Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/12543/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа №910/12543/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго доЖитлового кооперативу ЖК-4 простягнення 351170 грн. 65 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-23 від 17.10.2016;

від відповідача: Чернявський К.Є. - представник за довіреністю б/н від 10.08.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Житлового кооперативу ЖК-4 про стягнення 351170 грн. 65 коп., з яких 234337 грн. 75 коп. основного боргу, 10576 грн. 95 коп. 3% річних та 106255 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1410035 від 01.09.2000 не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиту ним теплову енергію у період з 01.06.2014 по 31.05.2015, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 234337 грн. 75 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10576 грн. 95 коп. та інфляційні втрати у розмірі 106255 грн. 95 коп. за загальний період нарахування з липня 2014 року по травень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі № 910/12543/16, розгляд справи призначено на 15.08.2016.

12.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечив щодо вартості нарахованої позивачем теплової енергії для потреб опалення, однак заперечив щодо вартості нарахованої позивачем теплової енергії для гарячого водопостачання. Так, відповідач вказав на те, що у будинку відповідача відсутні лічильники гарячого водопостачання, з огляду на що нарахування обсягів гарячого водопостачання здійснювалось позивачем розрахунковим способом. Зокрема, як зазначає відповідач, позивач здійснював нарахування наступним чином: від показників приладів обліку тепла, встановленого на РК Біличі на магістралі № 141 спочатку віднімалися показники теплових лічильників абонентів, підключених до цієї магістралі, а решта теплової енергії розподілялась між іншими абонентами, в яких відсутні лічильники тепла пропорційно до їх нормативних теплових навантажень. Тобто, позивач розподіляв на абонентів в зоні дії вказаної магістралі всю теплову енергію, яка пройшла крізь лічильник на котельні, в тому числі втрати енергії на транспортування, технологічні втрати на перетворення, а також інші планові та позапланові втрати тепла, зокрема аварійні, в результаті чого відповідачу нараховувались обсяги теплової енергії, що значно перевищують обсяги фактично отриманої теплової енергії на межі розмежування балансової належності. При цьому, при нарахуванні вартості спожитої теплової енергії для гарячого водопостачання позивач використовував тарифи, які вже включають в себе всі витрати на постачання теплової енергії до межі розмежування балансової належності, що призводить до підвищення кінцевих нарахувань теплової енергії.

З огляду на викладене, відповідачем було здійснено власний розрахунок обсягів та вартості спожитої відповідачем теплової енергії для потреб гарячого водопостачання на підставі КТМ 204 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні .

12.08.2016 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, яке було задоволено судом.

29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що нарахування обсягів спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення здійснювалось розрахунковим способом з урахуванням положень Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 призначено у справі № 910/12543/16 комплексну судову експертизу із залученням спеціаліста теплотехніка, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса із залученням фахівця в галузі теплопостачання - ОСОБА_4; на вирішення експертів поставлено питання: 1) який об'єм та розмір теплової енергії на потреби гарячого водопостачання спожив Житловий кооператив ЖК-4 за період з 01.06.2014 по 01.06.2015 (за кожен місяць окремо та всього за період) у відповідності до умов договору № 1410035 від 01.03.2000 та п. 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007? Який об'єм та розмір спожитої теплової Житлового кооперативу ЖК-4 за вказаний період підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку? 2) якими доказами підтверджується середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації", з урахуванням якої він повинен був визначати кількість теплової енергії "розрахунковим способом", у відповідності до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410035 від 01.09.2000 та п. 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 провадження у справі № 910/12543/16 зупинено до проведення комплексної судової експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка та отримання висновку експерта.

10.03.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/12543/16 разом із повідомленням т.в.о. директора Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса про непроведення експертизи у справі № 910/12543/16 у зв'язку з несплатою Житловим кооперативом ЖК-4 вартості експертизи.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу № 910/12543/16 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 прийнято справу № 910/12543/16 до провадження суддею Отрош І.М.; поновлено провадження у справі № 910/12543/16; розгляд справи призначено на 31.03.2017.

У судовому засіданні 31.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.04.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 11.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (енергопостачальна організація) та Житловим кооперативом ЖК-4 (абонент) укладено Договір № 1410035 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства Київенерго , затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації Київенерго (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго перейменована у Публічне акціонерне товариство Київенерго у відповідності до вимог та положень Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 1410035 від 01.09.2000 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 1410035 від 01.09.2000 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору № 1410035 від 01.09.2000 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Положеннями розділу 8 Договору № 1410035 від 01.09.2000 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 визначено, що розрахунки з абонентом за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 № 391: для опалення - 125,47 грн.; для гарячого водопостачання - 125,47 грн.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту №4 за адресою: вул. Борщагівська, буд. №171/18, розрахункова група, тел. 456-33-03: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РТ-4); рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 4 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 сплата за вказану в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2014 по 31.05.2015 позивачем було нараховано до сплати відповідачу грошові кошти за спожиту теплову енергію у загальному розмірі 358705 грн. 31 коп., що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії у розмірі 358705 грн. 31 коп. складається з вартості теплової енергії для потреб опалення у розмірі 232993 грн. 12 коп . (за жовтень 2014 року - 1540 грн. 76 коп., за листопад 2014 року - 36607 грн. 24 коп., за грудень 2014 року - 43758 грн. 43 коп., за січень 2015 року - 46248 грн. 74 коп., за лютий 2015 року - 41623 грн. 87 коп., за березень 2015 року - 36379 грн. 82 коп. та за квітень 2015 року - 26834 грн. 26 коп.) та вартості теплової енергії для потреб гарячого водопостачання у розмірі 125712 грн. 18 коп. (за червень 2014 року - 2195 грн. 28 коп, за липень 2014 року - 1029 грн. 08 коп., за вересень 2014 року - 5565 грн. 20 коп., за жовтень 2014 року - 1387913 коп., за листопад 2014 року - 16789 грн. 27 коп., за грудень 2014 року - 16229 грн. 63 коп., за січень 2015 року - 17348 грн. 92 коп., за лютий 2015 року - 15669 грн. 98 коп., за березень 2015 року - 17348 грн. 92 коп., за квітень 2015 року - 18125 грн. 38 коп., за травень 2015 року - 1531 грн. 39 коп.) - відповідно до облікових карток за період з червня 2014 року по травень 2015 року, долучених позивачем до позовної заяви.

12.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечив щодо вартості нарахованої позивачем теплової енергії для потреб опалення, однак заперечив щодо вартості нарахованої позивачем теплової енергії для гарячого водопостачання. При цьому, відповідачем було здійснено власний розрахунок обсягів та вартості спожитої відповідачем теплової енергії для потреб гарячого водопостачання на підставі КТМ 204 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні .

З метою встановлення фактичного обсягу та вартості спожитої відповідачем теплової енергії для потреб гарячого водопостачання у спірному періоді ухвалою суду від 19.09.2016 було призначено у справі № 910/12543/16 комплексну судову експертизу.

Однак, 10.03.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/12543/16 разом із повідомленням т.в.о. директора Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса про непроведення експертизи у справі № 910/12543/16 у зв'язку з несплатою Житловим кооперативом ЖК-4 вартості експертизи.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1410035 від 01.09.2000 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.1 Договору № 1410035 від 01.09.2000 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Таким чином, оскільки у відповідача відсутні лічильники обліку теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, нарахування обсягу спожитої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання здійснюється розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.6 Договору № 1410035 від 01.09.2000 у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту - пропорційно його договірного навантаження.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими здійснені позивачем розрахунки обсягу спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки позивач при здійсненні таких розрахунків керувався умовами Договору № 1410035 від 01.09.2000 та положеннями Правил користування тепловою енергією.

Крім того, 29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що нарахування обсягів спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення здійснювалось розрахунковим способом з урахуванням положень Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії.

Так, позивач зазначив, що нарахування обсягів спожитої теплової енергії для потреб опалення позивач здійснював за формулою: Qгвпдог*n*k, де Qмісгвп - кількість теплової енергії, використаної споживачем за розрахунковий період, Гкал; Qгвпдог - середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, згідно з договором, Гкал/добу; n - кількість діб споживання теплової енергії у розрахунковому періоді; k - знижуючий коефіцієнт, який враховує фактичну кількість отриманої теплової енергії та температуру мережної води у подавальному трубопроводі.

Визначення знижуючого коефіцієнту на потреби гарячого водопостачання для споживачів, які не мають приладів комерційного обліку споживання теплової енергії проводиться, згідно з п. 5.1.1 Тимчасових правил, з урахуванням загального корисного відпуску джерелом теплопостачання, кількості використаної теплової енергії споживачами, які мають прилади комерційного обліку теплової енергії.

Коефіцієнт визначається як відношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями) за формулою:

K = ? Qгвпфакт / ? Qгвпдог, де Qгвпфакт - загальна кількість фактично використаної у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку.

Загальна розрахункова кількість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку ? Qгвпдог - сума спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання згідно з договірними навантаженнями.

Середньомісячна розрахункова температура теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації відображена в коефіцієнті, при цьому складові даного коефіцієнту вимірюються в певних одиницях, а саме Гігакалоріях (Гкал.), Гігакалорія (Гкал.) - це калорія в 10 6 степені.

У письмових поясненнях позивачем зазначив, що теплопостачання житлового будинку відповідача за адресою: вул. Ірпінська, 66, здійснюється по тепловій магістралі № 141, теплове джерело - районна котельня Біличі (додаток № 5 до Договору), яка перебуває у оперативному управлінні ПАТ КИЇВЕНЕРГО .

Теплова магістраль (подавальний та зворотний трубопроводи) на котельні обладнана контрольно-вимірювальними прилади типу КСД-2, КСМ, які вимірюють та реєструють показники витрат мережної води та температури у подавальному та зворотному трубопроводах теплової магістралі та температуру холодної води на вході в котельню.

Обсяг теплової енергії визначається за формулою: Е = (VI х (t1 - tx.в. )/1000)- (V2 х (t2 - tх.в.)/1000), Гкал., де VI, V2 - витрата теплоносія у подавальному та зворотному трубопроводах відповідно, t1, t2 - температура теплоносія у подавальному, зворотному трубопроводах, 0С, t х.в. - температура холодної води на вході в котельню, 0С.

При цьому, судом встановлено, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/19410/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Житлового кооперативу ЖК-4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 1410035 від 01.09.2000 , в тому числі заборгованості за спожиту теплову енергію для потреб гарячого водопостачання (за період, відмінний від періоду, заявленого в даній справі), та Київський апеляційний господарський суд у постанові від 07.11.2016 дійшов висновку в обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку обсягів спожитої відповідачем теплової енергії у гарячій воді (за відсутності лічильників ГВП) на підставі Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії з використанням вищенаведених формул.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що у період з 01.06.2014 по 31.05.2015 ним було спожито теплову енергію для потреб гарячого водопостачання в обсязі, відмінному від того, який визначений позивачем розрахунковим способом та вказаний в облікових картках Публічного акціонерного товариства Київенерго за спірний період.

Разом з тим, як встановлено судом, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту теплове енергію у період з 01.06.2014 по 31.05.2015.

Судом встановлено, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 були встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , зокрема встановлено, що тариф на теплову енергію становить 531,10 грн./Гкал та зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01.04.2015.

Втім, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з облікових карток за квітень та травень 2015 року, нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось позивачем на підставі тарифу, встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 (531,10 грн/Гкал).

Однак, зважаючи на те, що вказана постанова НКРЕ визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за квітень 2015 року та травень 2015 року з урахуванням тарифу 531,10 грн/Гкал.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Київенерго та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 та Вищим адміністративним судом України було відкрито касаційне провадження за вказаними скаргами.

Суд зазначає, що у випадку скасування Вищим адміністративним судом України постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, наявні підстави для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами (відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах формування цінової та тарифної політики.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до Зведеного переліку суб'єктів природних монополій, затвердженого Антимонопольним комітетом України та розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України (www.amc.gov.ua), Публічне акціонерне товариство "Київенерго" є природним монополістом, що реалізує теплову енергію.

Таким чином, тарифи на теплову енергію для ПАТ "Київенерго" є регульованими тарифами, які можуть бути встановлені відповідним органом (зокрема Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Отже, з огляду на те, що строку чинності тарифів, прийнятих постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, не встановлено, беручи до уваги, що інших тарифів для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з 01.07.2014 по 31.05.2015 встановлено не було (враховуючи, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, якою було встановлено тариф для ПАТ Київенерго - 531,10 грн/Гкал, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття), суд вважає за необхідне при визначенні вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у квітні та травні 2015 року, керуватися тарифами, встановленими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у квітні 2015 року відповідачем було спожиту теплову енергію для потреб опалення на суму 14962 грн. 41 коп. та для потреб гарячого водопостачання на суму 10073 грн. 56 коп., що разом становить 25035 грн. 98 коп ., та у травні 2015 року відповідачем було спожито теплову енергію для потреб гарячого водопостачання у розмірі 851 грн. 11 коп. (враховуючи обсяги спожитої теплової енергії, зазначені позивачем в облікових картках, показники яких визнані судом обґрунтованими).

Розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії у період з червня 2014 року по березень 2015 року визнаються судом обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у період з 01.06.2014 по 31.05.2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію за Договором № 1410035 від 01.09.2000 у загальному розмірі 338101 грн. 37 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.06.2014 по 31.05.2015, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 124367 грн. 56 коп., що відображено у долученій позивачем до позовної заяви довідці про надходження коштів та у розрахунку заборгованості.

Таким чином, враховуючи загальний розмір спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії - 338101 грн. 37 коп., та розмір сплачених грошових коштів - 124367 грн. 56 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 213733 грн. 81 коп.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 213733 грн. 81 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Житлового кооперативу ЖК-4 за Договором № 1410035 від 01.09.2000 у розмірі 213733 грн. 81 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Житлового кооперативу ЖК-4 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 234337 грн. 75 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 213733 грн. 81 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10576 грн. 95 коп. та інфляційні втрати у розмірі 106255 грн. 95 коп. за загальний період нарахування з липня 2014 року по травень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач при визначенні розміру спожитої теплової енергії за квітень 2015 року та травень 2015 року застосовував тарифи (531,10 грн./Гкал), які були скасовані постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, та, відповідно, здійснював нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми заборгованості, визначені з урахування вказаних тарифів.

Однак, з огляду на те, що суд дійшов висновку, що при визначенні вартості спожитої теплової енергії за квітень та травень 2015 року підлягають застосуванню тарифи, встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал., нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати на заборгованість, визначену з урахуванням вказаного тарифу.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за квітень 2015 року та травень 2015 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування, та беручи до уваги, що станом на кінець березня 2015 року заборгованість відповідача становила 289141 грн. 44 коп. - відповідно до розрахунку заборгованості позовних вимог).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 314217.42 (289141,44 грн. заборгованість станом на 31.03.2015 + 25035,98 грн. за квітень 2015 року) 01.05.2015 - 31.05.2015 31 3% 800.61 254962,08 (314217,42 грн. заборгованість станом на 30.04.2015 + 851,11 грн. за травень 2015 року - оплата у сумі 60106,45 грн.) 01.06.2015 - 30.06.2015 30 3 % 628,67 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних за квітень 2015 року є 800,61 грн. та за травень 2015 року є 628,67 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Житлового кооперативу ЖК-4 3% річних у загальному розмірі 10576 грн. 95 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 10475 грн. 38 коп.

Крім того, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за квітень 2015 року та травень 2015 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування, та беручи до уваги, що станом на кінець березня 2015 року заборгованість відповідача становила 289141 грн. 44 коп. - відповідно до розрахунку заборгованості позовних вимог).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.05.2015 - 31.05.2015 314217.42 (289141,44 грн. заборгованість станом на 31.03.2015 + 25035,98 грн. за квітень 2015 року) 1.022 6912.78 321130.20 01.06.2015 - 30.06.2015 254962,08 (314217,42 грн. заборгованість станом на 30.04.2015 + 851,11 грн. за травень 2015 року - оплата у сумі 60106,45 грн.) 1.004 1019,85 275985.28 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат за квітень 2015 року є 6912,78 грн. та за травень 2015 року є 1019,85 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Житлового кооперативу ЖК-4 інфляційних втрат у загальному розмірі 106255 грн. 95 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 105735 грн. 22 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлового кооперативу ЖК-4 (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 66; ідентифікаційний код: 23697251) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 213733 (двісті тринадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 10475 (десять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 105735 (сто п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 4949 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.04.2017

Суддя І.М. Отрош