Постанова

від 14.06.2017 по справі 910/12543/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 910/12543/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№09-08.1/4007/17 від 15.05.2017) Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017

у справі №910/12543/16 (суддя - Отрош І.М..)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлового кооперативу ЖК-4

про стягнення 351 179,65 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В., довіреність №91/2016/10/17-23 від 10.08.2016

від відповідача: Чернявський К.С., довіреність б/н від 10.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлового кооперативу ЖК-4 (відповідач у справі) про стягнення 351 179,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на несплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим просить стягнути основний борг в розмірі 234 337,75 грн та нараховані на нього інфляційні втрати - 106 255,95 грн та 3% річних в розмірі 10 576,95 грн згідно ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлового кооперативу ЖК-4 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго суму основного боргу у розмірі 213 733,81 грн; 3% річних у розмірі 10 475,38 грн; інфляційні втрати у розмірі 105 735,22 грн та судовий збір у розмірі 4 949,17 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд встановив, що позивачем за період споживання у квітні - травні 2015 нараховано до оплати відповідачу вартість теплової енергії за тарифом 531,10 грн/Гкал, визначеним постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття. А тому суд дійшов висновку, що вірним розміром заборгованості за вказаний період споживання квітень-травень слід визначати, виходячи із тарифу 295,17 грн./Гкал, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 №465. Визначивши вірний розмір заборгованості Житлового кооперативу ЖК-4 перед Публічним акціонерним товариством Київенерго , місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат і трьох відсотків річних та задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство Київенерго , подав апеляційну скаргу (вх.№09-08.1/4007/17 від 15.05.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та здійснив перерахунок вартості спожитої теплової енергії по тарифу, про застосування якого жодна із сторін не заявляла. Окрім того, позивач не погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про правові наслідки для сторін, які матиме перегляд Вищим адміністративним судом постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15, якою визнано нечинною постанову НКРЕКП від 03.03.2015 № 613.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/12543/16 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 14.06.2017.

13.06.2017 від ПАТ Київенерго надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.06.2017 представник апелянта, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у справі, надав свої пояснення по суті спору, в яких стверджував про необґрунтованість здійснених позивачем нарахувань вартості теплової енергії, оскільки вважає невірним метод розрахунків, який застосовує позивач при визначенні вартості теплової енергії.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.09.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (енергопостачальна організація за договором, позивач у справі, яка в подальшому перейменована на Публічне акціонерне товариство Київенерго ) та Житловим кооперативом ЖК-4 (абонент за договором, відповідач у справі) укладено договір № 1410035 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (а.с. 19-22).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору №1410035 від 01.09.2000 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору №1410035 від 01.09.2000 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як визначено п. 5.1 договору №1410035 від 01.09.2000 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Договір відповідно до розділу 8 набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 Додатку №3 до договору №1410035 від 01.09.2000 визначено, що розрахунки з абонентом за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 № 391: для опалення - 125,47 грн.; для гарячого водопостачання - 125,47 грн.

Відповідно до п. 1-2 Додатку № 4 до договору № 1410035 від 01.09.2000, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул. Борщагівська, буд. №171/18, розрахункова група, тел. 456-33-03: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТ-4); рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 4 Додатку № 4 до договору № 1410035 від 01.09.2000 сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до договору № 1410035 від 01.09.2000 абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно зі ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Водночас, статтею 1 Закону України Про теплопостачання передбачено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживачем теплової енергії згідно Закону України Про теплопостачання є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З представлених позивачем документів (розрахунків заборгованості, облікових карток) вбачається, що за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2014 по 31.05.2015 до сплати відповідачу було нараховано 358 705,31 грн., з яких за теплову енергію для потреб опалення у розмірі 232 993,12 грн та вартості теплової енергії для потреб гарячого водопостачання у розмірі 125 712,18 грн.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з запереченнями відповідача щодо вартості нарахованої позивачем теплової енергії для гарячого водопостачання, та з метою встановлення фактичного обсягу та вартості спожитої відповідачем теплової енергії для потреб гарячого водопостачання у спірному періоді місцевим господарським судом було призначено у справі комплексну судову експертизу, яка залишилась без виконання у зв'язку з її несплатою Житловим кооперативом ЖК-4 .

Як вірно зазначив Господарський суд міста Києва, оскільки у відповідача відсутні лічильники обліку теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, то відповідно до п. 2.1., 5.1. договору, 4 Додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді, тобто здійснюється розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.6 договору № 1410035 від 01.09.2000 у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту - пропорційно його договірного навантаження.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунки обсягу спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період здійснені позивачем у відповідності до умов договору № 1410035 від 01.09.2000 та у відповідності до Правил користування тепловою енергією.

При цьому, з представлених сторонами документів судом досліджено, що нарахування обсягів спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення здійснювалось розрахунковим способом з урахуванням положень Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії.

Так, позивач зазначив, що нарахування обсягів спожитої теплової енергії для потреб опалення позивач здійснював за формулою: Qгвпдог*n*k, де Qмісгвп - кількість теплової енергії, використаної споживачем за розрахунковий період, Гкал; Qгвпдог - середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, згідно з договором, Гкал/добу; n - кількість діб споживання теплової енергії у розрахунковому періоді; k - знижуючий коефіцієнт, який враховує фактичну кількість отриманої теплової енергії та температуру мережної води у подавальному трубопроводі, правомірність застосування якої також встановлено і під час розгляду аналогічної справи № 910/19410/14 між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за тим же договором № 1410035 від 01.09.2000, в тому числі заборгованості за спожиту теплову енергію для потреб гарячого водопостачання (за період, відмінний від періоду, заявленого в даній справі).

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач обґрунтовано визначив обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, яка підлягає оплаті у відповідності до умов договору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з ЖК ЖК-4 заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 01.06.2014 по 31.05.2015. Згідно представлених до матеріалів справи документів, колегією суддів встановлено правомірність проведеного позивачем розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії у період з червня 2014 року по березень 2015 року.

Разом з цим, вартість спожитої у квітні-травні 2015 теплової енергії, позивач розраховував на підставі тарифу, визначеного Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 (531,10 грн/Гкал).

Згідно зі ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 були встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , зокрема встановлено, що тариф на теплову енергію становить 531,10 грн./Гкал та зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01.04.2015.

Господарським судом вірно досліджено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з облікових карток за квітень та травень 2015 року, нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось позивачем на підставі тарифу, встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 (531,10 грн/Гкал), яка визнана нечинною з моменту її прийняття.

Враховуючи, що Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 була визнана в судовому порядку нечинною з моменту її прийняття, то місцевий господарський суд вірно зазначив про неможливість її застосування та відповідно про необґрунтованість застосування позивачем тарифу, визначеного даною постановою, по оплаті теплової енергії за квітень та травень 2015 року.

При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; яка набрала чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, не встановлено.

Відтак, для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії за квітень та травень 2015 буде вірним застосування вищезазначеного тарифу, а тому враховуючи обсяги спожитої теплової енергії, згідно облікових карток, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив, що вартість спожитої теплової енергії для потреб опалення у квітні 2015 року становила суму 14962,41 грн та для потреб гарячого водопостачання - суму 10073,56 грн, що разом становить 25035, 98 грн, та у травні 2015 року вартість спожитої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання становила 851,11 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про те, що у період з 01.06.2014 по 31.05.2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію за Договором № 1410035 від 01.09.2000 у загальному розмірі 338 101,37 грн, право на оплату яких належить позивачу згідно умов договору та приписів чинного законодавства.

Наявною в матеріалах справи довідкою про надходження коштів підтверджується оплата Житловим кооперативом ЖК-4 вартості теплової енергії у розмірі 124 367,56 грн, що відповідачем не заперечується.

Відтак, матеріалами справи підтверджується існування у Житлового кооперативу ЖК-4 перед ПАТ Київенерго заборгованості з вартості спожитої у період з 01.06.2014 по 31.05.2015 теплової енергії у розмірі 213 733,81 грн.

Враховуючи існування у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10576,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 106 255,95 грн за загальний період нарахування з липня 2014 року по травень 2016 року.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Частиною 2 ст. 625 ЦК установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що судом було встановлено невірне визначення позивачем вартості спожитої теплової енергії у квітні та травні 2015 року та відповідно невірне визначення суми заборгованості, Господарський суд міста Києва обґрунтовано здійснив перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах заявленого позивачем періоду нарахування. Перевіривши здійснений судом перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом вірно визначено розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних, право на стягнення яких належить позивачу. У зв'язку з чим висновок Господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог частково та стягнення з Житлового кооперативу ЖК-4 інфляційних втрат у загальному розмірі 105 735,22 грн та трьох відсотків річних у розмірі 10 475,38 грн є таким, що прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Київенерго .

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/12543/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/12543/16 залишити без змін.

3. Справу №910/12543/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко