Ухвала

від 19.04.2017 по справі 359/2774/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2774/16-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В. Провадження № 22-ц/780/81/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П. Категорія 26 19.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Яворського М.А., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л.Л.К. до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року позивач ТОВ Л.Л.К. звернувся до суду з вище зазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 22 липня 2014 року між ТОВ Л.Л.К. та ОСОБА_2 було укладено договір №1 про надання безвідсоткової позики. За яким ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 46500,00 грн. та зобов'язався повернути вказані грошові кошти до 31 грудня 2015 року. По закінченню строку, визначеного договором, ОСОБА_2 свої зобов'язання по договору не виконав та суму позики не повернув. У зв'язку з цим ТОВ Л.Л.К. просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 46500 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року позов ТОВ Л.Л.К. задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Л.Л.К. заборгованість за договором позики у розмірі 46500,00 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1378,00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що договір позики не укладав та його не підписував, грошові кошти не отримував, підписи в договорі йому не належать.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки позивачем доведено у судовому засіданні факт укладення договору безвідсоткової позики та отримання грошових коштів відповідачем, який у встановлений договором строк грошові кошти не повернув. Відповідачем, в свою чергу, не надано суду належних та допустимих доказів, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. У зв'язку з цим з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ Л.Л.К. борг за договором позики у розмірі 46500,00 гривень.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Встановлено, що 22 липня 2014 року сторони по справі уклали між собою договір №1 про надання безвідсоткової позики. За цим договором ТОВ Л.Л.К. передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 46500 гривень на безпроцентній основі, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику до 31 грудня 2015 року (а.с.6-7).

Факт одержання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджується копією видаткового касового ордера від 22 липня 2014 року (а.с.8).

В апеляційній інстанції відповідач заявив клопотання про призначення по справі судово - почерковознавчої експертизи, оскільки вказував, що вказаний договір не укладав та не підписував, а підпис на видатковому касовому ордеру йому не належить.

Ухвалою Апеляційного суд Київської області від 14 грудня 2016 року була призначена судово-почерковознавча експертиза щодо належності підписів ОСОБА_2 в договорі №1 про надання безвідсоткової позики та в видатковому касовому ордері від 22.07.2014 року.

Згідно висновку судово-почерковознавчої експертизи Науково - дослідної лабораторії судових експертиз № 91/16 від 27.03.2017 року підписи від імені ОСОБА_2, що містяться проти друкованого запису: ОСОБА_2. , нижче реквізитів позичальника у Договорі № 1 про надання безвідсоткової позики між ТОВ Л.Л.К. та ОСОБА_2 від 22.07.2014 року та у графі Підпис одержувача у Видатковому касовому ордері №4 від 22.07. 2014 року, виконані самим ОСОБА_2.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 46500,00 грн., оскільки позивачем доведено факт укладення договору безвідсоткової позики та отримання грошових коштів відповідачем, який у встановлений договором строк грошові кошти не повернув. Відповідачем, в свою чергу, не надано суду належних та допустимих доказів, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. У зв'язку з цим з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ Л.Л.К. борг за договором позики у розмірі 46500,00 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не укладав кредитного договору з позивачем та не отримував кошти, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки спростовуються висновками судово - почерковознавчої експертизи № 91/16 від 27.03.2017 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: