст. 1172 ЦК України, саме на позивача покладається доведення, окрім причинного зв'язку між правопорушенням та завданням шкоди і розміром відшкодування, ще й тієї обставини, що шкода йому заподіяна працівником відповідача саме під час виконання трудових обов'язків.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що місцевим господарським судом не взяті до уваги наявні в матеріалах справи документальні докази на підтвердження того, що матеріальна шкода позивачу завдана саме працівником ФОП ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків з перевезення вантажу, що вбачається з постанови Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2015 року по справі № 496/4292/15-п за провадженням № 3/496/1599/15 та підтверджується товаро-транспортними накладними за 2015 рік, податковими деклараціями та податковими розрахунками ФОП ОСОБА_7, відповіді на адвокатські запити тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що товаро - транспортні накладні складені за інший період часу і не являються беззаперечним доказом, що саме 11.07.2015 року (дата скоєння ДТП) ОСОБА_5 завдано позивачу матеріальної шкоди саме під час виконання трудових обов'язків за дорученням роботодавця - ФОП ОСОБА_7, що також стосується всіх інших документальних доказів (податкові декларації та податкові розрахунки ФОП ОСОБА_7, відповіді на адвокатські запити, тощо) і такі документальні докази можуть бути певним засобом доказування в іншому судочинстві, пов'язаного з вирішенням трудового спору або встановлення певної обставини або дії у відповідності до приписів Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на викладене, колегія судів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що письмові пояснення ОСОБА_5, в яких останній стверджує про наявність трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 з 2014 року не можуть виступати в якості належного доказу викладених обставин, оскільки такі обставини мають бути встановлені рішенням відповідного районного, міськрайонного, міського суду про оформлення трудових відносин та встановлення періоду такої роботи.

Виходячи з викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є недоведеними, а оскаржуване рішенням суду від 03.03.2017 року прийнято у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, що зумовлює його залишення без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ „РАДОКАР" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2017р. у справі № 916/89/16 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук